КПК

Показати повну версію : Мистецтво бути дружиною


Сторінки : 1 2 [3] 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Chortenia
08.04.2008, 13:04
Не знайшла, тому залила на RS.
Тут є і просто книжки у форматі .pdf, і ті самі книжки в аудіо-форматі.
http://rapidshare.com/files/104822156/men.women.part1.rar
http://rapidshare.com/files/104830001/men.women.part2.rar
А тут лише книжка Men.Are.From.Mars.Women.Are.From.Venus.pdf (http://rapidshare.com/files/104839954/Men.Are.From.Mars.Women.Are.From.Venus.pdf)

Дякую

Мих
08.04.2008, 13:15
Є різне "село". Є таке, де бидло саме
:mad: :mad: :mad:

Liliyah Romanova
08.04.2008, 17:35
:mad: :mad: :mad:
Вас щось мучить?
Перечитайте допис іще раз. "село" живе і в місті...

Іванка
07.05.2008, 16:43
Дуже гарні книжки про те як бути гарною дружиною. Рекомендую усім хто шукає відповіді
http://www.koob.ru/cabot/

Ірена
07.05.2008, 17:51
дівчата, а що вас мучило найбільше, чи то пак, чого найбільше побоювались і як вирішили питання?
я наприклад найбільше боялася реакції на мене Сашкових доньок ... тепер все гаразд - ми стали майже подругами.
а ось в першому шлюбі хвилювання стосовно свекрухи, виявилися, ой якими недаремними...

Strekoza
07.05.2008, 18:34
Як майбутня дружина (ще три дні залишилось бути в такому статусі :) )- можу сказати, що найбільші маю переживання відносно змін як таких - устрою (не можу підібрати більш влучного слова) життя, фінансових питань (вже років 5 працюю, відповідно заробляю, але розумію і вірю в те, що попереду декрет), місця проживання (зараз будинок, будемо жити в квартирі). Не можу сказати, що боюсь цих змін, але все-таки певні переживання є. От

Koza-Dereza
08.05.2008, 23:12
Ви знаєте, Стрекоза, я теж завжди працювала, i заробляла i була (i є) незалежна. Але часто заздрю мамам якi сидять дома з маськами i чоловiки забезпечують сiм'ю. ПРОТЕ, деколи як подумаю, що якби я була дома то менi б треба було простити у нього грошi на все! Я собi чесно це НЕ уявляю. Я хоч свою роботу i не люблю i мрiю щось зробити iз своїм (ще молодим життям) але маю аналогiчнi страхи :) (щодо залежностi/незалежностi) Так що тримайтесь! Нехай у вас все буде чудово i вiтання вам з майбутньою подiєю :)

Strekoza
08.05.2008, 23:20
Ви знаєте, Стрекоза, я теж завжди працювала, i заробляла i була (i є) незалежна. Але часто заздрю мамам якi сидять дома з маськами i чоловiки забезпечують сiм'ю. ПРОТЕ, деколи як подумаю, що якби я була дома то менi б треба було простити у нього грошi на все! Я собi чесно це НЕ уявляю. Я хоч свою роботу i не люблю i мрiю щось зробити iз своїм (ще молодим життям) але маю аналогiчнi страхи (щодо залежностi/незалежностi) Так що тримайтесь! Нехай у вас все буде чудово i вiтання вам з майбутньою подiєю

Дякую, дякую!

От і в мене такі страхи. Бо і тоді, як вчилась, не звикла просити грошей в батьків. Звичайно, вони мені самі купували одяг наприклад, бо на це стипендії не вистачало, але як були інші забаганки, то шукала підзаробітку в студентські часи. Зараз, відверто кажучи, маю мінімальні заощадження, щоб повністю не бути залежною від чоловіка, коли зберусь в декрет.
Сподіваюсь, дамо собі раду з сімейним бюджетом і зараз, і коли з'явиться малеча також :)

Loyal
09.05.2008, 17:48
відповідно заробляю, але розумію і вірю в те, що попереду декрет
Я недавно одружена (ще і року нема). Питання фінансової незалежності для мене аналогічно актуальне хоча б тому, що мені до пологів лишилось 2 тижні. Я не звикла останні 3 роки просити в когось гроші. Реально я не працюю тільки тиждень. Тому проблем ще не виникало з моїм себе забезпеченням. Але як уявлю, що далі на будь-яку дрібницю треба буде сказати "дай"... мені млосно стає! На дитину - нема мови, а от мені треба так само немало... Ставлення в нас до грошей з чоловіком зовсім різне. Він може легенько крутити грошима направо і наліво і знати, що завтра будуть "свіжі". Для мене є певне поняття зарплати і початку-кінця місяця. Тому дещо складно.
Але моя вам порада! Тільки не робіть 2-ох купок грошей - то мої, а то твої. До добра це не приведе! Тоді вже не сім"я, а співіснування. Таке мені порадив один мудрий дядько і я з ним погоджуюсь цілком!

Юстина
09.05.2008, 21:40
А я чомусь від самого початку (рік зустрічання + 4 місяці шлюбу) зуміла переконати чоловіка, що мої гроші його зовсім не мають цікавити. Напевно, це пряма проекція фінансових відносин у моїй сім"ї. Батька ніколи не цікавила мамина зарплата, бо він знав, що опорою у родині є він. І я собі придумала, що у мене теж так має бути...
Коли ми почали зустрічатися, я вже не працювала, і зараз в найблищий час ще не буду працювати. Безперечно, я маю певні заощадження, від яких щомісячно отримую маленькі прибутки, які витрачаю на якісь дрібнички (непомітні у домашньому господарстві) чи, переважно, на подарунки чоловікові. А чому я маю про щось просити чоловіка? Коли він зі мною одружувався, то чудово знав скільки я витрачаю грошей на себе, на квартиру (мешкаємо у моїй) і т.д. Він у мене дале-е-еченько не олігарх, але помаленько справується... Відважний попався.

Loyal
09.05.2008, 22:15
Він у мене дале-е-еченько не олігарх, але помаленько справується... Відважний попався.

Мій спочатку дуууже вже дивувався, чому я при кожному поході на базар не вимагаю в нього грошей. Ну я заробляю в принципі на себе! І повірте, чоловіки не уявляють скільки ми на себе витрачаєм! Вони тільки думають, що знають...

Юстина
10.05.2008, 08:48
І повірте, чоловіки не уявляють скільки ми на себе витрачаєм!
100 %. Поки не стикнуться з цим безпосередньо. І коли я бачу, що чоловікові дуже важко, то можу тихенько, щоб він не знав, використати свою заначку. Але стараюся цим не зловживати.

Ірена
10.05.2008, 11:09
Тільки не робіть 2-ох купок грошей - то мої, а то твої. До добра це не приведе! Тоді вже не сім"я, а співіснування.
в мене щось таке було у першому шлюбі. чоловік заробляв і вважав, що то ЙОГО гроші. він міг заплатити там за електроенергію і принести додому щось (елементарне) поїсти. мене вагітну і малого, повністю отримувала моя мама. яка ще плюс платила за моє навчання. чоловік сказав,(вже після одруження), що то треба вибирати між сім"єю і навчанням. хоч прекрасно знав, що жениться з першокурсницею...
тож дві купки-дуже небезпечний синдром. і ліпше чоловіка відразу вчити до відповідальності за родину.
звісно, працювати для себе і для помочі доброму чоловікові треба, але все ж чоловік має бути опорою.

Ljolik
10.05.2008, 11:38
ПРОТЕ, деколи як подумаю, що якби я була дома то менi б треба було простити у нього грошi на все!
Я до одруження теж дуже цього боялась. Все залежить від стосунків в сім"ї. Зараз вже 4-ий рік сиджу дома з дітьми, і ще ні разу ні на що не просила. Гроші розкладені в конвертики по тижнях на харчування, окремо на інші витрати, коли потрібно беру і потім ніяких звітів чоловік не вимагає. На рахунок крупних покупок радимось разом і плануємо коли краще купити - цього місяця, чи відкласти на наступний. Ну або часами чоловік сам наполягає що мені щось потрібно купити :) А коли працювала то моя зарплата ішла частково на мої потреби (косметику, колготки і т.п.),частково в спільний бюджет.

Звичайно що загально рецепту для всіх немає, але дуже дивує коли гроші в сім"ї поділені, в кожного свої, в моїє знайомої чоловік їй гроші позичав на дублянку, а вона йому потім пів-року потрохи віддавала з власного заробітку:suicide:

nirvanka
10.05.2008, 13:07
В нас бюджет - це болюча тема :( Чоловік вважає, що він "опора, піклувальник" і т.д. і мусить заробляти стільки, щоб обом вистачило і я б могла не працювати, а займатись улюбленими справами. І він дуже переймається через те, що наразі він не може цього робити. Та і заробітки має нестабільні: то має багато і витрачає відразу, то нічого не має і позичає. Ніяк не можу привчити його відкладати гроші. Тому, коли в нього є гроші і поки не придумав на що витратити, то віддає мені, а я їх зберігаю. А потім, коли йому треба на щось, то даю, або щось купую, оплачую..
Мене не влаштовує така нестабільність, тому вирішила, що буду працювати, поки робота є, хоч трошки, щоб мати гроші на момент, коли в чоловіка не буде. Та і хочеться самій бути корисною для сім'ї. А ще я дуже не люблю клянчити гроші. Нехай навіть на необхідні речі, все одно незручно.

Natalia
10.05.2008, 22:47
До теми про гроші:
На мою думку, в сім"ї чоловік видає гроші тільки в тому випадку, якщо знає, що дружина "транжирка" (вибачайте за слово), а в іншому випадку мені тяжко зрозуміти такі сімейні стосунки.
В моїй сім"ї відбувається все якось автоматично - ніхто ніколи не "тягне ковдру на себе", всі важливі рішення приймаються разом. А гроші на витрати ставляться в одне місце, звідки кожен бере на власні потреби. Ми, доречі, ведемо блокнот витрат щоб бачити на що витрачаються гроші і чи раціонально ми це робимо. Таку традицію ми перейняли в однієї тепер заможної сім"ї, що здобула свій капітал"з нуля".
А, взагалі, ми ж жінки! Може в якихось питаннях хитрішими треба бути. Я думаю, що до будь-якого чоловіка підхід можнаа знайти. Звичайно, краще б було якби вони підхід шукали, але шось так світ влаштований , що ми повинні...

Маруся-мама
11.05.2008, 06:47
А я вважаю що не має значення хто що на собі тягне. Головне як вам обом з тим добре.
Я заробляю і завжди заробляла майже в два рази більше від чоловіка. Тому що видатки в нас не з маленьких в нас є домовленість що мої кредитні картки плачу я сама а його він сам. Але он він повинен подбати про те аби було чим заплатити за хату а я за школу діточок. Одяг і взуття купую лише я всім в хаті зі своїх грошей.
Повлякденні дрібниці ділимо порівну. Він купує продукти і я. Коли щось треба я йому кажу купи і він піде купить. Коли раптом в мене немає грошей то я йому кажу - дай мені на завтра гроші і він витягне і дасть і навпаки він може просити грошей у мене. Я це не вважаю принизливим. В кінці кінців ми працюємо обоє на одне благо - НАШІ ДІТИ! Як там не крути а гроші всеодно наших дітей. Все для них!

Я просто прекрасно знаю за кого я вийшла заміж і я знаю його можливості. Вище себе не скочиш. Плюс у мене завжди було кредо таке що найголовніше в сім*ї це любов і порозуміння, а гроші це так... другорядне. Зле коли їх мало тоді скрутно, але нехай буде бульба без масла аби ми її їли разом.

Страху не може бути в відносинах між чоловіком і жінкою, а тим паче недомовок. Треба все відверто обговорити аби потім не було образ. Я тобі відверто сказала ще до шлюбу що я так робити не буду, а якщо ти подумав що я не серйозно - ну то я вам не винна. Я була з вами чесна. А якщо хтось інший був не дуже чесний сам з собою... ну то трудно.

Оля
11.05.2008, 11:18
До теми про гроші:
На мою думку, в сім"ї чоловік видає гроші тільки в тому випадку, якщо знає, що дружина "транжирка" (вибачайте за слово), а в іншому випадку мені тяжко зрозуміти такі сімейні стосунки.

Я теж так думаю. :) Бо зовсім не розумію тих сімей, де чоловік жінці навіть майтки купує. І також не розумію тих сімей, в котрих кожен має свою касу. Ніби дві окремі держави. Чоловік повинен віддавати всі зароблені гроші жінці, а вона ще свої доложує і разом править парадом. Я таки вірю, що "міністром фінансів" має в хаті бути дружина ( якщо не така, що пускає гроші наліво-направо, як вже говорилося). Хоча згідна, що всі серйозні витрати повинні взаємно узгоджуватися. І ще я також вважаю, що деякі гроші чоловік і собі повинен залишити. Бо часто в магазині спостерігаю, як він щось просить купити смачненьке, а вона, не встидаючись, його присадить:"обійдешся!" Ну, думаю, дурна ти, бабо! Він на ті гроші тяжко робить, а ти йому навіть жалуєш чогось доброго з"їсти!
Хоча сама люблю присаджувати коханого, як йому хочеться на таксі проїхатися, або ще десь шиканути, де нема потреби в тому!:p

Додано через 6 хвилин
В кінці кінців ми працюємо обоє на одне благо - НАШІ ДІТИ! Як там не крути а гроші всеодно наших дітей. Все для них!

Марусю, а от в мене свої діти. І я дуже боюся, що як знову вийду заміж і буду боятися щось своїй дитині купити, чи дати, бо то тільки МОЇ ДІТИ. І таке часто спостерігаю в повторних шлюбах, що жінка, чи чоловік приховують від своїх половин, що вони допомагають своїм дітям. А я приховувати не хочу. Раз бере мене з дітьми, то соррі! Мусить знати, що наші спільні гроші будуть іти і на МОЇХ дітей при потребі. Бо на то ми - СІМ"Я! І на старість може і мої діти його доглядатимуть.

Маруся-мама
12.05.2008, 04:42
Марусю, а от в мене свої діти. І я дуже боюся, що як знову вийду заміж і буду боятися щось своїй дитині купити, чи дати, бо то тільки МОЇ ДІТИ. І таке часто спостерігаю в повторних шлюбах, що жінка, чи чоловік приховують від своїх половин, що вони допомагають своїм дітям. А я приховувати не хочу. Раз бере мене з дітьми, то соррі! Мусить знати, що наші спільні гроші будуть іти і на МОЇХ дітей при потребі. Бо на то ми - СІМ"Я! І на старість може і мої діти його доглядатимуть.
Я також вважаю що приховувати не можна: он я собі від нього заховаю і йому не скажу. В кінці кінців якщо Бозя вам допоможе щераз вийти заміж то він таки знає кого бере і що у вас є діти і що як кожна мама ви їх ніколи не залишите. Недомовок не може бути, бо так як ви сказали, що ще невідомо чиї діти кого доглядатимуть.

Ірена
12.05.2008, 08:01
На мою думку, в сім"ї чоловік видає гроші тільки в тому випадку, якщо знає, що дружина "транжирка" (вибачайте за слово), а в іншому випадку мені тяжко зрозуміти такі сімейні стосунки.
а якщо чоловік такий, що питав де здача від купівлі лампочки (25 коп.) це які стосунки?

Natalia
12.05.2008, 11:14
а якщо чоловік такий, що питав де здача від купівлі лампочки (25 коп.) це які стосунки?
:eek: :eek: :eek: :eek: :eek: :eek: :eek: :eek:

Вибачте, але мені в таке тяжко повірити. Таке хіба буває?

Лідочка
12.05.2008, 11:21
а якщо чоловік такий, що питав де здача від купівлі лампочки (25 коп.) це які стосунки?
То дурдом "Веселка"

Loyal
12.05.2008, 12:03
а якщо чоловік такий, що питав де здача від купівлі лампочки (25 коп.) це які стосунки?
стосунки-стосунками, а от чоловік неправильний (неправильно вихований навіть!)

Ірена
12.05.2008, 14:15
То дурдом "Веселка"
і я так кажу. і на своє щастя його здихалась.
жаль, дитина без батька.
а решта - пішов він лісом із таким світоглядом.

Loyal
12.05.2008, 14:23
а решта - пішов він лісом із таким світоглядом.

то не світогляд - то збоченство!
Всі чоловіки міняються, але всьому є межа!

Nadijka
12.05.2008, 14:26
жаль, дитина без батька.
А чому ви так кажете? Невже теперішній чоловік не справляється з обов'язками?

Ірена
12.05.2008, 14:27
то не світогляд - то збоченство!
Всі чоловіки міняються, але всьому є межа!
в тому то й річ, що, мабуть, він не змінювався, а таким був. просто я надто молода була, щоб це розгледіти...

Додано через 4 хвилини
А чому ви так кажете? Невже теперішній чоловік не справляється з обов'язками?

я не категорична, але мені здається, що рідного ніхто не замінить. а якщо рідний не дуже мудрий, то виходить, що немає ніякого.
фінансове забезпечення і турбота - одне. а батьківство - інше.:)
як би це не прикро було, але це правда.

Вибачте, але мені в таке тяжко повірити. Таке хіба буває?
а щоб вагітну жінку з набряками на ногах прогнати через усе місто, бо шкода заплатити за маршрутку? таке буває?
ой... не бажаю нікому...

Лідочка
12.05.2008, 16:06
а щоб вагітну жінку з набряками на ногах прогнати через усе місто, бо шкода заплатити за маршрутку? таке буває?
ой... не бажаю нікому...

:eek: :eek: :eek: :eek: :eek: :eek: От гнида:mad: :shutup:

Nadijka
12.05.2008, 16:22
а щоб вагітну жінку з набряками на ногах прогнати через усе місто, бо шкода заплатити за маршрутку? таке буває? ой... не бажаю нікому...
та то у вас якийсь тиран був?!!!!!!!!!

Ірена
12.05.2008, 16:28
та то у вас якийсь тиран був?!!!!!!!!!
ну... нема вже.
Бог йому суддя

Loyal
12.05.2008, 17:29
Бог йому суддя

А тобі щасливої долі!

Koza-Dereza
12.05.2008, 18:29
I де такi гордi чоловiки беруться :D МIй чоловiк бyв би дома з малою, якби моя зарплата могла нашi всi витрати покривати.

Може я вже i писала - ми є саме така сiм'я де у кожного свої грошi, своя зарплата, свої витрати. Я деколи навiть i не знаю скiльки вiн заробляє. I нiчого страшного, не розвелись, не розiйшлись. МОя мама нас теж ненормальними похрестила. А ми чесно пробували два чи три рази з'єднати грошi, i все закiнчувалось непоплаченими рахунками i виясненнями куди подiлись $100. А так всьо чотко, я знаю скiльки в мене, вiн знає що його, та й все.

Ірена
12.05.2008, 18:38
А так всьо чотко, я знаю скiльки в мене, вiн знає що його, та й все.
__________________
а як спільні витрати розподіляєте

Koza-Dereza
12.05.2008, 18:46
а як спільні витрати розподіляєте
Вже не пам'ятаю як ми це вирiшили але я плачу за хату, нянi, їдження, побутовi предмети i коли йдем кудись їсти + мої рахунки
Вiн платить за машину i все до машини (крiм бензину, бо хто на якiй їздить, ту й заправляє) i серiю iнших рахункiв + свої особистi якi тут довго перечисляти.
Тепер коли витрати на няню будуть бiльшi (бо халява закiнчується 1го червня) то прийдеться зробити ревiзiю на все, бо я дорожчої нянi сама не потягну.
Ага, згадала чому я плачу за квартиру - бо коли ми платимо податки то платежi списуються з мого iм'я i потiм я отримую кредит вiд держави за те що "переплачувала" на протязi року.

Xomka
12.05.2008, 18:48
ми є саме така сiм'я де у кожного свої грошi, своя зарплата, свої витрати... I нiчого страшного, не розвелись, не розiйшлись.
От би моїй сестричці так:rolleyes: у них з чоловіком теж окремі гроші і кожен сам собі хазяїн, але все ж таки в сім'ї є спільні покупки великих речей (їм до рокфелерів ще дуже далеко:) ) при цьому вона вважає що гроші мають рухатись - треба брати кредити, вкладати в бізнес, а він - що треба відкладати на якусь покупку і тільки назбиравши відповідну суму - купувати, і взагалі краще завжди мати якусь нормальну заначку на чорний день:cowboy: вже кілька раз ледь не розвелись, я за неї так переживаю, але не уявляю як можна допомогти:no: :( по-моєму це зовсім протилежні погляди - і довго вони разом не протягнуть:ninja: може хтось був в подібній ситуації і щось підкаже?

Koza-Dereza
12.05.2008, 18:53
по-моєму це зовсім протилежні погляди - і довго вони разом не протягнуть
Цiлком може бути. Деколи люди не хочуть поступатись чому що вважають його законним. Я вже хтiла на всьо плюавти коли мiй чоловiк вирiшив що вiн ВЄЛIКIЙ ХУДОЖНIК i його супер художнiй смак затьмарює мiй "брєд сивої кобили" коли ми робили ремонт. Я вже почала згадувати все що було 8 рокiв назад, всякi неполадки iтд i в один момент в лоб спиталась чи вiн хоче продовжувати стосунки, бо я вже той нагльож витримати не можу.
Слава Богу що ремонт скiнчився i всетаки я вiдвоювала свою думку в дизайнi квартири.
П.С. Ми поки що разом ;)

Xomka
12.05.2008, 19:11
П.С. Ми поки що разом
Молодці! Так тримати!:radist: :radist: :radist:

Оля
13.05.2008, 10:14
а якщо рідний не дуже мудрий, то виходить, що немає ніякого.

Іренко, я багато чула, що маєте зараз чоловіка-барда, але нині випадково впав мені погляд на диск, який я купила в березні в Трускавці. Олександр Смик "Мама поспішає на побачення". І до мене дійшло, що ж то Ваш чоловік. :) Отой Сашко, про якого Ви любите розповідати. :) Почала слухати пісні. Виявилося, що багато з них я вже чула на іншому диску - збірці "Чужина". Дуже гарні змістовні пісні. А скажіть, який Ваш Сашко в житті, як людина? Яке мистецтво, як дружина, Ви застосовуєте, щоби ладити з ним. Адже відомо, що творчі особистості, то люди не прості в повсякденному житті. Чи Ви так не думаєте? Перепрошую, якщо зачепила те, що би Ви не хотіли виносити на люди. І якщо Ви не хочете про це говорити, то напишіть, що то розмова не для публіки. Наперед дякую! :)

Ірена
13.05.2008, 10:43
Почала слухати пісні. Виявилося, що багато з них я вже чула на іншому диску - збірці "Чужина". Дуже гарні змістовні пісні.
Олю, я невимовно рада, що ви слухаєте пісні Олександра і що вони вам подобаються!!! я сама в них закохана до нестями, не менше, ніж у автора:o
я вважаю, що за його творчістю велике майбутнє і маю намір ще більше докладатися до того, щоб про його пісні дізнавалися все більше людей:) . бачу якусь місію у цьому свою чи що? просто він настільки зайнятий усім довкола, що випустивши диск чи написавши книжку, одразу ж про неї забуває і робить щось нове...
а щодо того, як жити із творчою особистістю... це важко. я навіть собі не уявляла як. і щоразу стає важче, бо вимагає він у мене, як у себе. я іноді намагаюся сказати щось про те, що геніїв буває мало і я, очевидно, до них не належу. марно...
творчі кризи переживаємо болісно... разом. бо це все на мені змелюється.
але й мені добре, бо любов від того якось не міліє, а я б сказала- навпаки.
ну таке щось. я вже мовчу про те, що недай Бог мені попасти під гарячу руку... але, творчі люди також всі різні. мій просто по натурі експресивний дуже. а ще пісні, що добуває із самого серця, роблять його нервовим. (ви ще не чули його пісень про політику)
а ще це вічне замилування жінками... всіма... довкола...
скількох бзиків це мені коштує...
але іншого я б не хотіла. це точно:)

nirvanka
13.05.2008, 12:44
От би моїй сестричці так у них з чоловіком теж окремі гроші і кожен сам собі хазяїн, але все ж таки в сім'ї є спільні покупки великих речей (їм до рокфелерів ще дуже далеко ) при цьому вона вважає що гроші мають рухатись - треба брати кредити, вкладати в бізнес, а він - що треба відкладати на якусь покупку і тільки назбиравши відповідну суму - купувати, і взагалі краще завжди мати якусь нормальну заначку на чорний день
От і в нас так, я радше 2-3 місяці зачекаю, але куплю річ не переплачуючи, а чоловік тільки б кредити брав.. Я просто змирилась, в цьому питанні він сильніший, в мене аргументів менше..

а щодо того, як жити із творчою особистістю... це важко.
І мені важко. Деколи так захоплююсь фотографуванням, що аж ввечері згадую, що ми не обідали.. Добре, що в мене чоловік терплячий і добрий - сам собі дає раду і мені канапочки носить :shy:

Галинка
14.05.2008, 12:18
:) Може я вже i писала - ми є саме така сiм'я де у кожного свої грошi, своя зарплата, свої витрати. Я деколи навiть i не знаю скiльки вiн заробляє. I нiчого страшного, не розвелись, не розiйшлись. МОя мама нас теж ненормальними похрестила. А ми чесно пробували два чи три рази з'єднати грошi, i все закiнчувалось непоплаченими рахунками i виясненнями куди подiлись $100. А так всьо чотко, я знаю скiльки в мене, вiн знає що його, та й все.

Вже не пам'ятаю як ми це вирiшили але я плачу за хату, нянi, їдження, побутовi предмети i коли йдем кудись їсти + мої рахунки
Вiн платить за машину i все до машини (крiм бензину, бо хто на якiй їздить, ту й заправляє) i серiю iнших рахункiв + свої особистi якi тут довго перечисляти.
В нас теж так:) Коли я працювала, то витрачала гроші на побутові справи, а чоловік відкладав і купував дорогі речі(машина, шафа-купе, ліжко і т. д.). Мені спочатку не подобалося"твоє-моє" і переживала як то буде, коли буду сидіти з дитиною і мої гроші закінчаться. Але нічого, все люкс - гроші і я по чуть-чуть заробляю+гроші на дитину+як мені треба, беру з чоловікової заначки. Ще ніразу!!!! мені не дорікнув!!!!!! Навіть не питається скільки і на що взяла. Просто він знає, що як беру - значить треба. Що стосується машини - чоловік ремонтує обидві, їздить на сервіс, купує запчастини, навіть заправляє. Було раз так: я їхала в село, чоловік подивився, що півбаку каже, що має вистачити, щоб я по дорозі не заправлялася, бо я з дитиною, а він сам поїде потім і заправить. Ось такий в мене файний чоловік:radist: :radist: :radist:

Ірена
14.05.2008, 12:20
Адже відомо, що творчі особистості, то люди не прості в повсякденному житті. Чи Ви так не думаєте?
Олю, а ви що про це думаєте?

Оля
15.05.2008, 09:04
Олю, я невимовно рада, що ви слухаєте пісні Олександра і що вони вам подобаються!!! я сама в них закохана до нестями, не менше, ніж у автора

Дуже талановиті пісні. З глибоким змістом. Нині слухала на роботі ще якийсь диск з його піснями на армійську тематику. Дійсно - талант!




ну таке щось. я вже мовчу про те, що недай Бог мені попасти під гарячу руку...

Я б так не змогла жити.... Талант талантом, але відношення до найближчих людей повинно бути людяним. Мені би було байдуже, яким би великим чоловіком він не був. Допомагати, бути плечем в потрібну хвилину - так! Це би я змогла. Але терпіти - нізащо!
Тому співчуваю Вам і бажаю бути сильною. Ви видно з тих жінок, що задля кохання ладні все винести. Я - ні! Я мала на увазі не життєві незгоди, а відношення до мене, на яке я не заслуговую.

Додано через 5 хвилин
Олю, а ви що про це думаєте?

З прочитаних багатьох розповідей близьких людей про визначних письменників, акторів, співаків багато дізналася, що вони були не дуже добрими сім"янинами. Тобто не завжди адекватно відносилися до своїх дружин (чоловіки). Тому багато разів розлучувалися. Відірвані якісь від життя були, чи що...

Додано через 7 хвилин
Про художників взагалі мовчу. :) Ці мені видаються такими диваками, що я би тільки про нього дізналася, що він художник, то відразу би втікала світами. :)

Ірена
15.05.2008, 09:15
Я б так не змогла жити.... Талант талантом, але відношення до найближчих людей повинно бути людяним. Мені би було байдуже, яким би великим чоловіком він не був. Допомагати, бути плечем в потрібну хвилину - так! Це би я змогла. Але терпіти - нізащо!
Тому співчуваю Вам і бажаю бути сильною. Ви видно з тих жінок, що задля кохання ладні все винести. Я - ні! Я мала на увазі не життєві незгоди, а відношення до мене, на яке я не заслуговую.

річ в тому, що я знаю, що скільки б разів він на мене не накричав, все одно, такяк він мене любить - ніхто не любив і не буде. я просто дуже це відчуваю. а те, що він через творчу натуру, як оголений нерв - то його біда. і якщо йому Бог послав мене - людину, що може це зрозуміти, тоя мушу виправдати якісь небесні наміри.:)
мені, може, ще пощастило тим, що я теж не є далекою від творчості і добре знаю що це таке...
та з другого боку важко, бо маю ще й другий бік характеру: обов"язковість, відданість імені важко на щось дивитись крізь пальці, тому із собою - суцільна боротьба:(

Оля
15.05.2008, 09:21
і якщо йому Бог послав мене - людину, що може це зрозуміти, тоя мушу виправдати якісь небесні наміри.

Значить йому дуже пощастило з Вами. :) Щастя вам обом, кохання, взаєморозуміння і...... нових творчих злетів Олександрові!

п.с. До речі. Звідки в нього такий досвід із розірваними заробітчанськими сім"ями? Хтось в родині? В нього аж пару пісень на цю тему.

Ірена
15.05.2008, 09:28
п.с. До речі. Звідки в нього такий досвід із розірваними заробітчанськими сім"ями? Хтось в родині? В нього аж пару пісень на цю тему.
нє, то соціальні пісні. він настільки болісно переживає за націю. ви б ще послухали про політику (історія України в піснях "Параноєвий ковчіг", "Франкінштейн у вишиванці", "Час для правди юродивих", "Червона смужка")... але ліпше не слухайте:8:
мене від того завжди голова болить(дуже велике скупчення енергетики)

а ще плюс, диск писався, коли ми почали зустрічатися і моя мама тоді була за кордоном - то я йому плакалася...

Оля
15.05.2008, 09:38
а ще плюс, диск писався, коли ми почали зустрічатися і моя мама тоді була за кордоном - то я йому плакалася...

Тепер зрозуміло. Всього вам найкращого удвох!

Ірена
15.05.2008, 10:17
дякую вам за добрі слова!:)

Chortenia
19.05.2008, 11:34
Чесно кажучи, ніколи не розуміла у сім'ї розподілу : це твоє, а це моє. Це ж сім'я, де кожен працює (в прямому і переносному значенні) на неї, і розподіляти, це мої гроші, це твої, а це не чіпай якось дивно. Звичайно, заначка мусить бути в кожного, це безперечно, але ж не так.
Ми завжди гроші, які приносили, складали в одну купку, і брали звідти, що кому треба. Завжди разом приймаємо рішення про покупки, часом навіть сваримось через них, але все одно разом.

Koza-Dereza
19.05.2008, 21:01
Чесно кажучи, ніколи не розуміла у сім'ї розподілу : це твоє, а це моє. Це ж сім'я, де кожен працює (в прямому і переносному значенні) на неї, і розподіляти, це мої гроші, це твої, а це не чіпай якось дивно. Звичайно, заначка мусить бути в кожного, це безперечно, але ж не так.
Бiльшiсть людей все мають разом. Але є сiм'ї (як моя) де грошi окремо, але це не значить що ми не сiм'я, чи якiсь неправильнi. Раз нам так пiдходить, значить нам так добре.

Chortenia
20.05.2008, 09:44
Бiльшiсть людей все мають разом. Але є сiм'ї (як моя) де грошi окремо, але це не значить що ми не сiм'я, чи якiсь неправильнi. Раз нам так пiдходить, значить нам так добре.

Я написала, що цього не розумію. Я ж цим не вказую, як вам жити.

bora
20.05.2008, 10:11
Спільний бюджет чи ні ще ні на що не вказує. Важлива тільки довіра людей, але вона не вимірюється грошима, просто комусь так комфортніше, а комусь - инакше. Я теж багато років звикла розраховувати тільки на свої заробітки - це допомагає не тринькати тепер гроші чоловіка. І йому знаю неприємно відчитуватись скільки він на пиво витратив. Проте вагомі покупки і гроші на харчі та житло - його обов"язок.
ВІн не в захваті від того що я собі придбала авто, бо одне вже на сім"ю є, але мусить розуміти, що я маю точнісінько такі самі потреби.

Мені дуже важливо, щоб в сім"ї ніхто ні на кого не тиснув. В спільній купі могли б бути докори.

Chortenia
26.05.2008, 11:16
От вам короткий посібник з мистецтва бути дружиною

Напутствие женам

Если муж пришел с работы
злой, голодный и усталый,
Ты вприпрыжку мчись навстречу
с его тапками в зубах,
Улыбнись ему нежнее
(поцелуй -- опционально),
Будь в своем вечернем платье
и брильянтовых серьгах.
Загодя сервируй ужин
со свечами у камина,
Чтоб глава семьи увидел,
что не зря завел жену.
Приведи детей нарядных --
папа их пересчитает,
А потом гони их на фиг --
папа любит тишину.
Слушай с искренним вниманьем
(можно с приоткрытым рОтом),
Как начальник -- вот мерзавец! —
им сегодня подкузьмил.
Не вставляй ни слова против
(и -- особо -- про зарплату),
Поддержи его морально --
он почти лишился сил.
Он соскучился, бедняжка,
развлеки его стриптизом,
Поиграй ему на лютне,
проведи массаж ступней.
А потом, поскольку за день
ты ни капли не устала,
(Не стирала и не мыла,
за детьми не убирала,
Жизнь твоя полна приятных,
ненавязчивых сюрпризов
Вроде кори и поноса
с аллергией у детей,
В ней сплошные наслажденья
от протирки унитаза,
Совмещенные с оргазмом
от нарезки овощей) —
Будь в постели, как пантера,
страстной, гибкой и опасной,
Словно девочка, покорной,
словно гейша, заводной,
Покажи, на что способны
скромные домохозяйки
И что может сделать с папой мама,
будучи его женой.
:)

Pand@
27.05.2008, 20:39
Зі своїм чоловіком я познайомилась на дискотеці,він там працював Діджейом:cowboy: .До того моменту була впевнена що ніколи навідь зустрічатись з діджейом не буду,не кажучи вже проте що вийшла за нього заміж....Була переконана що діджеї гультяї і для серйозних стосунків не створені так би мовити....Та ми зустрічались 2,5 роки,і мені навідь самій стала цікава його робота.Я почала працювати з ним.Хочу сказати що все ми робим порівну(він і посуду помие,і на базар майже завжди сам ходить і по хатній роботі допоможе)Я вже так звикла до його допомоги та думки ,що боюсь що і сама вже справитись не зможу-розлінилась:) .Хай і гаркаемось деколи,та я знаю що він моя опора.
Для мене особисто е важко зрозуміти як у сім"ї може бути двобічний бюджет,та батьки мого чоловіка саме так і живуть і все у них гаразд.Кожен знаходить собі пару достойну його самого.Не даремно кажуть що "е на світі моя друга половинка".
Бути такою,як дружина Форда я б не змогла.Але треба віддати їй належне-вона дійсно була його опорою.Та я вважаю,що приносити себе в жертву не треба.В шлюбі обое мають ділити печалі та радості один одного.Але без фанатизму.
Чула не одноразово від декількох людей,що чоловік то не е рідна людина:beee: .Категорично з цим не згодна.Любов е різною-до мами одна,до дитини друга,до чоловіка третя.........Але все це найрідніші люди в світі-РОДИНА.І ми завжди повинні допомагати один одному і морально,і фізично.
Бути своему чоловіку цікавою.Я не старалась спеціально переступаючи через себе стати йому цікавою.Мені просто подобалось те що і йому(ну майже завжди).З цього і зробила висновок-мають бути інтереси спільні,погляди на життя подібні і т.п.Тоді в сім"ї буде повага,розуміння та спокій і все що з цим зв"язано.Ну я думаю що Ви зрозуміли що я хотіла сказати цим.Важко це описати.Адже почуття не можливо так передати на папері

Маруся-мама
28.05.2008, 03:46
Бiльшiсть людей все мають разом. Але є сiм'ї (як моя) де грошi окремо, але це не значить що ми не сiм'я, чи якiсь неправильнi. Раз нам так пiдходить, значить нам так добре.
В нас точно так само як в тебе, просто в нас з тубом ментальність вже не така. :radist:

Додано через 10 хвилин
Зі своїм чоловіком я познайомилась на дискотеці,він там працював Діджейом:cowboy: .До того моменту була впевнена що ніколи навідь зустрічатись з діджейом не буду,не кажучи вже проте що вийшла за нього заміж....Була переконана що діджеї гультяї і для серйозних стосунків не створені так би мовити....
музики-батяри!

Любов е різною-до мами одна,до дитини друга,до чоловіка третя
Вчора дивилась російський серіал і там один герой говорить, лише такі сім*ї є довготривалі в яких жінка стає чоловіку мамою а чоловік жінці батьком. Думаю щось в тому є, бо кожна людина хоче відчувати тепло, любов і опіку. Мені приємно коли чоловік мені купить чеколядку і запропонує погудувати мене вечерею, а йому дуже приємно коли я йому напущу ванну теплої води і зготую чай і спечу булочку (як онто Оленка в Кухні давала). Всетаки любі крайності в нашому житті це крайність, а значить неприпустимо в відносинах, але коли все в міру то думаю буде працювати.
Таки можна пофільозувати на цю тему.(он приїде мій улюблений в/о модератора, подискутуємо)

Chortenia
28.05.2008, 09:32
що чоловік то не е рідна людина
А дзуськи (в смислі не вам) . Це, фактично, єдина людина, з якою ти ріднишся свідомо (ну окрім дітей, звичайно). Бо з усіма іншими - ну так сталося, ти не вибираєш.

Samojlovu4
28.05.2008, 11:21
Найрідніші люди - це мама і тато.

Все, крапка. Більше нікому ви в тому світі не потрібні. Ні братам-сестрам, ні цьоткам, ні пізніше дітям, ні, тим більше, подружнім партнерам...
І це - гірка правда життя, яку дехто взнає раніше, дехто пізніше, а деякі щасливці взагалі не пізнають...
То якщо згрубша, узагальнено говорити. Звичайно, є тисячі вийнятків.

Пи.Си.: щиро радий за тих, хто ще в тому не переконався...

Пи.Си.Си.: не треба зразу вважати, що в мене особисто якісь проблеми. Зовсім навпаки.

Alias
28.05.2008, 11:46
Найрідніші люди - це мама і тато.
Весь час це від батьків чуємо.:)Можливо так воно і є, їм видніше з свого життєвого досвіду

bora
28.05.2008, 11:48
Найрідніші люди - це мама і тато.
Взагаліто так.
Просто це значеня в розшифровці кожного значить щось своє)) Якщо в зв"язку з цим чоловік надсилає всю свою зарплату найріднішим подалі від жінки - ну то нехай з ними і живе. щоб відразу без ілюзій для дружини та дітей:)

Chortenia
28.05.2008, 12:09
Найрідніші люди - це мама і тато.
так то воно так, це ті люди, яким ти потрібна без ніяких але, які тобі допоможуть у будь-який час і т.д. (хоча, на жаль, не усі батьки такі). Але друга половинка, якщо стає справді рідною людиною, то людина, якій ти довіряєш усе, навіть те, що ніколи б не довірив своїм батькам.
І взагалі не можна порівнювати батьків, чоловіків-жінок, дітей, це різні площини.

Panadolka
28.05.2008, 13:35
Найрідніші люди - це мама і тато.


Згодна на всі 100%. А чоловік.....сьогодні рідні, а завтра чужі...:(

Natalia
28.05.2008, 13:41
а деякі щасливці взагалі не пізнають...
А може не пізнають, бо воно не є так однозначно, як ви пишете?

Pand@
28.05.2008, 15:47
Цитата:



Допис від Samojlovu4


Найрідніші люди - це мама і тато.


Згодна на всі 100%. А чоловік.....сьогодні рідні, а завтра чужі...
Так,нажаль е часто,що чоловік та дружина стають мало не ворогами.Але ще й бувае так,що мама або тато не заслуговують,щоб їх так називали(я про сиріт при живих батьках)

Маруся-мама
28.05.2008, 18:10
Найрідніші люди - це мама і тато.

Зауважила що в більшості так скажуть чоловіки а жінка буде вважати найріднішою людиною свого чоловіка.Мій коханий мені неодноразово сказав що я йому не родина але це було до того часу коли його тато не відійшов в кращий світ. Тоді пріоритети і погляди на близкість між нами змінились.

Просто є різні ступені відносин. Он наприклад люди вважають що найрідніші це мама/тато а он церква вважає що перша ступінь спорідненості це чоловік/жінка.:radist:

Marianka
08.09.2008, 23:19
:)


В нас теж так:) Коли я працювала, то витрачала гроші на побутові справи, а чоловік відкладав і купував дорогі речі(машина, шафа-купе, ліжко і т. д.). Мені спочатку не подобалося"твоє-моє" і переживала як то буде, коли буду сидіти з дитиною і мої гроші закінчаться. Але нічого, все люкс - гроші і я по чуть-чуть заробляю+гроші на дитину+як мені треба, беру з чоловікової заначки. Ще ніразу!!!! мені не дорікнув!!!!!! Навіть не питається скільки і на що взяла. Просто він знає, що як беру - значить треба. Що стосується машини - чоловік ремонтує обидві, їздить на сервіс, купує запчастини, навіть заправляє. Було раз так: я їхала в село, чоловік подивився, що півбаку каже, що має вистачити, щоб я по дорозі не заправлялася, бо я з дитиною, а він сам поїде потім і заправить. Ось такий в мене файний чоловік:radist: :radist: :radist:

Абсолютно підтрмую автора, коли людина є фізично здорова, треба працювати. Кожен має мати власні гроші, але це зовсім не означає, що при купівлі якоїсь дорогої речі не треба радитися один з одним. Якщо це потрібно для вас обидвох чи потрібна якась річ в квартиру, нема питань купили разом, хтось більше дав грошей хтось менше. Якщо мені потрібна косметика, я йду в магазин і купую її за свої гроші. І не потрібно казати, що це за сімя така. Це нормальна сімя. Не потрібно ставитися до поняття сімї типу як хтось комусь щось винен. Потрібно також завжди пам'ятати, що незважаючи на те, що ми чоловік і жінка, ми ще й окремі особистості.
Не потрібно ставити собі за мету стати одним цілим, одним цілим треба бути лише на "дивані", а в житті кожен з нас має свої інтереси, погляди, роботу, друзів.
Часто говорять про несумісність характерів, не вірю я в таке - це неправильно поставлена політика в сім'ї, при якій хтось або занадто вже жертвує або хтось заважає жити іншому.
Шлюб має полегшувати життя один одному, а не навпаки зїсти один одного за декілька років чи місяців. Обов'язки мають бути сформовані по замовчуванні, я варю борщ, ти забиваєш цвях, але ні в якому випадку ти мені винна борщ..

Маруся-мама
09.09.2008, 02:17
Часто говорять про несумісність характерів, не вірю я в таке - це неправильно поставлена політика в сім'ї, при якій хтось або занадто вже жертвує або хтось заважає жити іншому.
Шлюб має полегшувати життя один одному, а не навпаки зїсти один одного за декілька років чи місяців. Обов'язки мають бути сформовані по замовчуванні, я варю борщ, ти забиваєш цвях, але ні в якому випадку ти мені винна борщ..

Все дуже правильно ви зауважили. Ніхто нікому нічого не винен. Я роблю для тебе бо в першу чергу це мені приносить задоволення, а не так, НА, мол, ПОДАВИСЬ СВОЇМ БОРЩЕМ! :(

mamatu
10.09.2008, 12:08
Згодна на всі 100%. А чоловік.....сьогодні рідні, а завтра чужі...:(

а я не згодна.
мені чоловік рідніший за батьків.
саме тому, як ми сваримось, я почуваюсь такою самотньою... такою... однісінькою на весь світ. і життя, якби не діти, втратило б сенс.:(

Loyal
10.09.2008, 12:42
а я не згодна.
мені чоловік рідніший за батьків.
(

Феноменальні слова! Або я неправильно щось сприймаю. Можу сказати, що чоловік для мене таки людина, яка зроблена не в "моїх" умовах. А батьки завжди рідні! В той же час в більшості я підтримую чоловіка, а не батьків-рідних.
Все, що можу сказати, що як жінка, так і чоловік більше любить своїх дітей, а не один одного. Так само і батьки напевно рідніші за чоловіка :confused:
-----
Згадаю недавній досвід.
Я пишаюсь своєю родиною! В кожного з них свої досягнення. І я не потерплю хамського відношення до когось з них. При такому інциденті від мого ж чоловіка.... Було весело, одним словом. Наслідок - йому незручно дотепер, а я зрозуміла, що можу бути непоганою "язвою".
Бути дружиною дійсно мистецтво, яке не завжди зауважують ті ж чоловіки, для яких те мистецтво діється. Мені теж деколи неприємні деякі люди. Але намагаєшся ж пам"ятати, що це родина твого майже рідного чоловіка.
Мій чоловік любить повторювати "я такий є!". Перепрошую, але і я не подаруночок, але я себе контролюю. І тим більше всі підтвердять, що після одруження випливають нюанси, які і не могли проявитись швидше, бо просто не було де їх проявити.
Так що мужаймося, дівчата.

Liliyah Romanova
10.09.2008, 18:09
Просто є різні ступені відносин. Он наприклад люди вважають що найрідніші це мама/тато а он церква вважає що перша ступінь спорідненості це чоловік/жінка.:radist:
Найрідніші люди - це мама і тато.
Цікаво. Мій чоловік колись вважав так, як от Самойлович написав. А тепер так вважаю я. Тато, мама і моя дитина. :)

mamatu
11.09.2008, 10:35
Так, ви праві.
Для жінки діти - найрідніші. Однозначно.
Але після дітей, для мене, чоловік.

Liliyah Romanova
11.09.2008, 20:23
Для мене теж чоловік... був...
Обставини якось так помінялися. Тепер я для нього найрідніша, а він мені, як я йому колись...

Loyal
12.09.2008, 09:55
Для мене теж чоловік... був...
Обставини якось так помінялися. Тепер я для нього найрідніша, а він мені, як я йому колись...

Колись почула слова однієї знайомої, що після того, як вона почула як її ж чоловік звертався до її мами, то щось всередині в ній обламалось. Вона вибачила, але "осадок" залишився... Як тоді я її не розуміла, так тепер розумію. Я за збереження субординації.

tslezinska
12.09.2008, 14:37
Для мене теж чоловік... був...
Обставини якось так помінялися. Тепер я для нього найрідніша, а він мені, як я йому колись...
А для мене мій синочок та мій чоловік є найріднішими у світі. А до народження дитини таким був лише чоловік. Так сталося, що зі своїми батьками я ніколи не мала дуже хороших стосунків, тому мені краще бути на відстані від них. А от моя власна сім"я-це моє все. Разом ми розділяємо хороші та погані моменти, чоловік підтримує мене у моїх починаннях, я підтримую його.

Marianka
12.09.2008, 15:11
В мене наприклад немає такого поняття хто рідніший батьки чи хлопець. Кожного з них я люблю по-своєму. Більше часу проводжу з ним, оскільки батьки закордоном живуть. Тому для мене з однієї сторони є досить дивним визначати між батьками та чоловіком чи хлопцем хто все ж таки є ріднішим, можливо ще і по тій причині, що відносини з батьками у мене чудові..:)

ірен
22.10.2008, 18:33
Треба пам*ятати що мужчини коли вже завоювали свою кохану розслабляються і сприймають все як належне, тобто що ви йому зобовязані. А це не так. Він повинен завжди знати що ваша посвята йому це ваш вибір і за це вас треба шанувати.
__________________
відколи я сижу вдома з синочком,я почала набагато більше часу приділяти своєму чоловіку,сюсюкати до нього.про що вже страшно шкодую :mad::mad::mad:бо помічаю,що дійсно він привик і сприймає все як належне.Що робити?Як мені його перевиховати:umbrage:?

Nadijka
22.10.2008, 19:01
відколи я сижу вдома з синочком,я почала набагато більше часу приділяти своєму чоловіку,сюсюкати до нього.про що вже страшно шкодую :mad::mad::mad:бо помічаю,що дійсно він привик і сприймає все як належне.Що робити?Як мені його перевиховати:umbrage:?
А в нас якось навпаки...коли Куся народилась...коли почали лізти зуби...коли почала лазити-ходити...я взагалі не мала часу на чоловіка...харчувались постійно чимось купленим...пельмені...вареники...(зараз їх терпіти вже не можемо)...В мене не вистарчало сили на ласку для нього...я вже мовчу про шось більше...
Інша справа коли малеча пішла в садок...от тепер і балую свого мужа:ninja: Але це мені подобається:shy:

Олюська
11.12.2008, 19:50
А сам собі зі шкірки не почистить?
Ми теж шкірки не їмо, але чистимо просто на тарілці.

Та він то почистить, але скаже, що довго тре бавитись. Так само, як з річовою рибою, тому готую йому тільки морську:(

СОФІЯ -СОНЯ
11.12.2008, 20:06
Та він то почистить, але скаже, що довго тре бавитись. Так само, як з річовою рибою, тому готую йому тільки морську:(

Тю, я думала то тілько мій такий панський! Коронна фраза в гостях - "Почисть оселедця, бо піду і навіть оселедця не попробую" (оселедець був зі шкіркою).

Ірена
11.12.2008, 20:08
Тю, я думала то тілько мій такий панський! Коронна фраза в гостях - "Почисть оселедця, бо піду і навіть оселедця не попробую" (оселедець був зі шкіркою).

аналогічно. "ну, та ти вже сідай їсти, але подай хліба і ще ложку, ага, ще чайник включи":xaxa:

Liliyah Romanova
11.12.2008, 22:47
Та він то почистить, але скаже, що довго тре бавитись. Так само, як з річовою рибою, тому готую йому тільки морську:(
Ну, якщо вам подобається розбещувати чоловіка, як малу дитину, то не бачу сенсу на це жалітися. Що собі зробили, те й маєте. :confused:

Олюська
12.12.2008, 11:03
Ну, якщо вам подобається розбещувати чоловіка, як малу дитину, то не бачу сенсу на це жалітися. Що собі зробили, те й маєте. :confused:
Та чого ж розбещувати, я це називаю догоджати. Поки ми були не одружені, то він у мами своєї все їв, але вона готувала тільки відбивні, котлети, картоплю, макарон, пиріжки з квасолі, сирнички, налисники ну і ще дещо, таке звичне. А я хочу щось цікаве готувати, фантазувати, а не годувати одним м'ясом. ну хочеться чоловікові догодити

bora
12.12.2008, 12:47
ну хочеться чоловікові догодити

Ну звісно. Тільки не забудьте йому щоразу про це нагадати - закцентувати..Ато як практика показує, як потім не матимете вільної хвильки колись догодити (діти-робота-хвороба) - можна отримати звинувачення у всіх "смертних гріхах":) Сподіваюсь він Вам так само догоджає у чомусь іншому і не сприймає як належне Ваші надмірні старання.

Ірушка
12.12.2008, 13:17
Більшість чоловіків сприймають старання дружини по господарству як належне.На їхню думку так і повинно бути, вони ж заробляють гроші.А те що ти також заробляєш гроші і тягнеш майже усі хатні хлопоти до уваги не береться.Молодці ті жінки, які одразу після одруження внесли ясність в розподіл домашніх обовязків:прибирати разом, продукти купляти разом, платить за комунальні і готує по вихідних чоловік. А то виходить плачевна картина: ти з віником в руках, а він в компі цілими вихідними.І починаєш думати як це могло вийти?
І сама знаходеш відповідь не потрібно було нянчити!!!!!!!!

Marianka
12.12.2008, 13:31
Більшість чоловіків сприймають старання дружини по господарству як належне.На їхню думку так і повинно бути, вони ж заробляють гроші.А те що ти також заробляєш гроші і тягнеш майже усі хатні хлопоти до уваги не береться.Молодці ті жінки, які одразу після одруження внесли ясність в розподіл домашніх обовязків:прибирати разом, продукти купляти разом, платить за комунальні і готує по вихідних чоловік. А то виходить плачевна картина: ти з віником в руках, а він в компі цілими вихідними.І починаєш думати як це могло вийти?
І сама знаходеш відповідь не потрібно було нянчити!!!!!!!!

Чесно кажучи я ніколи не розуміла жінок, які кричать по вихідних готує чоловік, бо я жінка я і заробляю і прибираю, і їсти варю. Цей героїзм як на мене лишній. Їсти варити ніколи не було для мене проблемою, тим більше якщо двоє людей лише живуть, до вечора працюють, зварити вечерю це немає бути проблема. Ще на мій погляд жінка має бути хитрішою трошки, і не казати так прямолінійно - я все роблю, а ти на дивані лежиш. Це має бути втягування поступове чоловіка в сімейні проблеми, але так щоб він цього і не помічав. Ніхто нікому нічого не винен.
Чоловік за своєю природою - мисливець, в нього закладено в ДНК, що він має заробляти гроші і забезпечувати сім'ю, тому не потрібно вимагати в нього, щоб він і домогосподаркою ставав на пів ставки. До цього питання треба підходити хитро і розумно.

Usmishka
12.12.2008, 13:42
До цього питання треба підходити хитро і розумно.
Хитро і розумно, але все таки на пів ставки:xaxa::xaxa::xaxa:
Коли в нас не було дитини, все виходило nt; просто, обидвоэ на роботы, я готую вечерю, вын злегка все прибрав, а коли появилась донечка - о-па, а не все так просто:no::ninja:

Іриска
12.12.2008, 15:38
ПРАВИЛЬНО В НАРОДІ КАЖУТЬ : "ЯК ПОСТЕЛИШ, ТАК І ВИСПИШСЯ".
Я вважаю, що чоловіка потрібно зі самісінького початку виховувати. Доречі, чоловіки нас також виховують і привчають до своїх звичок, але ми гнучкіші і навіть інколи цього не помічаєм! Але потрібно спокійно розмовляти з коханим, ніколи не впадати в істерику від того, що він лежить на дивані. А хто Вам не дає лягти і відпочити? двоє полежали, відпочили і далі йдете обоє займатися хатніми справами...Потрібно пояснювати коханій людині навіть елементарні речі: Вам самим скучно щось робити без коханого, що у нього щось краще вдається, що Ви ж жінка - а він МУЖЧИНА і сильніший, і витриваліший, і може більше зробити/могти...Вони так люблять, щоб їх хвалили...Зробіть коханому приємне - повірте - він це оцінить!

СОФІЯ -СОНЯ
12.12.2008, 16:11
Ну, я часом балую, а часом всуну в руки пилосос - і вперед. Ну не виявляє мій чоловік ініціативи до домашніх справ, :no:але ж є я така ініціативна. За 15 років з хвостиком якось вже ввійшло в норму: скажеш - зробить, не скажеш - переступить і піде далі... І ще, коли сказати: "Треба було б витяжку зняти і помити, але вона така важка.." -глухий номер. В нашому випадку треба чітко говорити: "Сьогодні маєш зняти і помити витяжку!" - отоді є результат.

Mira_SH
12.12.2008, 16:14
Так склалося, що навіть працюючи я мала значно більше часу ніж чоловік, тому готувала і зараз готую завжди я. Може, тому що дуже люблю, правда чоловік то цінує, і мені декоди не зручно, як він мене розхвалює своїм родичам. А за покупками і платити комунальні, як не смішно ходили разом, в двох і в черзі постояти веселіше:). Проте є речі які робмить виключно чоловік, пилососить наприклад, дрібниця але приємно, на вихідних тепер чоловіке 70% часу бавить доцю, правда я те ж кручуся біля них лещуся до чоловіка. Але є одне маленьке фе. Все що чоловік має зробити я маю розказати покроково притому два рази:), інакше може вийти не зовсім те чого чекаю, і мене це трохи дратує. Ну нариклад. Піди зроби канапку намаж масло поклади ковбасу і сир і не забуть покласти решту в холодильник, а ще виключи телевізор і світло, якщо я цього не скажу, то ковбаса лежатиме на столі, горітиме світло, і йтимуть новини:). Цікаво мені одній такий екзепляр попався, чи ще хтось таким володіє;)?

Nadijka
12.12.2008, 16:15
скажеш - зробить, не скажеш - переступить і піде далі...
ох...як це нагадує мого чоловічка:xaxa:

нталька
12.12.2008, 16:31
Все що чоловік має зробити я маю розказати покроково притому два рази:), інакше може вийти не зовсім те чого чекаю, і мене це трохи дратує. новини:). Цікаво мені одній такий екзепляр попався, чи ще хтось таким володіє;)?

Не вам одній :) Хоча мій тепер каже, що це я його так "надресирувала", що заходячи в магазин, наприклад, він дзвонить мені і перепитує що купити, бо інакше обовязково щось не те. :)

СОФІЯ -СОНЯ
12.12.2008, 16:32
Але є одне маленьке фе. Все що чоловік має зробити я маю розказати покроково притому два рази:), інакше може вийти не зовсім те чого чекаю,
+1! :clapping::clapping::clapping:
Дістаю пилосос, дивлюсь - не витрушений.
- Чому ти не витрусив, як пилососив?
- А ти казала попилосось і сховай, не кидай посеред хати, про витруси ти нічого не говорила. :):):)
Сама винна, панімаєш!:xaxa:

Ніколь
12.12.2008, 16:45
ой.... а я мене чоловік як послухати прям вже такий господар... нема куди далі... :xaxa:
Прийшли в вихідні свекри в гості... ну і зайшла свекруха на кухню а там все блищить..... звичайно, як я взнала що до нас їде "ревізор" то я внепланово тайфуном пройшлась.... все блискучим зробила, хоча в принципі і так чисто було. І от сидить вона чай попиває, і каже..... ой.. в тебе сковорідка така чистенька і кришка прозора зовсім не захляпана жиром...... то ви що, мабуть і не готуєте в ній? Чоловік стоїть поруч і одразу - ну я к не готуємо... готуємо... але що там її помити... раз-два і чистенько. Потім стоять на сушці пару кастрюльок.... і дно то яке ставиться на плиту чистеньке, без підгорілостей без там того нагару, і знов... ой які в тебе кастрюльки, кличе свекра, мол подливись яке все сяюче...... свекор обнімає...цілує... каже що я в нього сама любима невістка.... а чоловік знов - мам, да що там кастрюльку помити - скористався, помив и все. Ну і так само ще про плиту нашу що вона в неї тіпа затраскана вся я в нас біленька, що в нас крани без вапняного нальоту, що ванна я нас біленька не зважаєчи що там собаку купаєм,.... короче багато чого там хвалилось. А я так собі стою і думаю...... як гарно мій чоловік мамі каже що нєфіг дєлать кастрюльку чи сковорідку помити до блиску чи взагалі чистоту підтримувати....... і чому він сам цього ніколи не робить поки 100 разів йому не нагадаєш :xaxa:

bora
12.12.2008, 16:56
Mira_SH, ще мій такий:) Але. часом і в нього бувають зрушення в протилежному напрямку. Може приміром всі вікна сам помити. Але як то стається і чим спричинено я ще не вирахувала:)

До слова про пояснювати коханому елементарне. Мені чоловік одного разу сказав дуже жорстко - "я на вчительці не одружувався! Не тре мені очевидне пояснювати!" Зрештою спробуй вгадай, що для нього елементарне. межа дуже тонка з тим, щоб він не відчув, себе незручно через пояснювання. Тому не пояснюю більше:) Він зробить, а я піду провірю. або під час того скажу ЯК доробити. Інакше - купа роздратування, що він не маленький:)

Nata
12.12.2008, 17:14
Та напевно всі чоловіки такі: поки не скажеш - пальцем не поворухнуть. Хоч ні, не всі... бачили б ви як мій дядько господарює! Заздрю я інколи тітці, такого скарба має :).
У нас хатню роботу роблю я, щодня. В суботу прибираємо разом. Покупки теж плануємо так, щоб основні закупи робити в суботу, разом :).
Щодо готування... Мені не важко, я люблю готувати, люблю щось нове придумувати, проте якщо чоловікові забагнеться смаколиків готую на вихідні, поки він бавить дітей :).

Liliyah Romanova
12.12.2008, 17:51
Та чого ж розбещувати, я це називаю догоджати. Поки ми були не одружені, то він у мами своєї все їв, але вона готувала тільки відбивні, котлети, картоплю, макарон, пиріжки з квасолі, сирнички, налисники ну і ще дещо, таке звичне. А я хочу щось цікаве готувати, фантазувати, а не годувати одним м'ясом. ну хочеться чоловікові догодити
Ви і з сином таке саме робитимете?
Бо тоді можна поспівчувати його майбутній дружині...
До всього треба підходити з розумом, якщо лише з серцем, може, біда бути.

Ірушка
12.12.2008, 18:46
Ну, я часом балую, а часом всуну в руки пилосос - і вперед. Ну не виявляє мій чоловік ініціативи до домашніх справ, :no:але ж є я така ініціативна. За 15 років з хвостиком якось вже ввійшло в норму: скажеш - зробить, не скажеш - переступить і піде далі... І ще, коли сказати: "Треба було б витяжку зняти і помити, але вона така важка.." -глухий номер. В нашому випадку треба чітко говорити: "Сьогодні маєш зняти і помити витяжку!" - отоді є результат.

Повністю підтримую.
А щодо того - жінка повинна привчати до господарства чоловіка хитрощами, то ми це вже приходили.Якщо чоловік не любить прибирати, він по всякому буде стратися цього не робити чи ти будеш хитра, чи криклива

ой.... а я мене чоловік як послухати прям вже такий господар... нема куди далі... :xaxa:
Прийшли в вихідні свекри в гості... ну і зайшла свекруха на кухню а там все блищить..... звичайно, як я взнала що до нас їде "ревізор" то я внепланово тайфуном пройшлась.... все блискучим зробила, хоча в принципі і так чисто було. І от сидить вона чай попиває, і каже..... ой.. в тебе сковорідка така чистенька і кришка прозора зовсім не захляпана жиром...... то ви що, мабуть і не готуєте в ній? Чоловік стоїть поруч і одразу - ну я к не готуємо... готуємо... але що там її помити... раз-два і чистенько. Потім стоять на сушці пару кастрюльок.... і дно то яке ставиться на плиту чистеньке, без підгорілостей без там того нагару, і знов... ой які в тебе кастрюльки, кличе свекра, мол подливись яке все сяюче...... свекор обнімає...цілує... каже що я в нього сама любима невістка.... а чоловік знов - мам, да що там кастрюльку помити - скористався, помив и все. Ну і так само ще про плиту нашу що вона в неї тіпа затраскана вся я в нас біленька, що в нас крани без вапняного нальоту, що ванна я нас біленька не зважаєчи що там собаку купаєм,.... короче багато чого там хвалилось. А я так собі стою і думаю...... як гарно мій чоловік мамі каже що нєфіг дєлать кастрюльку чи сковорідку помити до блиску чи взагалі чистоту підтримувати....... і чому він сам цього ніколи не робить поки 100 разів йому не нагадаєш :xaxa:

В вас свекруха дісно ревізор. якщо все так примічає.

Panadolka
12.12.2008, 19:34
Цікаво мені одній такий екзепляр попався, чи ще хтось таким володіє;)?

Ні, в мене теж такий є:xaxa: І про канапки і про сир і про світло, все "в саме яблочко".
Я не можу сказати, що в мене чоловік нічого не робить. Навіть навпаки, він цілий день чимось зайнятий. То на халтурі, то щось в гаражі робить, то батькам допомогає, завжди в русі. Але як тільки приходить до хати, на цьому все закінчується:ninja: Хіба треба прийти і до нього пару разів сказати, щоб пішов щось зробив, бо так результату не буде. Ну хіба передивиться все на каналі Діскавері.
А найбільше, що мене дратує, це наприклад, я йому кажу, мені завтра потрібно там кудись з'їздити, посиди з малим. Він погодився, добре посижу. Потім пізніше йому хтось подзвонить, що треба, або щось допомогти, або когось відвезти кудись. Він відповідно забув, що я зібралася кудись їхати. Я починаю :cesored:, а він "Ну я ж тепер не подзвоню їм, і не скажу, що я неможу:confused:". І роби, що хоче....відкладай свої плани на далеке майбутнє....
І взагалі, він в мене страшенний забутько....СТРАШЕННИЙ!!!!!!!!!:confused:

СОФІЯ -СОНЯ
12.12.2008, 19:47
А найбільше, що мене дратує, це наприклад, я йому кажу, мені завтра потрібно там кудись з'їздити, посиди з малим. Він погодився, добре посижу. Потім пізніше йому хтось подзвонить, що треба, або щось допомогти, або когось відвезти кудись. Він відповідно забув, що я зібралася кудись їхати. Я починаю :cesored:, а він "Ну я ж тепер не подзвоню їм, і не скажу, що я неможу:confused:". І роби, що хоче....відкладай свої плани на далеке майбутнє....
І взагалі, він в мене страшенний забутько....СТРАШЕННИЙ!!!!!!!!!:confused:

У вас "страшенний", а у мене "хитрющий":ninja::ninja::ninja:. ТАК зробить вигляд, що забув, коли то йому вигідно, що якби не 15 літ разом то і не догадався б. То я час від часу теж щось "забуваю", він вже це знає і часто не ризикує, навіть можем посміятись разом: "Я знаю, що ти забудеш, але...":xaxa::xaxa::xaxa:А ще як щось забуває над міру, то я йому три дні підряд на ніч кефір ношу в ліжко, кажу "від склерозу"...
Кефіру навіть вигляду не переносить, але я кажу, що треба, раз така біда:confused:

Panadolka
12.12.2008, 19:50
А ще як щось забуває над міру, то я йому три дні підряд на ніч кефір ношу в ліжко, кажу "від склерозу"...
Кефіру навіть вигляду не переносить, але я кажу, що треба, раз така біда:confused:

:xaxa::xaxa::xaxa::xaxa::xaxa::xaxa::xaxa::xaxa::x axa::xaxa::xaxa::xaxa:
Тепер я теж буду так робити, мій теж кефіру не переносить:clapping:

Ірена
12.12.2008, 20:23
У вас "страшенний", а у мене "хитрющий":ninja::ninja::ninja:. ТАК зробить вигляд, що забув, коли то йому вигідно, що якби не 15 літ разом то і не догадався б. То я час від часу теж щось "забуваю", він вже це знає і часто не ризикує, навіть можем посміятись разом: "Я знаю, що ти забудеш, але...":xaxa::xaxa::xaxa:А ще як щось забуває над міру, то я йому три дні підряд на ніч кефір ношу в ліжко, кажу "від склерозу"...
Кефіру навіть вигляду не переносить, але я кажу, що треба, раз така біда:confused:


захоплююся вашою мудрістю і почуттю гумору:xaxa:

Curly Xena
12.12.2008, 20:46
...і зайшла свекруха на кухню а там все блищить.....

У мене не заходить - :xaxa: - раз в рік в чоловіка ДН - на дачі шашлички, а так - по телефону всі питання вирішуємо , або до свекрів заїжджаємо раз на місяць - вистарчає :xaxa: А по молодості - і на Різдво 3 торти пекла, і індичку під горіховим соусом робила - молоде-дурне було. :( З віком попускає ... Я вже колись писала про іспити по домоводству - ми їх не повинні здавати :xaxa:, ми повинні просто робити, те що нам подобається. І толерантно ставитися до своїх половинок. :)

Ірушка
12.12.2008, 22:16
Ліпила вареники й аналізувала поведінку свого чоловіка по відношенню до господарства.Згадала чоловіка своєї подруги, він і прибирає і їсти готує і завжди такий акуратний, сам дивиться за своїм одягом.І незвазаючи на усю його хазяйновистість дружину він постійно дратує.Дратує тим що нема в нього чоловічого стержня. якийсь він занудний, спорить по дрібницях, з ним не цікаво.Якось гуляли ми в місті і перед приходом мого чоловіка в мене порвався босоніжок.Чоловік моєї подруги нічого не зробив щоб допомогти.Через пів години прийшов мій, знайшов якусь скрепку, скрутив все докупи що й не було видно я ще весь вечір проходила.
От я й думаю не такий він в мене вже й поганий, не досить акуратний, але мужній і завжди прийде на поміч. (як іноді ліплення вареників наштовхує на позитив)

СОФІЯ -СОНЯ
13.12.2008, 16:26
захоплююся вашою мудрістю і почуттю гумору:xaxa:

А то вже, знаєте, з роками. :xaxa::xaxa::xaxa:По молодості більше налягала на "невже до тебе не доходить?" , "невже тобі мене не шкода?" та ще губи надувала і сиділа незворушно, як квочка на кублі. :xaxa:Думала, перевиховаю:ninja::ninja:... А ні холєри!!!
П С Ну, і не для чоловічих очей - я тоже не подарочок зі стрічечкою, та і стервозинка в кожній сидить, а в мені вона якась така не маленька.:mad::beee::p Так що тільки почуття гумору і виручає...:xaxa::xaxa::xaxa:

popelushka
14.12.2008, 15:31
А я така дурочка була! За чоловіком туди-сюди, чуть "соплі" йому не витирала... А він виявився маминим синочком. Любила його до нестями, дитину йому народила... Але з його слів - я погана дружина! Бо я хочу здобути освіту, хочу піти на роботу. Хороші жінки сидять вдома, готують їсти, виховують дітей, а не думають як скоріше б з дому вийти... І ось, два роки ми не разом... І його мамочка жаліє про те, що так настроювала свого синочка, каже, що такої як я в нього ніколи не буде. І що з того, сім'ї вже нема...

Chortenia
15.12.2008, 10:10
Не знаю, в мене чоловік і сам їсти може приготувати, і посуд помити, і спаяти-скрутити щось запросто. Так що одне зовсім не виключає друге. Головне, щоб він відчув себе в хаті господарем. Ми як вже пересилились після ремонту, то кожен день щось за майстрами доробляє, домальовує, дошпакльовує, вертить, ріже, крутить. А мені і душа радується :) Паралельно ще й ліхтарики на квест допаює :xaxa:

Я думаю, тут приклад в сім'ї грає велику роль. Мій свекор добре готує, і руки ростуть з того місця, так що чоловік не вважає хатні справи чимось принизливим чи нечоловічим. Правда після того, як півтора року жили у свекрів, заново вчу прибирати за собою тарілку :8::8::xaxa:
Я знаю, що готую смачніше, тому частіше готую я, але підігріває або щось на скору руку, поки я зайнята перекладами, все одно готує Саша. І чай робить завжди з грінками зранку :xaxa: ням-ням
За покупками тед разом ходимо, ні я сама не люблю, ні він. І взагалі ми майже весь час разом (крім роботи,звичайно, але тут є гуглтолк :xaxa::xaxa:)

А от те, що тре розказувати покроково - то, по-моєму, для всіх чоловіків.
Якщо просиш помити посуд - тре сказати, помий посуд, посуши, порозкладай :xaxa::xaxa:, але ж то нервує :ninja:

kitka
15.12.2008, 11:53
Не знаю, в мене чоловік і сам їсти може приготувати, і посуд помити, і спаяти-скрутити щось запросто. Так що одне зовсім не виключає друге. Головне, щоб він відчув себе в хаті господарем.

Я думаю, тут приклад в сім'ї грає велику роль. Мій свекор добре готує, і руки ростуть з того місця, так що чоловік не вважає хатні справи чимось принизливим чи нечоловічим.
Так, у мене свекор теж такий, тому і чоловік не вважає принизливим щотижневе прибирання, прасування штанів... І так само треба все "покроково" та ще й за 2 дні наперед попередити, бо за його словами "мені як щось треба то відразу":xaxa:.
Але є одно "но". Мій чоловік перестав категорично мити посуд. А все тому, що я кілька разів розкритикувала якість миття, бо десь на кришці каструлі побачила, що недомито. Тому краще не критикувати, щоб не відбити охоту, а самій тихенько домити (це вже прийшло з роками:xaxa:).
Але дещо він робить краще за мене :ninja:. Бо найбільше мої діти люблять в суботу зранку ті яйця, які смажить тато (він туди і цибулю, і помідор, і котлетку покришить):clapping::clapping:. Я роблю так само, але в мене такі ніколи не виходять:confused:.

СОФІЯ -СОНЯ
15.12.2008, 12:04
Не знаю, в мене чоловік і сам їсти може приготувати, і посуд помити, і спаяти-скрутити щось запросто. Так що одне зовсім не виключає друге. Головне, щоб він відчув себе в хаті господарем. Ми як вже пересилились після ремонту, то кожен день щось за майстрами доробляє, домальовує, дошпакльовує, вертить, ріже, крутить.

+1! За господаря! Колись,на початку сімейного життя при сторонніх людях сказала фразу: " Ти ж господар, тобі і вирішувати!" - щось про вибір майстрів йшлося. Так запишався! З того часу я при нагоді завжди намагаюсь сказати, що маю господаря в хаті. :) бо ж так і є!

Mira_SH
15.12.2008, 12:50
+1! За господаря! Колись,на початку сімейного життя при сторонніх людях сказала фразу: " Ти ж господар, тобі і вирішувати!" - щось про вибір майстрів йшлося. Так запишався! З того часу я при нагоді завжди намагаюсь сказати, що маю господаря в хаті. :) бо ж так і є!

Ой як то мені нагадало мого чоловіка, він так тішився, як почув фразу про господара, я думала що від гордощів дах знесе. Але насправді жодне рішення сам не приймає, але як приємно, коли посторонні думають, яка покірна дружина, особливо, якщо то його родина:). Потім дома, тет-а-тет, чоловік сказав, як приємно, мати мудру дружину, яка уміє покерувати так щоб ніхто не помітив:), ще й сам визнав, що не проти щоб ним так керували:). Не дарма народ каже, що чоловік, то голова, а дружина жия, куди повернеться, то так і буде.:)

Chortenia
15.12.2008, 17:15
:xaxa::xaxa::xaxa::xaxa:
До того, що тре все покроково розписувати. наочний приклад. Пишу чоловікові, якщо сьодні за мною не заходиш, то почисть мені цибулю і моркву на плов. Моркву можеш потерти на терці, що вчора купили.

Дзвінок: напиши мені в аську, скільки морквин і цибулин :xaxa::xaxa::xaxa::xaxa:
І це при тому, що казала, що буду готувати сьодні плов.

popelushka
15.12.2008, 19:15
А мій чоловік виріс в сім'ї, де жінка - ніхто. Жінка повинна готувати цілодобово їсти, прибирати, за чоловіком доглядати, виконувати жіночі обов'язки. Жінка не має права запитати:"Чому ти прийшов у 3-й годині ночі?" , жінка не має права дзвонити до чоловіка, питатися де ти є? Жінка не має права гарно одягатися, а тим більше малюватися. Зразу почуєш запитання:"Ти що мені зраджуєш?"
Він виріш в сім'ї, де тато бив до крові маму, його... Яка в нього може бути сім'я після цього?

Chortenia
15.12.2008, 20:01
А мій чоловік виріс в сім'ї, де жінка - ніхто. Жінка повинна готувати цілодобово їсти, прибирати, за чоловіком доглядати, виконувати жіночі обов'язки. Жінка не має права запитати:"Чому ти прийшов у 3-й годині ночі?" , жінка не має права дзвонити до чоловіка, питатися де ти є? Жінка не має права гарно одягатися, а тим більше малюватися. Зразу почуєш запитання:"Ти що мені зраджуєш?"
Він виріш в сім'ї, де тато бив до крові маму, його... Яка в нього може бути сім'я після цього?
:eek::eek::eek::eek::eek::eek::eek:

А він що про то все думає?
Підходить йому така сім'я???

kati
15.12.2008, 20:09
... Яка в нього може бути сім'я після цього?

тут напевно може бути один з двох варіантів....або він зробить все щоб той жах не повторився в його сімьї:y:...або ж він вважає таке ставлення до жінки цілком правильним і буде притримуватись таких самих принципів:(:n:

СОФІЯ -СОНЯ
15.12.2008, 20:10
:eek::eek::eek::eek::eek::eek::eek:

А він що про то все думає?
Підходить йому така сім'я???

Ось-ось, сім"ю його вже не зміниш, а який висновок він з такого "сімейного" життя зробив, які його погляди і уявлення про СВОЮ сім"ю?

popelushka
15.12.2008, 20:45
Зробив висновок відповідний - ти мені разом зі своєю (його) дитиною не підходиш... Він ввжає, що всі такі сім'ї повинні бути. І нашого сина він хоче виховувати в таких ж самих традиціях... Каже, що то в мене сім'я дивакувата: чоловік має по столі стукати кулакум, а жінка тут як тут має бути... Що саме цікаво, чи то дійсно в мене сім'я дивакувата, чи усі такі тирани, як він? Але психіку йому нарушили добре. Доречі, він навіть маму свою посилає куди подальше, бо мама-жінка, а жінка - ніхто!Тепер його мама бідкається, де її синочок гуляє.

kati
15.12.2008, 20:47
жах....але де ваші очі були коли заміж збирались.....

Chortenia
15.12.2008, 21:19
Якщо все насправді так, як ви розповідаєте, я б на вашому місці тікала далі, ніж бачила

Ірушка
15.12.2008, 21:36
Не згодна дівчата, що як заведено в сімї чоловіка, так і він буде робити в власній сімї.Мій свекор приходить додому в першу чергу миє собі взуття, пере носки, а тоді вже сідає їсти.Моя свекруха незнає що таке прасувати одяг і свекор завжди намагається бути охайно одягнутим, ну а мій ну як не їхня дитина краще піде в помнятому, а не попрасує.Коли ми зустрічалися, він мені жалівся що в дома з ним сварилися, що він на місце каструлю не поставив.Я ще тоді подумала навіщо сваритися через такі дрібниця, а тепер вже знаю що не дарма сварилися.

Багіра
15.12.2008, 21:50
в мене в сімї реальний патріархат... ми порадилися і тато вирішив) але то не до порівняння... батько має дуже складний і важкий чоловічий характер, але незважаючи на те, його всі обожнюють... Харизма! МИ з братом ладні все заради нього віддати, дуже його любимо!
Єдине що, мамі важко дуже, бо стільки треба витерпіти.. Робота у тата важка, дуже нервова, а той весь негатив йде в хату, до неї... правда може крикнути, насваритися, але руки не піднімає ніколи!!!

тому вважаю, мистецтво бути дружиною в тому, щоб терпіти тоді, коли є заради чого... можна потерпіти важкий характер, якщо чоловік дбає про сімю, долає всі труднщі, оберігає від поганого рідних...
але якщо він одна купа негативів... прийшов пяний, побив і дрихнути на дивані посуточно а при найменших проблемах тікати - то тут нема місця тому мистецтву дружини, бо сімя то стосунки двох...

Ірушка
15.12.2008, 22:22
Зробив висновок відповідний - ти мені разом зі своєю (його) дитиною не підходиш... Він ввжає, що всі такі сім'ї повинні бути. І нашого сина він хоче виховувати в таких ж самих традиціях... Каже, що то в мене сім'я дивакувата: чоловік має по столі стукати кулакум, а жінка тут як тут має бути... Що саме цікаво, чи то дійсно в мене сім'я дивакувата, чи усі такі тирани, як він? Але психіку йому нарушили добре. Доречі, він навіть маму свою посилає куди подальше, бо мама-жінка, а жінка - ніхто!Тепер його мама бідкається, де її синочок гуляє.

Незнаю чи ви ще живете з своїм чоловіком чи ні, але мені дуже вас шкода.Моя подруга живе в такій самій атмосфері, все поділено порівну:в нього права, в неї обовязки.

kitka
16.12.2008, 10:07
Не згодна дівчата, що як заведено в сімї чоловіка, так і він буде робити в власній сімї.
Не як заведено, а як навчили. Я за 10 років подружнього життя прасувала штани (не джинси, а брюки зі стрілками) може 3 рази. А чому? Бо свекор навчив свого сина цьому ще коли він в 10-й клас ходив. І тому він вважає, що це його робота.

Ірушка
16.12.2008, 11:33
Не як заведено, а як навчили. Я за 10 років подружнього життя прасувала штани (не джинси, а брюки зі стрілками) може 3 рази. А чому? Бо свекор навчив свого сина цьому ще коли він в 10-й клас ходив. І тому він вважає, що це його робота.

Та діло в тому що його в сімї також так вчили і коли він жив з батьками він так і робив, але виглядом його речей я була не задоволена.Не має в нього бажання виглядати как с иголочки.Тому це перейшло в мої руки, тому що я вважаю що по одягу чоловіка судять про жінку.

ірен
16.12.2008, 12:02
по одягу чоловіка судять про жінку ЗГІДНА НА 100%,МОЯ МАМА ТАКОЖ ЗАВЖДИ ТАК КАЖЕ!!!!

СОФІЯ -СОНЯ
16.12.2008, 12:42
А у мене в сім"ї, навпаки, був матріархат. Не буду багато говорити, наведу лише один приклад і все стане зрозуміло: колись тато купив собі плащ, модний як на той час, дуже гарного світло-сірого кольору. На другий день мама поїхала до магазину і поміняла на бежевий. Не тому, що татові не йшов, і навіть не тому, що мамі колір не подобався, а причина була в тому що тато насмілився без неї щось купити! І поки не стали самі заробляти, ми з братом теж ніякого права голосу не мали, особливо це давало себе знати в виборі одягу і взуття, тільки на мамин смак. Я собі ще у 12 років дала слово, що у мене в сім"ї НІКОЛИ так не буде. І стараюсь тримати, бо авторитарне дитинство дуже вже перед очима.

bora
16.12.2008, 13:41
по одягу чоловіка судять про жінку ЗГІДНА НА 100%,МОЯ МАМА ТАКОЖ ЗАВЖДИ ТАК КАЖЕ!!!!
І я так думала доки заміж не вийшла:) Добре коли йому до того нічого не нав"язували. В мене домовитись про те, що йому варто купувати по трішки тільки виходить, а загалом - ні. По одягу певно можна швидше оцінити смак МАМИ:) Бо якщо надцять років довіряв їй, за 2 роки його переконати в іншому складно. Тим більше якщо одружився ну в дуже вже свідомому віці:) І звісно якщо одружені 10 років - це інше.
От ліліпутськими кроками йдемо в напрямку компромісу. Тому зараз вважаю він таки ззовні мамин "продукт". Моєму смаку довіряє, але вважає, що для нього те, що мені подобається не носибельно!!! дюж консервативний...:(

Квіточка
16.12.2008, 14:30
по одягу чоловіка судять про жінку ЗГІДНА НА 100%,!!!!
Я в принципі теж в якісь мірі згідна! Щойно ми переступаємо поріг свекрухи, вона одразу ж "Ой а чого взуття не напастоване, а чого кофта не попрасована, а светр чого покошлатений"(бігом синочку все чистити, прасувати, пастувати), я дивлюся... і думаю, ото дура чого як з хати виходили не глянула що він на себе натягнув...
Але я одягалася сама і дитину одягала, памперси, іграшки, і тд... а він ТВ дивився, то що мені ще й ту дитину треба було одягати... звичайно коли ми йдемо кудись на забаву я стежу за тим, що він одягає(не без скандалів)... але на роботу і все решта він одягається сам..
Знаєте я колись теж штани кожного дня підпрасовувала, і галстуки під сорочку підбирала... Коли бачила, що наші начальники ходять в непопрасованих штанах, то думала дружини за ними не слідкують, а я такая-розтакая, і чоловік в мене самий доглянутий... Але ті часи пройшли, набридло мені доглядати за чоловіком, хатою, дитиною... за мною хто буде доглядати...????

Олюська
16.12.2008, 14:42
по одягу чоловіка судять про жінку ЗГІДНА НА 100%,МОЯ МАМА ТАКОЖ ЗАВЖДИ ТАК КАЖЕ!!!!
Ну я не зовсім згідна. В нас з тим проблема, чоловік не дуже любить одягатися, а мені ж хочеться, щоб він гарно виглядав. До скандалів не доходить, на щастя, але мені не завжди вдається його вмовити купити собі нові джинси, светер і т.д. Тоді троши сваримось. Згадую, як його амм з татом сварилася, щоб він у неділю вдягнув нову куртку, недільні штани, нічого не допомагало, ходив кожен день у старій витертій вигорілій куртці. Ось так і в мене, чоловік пішов у цьому плані в тата (хоча, на щастя, витертого-вигорілого не носить, бо то би було вообще:8:) і мої "настанови" його рідко коли переконують:(

Люша
16.12.2008, 14:59
мені знову стидно, але я коли заміж виходила придумала, що не вмію прасувати, навіть спеціально футболку йому зпалила, він у мене раніше військовий був, а прасувати форму - це кара. Вже 2 роки як цивільний але прасує сам, і мені брюки теж, бо я ж "не вмію". А ще посуд коли немає гарячої води не мию бо вода холодна і я потім плакати буду, легше самому помити ніж мене втішати. А так я в принципі хороша хазяйка, я і прибираю, і їсти смачно готую ну можуть у жінки бути якісь слабкості:):):):o

Natalya Engy
16.12.2008, 15:02
У нас ситуація подібна. Вмовити мого чоловіка, що йому треба купити нові штани - це з області фантастики. "В мене ще ті і ті нормальні" - "Але в тих низ обтріпаний, а ті таки замащені!" - "Та? Нічого, занесу мамі. Вона підігне чи ше шось з ними зробить"
Тільки на забави і на великі свята "дає" себе одягти у щось нове чи більш пристойне, бо кажу, що інакше з ним з хати не вийду! А останні рази вже кажу:"Така гарна мама і Михась! А тато в цій сорочці якось не пасує..." :)
І ще є один момент, що завжди псував мені настрій. Свекруха до сих пір купує йому одяг. А коли він вдягає каже: "Дивися як тобі пасує! - потім повертається до мене -Вважай, щоб такого красавчика в тебе не вкрали!" І той одяг він носить і носить.....
А я купила йому светр і теж пасує йому, і похвалила....Одягнув його лише раз...:(

Квіточка
16.12.2008, 15:19
Моя мама теж надавно знайшла кульочок з речами мого чоловіка, я кажу "ану ховай бистренько", то речі які він приніс з собою, або ті що мама час від часу йому купує, а я вважаю їх невдалими... Я їх тихенько сховала, а він вже забув... Ше думаю куди б то їх сплавити...
Щодо гардеробу, він слухає моєї думки, я б не пережила якби було по-іншому... Я контролюю всі його покупки.... шоб потім не червоніти...
Купила йому мама гольф чорний на Романа, я вважаю шо чорний колір йому не йде, довго біля дзеркала йому пояснювала шо в ньому він якось надто мрачно виглядає, не хотячи, але погодився... а я його швиденько в кульочок.. вже думаю який би то йому светр на д.н подарувати...

Chortenia
16.12.2008, 15:47
Гм, гм, гм
Стосовно одягу - жінка, звичайно, може радити, вибирати, але, як на мене, остаточне слово має бути за чоловіком. Кінець кінцем йому носити, а не вам. І йому має бути в тому одязі комфортно.

Квіточка
16.12.2008, 16:42
Згідна:)... тому шукаємо консенсусу... з моїм одягом теж.... хоча то вже зовсім інша історія:8:...

Ірушка
16.12.2008, 16:42
Так, щоб було комфортно це добре, але коли в нього зовсім не має часу щоб вибирати речі, чи привик він з підліткового віку ходити в сірих сведрах, а тебе від них вже вивертає.Та й йдеш хитрощі.Не встигне вдягнути, а ти вже кривишся.
А щодо схованих кульків - актуальна тема, в мене він також є.
Ну як можна своєму рідному синові подарувати на день народження темну синю в міленьку смужку синтетичну сорочку, яка була модна ще років 5 назад (ще й з браком)?Причому що цей колір йому зовсім не пасує
Чоловік каже не міняй її, це мені тато подарував я буду ходити.
Угу, буде він в мене її бачити, вже 2 роки в кульку лежить.
Чи недавно на 6 грудня свекруха подарувала йому труси в різнокольорову смужку, ще й по них квіточки, теж різнокольорові.Ну це вжа вибачте, ці речі має вибирати точно не вона.Я їй нічого не сказала, але ще раз щось подібне, прийдеться мяко але категорично відмовитися від цих подарунків.

Chortenia
16.12.2008, 17:17
В принципі, мій Саша завжди питає моєї думки, і свекруха теж, навіть швидше моєї, ніж його. Але я завжди питаю чоловіка, чи йому подобажться і йому комфортно, з дитинства ненавиджу, коли мене переконували що мені щось пасує і тре купляти і носити, а мені реально не подобалось.

popelushka
16.12.2008, 19:59
жах....але де ваші очі були коли заміж збирались.....

Ви знаєте, він чомусь мені не розповідав, що у нього така сім'я, що він такий самий буде... І його сім'я до мене дуже добре ставилася, я б ніколи не сказала, що вони такі. Вони на людях одні, а в реальності... Може вони думали, що "спихнуть" свого синочка, а той зміниться...

Маруся-мама
17.12.2008, 04:25
Ірушка, в вас дуже помилкове бачення ситуації з його одягом. Мені так виглядає що ви не шануєте думки свого чоловіка. Коли мені мій чоловік докоряв про величезну кількість чорних штанів я була ладна його вбити і часто робила йому на перекір і купувала лишень чорні штани. Бунтарство в нашій підсвідомості. Але від коли він мене прийняв такою як я є, і я почала його поважати і сприймати таким яким він є у нього нема проблем з чорними штанами, а я вирішила піти на експеримент і купити штани іншого кольору. Треба дивитись глибше. Чому він любить лишень сірі светри? І чому б йому не носити сорочки яка старомодна але яку йому подарував його тато? Нехай він її одягне до них в гості. Я ніколи не критикую подарунки сестри мого чоловіка, хоча ... тут можна говорити довго.

Zoryanka,не беріть собі дурного до голови а тяжкого до рук. Ви його покохали і були причини з яких ви пішли за нього заміж. Його родина - це його родина. Мені дуже добре знайомо що таке бути на людях одними, говорити гарні речі а в побуті такі люди що не знаєш де себе сховати. Але це вони і вони до мого шлюбу не мають ніякого відношення. Якщо ви справді кохаєте свого чоловіка і ви з ним дивитесь не те що в одному напрямку, а дивитесь один на одного і шукаєте опори один в одному, і відчуваєте ту велику любов яка вас поєднала у вас все буде добре. Єдине що треба, це навичитись говорити один з одним а з його родиною він нехай сам поговорить. І ще, ті затяті впері і егоїстичні пещені хлопчаки міняються і вони можуть стати дуже чуйними і уважними чоловіками.

kitka
17.12.2008, 09:27
Zoryanka, а чому у Вас саме такий аватар? Це стан Вашої душі сьогодні? Я коли його вперше побачила, то трошки задумалася.:confused:

Ірена
17.12.2008, 11:22
в мене в сімї реальний патріархат... ми порадилися і тато вирішив) але то не до порівняння... батько має дуже складний і важкий чоловічий характер, але незважаючи на те, його всі обожнюють... Харизма! МИ з братом ладні все заради нього віддати, дуже його любимо!
Єдине що, мамі важко дуже, бо стільки треба витерпіти.. Робота у тата важка, дуже нервова, а той весь негатив йде в хату, до неї... правда може крикнути, насваритися, але руки не піднімає ніколи!!!

тому вважаю, мистецтво бути дружиною в тому, щоб терпіти тоді, коли є заради чого... можна потерпіти важкий характер, якщо чоловік дбає про сімю, долає всі труднщі, оберігає від поганого рідних...
але якщо він одна купа негативів... прийшов пяний, побив і дрихнути на дивані посуточно а при найменших проблемах тікати - то тут нема місця тому мистецтву дружини, бо сімя то стосунки двох...


о! то як про мене...
чоловік такий прикрий має характер, що його діти кажуть: як ти з ним живеш? але при цьому всі його обожнюють:confused:

ірен
17.12.2008, 11:55
ми з чоловіком купуємо йому одяг завжди разом.Щодо свекрухи,то їй байдуже в чому ходить її син.Коли ми ще були неодружені,то він завжди все собі купував сам -ну незацікавлена вона в тому!!!!!А може це й добре!!!!:):):)Він у мене воєнний,тому,як він каже,одягу йому треба небагато!Краще декілька речей,але гарних!!!

Ірушка
17.12.2008, 15:22
[QUOTE=Маруся-мама;399197]Ірушка, в вас дуже помилкове бачення ситуації з його одягом. Мені так виглядає що ви не шануєте думки свого чоловіка. Коли мені мій чоловік докоряв про величезну кількість чорних штанів я була ладна його вбити і часто робила йому на перекір і купувала лишень чорні штани. Бунтарство в нашій підсвідомості. Але від коли він мене прийняв такою як я є, і я почала його поважати і сприймати таким яким він є у нього нема проблем з чорними штанами, а я вирішила піти на експеримент і купити штани іншого кольору. Треба дивитись глибше. Чому він любить лишень сірі светри? І чому б йому не носити сорочки яка старомодна але яку йому подарував його тато? Нехай він її одягне до них в гості. Я ніколи не критикую подарунки сестри мого чоловіка, хоча ... тут можна говорити довго

Ні,Маруся-мама, тут трошки інша ситуація.Він в своєму підлітковому віці мав лише один сведер на 3 роки і був він сірий не через те що він любить цей колір - а тому що він практичніший, він не вистірується, сірий є сірий.І це настільки війшло йому в привичку, зараз я хочу його переконати що класно одягати речі різного кольору, комбінувати їх, змінювати і це в нас все проходить без сварок (але трошки з кривлянням).Коли ми купуємо щось нове я говорю йому тисячу компліментів, не через те що я дуже хочу йому вгодити, просто для мене самої приємно, що мій чоловік гарно виглядає,я ним любуюсь.
А щодо сорочки, вона сама йому не подобається.в свій час в нього була подібна.Я не розумію навіщо повертатися назад,якщо поряд висять кілька сучасних гарних сорочок.
Але всеодно дякую за допис, після того як я його прочитала трохи себе проаналізувала:xaxa:

Koza-Dereza
17.12.2008, 17:16
Мiй чоловiк вважає що у нього найлiпший смак i око на все що є (лiпший вiд мене звичайно).
I коли я йому даю комплiменти на рахунок чогось що вiдрiзняється вiд його звичайного гардеробу а це: дiловi костюми, дiловi сорочки, краватки, дiловi штани, светерики (тоже дiловi напевно), i якщо вдiвається довiльно, чи дозвiльно (як правильнiше?) то джинси, МЕШТИ, i такi поло сорочки отакi:

http://www.yesgifts.co.uk/images/polo-shirts/polo-shirts-2.jpg

Все решта... мдя. I нiц йому не поробиш. I ще й мене повчає... всi мої вихiднi шмотки проходять через його "одобрям", бо якщо щось не то, то так скривиться, що мої ноги самi по собi побiжуть мiняти ту рiч.
I ще халепа в тому що його i тещин смак дуже подiбний... менi взагалi капєц.

FeRmatta
24.12.2008, 21:36
о,мій теж кривиться, хоч ми ще і не одружені. проте,завдяки йому я зрозуміла,що варто спробувати себе у трохи іншому стилі - більш розкутішому. і чому ні? а от щодо його одягу - є певні речі, які мене просто вбивають...найскладніше йог просто затягнути в чоловічий мсагазин - звик на себе не звертати уваги (і це поряд з тим, що себе він обожнює і вважає,що красивий у будь-чому)

Ірена
25.12.2008, 09:09
я колись, як ми тільки починали жити разом все думала, як то можна ходити в одному, маючи стільки лахів... виявляється - можна.
на зиму - кофта під горло, зверху жилетка і джинси.
на літо - смугасті сорочки у всіх варіаціях і джинси...

мій же спортивний стиль він змінив своєю присутністю кардинально...

СОФІЯ -СОНЯ
25.12.2008, 09:11
Мдя-я-я... А в мене на кожну мою блузку припадає три його сорочки. І до сорочки галстук... І гольфів на зиму під піджак шість кольорів... І чотири костюми в ходу, ще два літніх, два святкових... Мій любить одягатись

IRUSKA*8
25.12.2008, 11:15
Мдя-я-я... А в мене на кожну мою блузку припадає три його сорочки. І до сорочки галстук... І гольфів на зиму під піджак шість кольорів... І чотири костюми в ходу, ще два літніх, два святкових... Мій любить одягатись
Аналогічно.:xaxa:

Ірушка
29.12.2008, 00:02
В мене таке запитання по темі:як ви ставитися до такого правила,якщо чоловік пяний його чіпати не можна, потрібно дочекатися ранку, а тоді вже й сказати своє "фе".Невже жінка яка не стримує свої емоції в момент коли її "щастя" прилазить не мудра?

kati
29.12.2008, 00:09
ну якщо реально пьяний,то нажаль вн вас непочує:)),порозмовляти можна хіба сама з собою

kitka
29.12.2008, 00:10
В мене таке запитання по темі:як ви ставитися до такого правила,якщо чоловік пяний його чіпати не можна, потрібно дочекатися ранку, а тоді вже й сказати своє "фе".Невже жінка яка не стримує свої емоції в момент коли її "щастя" прилазить не мудра?
А толку, якщо чіпати:confused:? Буде тільки крик. Звичайно, якщо нема поряд дітей, то можна і погаласувати, бо важко стримуватися в такі моменти. Але терапію краще проводити на тверезу голову, тим більше за ніч можна придумати, на які ефектні кнопки можна понатискати:D:radist:.

Лідочка
29.12.2008, 00:20
А мій чоловік сьогодні загубив обручку:(:(:(:(:(:(От сиджу і плачу вже мабуть з годину:(:(:(:(:(:(:(:(Для мене обручка - це не просто якась прикраса, для мене це дуже багато, я навіть зараз не знаю, як сказати, просто сиджу і плачу, так шкода мені:(:(:(:(А ще кажуть то погана прикмета....Короче я мабуть сьогодні не засну. Таке враження що якась чвастинка НАС пропала, я в шоці:(:(:(:(

Ірушка
29.12.2008, 00:29
А мій чоловік сьогодні загубив обручку:(:(:(:(:(:(От сиджу і плачу вже мабуть з годину:(:(:(:(:(:(:(:(Для мене обручка - це не просто якась прикраса, для мене це дуже багато, я навіть зараз не знаю, як сказати, просто сиджу і плачу, так шкода мені:(:(:(:(А ще кажуть то погана прикмета....Короче я мабуть сьогодні не засну. Таке враження що якась чвастинка НАС пропала, я в шоці:(:(:(:(

Не вірте в забубони, вірте в своє кохання.Але я вас розумію я б також засмутилася, та все ж таки не потрібно повязувати стільки емоцій з обручкою.

СОФІЯ -СОНЯ
29.12.2008, 00:35
А мій чоловік сьогодні загубив обручку:(:(:(:(:(:(От сиджу і плачу вже мабуть з годину:(:(:(:(:(:(:(:(Для мене обручка - це не просто якась прикраса, для мене це дуже багато, я навіть зараз не знаю, як сказати, просто сиджу і плачу, так шкода мені:(:(:(:(А ще кажуть то погана прикмета....Короче я мабуть сьогодні не засну. Таке враження що якась чвастинка НАС пропала, я в шоці:(:(:(:(

Ну вже ж не вернеш... Я б купила нові обом, освятила у церкві та і все.

Лідочка
29.12.2008, 00:44
Дякую за підтримку, вже трохи заспокоїлась, сходила на гілку "Знайомтеся- маленькі чуда", подивилася дитячі фотки і настрій трохи піднявся, от візьму і подарую чоловікові на д.Валенитна обручку і ще й гравіровку зроблю:) а потім візьмемо в церкві посвятимо та й все. Вже якось більш тверезо мислю, а то я так засмутилася, що навіть не памятаю щоб я так плакала, шкода все таки дуже....

Маруся-мама
29.12.2008, 03:33
В мене таке запитання по темі:як ви ставитися до такого правила,якщо чоловік пяний його чіпати не можна, потрібно дочекатися ранку, а тоді вже й сказати своє "фе".Невже жінка яка не стримує свої емоції в момент коли її "щастя" прилазить не мудра?
Я знаю що кортить. Коли мій таке мені влаштовував то я з ним не сварилась, а просто не говорила... але він такий що починав до мене лізти і тому подібне. Нераз мусіла брати капця і добре врізати аби він влігся спати.
Ситуація дуже неприємна. Дякую Богу, що він перестав пити.

Маруся-мама
29.12.2008, 03:34
Дякую за підтримку, вже трохи заспокоїлась, сходила на гілку "Знайомтеся- маленькі чуда", подивилася дитячі фотки і настрій трохи піднявся, от візьму і подарую чоловікові на д.Валенитна обручку і ще й гравіровку зроблю:) а потім візьмемо в церкві посвятимо та й все. Вже якось більш тверезо мислю, а то я так засмутилася, що навіть не памятаю щоб я так плакала, шкода все таки дуже....

Правильно зробили. Треба мати надію лишень на Бога і не важно що там сталось чи що люди кажуть.

Kandy
29.12.2008, 14:31
Лідочка я тебе дуже розумію. От в мого чоловіка нещодавно обручка просто впала на підлогу коли він руки помив і витирав рушником, то умене аж серце зтиснулось від цього. Осад лишився дуже неприємний. Відразу такі думки різні в голову полізли. А тут таке...
Але ти молодець що вирішила нову подарувати, та от думаю що не варто чекати на День Валентина. А краще на новий рік. І на Різдво посвятити її.
Усе буде добре!!!

Kandy
29.12.2008, 14:34
В мене таке запитання по темі:як ви ставитися до такого правила,якщо чоловік пяний його чіпати не можна, потрібно дочекатися ранку, а тоді вже й сказати своє "фе".Невже жінка яка не стримує свої емоції в момент коли її "щастя" прилазить не мудра?

Я стараюсь у такі моменти зібратись в середині не нервуватись і дочекатись до ранку. А зранку я роблю разборки:babruysk:. А коли людина п’яна краще не чіпати, а то буде ще гірше.

СОФІЯ -СОНЯ
29.12.2008, 14:54
Щодо чоловіка в "особливому" стані;), то я за 15 літ визначила для себе три стадії: перший - це коли приходить додому щасливий чоловік ледь під градусом, з порога питає, що помогти, дуже любить мене і дітей і тихо-мирно засинає через 20 хв під телевізор - не роблю і не кажу нічогісінького, най думає, що нічого не помітно, а на другий день сам все розкаже;
стадія друга - все не так, життя не склалось, робота паршива, грошей нема, ніхто не розуміє - тут тра взяти себе в руки і говорити-говорити-говорити про те, що все ж добре, які в нас розумні гарні діти, маємо своє, власноруч зароблене житло, нічого нікому не винні, а на роботі його цінують, тут ще тра прибрехати, як випадково чула, що хтось його дуже хвалив і т д. головне - ніякого підвищеного тону, бо почую про себе таке, що мені геть нема бажання слухати. На другий день можна щось сказати, але, як правило, до того часу я вже перегорю, а чоловік робиться на тиждень святим;
стадія третя - автопілот. Буває надзвичайно рідко, але мітко - через півгодини як заходить в хату - вирубується, тому тут головне вчасно довести до ліжка. На другий день говорити не можна, бо мучиться так, що слова застрягають. Таке буває двічі- тричі на рік. ось так живем;):xaxa::xaxa::xaxa: , не жаліємся:p

карапуз
29.12.2008, 14:59
Софія-Соня,я від Ваших дописів отримую купу позитиву !
Ваше почуття гумору -це ...:clapping: !

СОФІЯ -СОНЯ
29.12.2008, 15:08
Ваше почуття гумору -це ...:clapping: !

Це те, що мене рятувало більш як 10 років невісток, це я зараз серйозно, без гумору.

Ірушка
30.12.2008, 01:43
А я можу стримати емоції якщо це десь колись, але якщо це почалося з понеділка, і ми через день свяикуємо то новосілля, то день народження друга, то зустріч з другом в більярді і т.д.Мене просто підриває і знаходжу самі болючі місця і як результат - побитий електрочайник, він ним запустив, коли я сказала що він не купив мені зимове взуття.А коли його ще в такому стані бачать другі люди - це для мене просто жах, таксист, правда його знайомий допомагає мені нести сумки і говорить пожалій жінку.
Не хочеться з ним говорити зовсім, знаю що це не мудре рішення, конфлікти затягувати не можна, але зараз я просто не розумію для чого повторювати те що було тиждень тому сказане.Якщо для нього важливе є подальший розвиток нашої сімї - то він поміняє свою поведінку, а якщо ні - то я напевно поміняю чоловіка.

Маруся-мама
30.12.2008, 03:59
Якщо для нього важливе є подальший розвиток нашої сімї - то він поміняє свою поведінку, а якщо ні - то я напевно поміняю чоловіка.
Погоджуюсь. Він повинен зрозуміти що його поведінка до нічого доброго не приводить, і не має значення у скількох друзів новосілля, чи дні народження і скільки якого собутильника він не бачив.:babruysk:

Маруся-мама
30.12.2008, 04:02
...робиться на тиждень святим...
Після прочитаного пригадалось як мене вчила одна товаришка, що чоловіка треба вибирати по тому який він коли нап*ється. Якщо робиться добрий, то це хлоп до життя а якщо друний то гнати в три шиї.
Поздоровляю, у вас ідеальний чоловік!!!:radist:

Женічка
30.12.2008, 09:24
і мій чоловік робиться дуууже добренький;)
дякувати Богу, можу сказати, що він не п"є практично взагалі:radist:
він каже "в сім"ї повинен бути один алкоголік, в нашій - це моя жінка:D:D:D"
це звичайно жарти:D:D:D

Mira_SH
30.12.2008, 12:48
В мене таке запитання по темі:як ви ставитися до такого правила,якщо чоловік пяний його чіпати не можна, потрібно дочекатися ранку, а тоді вже й сказати своє "фе".Невже жінка яка не стримує свої емоції в момент коли її "щастя" прилазить не мудра?

А мене смішить, коли мій чоловік п"яний, він тоді такий кумедний і безпорадний, що навіть якби хотіла посваритися то не можу, бо він на мене дивиться очима побитої собаки і я зразу його шкодую. Але якби випивав часто, то певно би ПИЛЯЛА:). але оскільки такі події бувають не часто, то обходиться мирно. Крім того він у мене те ж шовковий стає коли "навеселє", останній раз мій п"яний чоловік, хотів іти на штучне запліднення, бо ми місяців 2 працювали і нічого не вийшло, то він переживав, що на ніщо не годний. А на тверезу голову нічого не пам"ятав. Але напився ще , коли народилася донечка, але я того не бачила. Потім довго жалівся, щоб я його більше так надовго самого не залишала.

olja_zaj
30.12.2008, 14:27
А мій чоловік сьогодні загубив обручку:(:(:(:(:(:(От сиджу і плачу вже мабуть з годину:(:(:(:(:(:(:(:(Для мене обручка - це не просто якась прикраса, для мене це дуже багато, я навіть зараз не знаю, як сказати, просто сиджу і плачу, так шкода мені:(:(:(:(А ще кажуть то погана прикмета....Короче я мабуть сьогодні не засну. Таке враження що якась чвастинка НАС пропала, я в шоці:(:(:(:(

Лідочка ну не засмучуйтесь ви так!Не вірте ви в ті прикмети,а то шо шкода обручки це так,трошки ви себе накрутили шо частинка Вас пропала,потім подивитесь на то зовсім по іншому.Я була на весіллі в подружки ,коли священник брав їхні обручки то вони впали на підлогу,зразу тишина,підняли і продовжили церемонію,так от люди зразу погано то погано,а їм вже 5 років добре разом.Я наприклад обручки не ношу,чоловік теж,в мене пальці після пологів поправились вона й тисне,а чоловіку трохи заважає,ну і шо,то не головне.Все в вас буде добре.

olja_zaj
30.12.2008, 14:33
В мене таке запитання по темі:як ви ставитися до такого правила,якщо чоловік пяний його чіпати не можна, потрібно дочекатися ранку, а тоді вже й сказати своє "фе".Невже жінка яка не стримує свої емоції в момент коли її "щастя" прилазить не мудра?

Так в мене то залежить від кількості випитого,якшо веселенький не рухаю,якшо пяний то тим більше не рухаю,а рухаю на слідуючий день,то йому тоді так стидно стає,ніколи не чіпаю коли пяний, раз попробувала зрозуміла шо треба не так робити,йому в той момент і так море по коліна і він герой,а в мене нервів ого скільки піде,зато на другий день я відриваюсь .

Андріана
30.12.2008, 14:34
Я була на весіллі в подружки ,коли священник брав їхні обручки то вони впали на підлогу,зразу тишина,підняли і продовжили церемонію,так от люди зразу погано то погано

І в нас падали, була спека і в чоловіка з пальця злетіла під час шлюбу, всі теж почали шушукатися, але ми їх мали десь...я в таку фігню НЕ ВІРЮ і нікому не раджу, нащо шукати собі проблем на голову. Лідочка все буде добре!!!

Koza-Dereza
30.12.2008, 17:05
Лідочка ну не засмучуйтесь ви так!Не вірте ви в ті прикмети,а то шо шкода обручки це так,трошки ви себе накрутили шо частинка Вас пропала,потім подивитесь на то зовсім по іншому.Я була на весіллі в подружки ,коли священник брав їхні обручки то вони впали на підлогу,зразу тишина,підняли і продовжили церемонію,так от люди зразу погано то погано,а їм вже 5 років добре разом.Я наприклад обручки не ношу,чоловік теж,в мене пальці після пологів поправились вона й тисне,а чоловіку трохи заважає,ну і шо,то не головне.Все в вас буде добре.

А я тiльки i мрiю щоб моя обручка ненароком загубилась, тодi чоловiк купить нову (хi хi хi) бо самiй "ненароком" загубити її менi совiсть не позволяє. :o

Nata
30.12.2008, 17:28
Ото моя свекруха любить свекра п"яного пиляти. А толку? Тільки нерви собі поспує. Найсмішніше, коли свекор собі пива вип"є, додому прийде тверезий, тільки запах залишився, а свекруха пиляє. То він як вип"є відразу до нас іде :).

Ірушка
30.12.2008, 20:33
В мене чоловік також коли випє стає дуже добрий і показує концерти, то говорить що я його не люблю то вмирати збирається.Але що мені з його доброти напідпитку????
Сьогодні всі сімї парами в магазинах, на ринках, а я з його другом.
А він тим часом з іншим другом пє пиво.Невже без пива не можна знайти спільної мови???

Ірушка
14.01.2009, 10:43
Дівчата в мене до вас таке запитання: якщо в вас не ладяться відносини в сімї, ви ділитися своїми проблемами з батьками, подругами чи ховаєте це подалі в себе і переживаєте все наодинці?

kitka
14.01.2009, 10:53
Ірушка, а скільки часу ви вже разом живете?

Nadijka
14.01.2009, 11:07
Дівчата в мене до вас таке запитання: якщо в вас не ладяться відносини в сімї, ви ділитися своїми проблемами з батьками, подругами чи ховаєте це подалі в себе і переживаєте все наодинці?
я все тримаю в собі....але при першій нагоді прочитаю мужу таку лекцію...розтовкмачу все...і всі варіанти, які можуть можуть бути в майбутньому...і як мені було обідно і чому він мене не розуміє....одним словом говорю дуже багато....помагає...вдруге нічого подібного не стається:confused:
Зараз в нас ніяких конфліктів нема....але найгірший період був коли народилася Куся...постійні дорікання шо вдома не прибрано...їсти нема...гроші десь поділись...нічо не попрасоване...я постійно втомлена....як це так....це ж він заробляє гроші і біля нього треба пригати-скакати....сварились-сварились...а потім парочку разів залишила його з малою на цілий день....по сьогоднішній день я не чую ні одного докору в мою сторону:beee:

Ірушка
14.01.2009, 11:08
3,5 роки.Три роки спільного життя було настільки щасливим, що я боялася наврочити.........А як відсвяткували річницю, почалося і нерозуміння і конфлікти.Думаю прийшла до нас криза.

kitka
14.01.2009, 11:20
Думаю прийшла до нас криза.
Напевно. А може він ще не має тої відповідальності? Чи в нього забагато вільного часу, раз він може стільки "відпочивати"? Він десь Вашого віку?
Добре би було мати терпіння і такт з Вашого боку, але Ви вже ся трохи змучили, нє?

Лідочка
14.01.2009, 11:40
Дівчата в мене до вас таке запитання: якщо в вас не ладяться відносини в сімї, ви ділитися своїми проблемами з батьками, подругами чи ховаєте це подалі в себе і переживаєте все наодинці?

Я стараюся нікому не розказувати, хіба на форумі інколи:o:ninja:. З батьками ні в якому разі, хоча раз подзвонила до свекрухи (як вже мені допік), просто попросила її щоб подзвонила до свого сина. Вона подзвонила, почула його заплутующийся язик, ну і висказала йому:xaxa::beee:. З того часу мій свекор каже, що якщо мене чоловік ображає, щоб я зразу йому казала, він в той же день буде у Львові і "накрутить йому вуха":xaxa::xaxa::xaxa:.
Правда, то я зробила раз і більше не хочу, а то ще скажуть що я жаліюся:confused::xaxa::xaxa:

СОФІЯ -СОНЯ
14.01.2009, 11:54
Уявляю, якби я своїм свекрам пожалілася на чоловіка! Ну, свекор просто промовчав би, а свекруха сказала б: "У файної жінки чоловіки таке не виробляють". А моя мама: "А хто тебе заміж гнав? Терпи!"
Все з"ясовуємо самі ось уже 16 років в травні буде. А було всякого...

Vesnyanka
14.01.2009, 11:55
І я також стараюся не розповідати. Просто зазвичай коли я розповідаю - то ніби ще раз це переживаю, згадую ті всі емоції і т.д. А так мовчки собі "переварю то все". На "холодну" голову проаналізую і так приймаю правильніше рішення. Бо я досить імпульсивна і під емоціями можу наговорити чи зробити таке, про що потім сама шкодую.
п.с. ну хіба вже дуже-дуже щось допече - тоді можу сестрі пожалітися.

Vesnyanka
14.01.2009, 12:00
А моя мама: "А хто тебе заміж гнав? Терпи!"

Характеристика моєї мами:xaxa: Хоча потім поспівчуває

СОФІЯ -СОНЯ
14.01.2009, 12:02
А хочете, продам свій спосіб релаксації від сімейних проблем? Потрібно: вільний вечір, дві-три своїх в дошку подруг (щоб бути впевненим, що ніяка інфа на сторону не вийде), пляшка вина, багато кави, і, по черзі: " А у мене..." - обговорили, постановили, випили, "А мій Іван..." - обговорили, постановили, випили... Помагає...

natka75
14.01.2009, 12:26
Уявляю, якби я своїм свекрам пожалілася на чоловіка! Ну, свекор просто промовчав би, а свекруха сказала б: "У файної жінки чоловіки таке не виробляють".

А от мої свекри навпаки більше за мною стоять, бо знають що їх син може вчудити, на початках я теж жалілася їм, але бачу, що це призводило до того, що вони самі себе чули винними за його вчинки, що або не спали всю ніч, або пили лікарство ...тому я вирішила їх більше так не травмувати...

А моя мама: "А хто тебе заміж гнав? Терпи!"

зі своєю мамою я взагалі боюся скаржитися, бо дорікає так само...краще змовчати
...

Думаю краще вже з подружками поділитися і обговорити!!!

Лідочка
14.01.2009, 12:27
А я подружкам би не розказувала....

natka75
14.01.2009, 12:31
А я подружкам би не розказувала....

Але тільки таким "провєрєним" думаю можна...або тим, у кого такі ж проблеми, вони зрозуміють)Я б теж всім не розказувала, бо кому то треба...деколи ходжу накручена і зла тиждень, а потім все як викладу мужу,що накипіло....бачу інколи він і не розуміє, що я вимагаю від нього, це треба тикнути або прямо сказати, бо інакше не зрозуміє ніколи...

СОФІЯ -СОНЯ
14.01.2009, 12:32
Ну, як які подружки... В мене такі, яким я довіряю більше ніж найближчій рідні. І коли в нас трапилась велика біда( помер тато. брат потрапив в аварію, а мені зробили операцію і це все протягом місяця) єдині, хто мені реально поміг і психологічно і матеріально це були три моїх подруги. Причому просити не прийшлось, самі примчались. Я ними надзвичайно дорожу, після чоловіка і дітей у мене йдуть вони, як би це дивно не звучало...

kati
14.01.2009, 12:38
Дівчата в мене до вас таке запитання: якщо в вас не ладяться відносини в сімї, ви ділитися своїми проблемами з батьками, подругами чи ховаєте це подалі в себе і переживаєте все наодинці?
До свекрухи ні разу не жалілась на сина.і ніоли не буду,вважаю це абсолютно непотрібним,для неї він всерівно син,а я лише невістка....
До своїх батьків тим більше.....навіщо нагнітати відносини.
Є подруги,дружба з якиими провірена довгими роками,от з ними ми і перемиваєм кісточки "всем родным и близким":xaxa:,саме втакий спосіб як софія-соня,з плящиною,задушевними розмовами.....рішаються всі проблеми:xaxa:

Женічка
14.01.2009, 13:14
я тез ЗА розмови з подругами, але не з усіма і не про все :)
мамі своїй не жаліюсь по тій причині, що не можу бачити, як людина,яку я люблю, ображається на ще одну людину, яку я теж люблю.
з свекрухою тим більше на такі теми не говоримо.
правда був один випадок, коли мій муж прийшов додому в першій годині, але найстрашніше те, що телефон увесь час не відповідав, що я вже собі передумала....
то на наступний день свекруха типу позвонила мені щось спитати, а сама, так між рядками : "Не злись на Романа, він не хотів, йому й так погано" :)
мені аж смішно стало, а мені погано типу не було, знаючи, що чоловік не п"є, не гуляє з колєгами(ну принаймі не попередивши), що я мала думати.

Ірушка
14.01.2009, 14:39
Моєму чоловіку вчора виповнилось 26, робить він на важкій роботі, має вихідний раз в три дні, який раніше витрачав на мене, на компютер і на друзів сімейних.Ми зустрічалися сімями.
Заходила тільки що до свекрухи, вона повністю на моєму боці купила мені гранат і говорить щоб я себе берегла.Свекруху я попросила щоб вона більше з чоловіком не сварилася.Раз сказала і вистачить, якщо поважає послухає.
Жалітися я також вже не буду, це був перший і я сподіваюсь останній раз.
По-перше свекруха дуже мнительна,і те що мене вже трошки попустило її страшено болить.
А зараз за що найбільше переживаю чи зможемо ми відновити довіру один до одного.

Лідочка
14.01.2009, 14:45
я тез ЗА розмови з подругами, але не з усіма і не про все :)
мамі своїй не жаліюсь по тій причині, що не можу бачити, як людина,яку я люблю, ображається на ще одну людину, яку я теж люблю.
з свекрухою тим більше на такі теми не говоримо.
правда був один випадок, коли мій муж прийшов додому в першій годині, але найстрашніше те, що телефон увесь час не відповідав, що я вже собі передумала....
то на наступний день свекруха типу позвонила мені щось спитати, а сама, так між рядками : "Не злись на Романа, він не хотів, йому й так погано" :)
мені аж смішно стало, а мені погано типу не було, знаючи, що чоловік не п"є, не гуляє з колєгами(ну принаймі не попередивши), що я мала думати.

О, то в мене так було. Тільки мій прийшов в 4,30 ранку, ядо того часу ЗВИЧАЙНО не заснула, вся просто тряслася: 00.00-нема, 01.00-нема, 02.00-нема, 03.00-нема, 04.00-нема і телефон весь час не відповідав, а потім взагалі виключений:eek::scare::8::suicide::mad::(:( А я той весь час сиджу на ліжку, а мене аж трясе... А тут заявляється, пяний і такий добрий, шо хоч в морду дай. Але нічо, я промовчала і просто пішла спати. А на другий день влаштувала АРМАГЕДОН, а після того як він сказав, що "він має право погуляти з друзями", то я просто пішла "в магазин", а потім написала смс, що не знаю чи буду ночувати вдома, бо гуляю з подругами. Так і не ночувала. Поки що "урок засвоєний".:xaxa::xaxa:

Лідочка
14.01.2009, 14:47
Моєму чоловіку вчора виповнилось 26, робить він на важкій роботі, має вихідний раз в три дні, який раніше витрачав на мене, на компютер і на друзів сімейних.Ми зустрічалися сімями.
Заходила тільки що до свекрухи, вона повністю на моєму боці купила мені гранат і говорить щоб я себе берегла.Свекруху я попросила щоб вона більше з чоловіком не сварилася.Раз сказала і вистачить, якщо поважає послухає.
Жалітися я також вже не буду, це був перший і я сподіваюсь останній раз.
По-перше свекруха дуже мнительна,і те що мене вже трошки попустило її страшено болить.
А зараз за що найбільше переживаю чи зможемо ми відновити довіру один до одного.

Якщо любите один одного, то зможете. Головен бажання двох сторін:)

Olia
14.01.2009, 14:49
Дівчата в мене до вас таке запитання: якщо в вас не ладяться відносини в сімї, ви ділитися своїми проблемами з батьками, подругами чи ховаєте це подалі в себе і переживаєте все наодинці?

а я не розказую ні подружкам, ні тим більше батькам. В нас в сімї заведено про проблеми говорити, а не ображатися:beee:. А якби я мамі своїй щось про чоловіка сказала, то я наперед знаю відповідь:"А я тобі казала так скоро заміж не виходити, треба було дивитися...:eek:" А потім при кожній нагоді би мені нагадувала, що я на нього їй жалілася:mad:. А заміж я вийшла за місяць до 19 років. І в вересні відсвяткували 4 роки спільного життя.:)

Лідочка
14.01.2009, 14:52
Я би вже ліпше подругам, ніж мамі:).
Я подругам не розкзую, бо після одного випадку, просто втратиля довіру до одної, а після того якийсь страх...що не можна нікому вірити:( Маю рідну сестричку, то з нею можна поділитися, знаю що вона "риба". А ще двоюрідна сестра і подруга одна, а вони зараз за кордоном, то ж....

Ірушка
14.01.2009, 15:05
[QUOTE=Лідочка;403660] "він має право погуляти з друзями",

Скажіть будо ласка до права погуляти з друзями чоловіки самі додумуються чи їм хтось підсказує?

kati
14.01.2009, 15:09
я просто пішла "в магазин", а потім написала смс, що не знаю чи буду ночувати вдома, бо гуляю з подругами. Так і не ночувала. Поки що "урок засвоєний".:xaxa::xaxa:

о,коли вже є дитина то так не зробиш! ми про те доречі завжди з подругами говоримо,що різниця між нами і чоловіками в тому.що вони собі можуть.наприклад,піти "на пиво",не брати трубку,прийти серед ночі і потім зранку заявочку кинути"а що я не маю права з друзями сходити на пиво???!!!"
А жінка,в якої є діти вже та не поступить.....бо знає що дома її чекає дитинка,яка без неї не засне і зла ти не зла,валандаешся додому,...а та би хотілось на все плюнути,засісти в барчику з пляшкою Бейліза...

Лідочка
14.01.2009, 15:31
[QUOTE=Лідочка;403660] "він має право погуляти з друзями",

Скажіть будо ласка до права погуляти з друзями чоловіки самі додумуються чи їм хтось підсказує?

Думаю самі. Аде є ще такі друзі:mad: які не мають уявлення що то таке сімя, жінка дома чекає, зате вміють казати "будь мужиком" - ніби вони знають що то таке:beee:

Mira_SH
14.01.2009, 15:50
о,коли вже є дитина то так не зробиш! ми про те доречі завжди з подругами говоримо,що різниця між нами і чоловіками в тому.що вони собі можуть.наприклад,піти "на пиво",не брати трубку,прийти серед ночі і потім зранку заявочку кинути"а що я не маю права з друзями сходити на пиво???!!!"
А жінка,в якої є діти вже та не поступить.....бо знає що дома її чекає дитинка,яка без неї не засне і зла ти не зла,валандаешся додому,...а та би хотілось на все плюнути,засісти в барчику з пляшкою Бейліза...


Якби мій чоловік не взяв трубку, то певно я б його вбила:).
А щодо з друзями погуляти, то видно вже від чоловіка залежить, бо в нас після народження лялі через то суперечки. Бо наприклад звонить наш спільний друг і запрошує на пиво, а мій чоловік придумує відмазка чого б то не піти. Мені вже перед друзями не зручно, бо таке враження, що я чоловіка не пускаю. Я кажу, що не хочу щоб на мене вовком дивилися, що я така сяка його під каблуком тримаю.
Якби манюся не була така маленька, то чоловік би мене куди завгодно відпускав, а сам з доцьою сидів:).

Лідочка
14.01.2009, 15:56
Якби мій чоловік не взяв трубку, то певно я б його вбила:).
А щодо з друзями погуляти, то видно вже від чоловіка залежить, бо в нас після народження лялі через то суперечки. Бо наприклад звонить наш спільний друг і запрошує на пиво, а мій чоловік придумує відмазка чого б то не піти. Мені вже перед друзями не зручно, бо таке враження, що я чоловіка не пускаю. Я кажу, що не хочу щоб на мене вовком дивилися, що я така сяка його під каблуком тримаю.
Якби манюся не була така маленька, то чоловік би мене куди завгодно відпускав, а сам з доцьою сидів:).

Як не хоче сам, то і не настоюйте:ninja:, якби він хотів то пішов би, хоча б на 1-2год. А так значить йому поки що цікавіше бути дома, то добре.:xaxa:

kitka
14.01.2009, 16:10
В нас заведений такий порядок. Мій чоловік, коли хоче після роботи піти з колегами на пиво, то дзвонить мені і каже про це, але в той же час питає, що він має по дорозі додому купити. І я не маю нічого проти цього. Я йому сказала: "Йди і сиди там хоч до 12, але щоб я про це знала і могла додзвонитися". Він ще й їжу там нормальну собі замовляє до пива, бо лякати всю ніч динозаврів мені в туалеті не треба:xaxa:.

Koza-Dereza
14.01.2009, 17:53
Я хiба шо подругам розказую, коли дуже зла на чоловiка, але в основному я йому не мовчу i ми виясняємо стосунки у вiдкриту. Але останнiм часом я придираюсь багато, треба трошки попуститись... Бо особливо при дитинi не хочеться показувати такi емоцiї. Гуляти вiн не гуляє взагалi, можна сказати, але є iншi нюанси, звичайно, як же без них. :)

Ірушка
14.01.2009, 19:28
Чому така різниця між чоловіком і жінкою.Жінка скільки б не спілкувалася з подругами, мамами, сестрами - завжди має свою чітку позицію, як поводити себе в сімї і як будувати відносини.А чоловікам достатньо однієї зустрічі, щоб піддатися під вплив колеги і згадати "про права на пиво" і про "не вказуй - я чоловік!!!".Хіба мужність не полягає в відповідальності, надійності і дотриманні своїх слів?
Чи показати що ти дорожиш дружиною соромно?
Ще й перед другом який в моїй хаті, говорить я не вірю що ти ніколи не получала.ї
Думає якщо він піднімає руку на свою дружину, то це роблять всі?

Nadijka
14.01.2009, 19:53
Ірушко, а як ви дивитесь на маленький відпочиночок? Можливо Карпати? Ви та Ваш чоловік...тільки вдвох...і ніякої випивки...друзів...телефонів...хоч б на вікенд...знаю-знаю шо немає грошей, але це чудова нагода вирішити все і розставити всі крапки над і... можна говорити...сперичатись...плакати...поділитись своїм болем...і можливо до нього дійде шо він втрачає...

Loyal
14.01.2009, 20:28
Я цілком підтримую Надійку! Треба час проводити разом без сторонніх. Я от вже мозгами їхала від одноманітності. Поїхали на пару днів в Карпати - нові емоції, нова обстановка і все залагодилось. Проблеми все ті ж, але реагуєш на них простіше якось... Так само питання грошей поставало, але чоловікові простіше було виїхати зі мною, ніж терпіти мої доколупування :tanksmile: Гроші і свіжі заробляться:ninja:

Ірушка
14.01.2009, 20:31
Хотілося, дуже б хотілося, але грошей не просто не має, їх катастофічно не вистачає.Якщо б раніше будучи розумнішою я б хоч трохи відкладала - це був би гарний варіант.А так.......буду сподіватися наша злість один до одного перегорить і ми зможемо почути один одного...

Koza-Dereza
14.01.2009, 22:37
Чому така різниця між чоловіком і жінкою.Жінка скільки б не спілкувалася з подругами, мамами, сестрами - завжди має свою чітку позицію, як поводити себе в сімї і як будувати відносини.А чоловікам достатньо однієї зустрічі, щоб піддатися під вплив колеги і згадати "про права на пиво" і про "не вказуй - я чоловік!!!".Хіба мужність не полягає в відповідальності, надійності і дотриманні своїх слів?
Чи показати що ти дорожиш дружиною соромно?
Ще й перед другом який в моїй хаті, говорить я не вірю що ти ніколи не получала.ї
Думає якщо він піднімає руку на свою дружину, то це роблять всі?

Iрушко, направду вибачаюсь за наступнi слова, але мушу сказати що рiзниця не тiльки мiж чоловiками i жiнками, а й мiж чоловiками є також. Є такi що нiчого подiбного i не скажуть i не зроблять. А є такi що i кажуть i роблять i будуть робити. I нажаль є такi що надаються до чужого впливу.

А ще у мене є подруга яка в досконалостi володiє мистецтвом мовчання i "прикривання лавочки". Одразу скажу що я пробувала але в мене так не получається. Коли чоловiк її робить щось не по її (але то суттєве щось має бути а не вибрики) то вона з ним абсолютно не говорить i iгнорує його, так якби його нiколи i не було. Ну i "лавочка" прикривається також само собою (ну ви зрозумiли про що я). Так, може це не вирiшення глобального питання, але можливо, МОЖЛИВО, це латка на дану ситуацiю.
Правда є такi мужики (як мiй, чи мiй брат) що коли з ними не говориш, то їм же й лiпше. Але є такi якi не витримують гнiтючої тишини i невидимого тиску i пiддаються. Спробуйте, може ваш такий. Але не плачте в закутку, бо це те саме що говорити, а прикидаючись шлангом походiт по хатi... не дайте йому вечерю (маю на увазi не подавайте до столу) хай сам бере, ну i таке все. Мол, Я замучена, я прала, варила, вiдстань. Як не спрацює, тодi сорi, не знаю :)
Але цiй подрузi метод працює як 1-2-3!

Ірушка
14.01.2009, 22:54
Не ображаюсь бо говорите правду, мій чоловік піддається під чужий вплив.На жаль на привеликий жаль.Але в нас ще є багато років попереду і я буду з цим боротися.
Крім того бачу що доба в самотності йому помогла усвідомити свої помилки.Недавно подзвонив з роботи і спитав чи ніхто, крім нього, мене не образив.Чесно скажу що це мені як бальзам на душу - людина усвідомлює свої помилки.
Але повного примирення не буде поки не будуть обговоренні всі нюанси його поведінки і те як він бачить наше майбутнє.

Loyal
15.01.2009, 00:03
А я зараз шкодую знаєте за чим... За наївністю нас жінок з чоловіками разом. Всі одружуються на крилах щастя і уникають важливих питань. На науках в церкві попереджали обговорювати максимум питань!!! А ми ігнорували. Способи проведення свят родинних, хто які обов"язки виконуватиме щодо дитини (покажіть мужика, який обкаканий памперс міняє весело?), способи звернень до тещ, свекрух і т.д., фінансову сторону... Все спиралось, що якось буде
Бо зараз забагато всього! Я не хочу намагатись бути хорошою дружиною, мамою, невісткою, донькою, якщо не бачу такого ж намагання з іншого боку!!! І поясніть мені для чого? Нащо перевертати себе назовні, щоб потім не знати як звернутись назад?
Прочитала книжку "5 типів любові". Гарно написано, що кожен має свою основну мову - фізичний дотик, слова утвердження, спільне проведення часу, подарунки, і служіння. Все зрозуміла і свої помилки в тому числі. Але переступити через свою позицію і почати робити все навпаки... Можна, але я ж чоловіка не змушу прочитати і подумати. І чому я всією сутністю маю починати зі служіння йому, якщо він не відплатить тим же?

СОФІЯ -СОНЯ
15.01.2009, 09:57
Кілька років тому від моєї коліжанки пішов чоловік. По-свинськи пішов, прямо на її день народження. Перед тим з місяць все йому було не так, на рівному місці придирався, до дитини гавкав, приходив коли хтів. Пробувала вона з ним говорити - намарне, так як Ірушка писала: "Дай мені спокій!" - і все. Ну пішов, вона ДН відбула, ніби нічого не сталося, а на ніч здалася, ми ще з одною подругою навіть ночували в неї. А тоді на ранок встала зовсім інша жінка. Я просто пишаюся нею по сьогоднішній день як згадаю. Впевнена в собі, усміхнена, ні одного слова в сторону чоловіка чи його рідні (а родом вони із одного містечка), зачіска, манікюр, макіяж - кожен день за вищим класом. А в душі що робилося? А чоловік пожив три тижні у мами з татом, прогуляв-пропив, тобто пожив "вільною людиною" як сам говорив, а далі що? Батьки його спершу на неї всяко говорили, а як то побачили - притихли. Одним словом, вернувся він. Коліжанка потім говорила, що хотіла трохи потримати марку, не зразу вибачати, а донька йому на шию кинулась і не відпускає, ну і ...
Тепер, дівчата, то є золотий чоловік. По-перше, вдівічі більше став приносити зарплатні, бо відпали походеньки з друзями по недешевих закладах. По-друге, став допомагати вдома. І саме головне, змінив ставлення до дружини.
Це я до того, що вчора написала, що пожити окремо - не вихід, а вночі згадала цей випадок...

Ірушка
15.01.2009, 10:25
Я намагаюсь в кожній ситуації шукати позитив(особливо зараз, коли ктрохи попустило).
По-перше, я остаточно переконалася що мої свекри дуже порядні люди, як говорить моя мама.
По-друге, переживши такі конфлікти роблять мене сильнішою, я хочу займатися собою, хочу шукати нову роботу і я ці бажання втілюю в життя.
А по-третє, я ще раз переконую свого чоловіка, що я рішуча людина і другого шансу може не бути.

Квіточка
15.01.2009, 15:43
Тепер, дівчата, то є золотий чоловік. По-перше, вдівічі більше став приносити зарплатні, бо відпали походеньки з друзями по недешевих закладах. По-друге, став допомагати вдома. І саме головне, змінив ставлення до дружини.
Це я до того, що вчора написала, що пожити окремо - не вихід, а вночі згадала цей випадок...

А я от не впевнена, що людина, а тим більше чоловік, може так кардинально змінюватися.... певно якби я була в тому впевнена, то може б і свому шось пояснювала.... Хоча мій тато змінився, от приїжджали батьки на свята то я захоплювалася татом... Колись він як і більшість чоловіків не хотів чути того, що пояснює дружина, не хотів розуміти... а зараз, хоча не завжди може себе сконтролювати, але потім визнає, що був не правий... Тато тепер каже.... "так я розумію, так я погарячкував, так ти права, так мені треба змінити в собі ше то"".... повірте, коли чоловік так каже, жінка вже не може на нього сваритися чи обіжатися... Мій чоловік таких слів сказати не може... тата мого він вважає підкаблучником, а маму пілою... Але їм так добре.... і я б такого хотіла... тільки мені здається шо мій не зміниться хіба я його кимось заміню...
На рахунок того кому розказувати.... Я розказую і подругам і батькам, навіть свекрусі пробувала, але то не варто... Ну така вже я відкрита людина...
А на рухунок того як відволіктися і забути про всі сварки... Ми от на Старий-Новий рік, сиділи в ресторанчику, потім поїхали на боулінг, пОтім до ялинки, а потім в Міленіум.... Відпочили всі і чоловіки і дружини, вирішили навіть почати нову еру( то я все так називаю), забути про всі сварки, нова ера в нас не перший раз, але на деякий час то рятує... Короче, треба якось забутися, і для того всі методи хороші...

Ірушка
15.01.2009, 16:01
[QUOTE=Квіточка;404024]Мій чоловік таких слів сказати не може... тата мого він вважає підкаблучником, а маму пілою... Але їм так добре.... і я б такого хотіла... тільки мені здається шо мій не зміниться хіба я його кимось заміню...

Напевно вам дуже боляче чути таку оцінку батьків з уст чоловіка.
Я реально оцінюю недоліки соєї матері і батька, але чути критику з боку чоловіка не можу і одразу йому про це говорю.
В мого дядька половина сварок в сімї через батьків.
А щодо того щоб замінити іншим.........самі знаєте,:говорити ми можемо що завгодно, і думками відпускаємо, а серцем не можемо:umbrage::umbrage::umbrage:Ох,любов,любов

Квіточка
15.01.2009, 16:27
UOTE=Ірушка;404041]
Напевно вам дуже боляче чути таку оцінку батьків з уст чоловіка.
А щодо того щоб замінити іншим.........самі знаєте,:говорити ми можемо що завгодно, і думками відпускаємо, а серцем не можемо:umbrage::umbrage::umbrage:Ох,любов,любов
Боляче????? Ні не боляче.... мені шкода мого чоловіка і того що він не може зрозуміти в чому полячає щастя шлюбу...Хоча, то я трохи неправильно написала, він мені того не каже, але я бачу як він на то дивиться... Просто коли мама просить шоб тато шось зробив, а тато то миттю виконує. Чоловік мій з того сміється.... а я думаю раденьке шо дурненьке.... Тато ж отримує задоволення від того шо допомагає мамі, він нарешті зрозумів шо так і повинно бути... А мій чоловік думає шо допомагати жінці то приниження, шо посуд миє тільки слюнтяй.... я ж своїм татом пишаюся...
А щодо любові.... я не належу до тих жінок, які кажуть " так він пє, бє, грошей не приносить, але ж я його люблю"... життя довге, мужчин багато...

Ірушка
15.01.2009, 16:33
UOTE=Ірушка;404041]

А щодо любові.... я не належу до тих жінок, які кажуть " так він пє, бє, грошей не приносить, але ж я його люблю"... життя довге, мужчин багато...

А доля одна.......
І я вірю в легенду про те що людина має знайти свою другу половинку.
Я думаю що я свою знайшла.
А щодо вас - вам видніше чи ви її знайшли чи ще варто пошукати.

Маруся-мама
16.01.2009, 02:03
те що мене вже трошки попустило її страшено болить.
Он в тому то і вся справа, те що нам як жінкам вже відійшло комусь іншому або моїй мамі або його буде боліти довго. Свекрусі я ніколи ніна що не жалілась, бо вона далеко тай що вона реально зробить. В неї син такий еґоцентрик що на нього лишень його брат може повпливати, але і то треба було замолоду йому в вухо давати. А тепер вже пізно.
Своїй мамі я колись все розказувала і виходило лишень нам гірше. Бо чоловік як я вже зауважила дуже гордиться своїм еґоїзмом і після кожних моїх походзеньок до мами робив мені ще гірше і на зло. Він і зараз мені робить все на зло але я принаймі не вмішую в це мою маму. Хоча вона дуже хоче, але я нажаль не довіряю її порадам. До сьогодні вони були хибні.

Єдина людина якій я нераз жаліюсь то одна подруга. Вона дещо подібне пережила зі своїм чоловіком і тому нераз мене сварить аби я йому не давалась на поталу. А ще говорю з психологом, бо вона трохи мого чоловіка знає той мені допоможе.

Тому я за те аби проблемами ділитись лише з добрими товаришками. Рідню вплутувати не можна, бо вони можуть прийняти вашу або чоловіка сторону а це не потрібно в таких ситуаціях. В ситуаціях сварок або суперечок треба незалежного спопстерігача. :shy:
А ще мені Надійчин спосіб сподобався. Вона впевнена в своїх силах і вміє за себе постояти. Он мені б так. А я таке мягкотіле :(

Маруся-мама
16.01.2009, 02:09
Правда є такi мужики (як мiй, чи мiй брат) що коли з ними не говориш, то їм же й лiпше.
Моя мама діяла таким способом з моїм татом, а татові й добре. Вони могли місяць не говорити один до одного. :scare:
Для мене це просто вбивство. Я свому все кажу і зразу, а лавочку прикрити можу але не на довго.

Маруся-мама
16.01.2009, 02:13
Але в нас ще є багато років попереду і я буду з цим боротися.
....
Але повного примирення не буде поки не будуть обговоренні всі нюанси його поведінки і те як він бачить наше майбутнє.
Ну бачите у нього є потенціал. І ви молодець, головне не уступайте з обраної дороги. А ще я хотіла запитатись а чи не можна використати його такий вплив з чужого боку для себе, радше ніж з цим боротись. Бо знаючи чоловіків, чим більше будеш їм казати що вплив інших то зле тим більше будуть дивитись в ту сторону. Знаєте то як заборонений овоч.

Маруся-мама
16.01.2009, 02:17
І саме головне, змінив ставлення до дружини...
А думаю що це не тому що вони пожили окремо, хоча це також дало, а тому що та жінка почала себе поважати і любити. А коли ти себе сам поважаєш той інші тебе почнуть поважати. Просто після того як він повернувся вона не дозволила йому знову так з собою поводитись. Тай може, дав Господь, щось до нього тай дійшло.:dance:

Маруся-мама
16.01.2009, 02:26
Можна, але я ж чоловіка не змушу прочитати і подумати. І чому я всією сутністю маю починати зі служіння йому, якщо він не відплатить тим же?
Ви можете йому запропонувати почитати ту саму книжку але не настоювати.
А щодо того що ви будете йому робити добро а він вам не відплатить, то це поганий початок справи. Якщо ви любите свого чоловіка то робіть йому добро не чекаючи на заплату. Спочатку він буде з вас сміятись, потім привикне і якщо ви десь забудете йому зробити приємне йому стане цього не вистарчати. Я знаю що це дуже тяжко робити іншим добре коли вам можна сказати плюють у відповідь. Але себе треба пересилити і не боятись що хтось вас сприйме неправильно.

Я також читала книжку "For Better of for Best" або як її переклали в Україні «Пізнай Свого Чоловіка/Жінку» там також говориться про служіння один одному. Тяжко але варто спробувати. :agree:

Ірушка
16.01.2009, 15:06
Розставили ми всі крапки над і, я вирішила що обговорювати його поведінку не має сенсу, просто вказала на деякі нюанси і зосередилася більше на майбутньому і на тому чи наші бажання співпадають.Виявилось що так.Жодних обіцянок мені він не дає, але запевняє що він поверне довіру.
А я пообіцяла що більше ніколи не буду жалітися його батькам.

Квіточка
19.01.2009, 16:02
Христос Хращається! Шановні форумчанки... ви скажіть мені, будь-ласка, хто готує вареники і пампушки???? Але до уваги беруться лише ті, хто живуть окремо від батьків.... Ну так вже дістав мене чоловік за ті пампухи і вареники, шо вже не знаю як боронитися, ну за шоб мова не зайшла, а він починає, а моя мама і пампушки і вареники наліпила, а моя мама за пів години 200 вареників наліпила, а моя сестра вже пампушків напекла і т.д і т.п.... Я взагалі до того критично ставлюся.... ну вареники то ше пів біди але от пампушки.... той жир.... я за здорове хаарчування.... я то робити категорично відмовляюся, а скажіть як в вас з цим???

kati
19.01.2009, 16:11
в чоловіковій родині щонеділіроблять пироги( вареники)-це святе!Пампухи то на різдво,на святвечір.
Признаюсь чесно-я в свому житті ні разу неробила вареники......пельмені так,а вареники ні,і не хочу.По перше я їх не люблю ,по крайній мірі ненастільки шоб возитись на кухні півдня,а потім то з"їсти за 10 хвилин.А по друге,і так майже щонеділі ходимо до свекрухи "на вареники",от там мої чоловіки най і відриваються.
Чоловік деколи каже коли то я вже почну робити вареники,але то більше в шутку,бідолаха напевно змирився вже ....
А пампухи з розою я люблю,але знов ж таки це святкова страва,готується переважно на святвечір,ана святвечір ми в свекрухи завжди.....та шо мені повезло:)

Квіточка
19.01.2009, 16:21
Так і я своєму кажу шо на вареники ми їздимо до твоєї мами(теж кожен тиждень), і на вечерю їздимо до свекрухи, там то все є.... але йому того мало він хоче ше й мене змусити то робити... отак ми і воюємо..
От ніяк вони не можуть зрозуміти шо все змінилося.... вони вже давно не косять, і за худобою не доглядають(після роботи) а ми все ж мусимо вареники ліпити.... І як тут порозумітися???...

Ірена
19.01.2009, 16:49
Так і я своєму кажу шо на вареники ми їздимо до твоєї мами(теж кожен тиждень), і на вечерю їздимо до свекрухи, там то все є.... але йому того мало він хоче ше й мене змусити то робити... отак ми і воюємо..
От ніяк вони не можуть зрозуміти шо все змінилося.... вони вже давно не косять, і за худобою не доглядають(після роботи) а ми все ж мусимо вареники ліпити.... І як тут порозумітися???...

я думаю, для чоловіків вареники - ознака домашності, а жінка, яка їх робить - справжня берегиня.

я теж не люблю ліпити вареники, але на святвечір робила. приїхала чоловікова дочка - то він так запишався мною... то було того варте:p

а в будні дні - не ліплю, хіба мама моя приїде, то ми разом наліпимо, я закину в морозилку, а потім тягаю потроху. хитрую:shy:

Nata
19.01.2009, 16:55
Я щось проблеми не розумію. Невже важко наліпити вареники? Тим більше для коханого чоловіка...
Я от для свого навчилася суші крутити, не те що вареники.

СОФІЯ -СОНЯ
19.01.2009, 16:58
я закину в морозилку, а потім тягаю потроху. хитрую:shy:

І я так роблю. Бо якщо вже зважуюсь ліпити вареники, точніше заставлю себе, то наліплюю надовго, зо три-чотири торбинки. Терпіти не можу ліпити вареники і не їм їх! А чоловік любить з солодким сиром, з вишнями, черешнями. Але я часто не балую. Лінива я... а от пампухи по святах роблю.

kati
19.01.2009, 17:00
я от пельмені заморожую,а в свекрухи вареники не заморожують,вона каже що вони потім тріскають.....в мене нічого не тріскає,чого так*?

Xomka
19.01.2009, 17:01
Квіточко! Може дійсно робіть ті вареники й пампухи кілька разів в рік - на якісь спеціяльні для чоловіка дати, нехай знає як ви його любите;) Або зробіть з ним бартер, ви вареники з пампухами, а він вам теж щось бажане;) Але кожного тижня ті страви робити, то:suicide:, якщо хоче кожен тиждень, то нехай сам навчиться й зробить собі:p

Квіточка
19.01.2009, 17:33
Я щось проблеми не розумію. Невже важко наліпити вареники? Тим більше для коханого чоловіка...
Я от для свого навчилася суші крутити, не те що вареники.

Я от теж не розумію... хіба люблять за вареники????? Я б теж хотіла шоб він сам ремонт робив, електрику міняв... а він каже шо то робити не буде бо не вміє... і знаєте для мене то не є трагедія... не вміє не хоче... яка різниця...я теж вареники робити не вмію.... я взагалі з тістом нічого не люблю робити... Мене дратує от що, чому жінки повинні все робити, хочуть вони того чи не хочуть, а чоловіки роблять лише те що хочуть... І ще одне, свого часу я робила все і навіть ті вареники, то він казав ше торти пекти... Знаєте дай котові залізти під стіл.... А якщо спробувати зрозуміти людину... Хіба щастя в варениках??

Nata
19.01.2009, 17:44
Та ні, щастя не в варениках. Щастя у взаєморозумінні, взаємоповазі, у бажанні обох досягнути компромісу.
Навіть якщо для того доведеться наліпити вареників :).

Квіточка
19.01.2009, 18:14
Обох????? Де тут йдеться про обох.... тут тільки вимога одного..

kati
19.01.2009, 18:23
я думаю, для чоловіків вареники - ознака домашності, а жінка, яка їх робить - справжня берегиня.


100%!!!! я коли питаю в чоловіка,чого ти так любиш ті вареники,він каже,ну тож так по сімейному,наліпити,наварити,всім сісти за стіл.....тобто в нього то діло звички,так заведено в його сімьї.А от в мене в батьків такого культу вареників немає,і звичайно я більше беру саме від своєї мами в плані готування..
В принципі мій чоловік взагалі тепер від мене вже не вимагає якихось наслідувань своєї мами( а на перших порах було.....)навпаки він тепер каже,що котлети і відбивні в мене смачніші ніж в його мами,що салати я кращі роблю,і рибу/мьясо запікаю цікавіше....:beee:Погодьтесь некожен чоловік так скаже....А сьогодні зранку,коли відкривала банку огірків він мені видав,а давай надругий рік ти вичитаеш в інтернеті якісь цікаві рецепти і ми самі будем все закручувати:shutup:( до слова концервацію я дотепер не робила,немала потреби,і свекруха і моя мама роблять повно всього,і на нас в тому числі) .

Nadijka
19.01.2009, 18:25
100%!!!! я коли питаю в чоловіка,чого ти так любиш ті вареники,він каже,ну тож так по сімейному,наліпити,наварити,всім сісти за стіл.....тобто в нього то діло звички,так заведено в його сімьї.А от в мене в батьків такого культу вареників немає,і звичайно я більше беру саме від своєї мами в плані готування..
В принципі мій чоловік взагалі тепер від мене вже не вимагає якихось наслідувань своєї мами( а на перших порах було.....)навпаки він тепер каже,що котлети і відбивні в мене смачніші ніж в його мами,що салати я кращі роблю,і рибу/мьясо запікаю цікавіше....:beee:Погодьтесь некожен чоловік так скаже....А сьогодні зранку,коли відкривала банку огірків він мені видав,а давай надругий рік ти вичитаеш в інтернеті якісь цікаві рецепти і ми самі будем все закручувати:shutup:( до слова концервацію я дотепер не робила,немала потреби,і свекруха і моя мама роблять повно всього,і на нас в тому числі) .

Отак ніби про свого чоловіка шойно прочитала...:xaxa:

СОФІЯ -СОНЯ
19.01.2009, 18:36
Згадала, як до нас (коли ми ще жили у свекрухи з свекром) неочікувано нагрянули гості. Ну, я наварила бульби, відкрила домашню тушонку, огірочки-помідорчики, ще там щось, звичайно, але суть була у тушонці, дуже її хвалили, і до чоловіка: "От файну мати тушонку робить!" на що він з образою в голосі відповів: "Чому це мати?! В мене що, жінки нема?! Мати, до речі, так не вміє зробити!"
Я ходила гордо три дні! А свекруха з синочком три дні не розмовляла.
Так що для чоловіків мати господиню в хаті дуже важливо, прямо питання престижу для деяких!:):):)

Квіточка
19.01.2009, 18:38
100%!!!! я коли питаю в чоловіка,чого ти так любиш ті вареники,він каже,ну тож так по сімейному,наліпити,наварити,всім сісти за стіл.....тобто в нього то діло звички,так заведено в його сімьї.А от в мене в батьків такого культу вареників немає,і звичайно я більше беру саме від своєї мами в плані готування..
Аналогічна ситуація в наших сімях... Його мама встає в 5год. і ліпить вареники.... і сестра туди ж вдалася... В мене мама вставала в 9 і ми йшли гуляти, дивилися ТВ, тобто відпочивали, і шо то не вважається по-сімейному... До речі мій тато маму таку і любить, а його тато вічно мамою не задоволений, то варинеки не досолені, то з картоплею, а він хотів з капустою, то він хотів з сиром... В кожної сімї своє розуміння традицій.... Тому не хочу шоб з мене когось ліпили.... До речі, мій чоловік теж визнає шо багато чого я роблю краще ніж його мама.... але він хоче шоб я була ідеальною.... Але якщо я розказую що мій тато може зробити, то він каже шо він не мій тато і не збирається його наслідувати... І буть тут мудра...

Квіточка
19.01.2009, 18:49
але все ж таки зізнайтеся хто робить вареники і пампушки.... може факти мене переконають...

Ірушка
19.01.2009, 18:58
Мій чоловік ніколи не просить мене щось приготувати конкретне.Знаю що він дуже любить тушені реберця з чорносливом, але мені він жодного разу не сказав приготуй.
Але мені хочеться зробити йому приємне і тому обовязково навчусь гарно готувати цю страву.
А щодо вареників:ходила я вчора до сестри чоловіка і до неї прийшла свекруха.Свекруха пішла на кухню качає тісто. ліпить варенники, а Оксанка сидить в кімнаті навіть на кухню носа не показує.
Потім свекруха покликала їсти - Оксана перша за стіл і перша їсть нікого не чекаючи.Після вечері я питаю як ти так можеш.А вона відповідає що як тільки вийшла заміж зразу сказала чоловіку що гратися з тістом не буде, так що якщо хоче варенників хай його мама і ліпить.Її чоловік відноситься до цього нормально.
Це звичайно їхня сімя з своїми порядками.Але я ні маму ні свекруху на кухню не пустила б - це моя територія і я хазяйка і взагалі щодо приготування я намагаюся бути найкращою і мені навпаки приємно урізноманітньовати страви.
І вареники я теж готую залюбки, але не часто бо чоловік не любить щоб страви часто повторювалися.

Nata
19.01.2009, 19:05
А от цікаво: якщо вареників просять діти? Що тоді кажуть ті котрі "з тістом ні-ні"?

irisa
19.01.2009, 19:15
в мене щось таке було у першому шлюбі. чоловік заробляв і вважав, що то ЙОГО гроші. він міг заплатити там за електроенергію і принести додому щось (елементарне) поїсти. мене вагітну і малого, повністю отримувала моя мама. яка ще плюс платила за моє навчання. чоловік сказав,(вже після одруження), що то треба вибирати між сім"єю і навчанням. хоч прекрасно знав, що жениться з першокурсницею...
тож дві купки-дуже небезпечний синдром. і ліпше чоловіка відразу вчити до відповідальності за родину.
звісно, працювати для себе і для помочі доброму чоловікові треба, але все ж чоловік має бути опорою.

в мене аналогічна ситуація. коли я працювала,утримувала сама себе та і мама допомагала(причому нам двом),а тепер коли я в декреті,то у кожного свої гроші,чоловік мені в крайньому випадку може дати паро грн. і забулося що раніше гроші були спільними.

Olia
20.01.2009, 10:05
:)а я роблю вареники щонеділі, але не сама а разом з чоловіком-я замішую тісто, він розкачує, а я ліплю. І нічого складного в цьому не бачу,:confused: сама люблю вареники. А на другий Святвечір в селі наліпила 175 вареників з капустою і бульбою:8:, всі так хвалили, і це вся чоловікова родина

СОФІЯ -СОНЯ
20.01.2009, 10:10
.Але я ні маму ні свекруху на кухню не пустила б - це моя територія

+1! прямо моя позиція.Я так довго чекала СВОЄЇ кухні, що ні мами, ні свекрухи, нікого іншого я там не потерплю! Правда, ніхто туди і не рветься сильно:p

Mira_SH
20.01.2009, 10:36
але все ж таки зізнайтеся хто робить вареники і пампушки.... може факти мене переконають...

Я роблю і вареники, і пампухи, сирники, млинці, і рибу фарширую, і ще багато іншого...
Але для того не стаю в 5 ранку, а все ближче до 10:).
Але до СОФІЇ -СОНІ, мені далеко:)
доречі мені вареники значно швидше зварити ніж будь-який суп, якщо готова начинка, припустим вчорашня бульба, чи капуста тушена.
чоловік ніколи нічого не вимагає, але щось їсти треба, а є час то і пофантазувати можна.

А на рахунок грошей, то ми живемо на чоловікову зарплату, бо отримує в "конверті", а мені перераховували на карточку, то вони там і залишалися, то ми так економили. Потім зняли як ремонт робили:). А твої-мої гроші такого не було ніколи. Дають чоловікові зарплату, він мені урочисто її передає, а я кладу в коробочку, попередньо відклавши на КП, і кожен бере скільки йому треба:) правда дивимся чи ще до дна не далеко:)

kati
20.01.2009, 10:56
Я роблю і вареники, і пампухи, сирники, млинці, і рибу фарширую, і ще багато іншого...


та питання не в тому,хто шо готує....звичайно всі готують,в кожного є фірмові страви.....
Але якщо людина не любить сама тих вареників+не любить пацькатись з тістом( я теж краще приготую перше,друге,третє і компот ніж буду бавитись з варениками),то навіщо тоді себе ламати? щоб тільки догодити чоловікові? Я люблю зранку пити каву з молоком з шоколадом....і шо хтось мені то виготовлює? Ні! та й не треба,маю не дві ліві....взаєморозуміння і повага в сімьї не заключається тільки втому щоб догоджати один одному в кулінарних уподобаннях

Mira_SH
20.01.2009, 11:03
та питання не в тому,хто шо готує....звичайно всі готують,в кожного є фірмові страви.....
Але якщо людина не любить сама тих вареників+не любить пацькатись з тістом( я теж краще приготую перше,друге,третє і компот ніж буду бавитись з варениками),то навіщо тоді себе ламати? щоб тільки догодити чоловікові? Я люблю зранку пити каву з молоком з шоколадом....і шо хтось мені то виготовлює? Ні! та й не треба,маю не дві ліві....взаєморозуміння і повага в сімьї не заключається тільки втому щоб догоджати один одному в кулінарних уподобаннях

Згодна на 100%.
Просто чоловіки люблять ситно поїсти в більшості, а вже що то не грає великої ролі;)

Nata
20.01.2009, 11:03
Розказувала чоловікові ввечері про вареники. Він посміявся і сказав, що не бачить проблеми: можна вареники в магазині купити і наварити :).
Із чого роблю висновок: проблема не у варениках. Проблема у нашому небажанні піти один одному на поступ. Можна ж зробити щось для чоловіка не вимагаючи нічого взамін.
У цьому, мабуть, і полягає мистецтво бути дружиною...

Nadijka
20.01.2009, 11:05
Дівчата, я знаю вихід(для тих хто не любить ліпити вареники)...берете мужа під руку і в центр в МВФ....деталі тут (http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=44194)

kati
20.01.2009, 13:06
А от цікаво: якщо вареників просять діти? Що тоді це кажуть ті котрі "з тістом ні-ні"?

ну то вже провокативне питання:)
звичайно люба мама для своєї дитини не те щоб вареника зробити....марципан зліпить:)
.....памьятаю з дитинства,як на др просиш маму і шоб торт на два яруси,і горішків напекти,і трубочок з згущонкою....і еклерів....і мама все готувала,ніразу не сказала,а давай може хоч без еклерів! Або просиш маму ввечері після роботи,давай спечем рогалики...і хоч змучена але ж пекла!!! Я це дуже добре памьятаю,і для своєї дитини так само буду намагатись

Nata
20.01.2009, 13:48
Ну от... для дитини - зірочку з неба. Але ж чоловік - теж рідний. І до народження первістка найріднішим і надорожчим був? Чи ні?

СОФІЯ -СОНЯ
20.01.2009, 14:09
Еге ж, для найріднішої людини звісно що зробиш все. Однак, як дитина просить? "Мамусю, хочу вареничків ( млинчиків, дерунчиків - не важливо). Бігом біжиш на кухню. А якщо кохана людина котора чоловік починає наїжджати, що ти не вмієш, не хочеш і господиня з тебе ніяка, бо вареників не ліпиш ? Та ще й з своєю мамочкою порівнює? Хочеться бігти на кухню? Мені б не схотілося. Справа дійсно не у варениках і пампухах, а у тому, що найрідніша людина - чоловік не буде критикувати і порівнювати в образливій формі дружину, якщо і вона для нього - найрідніша. Тоді і проблем не буде, і вареники на столі стоятимуть:):):)

Квіточка
20.01.2009, 14:16
та питання не в тому,хто шо готує....звичайно всі готують,в кожного є фірмові страви.....
Але якщо людина не любить сама тих вареників+не любить пацькатись з тістом( я теж краще приготую перше,друге,третє і компот ніж буду бавитись з варениками),то навіщо тоді себе ламати? щоб тільки догодити чоловікові? Я люблю зранку пити каву з молоком з шоколадом....і шо хтось мені то виготовлює? Ні! та й не треба,маю не дві ліві....взаєморозуміння і повага в сімьї не заключається тільки втому щоб догоджати один одному в кулінарних уподобаннях

Дякую.... хоча б ви мене розумієте... Просто Ната каже як моя свекруха.... чоловік розказує мамі шо я йому не хочу готувати вареників а свекруха каже "та нічого ше буде готувати", а чому б не сказати "ну і нічого страшного, будеш приїжджати на вареники до мене"... Хоча, Нато, ви праві, мистецтво дружини мені дається нелегко:shy:... а може мені потрібно шоб ше й чоловік знав трохи свого мистецтва.... чи такого немає:shutup:?

СОФІЯ -СОНЯ
20.01.2009, 14:19
Дякую.... хоча б ви мене розумієте... Просто Ната каже як моя свекруха.... чоловік розказує мамі шо я йому не хочу готувати вареників
вашому чоловікові, безумовно, треба трохи "чоловічого мистецтва". Хоча б у тому, що жалітися мамі на дружину - це вже нижче плінтуса. ІМХО, звичайно.

Nata
20.01.2009, 14:37
Справа дійсно не у варениках і пампухах, а у тому, що найрідніша людина - чоловік не буде критикувати і порівнювати в образливій формі дружину, якщо і вона для нього - найрідніша. Тоді і проблем не буде, і вареники на столі стоятимуть:):):)

А це вже інше питання. Ішлося про те, що чоловік хоче - дружина не готує, бо "він теж ремонту не робить". Хіба ви дітям готуєте смаколики "за щось"?

Квіточко, я не хотіла Вас образити. Просто для мене в цій ситуації немає джерела конфлікту.
Щоправда і чоловік мені ніколи не дорікає, що я готую не так або не те. Та й свекруха інколи визнає, що я готую дещо смачніше. І мені не важко їй подякувати, прихвалити інколи (а заодно й повну торбу вареників отримати).

Nata
20.01.2009, 14:50
І ще: якби мені чоловік сказав, що його мама ліпше готує щось, то їв би ту страву потім три місяці день в день, поки не визнав би, що я ліпша газдиня.

Все, іду ліпити вареники. Синочок захотів :) :) :).

Квіточка
20.01.2009, 14:52
я не кажу шо ви мене образили. Просто я намагаюся розуміти людей і давати можливість їм робити те, що вони хочуть... Ну якщо я людині 100 разів пояснюю, шо не хочу робити я тих вареників, то навіщо кожен раз мені про це нагадувати... Йде мова про розуміння.. До речі я йому пропонувала, давай разом будемо готувати, то він тільки сміється з того... але досить вже тих вареників, вже другий день про них говоримо..