Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Liliyah Romanova, 11 Вересень 2013.

  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Мені дуже бракує терпіння. Для того, щоб стати "позитивною мамою", я маю ще багато працювати над собою, бо "як правильно зробити" - зазвичай знаю, але далеко не завжди так роблю, нажаль.
    Можливо, через це, а можливо - через щось інше у мене бувають періоди, коли я втрачаю контакт з Дмитриком. Десь від 2-2.5 років в нас з ним стосунки - хвилями. То я відчуваю його, то - зовсім ні. Але потім "шукаю" його, "знаходжу" - і знов відчуваю... "загублені" періоди важкі для мене. А взагалі, Дмитрик - дитина, яка дуже багато як на свій вік розуміє і інтуїтивно знає, як робити - добре, а як - погано. Тому, якщо тримати з ним контакт, - то і домовитись можна, і пояснити все що завгодно.
    З Сергійком поки просто, бо він - малявка. Зараз дуже мені важливо, щоб він не дуже "загубився" з народженням крихітки... але наперед того не вирішиш, прошу в Бога мудрості, щоб по ходу дати собі раду.
     
  2. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Коли мені було років 15-18, після того, як мама мене не пустила кудись тому що "бо так", я її теж не пустила куди вона збиралась. Просто стала в дверях і сказала, що раз я вже вдома лишилась, то і їй нема чого йти - чого я маю сама сидіти. І мені це хороше нагадування, що сила діє доти, доки нема сильнішого.
    Це добре для розуміння, але не це є стимулом знайти спільну мову. На мене як на маму набагато дієвіше впливає заохоченння , а не покарання. Тобто я намагаюсь йти до порозуміння і хороших стосунків з дітьми, а не від сварок, покарань і т.д.
    І чим краще я себе почуваю - тим простіше мені вдається знаходити спільну мову з дітьми і залишатись спокійною.
    Останнім часом майже всі сили йшли на доношування малятка, після пологів теж хотілося тиші і спокою, лежати, а не мити попи, розказувати, розборки за іграшки зупиняти і т.д. І для дітей цей період теж не найлегший був. Але поступово адаптуємось і діти стають спокійніші, з ними простіше домовлятись. Для того, щоб позитивом ділитись, треба його мати :)
    Наразі намагаюсь відслідковувати свою втому чи незадоволення ситуацією, щоб вчасно приймати міри. Бо інакше вилазить те, що записано на підкорку - батьківська модель поведінки. Це підсвідомо пробивається тоді, коли немає сил, щоб свідомо контролювати свою поведінку.
     
    Останнє редагування: 16 Вересень 2013
  3. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Сюзі, класний приклад щодо сили :)

    і то правда. Я бачу, що не даю собі ради останнім часом саме я, а не діти. А найважче мені - коли чоловік морально мене не підтримує у моїх методах виховання. Якщо хтось з них капризує - значить, я все роблю неправильно... Зараз мене можна просто вбити, якщо сказати, що моїй дитині в садочку краще, ніж зі мною і тому нема чого його "мучити" і забирати додому о 12.
    Але взагалі-то я розумію, що маю стати менш залежною навіть від думки найдорожчих для мене людей, щоб мої діти не страждали від того, що я не маю підтримки. Бо для них я маю бути опорою і невичерпним джерелом любові ЗАВЖДИ...
     
  4. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Це бажано, так. Але не завищуйте вимог до себе. У Вас попереду такий час, коли багато на що треба закривати очі , а завищені вимоги до себе дадуть лише роздратування і виснаження.
    Підтримка жінці обов*язкова - нехай не чоловік, не мама, але хоч коліжанка, хоч хтось.

    Маме ребенка необходимо обеспечить поддержку

     
  5. Neverland

    Neverland Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Мені якось останнім часом стало дуже важко з малим. І домовитися часами буває вкрай трудно. Я розумію, що впринципі це через мій внутрішній неспокій. Але це виходить якесь замкнене коло: я почуваюсь занадто "при дитині". Відповідно малий певно відчуває моє внутрішнє бажання "відпихнути" його і ще сильніше до мене лізе. Я це все розумію, але ніц з тим зробити не можу:girl_cray: От треба мені кудись ввечері піти, і я хочу, щоб малого вклав чоловік. Чоловік не проти, а малий кричить "мама не йди", хапає за ноги і тд. Я, відповідно нервуюсь дико, мною теліпає аж. І все... Може хтось порадить, що з тим робити? Бо якось насилувати дитину і кожного разу йти в істериках - зле. А постійно домовлятися, що я принесу іграшку-солодке - не варіант. Вдень він мене пускає без проблем, а ввечері - ну ніяк. З якої сторони підступитися до того всього?:girl_cray: Мої бажання тут такі: я б хотіла, щоб малий спокійно мене відпускав, занючи, що я повернусь, а не голосив і істерив. Я не розумію в чім причина. Бо діти моїх родичів спокйно їздять без мами з бабцями на море, ночують в них. Без істерик. Мені це теж дуже треба, бо ще трохи і я зірвусь, кину все і поїду десь на місяць без пояснень. Я вже з того всього починаю злитись на ГВ, бо мені видається, що то воно всьому вина. Бо мої двоюрідні сестри годували до року, і зараз не мають таких замамцяних дітей. Капці повні. Не можу ту ситуацію розрулити.
     
  6. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Як я тебе розумію.
    Тео мене і вдень не хоче відпускати. А як додати до того всього, що він і сам вже з місяць з хати виходити не хоче, то повний дурдом. Постійні крики і істерики з тими виходами.
    Вже навіть я, не схильна до критики своїх власних рішень, починаю грішити на ГВ, СС і все такое.
    І теж не знаю, що з цим всім робити. Єдине,що ще тішить- що він то таки переросте в найближчому майбутньому.
     
  7. Neverland

    Neverland Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Можливо хто порадить, як таку ситуацію розрулити. Бо єдине, що наразі мені порадили: лишити дитину і поїхати на тижні 2-3. Але я б хотіла якось м"якше. Ну і відповідно поступово вже закривати лавочку з ГВ і пробувати переселити малого на диван. Бо вдень нормальна дитина, а наніч - я не я і хата не моя.

    ---------- Додано в 13:44 ---------- Попередній допис був написаний в 13:39 ----------

    А як ти на крики реагуєш? Бо я помітила, що раніше, коли я намагалась якось заспокоїти-відволікти, то крики повторювались. А потім я вирішила провести повний "ігнор" крику: малий кричить, я собі сідаю на диван, включаю комп і виключаю мозок. Тепер вже він розуміє, що якщо я вже сказала ні, то таки ні і не перевіряє. Мені особисто видається, що в цьму віці крики більше демонстративні. Не буде глядачів, не буде крику. Але крик то одне, а як навчити дитину розуміти мамині потреби? Бо варіант: я зараз іду по-справах, і зранку дам тобі шоколадку, чи іграшку - це по-моєму не добре, це привчання дитини до подарунків, і він потім не злізе з того. Ну і як то все зробити, щоб і вашим і нашим?
     
  8. Usmishka

    Usmishka Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Дічата, в мене така Іринка, вона мене спиймає-сканує на підсвідомості, якщо я маю нестримне бажання, щоб вона пішла, приміром, з татом, то вона з істерикою так і не піде, що породжує мою істерику. Чи коли я дуууже хочу щоб менша заснула -вона не вляжеться.
    Тут треба розібратись в собі -чому я так сильно цього хочу - оте сильне бажання дитина, як на мене, сприймає як пересторогу і страх зароджується бути покинутим, тому включається істерика.
    Мені допомагає "мантра" для себе - я наперед себе заспокоюю, що або буде так, або ні, тоді розчарування менше і отримання бажаного радісніше. Якось так.

    В мене особисто головна пробелема в стосунках з дітьми -


    я часто почуваюсь не найкраще і ніяк не навчусь опановувати то повністю в середині, результати помалу є - але дуже помалу, тому тут працюю найбільше -не злитись, не говорити "залізним" тоном, не гаркати.
     
  9. napoleona

    napoleona Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    мені здається то в усіх
    от читаю як про себе:)
     
  10. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    і получаєтсья замкнене коло. як я вас розумію...
    з Сергійком я ігнорую таким чином, що не відходжу від нього, але продовжую робити справи, які робила до його істерики. В нього зараз котрісь зуби ріжуться - то часом задає такого перцю, що маманєгорюй. Наприклад, йдемо нині по вулиці додому, мусимо встигнути поїсти і бігти в садочок за Дмитриком. і тут Їжачка "сплющило", почав видиратись, плюватись і битись. Я його - на руки, в таку позу, щоб і йому не було надто незручно і не скопав мене ногами - і несу додому. Нічого не говорю. Вдома вже, визуваючи і миючи йому ручки, починаю тихенько розповідати, що ми зараз будемо робити. Грію їсти, він дивиться вже з інтересом. Накладаю в тарілку, сідаю, Сергійчик залізає мені на коліна і відкриває ротик - вже не для крику, а для того, щоб їсти. Поки їмо, то вже і забули, чого кричали
    Я це називаю "доброзичливий ігнор". "проканує" виключно коли ми самі вдома. Бо коли є гості/ми в гостях - всі добрі люди починають голосно жаліти біднесеньке, або толкають спіч на тему "бабай забере" , або ще щось - і діло затягується і закінчуєтсья або коли я втечу від компанії, або коли Ї скричиться і засне коло грудей.
     
  11. slobodianka

    slobodianka Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    ну наприклад, збиралися ви в село автобусом і автобус чекали годину, а він не приїхав, в результаті ви злі, чи шеф накричав на вас, результат аналогічний, в цей час вам трохи не до дитини-а вона думає, шо то вона шось зробила і злі ви на неї
    от це 100%, бо частіше буває що ми зриваємось на дітях за ті самі розкидані іграшки і т.д., а коли настрій у нас піднесений, то нам ті іграшки якось і не важко з дитиною поскладати і домовитись легким тоном легше
     
  12. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Це я тт розумію.
    А ЯК тоді пояснювати дитині, що зробила щось не те?

    Я пробувала так робити. Мій тоді швидко впадає в істерику, з якої його ще важче вивести. Тому пояснюю-пояснюю-пояснюю... Поки сили є. А як немає- то просто злюсь на нього.
    Вам то допомагає? Мене так просто вибішує ситуація, що я не можу спокійно керувати своїм життям:girl_cray:.
     
  13. Usmishka

    Usmishka Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    По -перше, то тимчасово, років так у 10 дитина сама почне виштовхувати вас зі свого життя :)
    по-друге, треба розуміти що ми керуємо життям так чи інакше, але на все є свій план, і дитина є частиною того плану,
    по-третє, коли нам здається що от все не так, часто це те що нам потрібно:)

    Проте і мене часто то бісить, але я тоді шукаю варіант отримати приємні емоції разом - щось робимо нове, кудись йдемо разом, і злість відступає) Мені помагають спільі ігри фізичні - зараз дуємо кульки разом, надуту кульку відбиваємо ракетками від бадмінтону, каштани збираємо - а кудись піти я ще завжди встигну)
     
  14. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Як мого упросити кудись ходити:girl_mad:? Його зараз з хати спокійно ну ніяк не випреш. Він навіть за машинками не хоче йти:girl_sad:.
    Таке враження, що з настанням холодів він впав у сплячку. І це вже 3 раз так на холодну пору його криє.

    Я то все розумію і намагаюся прийняти. Та я люблю спокій. А його таак мало...
    Для чого нам цей план- я поки що не розгадала.
     
  15. Usmishka

    Usmishka Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    І я шалено люблю спокій і самотність, за пару годин, а ще краще пару днів тиші віддала б багато чого :girl_in_love:
    Проте, одружувалась на "тверезу голову" і діток планувала - а тепер привіт!!! нове життя)))
     
  16. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

     
  17. Svitlanka

    Svitlanka Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Поки читались б книжки, могло б статись щось страшне....До свого сина я підхід знайшла, щоб такого він не робив, але якби не знайшла, однозначно б були покарання. Наприклад, якійсь час заборонити гуляти.
    Щодо "недостатню любов та увагу" .Впринципі, для дитини підлітковго віку НОРМАЛЬНО, коли деякий авторитет на себе "перетягують" друзі. Особливо в хлопців. . Головне, щоб той "авторитет" друзі мали не в вагомих життєвих питаннях, і за порадою б дитина таки зверталась до батьків.

    Молодший син кусає старшого. Вже була купа розмов, пояснень, образ з боку старшого. Діє мало, якщо чесно. Тому не впевнена, що варто чекати, коли пройде. На жаль, наша сім'я має досить таки трагічний досвід отого чекання. Молодший дуже не любив, коли двері на балкон відкриті, постійно закривав їх зі всієї сили. Я пояснювала, щоб так не робив, пояснювала, для чого я їх відкриваю, чому не можна так грюкати дверима....продовжувалось це біля року. Поки одного разу в двері не потрапив кіт. Малий зі всієї сили гримнув дверима, а кіт якраз виходив на балкон. Добре, що залишився живий, але постраждав ( наркоз, гіпс, зашивання рани, відходив від наркозу....2 місяці в гіпсі...). А для себе я зробила висновки, що це той випадок, коли треба пресікати. Не діють розмови, значить треба наказати. Хоч ситуація з гриманням дверима не виглядала такою, за яку треба карати. Але...
     
  18. Маруся-мама

    Маруся-мама Нєправільная пчєла! Собіраю нєправільний мьод!

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Доречі дитина знає, коли вона зробила щось не так з вашої реакції. Перший раз, коли вона робить щось не те і ви лякаєтесь, або підвищуєте тон, вона не реагує зразу але запам’ятовує вашу реакцію. Кожен наступний вона буде робити з цікавості, але і щоб викликати у вас реакцію або привернути до себе увагу.
    Он скажімо, Ліліному малому дуже подобаються вимикачі і різні електричні прибори. Ну тягнеться дитина до електрики, а чому б і ні. То ж так цікаво!!! І коли перші рази, що він вмикав вимикав а ми йому казали, що не можна він трохи злостився, то потім коли я його застала, що він вмикає світло і просто подивилась на нього, він засміявся і вже нічого не включав. Навіть, коли тримав в руках вішак і брав його до рота, а я спокійно сказала не бери, бо то буде буба - він витяг, і віддав мені.
    Я зрозуміла щераз, що ваші емоції передаються дитині. Вони дуже добре відчувають і будуть працювати на те, аби отримати вашу реакцію. Якщо ви злі, то він відчуває, що має над вами силу і буде далі тиснути. Ну то ж так цікаво і класно, випробувати контроль. Якщо ж ви веселі і говорите до дитини по доброму, той вона на то весело реагує і швидше забуде про то недобре.

    Я знаю, що це дуже тяжко, залишатись добрими і не злитись, коли довкола тебе просто ураган емоцій, роботи і вимог. Проте, коли ми навчимось бути хоча б на 60% легкими на підйом (це для мене і є позитивність) тоді нам буде легше. І обов’язково вибирати за що варто воювати, а що треба просто пустити.

    Он ще випадок. Двоє хлопців, які між собою дуже любляться і файно бавляться, можуть раптом вирішити перетягти ковдру на себе. Один вирішив, що ковдра його а інший, що його. Проте, якщо в них нема стратегій як домовитись в рух іде агресія. Ти мені не дав, то я тебе стукну, або ти ще в мене пожалієш, що ти мені не дав. Розрізнити де хто винен дуже важливо, бо нема такого, що хтось один винен а інший просто збоку стояв. Таке буває НУ вкрай рідко. Тому, коли я стикаюсь з такою ситуацією, то не спішу займати будь-яку сторону. Кажу, що я розумію його злість і я розумію, що зараз для одного важливо то а для іншого інше, але бійка це не вирішення проблеми. Треба вміти сказати, або якщо нічого не працює, краще прийди "пожалійся" дорослому. Це набагато краще. Повірте, потім просто мило глянути як ті двоє хлопців можуть разом гарно бавитись.

    ---------- Додано в 15:38 ---------- Попередній допис був написаний в 15:33 ----------

    Погоджуюсь. Хоча, для дітей підліткового віку друзі а радше колектив є надзвичайно важливі. То просто мама/тато відходить на другий план і якщо дитина рапто не є частиною гурту вона то дуже важко переживає. Нераз проявляються дуже негативні сторони поведінки саме через те, що його/її відкинули. З хлопцями таке стається рідше, але з дівчатами дуже часто. Особливо в наших школах. Тому так часто можна побачити в фільмах розмови про популярних і непопулярних дітей в школах.

    Якщо ваша дитина знає, що вона ітак особлива і дуже важлива для вас і для Бога, то вона не буде перейматись тим, щоб вона була важлива для групи. Он тільки не завжди вдається донести саме це розуміння - ти важлива, бо ти особа. Просто самодостатня особа! Тут приклад сім’ї дуже важливий!

    ---------- Додано в 15:49 ---------- Попередній допис був написаний в 15:38 ----------

    Ну присікати то таке слово яке трошки мені болюче, але строго зупиняти, то я повністю погоджуюсь. Мені було шкода, що малий вмикає світло з двох причин - одна, що світло мені горітиме задарма а інша, що недай боже він навчиться, що то нормально; а одного дня він попаде на вимикач який може коротити, і його тріпне електрикою. Зрозуміло, що то не буде 220 вольт, але всеодно. І розумію, що програмую в голові свої страхи, але водночас не хотілось мені, щоб безпечна дитина потерпіла за свою забаву.
     
  19. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Сьогоднішня ситуація- малий не заснув в обід. З 2 дня він придумував різні відмазки, щоб не йти спати.Так і до 5 дійшло. В 5 я вже зла, бо знаю що таке для нього пропустити денний сон- весь вечір гарантовані істерики на пустому мусці. майже 3 години я по доброму його клала спати. Отут руки в мене постійно опускаються. І моя самодостатність теж поступово улетучівається. Я, доросла жінка, і не можу дати ради з власною малою дитиною.
    А так я досить легка на підйом і мало за що впираюся рогом.

    От з тим то і основні проблеми. Бо класичне виховання з покараннями і приниженнями тому аж ніяк не сприяє.
     
  20. irushka

    irushka Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Ото і я зрозуміла, що в мені виключається позитивна мама, коли виникають мої страхи за дитину, а в мене страхів може не так і багато, але вони панічні.
    Напевно тому я і не знаходжу слів достукатись до малого в деяких ситуаціях. От я мушу силою брати його під пахву і так переходити з ним дорогу, бо руки він не дасть мені ні за що, біжить, жене поперед всіх, в мене серце в п`ятках, я не можу знайти сили говорити спокійно, бо я панічно боюсь дороги. І те саме з зубами (боюсь наркозу), ну і в автокріслі довгий час возили його з криками(його), але він повинен був там сидіти подобається йому це чи ні. Звичайно, що тому всьому спочатку передує спроба домовитись і пояснити, але довго і нудно в тих випадках я просто не можу, не знаходжу сил. Думаєте, то дуже зле, якщо таких ситуацій не дуже багато і моя наполегливість в тому послідовна? Я все ж маю надію, що це виробить в малого звичку, а не злісний протест. Цікаво чи є ще в когось такі ситуації в яких ви не можете домовлятись, а берете авторитетом чи силою?
     
    Останнє редагування: 17 Вересень 2013