Ваша вагітність, ваш чоловік і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Про Дмитрика ми не хотіли нікому казати хоча б з 3 місяці. Він був такий наш, таке особисте щастя. Так ми жили зі свекрами, і токсикоз "розповів" все вже у 6 тижнів. Вітали, тішились. А на пару днів раніше я не втрималась і сказала своїй сестрі. Ну і в той же день, що дізналась свекруха, сказала і своїй мамі. А мій тато був за кордоном, то ми йому зателефонували і натякнули, а він: "А я знаю". Друзі теж зраділи за нас.
Про Сергійка ми сказали в 18 тижнів. Свекруха зраділа, тільки не могла відразу повірити, що такий термін. Ми ж бачились щотижня. Моя мама сказала "ну, раз так вийшло - то вітаю..." Друзі привітали.
Коли я була вагітна Вірусею, то чоловік казав, що "Вагітна 3ю дитиною у 25 років - то майже як "вагітна у 16"". Першим проговорились кумам, у 16 тижнів. Ті привітали, сказали, що ми сміливі. Моїй мамі сказали у 21 тиждень, а свекрусі у 23. Якраз з 24 тижня почав інтенсивно рости живіт, тож встигли сказати, поки ще не було видно в принципі, я рада, що ми стільки часу втримались в таємниці... приємне відчуття. Друзі подумали, що ми "залетіли" - ну, всім і не поясниш.
Якось так

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

класна тема...
Перша вагітність була через кілька місяців після весілля, першю дізналась моя мама, вона дуже тішилась, майже як і я, чоловік був другим- він був в маршрутці по дорозі на роботу, то розказував, що мало не впав там від радості, аж люди на нього оглядалися, потім вже ввечері разом тішилися, подзвонили свекрусі.
Другі дві смужки були "подарунком від Миколая", якраз напередодні тест робила, то в такій жартівливій формі дізнався чоловік, а родичам сказали, коли вже трошки було видно, просто поставили перед фактом.
Так само і наступні вагітності, першим дізнався чоловік (кожна з них для нього була несподіваною ), а родичі дізнавалися, коли вже живіт говорив сам за себе
Найбільше коментарів з приводу нашого цікавого стану було з боку мого брата (він на 2 роки молодший), то була просто лекція про те, що ми не вміємо застерігатися і тд і тп, для чого нам ще одна дитина якщо ми не маємо нормального житла, чоловік не має нормальної роботи і тд. На все це я йому задала одне питання- то що мені тепер аборт робити? - замовкав відразу. Раніше спілкувалися більше, приїздили до нас в гості, влітку ми були в мого тата в селі (брат живе неподалік), то ще там бачились, а після народження Марічки ще жодного разу не приїздли не дзвонили ні він, ні невістка.
Коли завагітніли Марічкою, то свекруха була дуже хвора, практично при смерті, дуже шкодую, що чоловік їй тоді не сказав, що ми чекаємо малюка, вона б потішилась ще цим.

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Першим дізнався чоловік. Реакція була дуже цікавою - одночасно і радість, і співчуття до мене, бо "дитинство закінчилося". Я тим часом поливала сльозами тест - трохи від щастя, а трохи від того, що передчувала кардинальні зміни в такому солодкому і безтурботному житті. ))
Десь за 2 тижні сказала мамі. В принципі, в мене на обличчі було все написано, то великою несподіванкою це не стало. Мама плаакала.. як так скоро, ще й не пожили (ага, раптом чоловік до нічого )) ), а твоє здоров"я, як же то буде.. Словом, це було для неї свято, але "зі сльозами на очах". Тепер я знаю, в кого вдалася з тою емоційністю.
А трохи пізніше в мене почався страшний нежить (осінь все-таки), це так мене засмутило, я не знала, що мені можна вживати, що ні, а на облік ще й не вставала, і от в цьому засмученому стані про новину дізналася бабця. Радості не було меж, але чомусь вона сприйняла мої сльози (оп"ять..) як страх того, як буду собі давати раду з дитиною, і давай мене розраджувати. Оптимістка невиправна )) Мені полегшало, словом.
На роботі сказала десь в 12 тижнів (мені здавалося, що вже все видно і приховувати немає змісту, як виявилося, можна було не поспішати). Найближчі колеги мене радісно привітали і вболівали за мене протягом всіх перипетій очікування дитини.
Найпізніше про все дізналися батьки чоловіка (конспіратор з нього суперовий). Реакцією була зніяковіла посмішка і привітання (типу "ну як вже ся стало.."), але в міру росту пузика ставлення потеплішало.

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Я "ховала" інформацію про позит. тест від чоловіка перший тиждень. Бо сама собі не вірила. Перед тим два місяці спостерігала за гормонами в ендокринологічному диспансері, аналізи були жахливі і я на днях мала йти до лікаря, щоб почати лікування. Але все ж з надією робила тести...І ось на одному ледь-ледь було видно другу смужку. Думаю, щоб переконатись, зроблю за два дні ще один, а тоді вже казатиму. Через два дні - смужка ще яскравіша... Я тест у сумку і чоловіку(ми разом працюємо) на роботі під час обіду показала. Реакція - спокійна, просто підійшов і міцно мовчки обійняв. Моя мама дізналась наступною, бо питала чого я не йду налагоджувати гормони. А я їй: "А вже не треба"))) Вона - "Ой, ну слава Богу"...Та й усе... Чоловікова родина дізналась десь коли нам вже було 11-12 тижнів. А решта - вже я животик почав виднітись...

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

я зробила тест ще до затримки

якось інтуїтивно захотілося

. чоловікові показала відразу. ми якось двоє були такі ніби шоковані - він все перепитував "що то означає? що то означає?" а я така - "не знаю..."))) але ,звісно, все ми зрозуміли і знали

тим більше,що активно планували

ввечері ще погнали накупили тестів і я ними "бавилася" ще десь 3 дні. але все було зрозуміло- в нас буде ляля! ми були ЩАСЛИВІ.
тоді на 5му тижні я розповіла найближчій коліжанці, бо якраз були свята різдвяні, а в мене табу на алкоголь. ну то вона і запитала прямо, а я і не приховувала.
а батьками ми сказали на Святвечір на Йордан(десь 8 тижнів). то вони дуже тішилися, бо вже АЖ пів року від весілля минуло ггг. просили батьків поки поберегти новини в таємниці і вони чемно витримали десь до 18го тижня. а тоді вже мій тато трубів на весь світ, що буде онучка)
а на роботі я нікому ніц не казала аж поки не стало видно животик. тоді вже всі самі зрозуміли. а як на 23му тижні я дізналася,що у школі краснуха і скарлатина і ще "букет" болячок, то втекла на лікарняне. тоді вже всі все зрозуміли))

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Я чомусь думала, що завагітнити зможу дуже нескоро, бо всі ж так і вагітніють Начиталась тем про те, хто коли еко робить і т.д. А потім кажу чоловікові - до весілля було ще 2 місяці - що вже треба починати старатися. Він каже: "ага, щоб з животом в сукню не влізла." Ну так і не стали. А вже після весілля (це був листопад) стали пробувати. І вже в грудні було пару днів затримки, але в мене цикл довгий, тому хто зна. Ну я зробили тест і пішла розносити пошту на роботі, приходжу, а в шуфлядці тест і 2 полоски. Відразу відпросилась з роботи, побігла ХГЧ здавати. (там було 7 тижнів). Прийшла і відразу чоловіку тест показую. Він навіть не здивувся, ну типу так і має бути, я ж казав. Мамі теж сказала відразу. Дуже тішилась. Десь за пару днів і свекрам повідомили. А друзі якось відразу здогадались, бо вже всі з дітьми. Одна знайома казала, що я одразу почала ходити як качка.

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

А в нас інтуїція спрацювала краще в чоловіка Ми тільки почали говорити про те що через рік варто занятися активно продовженням роду, бо зараз ще треба трохи часу щоб владнати деякі справи (був лютий), домовилися, що до літа завзято працюєм і все побічне "утрясаєм", літом на море, а після здаєм аналізи і беремся за планування. І так - квітень (четвер/вечір)- ще до планових КД було 2-3 дні, а він причепився зроби тест- зроби тест і ходив так за мною цілий вечір, я кажу - не видумуй не час ще та ми і не старалися, тим біше тест треба вранці робити - не буду. Погодилися що вранці "протестуємся" і ...... проспали на роботу збиралися в темпі, літали по хаті як ошпарені, ну який там тест)))) Вечір п'ятниці - знову зроби тест, ну зроби, ну тобі важко - здалася, думаю йду зроблю хай відчепиться, я була на 1000% впевнена що не вагітна і тут яскравенна 2-га полоска я не вірю, виходжу бліда з ванни (+ як виявилося заплакана) і посилаю чоловіка в 22.30 в цілодобову аптеку за другим тестом, бо бути такого не може)))) він довольний збирається і без сопротивлянь йде. Другий тест показав //. Чоловік довольний ходить, каже що знав наперед, а от де моя інтуіція гуляє він не в курсі. Зраненька в суботу погнали в Меділайн ХГЛ здвати (вони молодці - за 3 год. подзвонили з разультатами) результат - вагітність 7 тижнів тут до мене мабуть дійшло нарешті - тішилася як дитина. Чоловік каж тебе не поймеш- вчора плакала, сьогодні вже тішишся, але то в вагітних буває.

Батьки. До моїх мали їхати на ті вихідні, але "відмазалися", бо я знала що не втримаюся, а хотіла спершу зробити УЗД і переконатися що все нормально, тому до 11 тижня мовчала. А одразу після того як вперше почули як б'ється найдорожче наше сердечко поїхали до моїх батьків і.... щастя, сльози все на купу, а потім чоловіковій мамі сказали - вона зітхнула так ніби з-над її голови камінь зняли і каже -"дякувати Богу - почув мої молитви"

Робота. Довелося розсекретитися скоро - на 13 тижні, бо мала тонус трохи і перельоти літаком не рекомендували, а теба було летіти у відрядження (а там за 3 дні 4 перельоти : 2-ма літаками (пересадка) туди і 2-ма назад) - вирішила не ризикувати - призналася. Колеги звичайно радо вітали.

Друзі - знайомі. Найкращій подрузі призналася одразу після ХГЛ, бо вона тільки народила і мені була за посібник/порадник - куди і до кого йти на УЗД і т.д. До речі саме завагітнівши підсіла на ДП почалося з Пузатої Хати, а потім пішло-поїхало. Від решти не приховували, але і спеціально не розказували. Хто питав прямо - чесно відповідала, коли почав рости животик всі хто ще не знав дізналися

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Я бачу я не одна плакала коли тест з двома полосками побачилаГоловне чого я плакала ніяк не зрозумію.

Ми вже рік як розписалися, мала я проблеми по жіночому, пішла до лікарки, а вона мене поналякувала шо в мене там жахи такі шо як за рік получиться дитину зачати то добре,а як ні, то прийдеться лікуватися.
Я вся така в розпачі прийшла додому і кажу чоловіку шо в мене такі проблеми, то треба пробувати вже, бо чи потім не буде проблем не знаю.

В той же місяць я завагітніла, саме цікаве шо я відчувала шо я вагітна. на якомусь підсвідомому рівні. Тому навsть не чекаючи затримки зробила тест, і там було чіткі \\ полосочки.

Але я тоді проходила гормональне лікування, мала сильну мастопатію. Ото сижу з тим тестом і думаю, чи то я вагітна чи то лікування якийсь збій дало(залізна на форум,де мене дівчатка дружно привітали, бо лікування // такого результату точно не дасть). Посиденьки скоро розставили все на місця

Прийшов чоловік з роботи, а я на нього дивлюся і починаю плакати. А він мене питає "Ми вагітні?" - Я:"Та" і ридаю....А він посміявся з мене і каже:" чекай чекай дитина виросте я їй розкажу як ти плакала".

Потім я мамі свої подзвонила, вона якось стримано пораділа, точно памятаю шо казала шоб я на шейпінгу не пригала дуже.Але ми вирішили більше нікому не казати. А потім в мене почався токсикоз, шо я загриміла в лікарню, і таємниця скінчилася, бо я там провела 3 місяці і всі вже знали і чоловіка батьки, і мій брат, і на роботі.

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Я не казала нікому (окрім чоловіка) до 12 тижнів, а вже після того як зробили перше УЗД я спеціально почекала ще тиждень і 1 квітня задзвонила своїй мамі, а потім татові (вони розлучені). Повідомила новину, тато зрадів, а потім передзвонив мені через 30 хв і перепитав «то ж сьогодні 1 квітня, то ти пожартувала, чи то правда?», я підтвердила. А мамі (вона довго діставала мене питаннями «ну коли, коли внуки») я сказала що тепер думай до завтра – чи то жарт чи ні. От така я злюка.
Свекрам чоловік подзвонив взагалі десь після 16 тижня, бо до того не знав як їм то повідомити. Свекруха була трохи «в шоці», бо має ще старшого сина, який давно одружений - то сподівалася на внуків від нього, а щодо нас казала «як же ж то з дитиною на зйомній квартирі», але потім раділа.
А на роботі я «шифрувалася» тижня до 20 – го поки не почав рости живіт.

---------- Додано в 16:35 ---------- Попередній допис був написаний в 16:31 ----------

Ой, як я ридала цілий ранок "і що ж ми тепер робити будемо" (ага, 4 міс планували, а тепер "бац" ), і чоловіка в 6 ранку мучила "а ти що не радий, ти чого не стрибаєш?", він бідний вже і не знав що казати

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Мій чоловік дуже хотів, щоб я стала його дружиною і у нас була сім"я))Він з першого разу, як тільки побачив мене- одразу закохався і зрозумів, що саме я його доля)) І навіть прислав смс, яке я досі зберігаю, якого числа у нас буде весілля і як ми назвемо нашого сина) Я ж не дуже серьозно відносилася до такого палкого шанувальника))
Через 2,5 міс. наших відносин я завагітніла) і мій чоловік свідомо зробив дитину)) про що він мене радісно повідомив))) Звісно, що я не була рада такому напору, мене ж не спитали..і думала, що може пронесе....але у нас дійсно народився син, і дійсно 2 червня у нас було весілля)) Все як він напророчив)) А першою про мою вагітність дізналася моя любима кума, якій я передзвонила одразу після результату тесту з істерикою:" Що ж робити???"...А вона так зраділа, так підтримала мене)))..і муж дзвоне за 2 хв з питанням:" Що робиш?".."Та нічо, думаю як то з дитиною тепер.."...через 30 хв прилетів з роботи з кульком мандаринів і сказав, що він самий щасливий і що все буде добре)) Як згадую зарз це все -так мені смішно зі своєї реакції)) ці сумніви..цей страх...ці безпідставні сльози)))) яка я ще була маленька і наївна)) Як батькам було страшно повідомити..але це все минуло...всі труднощі подолано..і зараз у нас маленький бешкетник, любимчик усіх бабусів та дідусів))))) І ми незнаємо, як ми взагалі жили колись без нього)))

..за другу вагітність ще дуже багато хто незнає)) але ті, кому вже відомо-безмежно щасливі за нас, адже знають нашу долю і печаль..і моляться, щоб цього разу все було добре. Усі ну дуже чекають дівчинку, і чоловік мені її ще пророчив два роки тому і ім"я ми вже давно вибрали...а я чомусь думаю, що буде знов хлопчина))) І буде у мене два сина)

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

А у мене навідміну від більшості дописів, сумна історія.
Спочатку всі зраділи - і моя мама, і хлопець. А потім він просто виключив телефон десь на два тижні і зник. Потім з'явився, сказав, що не кине мене. Але іде вже п'ятий місяць нашій дитині в моєму животі, а нічого не в нашому житті не міняється. Не знайомі наші батьки (а його навіть не знають про моє існування), він не запропонував мені одружитись, нічого не робить, щоб почати жити разом, не дав ні копійки на жоден аналіз і узд (а я надто горда, щоб просити).
А все тому, що він одружений. Вже три роки не живе з дружиною, син їх вже не маленький - 8 років. Каже, що боїться подавати на розлучення, бо зацькує його аліментами. Дуже боїться, що не матиме змоги спілкуватись з сином.
І в той же час каже, що любить, що дуже хоче бути разом зі мною.
Мама мене теж тепер майже не підтримує, бо мабуть розчарувалась, - чекала, що вийду заміж, створю сім'ю. А я отака непутяща. І кожен день мушу доводити, що моя дитина нічим не гірша за всіх інших.
Як жити далі - не знаю, і без коханого не можу, і водночас розумію, що мушу прийняти рішення: або разом по-людськи, або кожен живе своїм життям.
Вирішила, що якщо до нового року нічого не зміниться, доведеться лишитись самій.
Але ворушиться в мені моя дитинка, і тоді розумію, навіщо все це... :rolleyes:

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

От заради цього, Ви мусите бути сильною! Сприймайте все як є. У Вас є ваше чудо, це ж дар Божий!!!

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Буде важко , але головне навчитись бачити хороше навіть тоді коли здається все зле, дитинка підросте і ви зрозумієте що ви не одна , і підтримка у вас завжди є і завжди була!

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

ми дуже чекали на малятко, три роки і все без успіху, і по лікарях бігали, нічого не допомагало. Коли була затримка я навіть і не сумнівалася що буде одна полоска, а тут дві!!! Сльози в мене,в мами, в чоловіка і навіть у свекрухи!!!))))

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Першою про вагітність дізналася мама, бо супроводжувала мене до гінеколога, яка, власне, і підтвердила півторамісячну вагітність. Мама потім повернулася додому і розказала бабі і татові; брата я попросила при мені не курити і пояснила чому, так дізнався він. Від гінеколога я прийшла додому і сказала чоловікові, він втішився, сказав сидіти спокійно і не робити зайвих рухів, побіг у магазин і купив дві пачки соку, якийсь йогурт і ще щось, приніс додому і почав мене тим всім годувати))) А свекруха, як тільки я прийшла від гінеколога, висловила припущення, що "напевно, щось там у животику є". І коли свекор прийшов додому, сказала: цілую дідуся! А майбутній дідусь сказав: йомайо! А ввечері і братові чоловіка сказали, та й таке)
На третьому місяці повідомила хресну і шефа на роботі (аби дуже не завантажував), а решта працівників дізналася вже перед самим декретом (я до 7-го місяця не виглядала на вагітну))))

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Про перший раз розповідати не буду...
А от про другу вагітність ми дізнались 19 грудня. На Св. Миколая. Моїм батькам розповіли на 14 тижні, раділииии безмежно! чоловіковим на 17 тижні, реакція: я чогось так і думала. Реакція чоловікової сестри: я так і знала.

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

а в мене реакція на вагітність жінки чоловікового брата була така: в голові пронеслося "син буде!" (хоча то був тільки п"ятий тиждень).
і справді, народився синочок)

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

а як ви повідомляли на роботі? бо я все довго морозилася, по мені ще майже невидно, але таки минулого тижня сказала шефу з підпільною надією , що менше будуть грузити. Хоча через 2 тижні мені на сесію, прийду на роботу знову аж в грудні, а там лишиться ше місяців зо два, половину того періоду планую відбутися відпустками і т.п. Тому хай шукають собі когось на заміну ))

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Я шифрувалась до останнього, але в нас на роботі скорочення, тому прийшлось відкритися. Я в пятницю в розмові про свій стан проговорилась найбалакучішій співробітниці, то вже завтра як вийду на роботу будуть знати усі, включаючи начальство.

 

Відповідь: Ваша вагітність і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Я своїм директорам сказала дуже рано, в мене так вийшло, хоч по закону я мала право до 3.5 місяця повідомити, не пізніше, а сказала десь на 7мому тижні здається, бо на мене звалився токсикоз так раптово і так сильно, що я мусіла взяти лікарняний на тиждень, щоб якось зжитися з тим станом. А чоловік пішов віддавати лікарняне кадровій, а там на тому папірчику якийсь код був, що було ясно, що то я вагітна, ну і вона одразу там в нього всьо розпитала і порадила таки директору сказати, бо вона то лікарняне мусить дати в бухгалтерію, тому ітак хтось йому може сказати, то краще таки сказати самій. От я і пішла і сказала, хоч було дуже дивно, то ж був сам початок, переживала дуже. Але реакція обох директорів була дуже позитивна.