Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Не знаю чи в жилетку чи сюди...Якось все налетіло в один момент, і сум і радість і ще купа всякого...
Мала б скакати від щастя, бо офіційно закінчилось моє навчання, диплом фан фари і все в тому дусі, офіційно на роботі, і жити не тужити...
Здоров'я бажає кращого, хз що зі мною таке, будь-яка вилазка з друзями в мене закінчується лікарняним, от поїхала на природу, відлежала тиждень з температурою 38-39, антибіотики, лікарня...
А зараз скажу річ, про яку на Дп знає лише пару людей...Я розлучаюсь, так от 2 роки сімейного життя пішло коту під хвіст. Я морального того не витримую, останньою краплею була моя лікарня, скільки негативу в мою сторону було сказано, просто не описати. Це вже півроку йшло до того, деталей писати не буду, а зараз просто переконалась що зовсім не та людина. І ніби вже з тим фактом змирилась, але так хреново на душі. Миритись і далі то терпіти? Страшно одне, що я фінансово не потягну, але...

 

Так воно і є, сум і радість ходять поруч. Дякую Вам.

--- дописи об"єднано, 3 Липень 2017 ---

А може, то виток нового життя, і попереду фантастичне майбутнє? Розумію, буде не просто, але можливо в тому і суть? Удачі і терпіння Вам!

 

те фантастичне майбутнє щось аж дуже-предуже круте має бути

 

@Козенятко, співчуваю Вам. Я навіть не можу уявити, скільки ви всього пережили за такий короткий час. Але, Ви маєте для кого жити. А це дуже важливо. Ваша сім'я є вашою опорою. І все поступово налагодиться. І море, Вам потрібно, для зміни обстановки, і відновлення сил.

І по темі: верніть мене на море. Ще нема й двох годин, як ми повернулись додому, а вже купа нервів пішло. В хаті нічого не можемо знайти. Чоловік шукав всі можливі ключі, які тільки можна було

від сараю, будови, і на додачу від машини

. А ще після того документи на машину. Відвовідно, і я з ним. Ну, бо як то мене не підключити. І це ще не все. Резетка поплавилась. Нічого прати не можу, бойлер тоже не включаються, бо підключається до тої розетки, що і пральна машина. Чоловік дроти оголив, і поїхав купляти нову розетку. Відповідно щиток виключений.
Підозрюю, що то ще далеко не кінець сьогодні.

Хочу назад на море. Там нічого не треба, навіть їсти тобі під ніс дадуть.

 

важко звичайно, але чи я відстала на форумі, не знала, що ви заміжні, десь недавно писали про свої відносини з "лосем", чи то спогади? я щось заплуталася)) а вам бажаю

майбутнє)

 

Нам не дається більше, ніж ми можемо витримати!)

 

Можу сказати з впевненістю - липень лінивий місяць!
Ще й починається на "ел".... тобто все спонукає до ліні...от я і лінюся, ну не в повному обсязі, бо таки копаю себе до роботи, але чесно---в хаті бардак і ср@ч... я на все чуток забила... пра ніхто від того не страждає..., тобто всіх усе влаштовує... але я сама себе не впізнаю.! Ще й нігті у мене червоні ! Яскраво червоні...
Як там у класіка? - "бардак в голові= бардакові в хаті".
Це моє гасло останніми часами..Все відкладаю до останнього моменту-миті-дня.. І, знаєте, світ не валиться, до позорного стовба мене не прив*язують...Аж дивно, бо виглядати би мало саме так.
Навіть дощ за вікном мене чомусь радує..

.( я не лю дощів і звук їх мене дратує так, що навіть спати в дощ я не можу)

є бажання погонити під дощем. Висновки напрошуються невтішні - впадаю в дитинство, і то зі швидкістю світла. Останнім часом одні гульки в голові !
То в суботу файнезно і бомбезно відмітили ДН коліжанки. ...як же файно було.... ми навіть піяли! Власне не співали

(бо я не маю ні слуху, ні голосу, лиш пам*ять)

, а - піяли. Репертуар значно розширили від минулого року , тобто ми - молодці.
Людиська сі налякали погоди і майже нікого не було, то все озеро було наше ! А ті, що таки теж приїхали, певно потім пошкодували, бо нас було чути, певно аж до початку Сихова і Винник . Але то була забава !!!
А в неділю ми файнезно з чоловіком і малим по озері (вже нашому близькому) на лодці поплавали.. 2 пікніки забабахали...кІно сі подивили.... аж в понеділок я вичитала, що то був День Сім*ї... отже ми, мимоволі, були в тренді .
А далі - робочі дні. Гонно- ліниві.
І черешні вже останні на дереві доїдаємо... а так добрісько - вийти ранком в піжамі... з горнятком... босими ногами.. малому по смородину до сніданку , і наїстися з дерева ягід, ще мокрих після нічного дощу...
Ніби паралельна реальність.
Хто каже, що літо скороплинне? Не вірте їм ! Літо - воно безмежне !
П.С. дощик перестав, сирники досмажила, йду ,ще трохи в ролі фарбувальника штахет, полінюся.
Мрій вам липневих і .

 

Що робит жінка, якшо в 4 ранку хоче смаженого плястерками в яйці кабачка ? Піднімає дупу і йде смажити Певно я сі фист закохала в сто пітсотий раз в свого чоловіка і кабачки моцно пересолила, але вони мені файно смакували і помідору вже солити не було потреби. Отакий в мене нині кабачково-смажильний ранок . Дні летять дуже швидко , ще треба купу всього і з лікарков сі познакомити і торби спакувати . Вчера-м попрала мацюпусінькі дитячі речі і якийсь мікс почуттів- страх , радість, спогади = любов . Люблю ту мацьопу , яку ношу під серцем сильно-сильно , відчуваю , що вона була з нами від першого дня шлюбу і що носити дитину - це величезний дарунок Бога для кожної жінки !!! Важливо пильнувати і оберігати цей дар Бога і свідчити, що кожна дитина прекрасна з дня зачаття і приходить у найліпший для неї час, незалежно від обставин в яких живе родина. Якщо поручати себе Богові , то Господь творить диво і помагає долати всі труднощі на шляху та обдаровує дарами !!!

І трошка прози, троха мені набрякають руки і затерпають до ранку , ноги також трошки, але ноги не болять... а от біль і затерпання рук не дає нормально спати ...

Але все минає-все минає !!!

Всіх Петрів, Павлів та їхніх дружин найщиріше вітаю з іменинами !!!

 

Поки мої дівчата сплять, тут з усіма привітаюся. Всіх з таким чудовим літнім святом будьте здорові!
Зараз я більше "чукча чітатєль" але я тут є .
Вчора в мене був день, коли я згадала свою роботу. На телефоні півдня, того чекаєш, тому те скажеш, той прийде передасть... Я навіть з меншою не погуляла!!! Добре, що вона в мене найчемніша дитинка в світі, то на руцях спокійно була, то їла, то спунькала. Моє сонечко, мій антидепресант.
Займалася обміном духовки (така добра вм'ятина зверху була, завжди!!! оглядайте привезену техніку!!!, але Фокстрот, слава Богу, обміняв без претензій). Завезти, забрати з іншого їх магазину, попідганяти їх з оформленням паперів (чоловік, грузчик і бус спішать), заплатити за бус... Вся комунікація на мені.
Спішимо, бо на Привокзальний треба завезти середульшу на табір! Дзвоню, що ми запізнимось. Ще раз перевіряю папери і її торби. Відраховую гроші за той табір. Переживаю, щоб не запізнилися, бо то на поїзд. Фух... Встигли.
Під вечір чекаю майстра на встановлення тої духовки. З ним розібратися і запам'ятати, що він розказує.
Подзвонити чи поміняли замок у іншій нашій квартирі. Він там просто розвалився і двері заклинило. Я в шоці від цін на добрі не китайські замки!
І забрати старшу після табору на Автовокзалі. Помити, нагодувати і спати вкласти. До її речей боюся підступитися. Там тільки прати і прати.
Вроді і нічого такого, але під вечір ми з чоловіком ноги волочили і де не сядемо, там заснемо.
Добре, що такі деньочки не часто, але мені хватило. Але з іншого боку, ми все зробили! Всюди встигли і все задумане-заплановане вдалося! Фінк позітів!
Сьогодні в парк гуляти-гуляти і ввечері нас чекають у гості. Нє, ще старшу треба завезти-забрати на один її гурток. Як же мені бракує своєї машини...
Отак і живемо.

 

ото я останнім часом. ніби така уважна, на продуктовому ринку, продавець себе обманула на 50 грн. прошу її перерахувати, таки я права виявилася
але пішла в кафе в одному з торгових центрів, посиділа, порішала робочі питання по телефону і пішла... тинялася ще по ТЦ якийсь час, вони шо камер не мають?!
згадала ввечері. перевірила гаманець і виплати по картці, щоб точно. нині чоловік пішов заплатив
я не горджуся собою, що така правильна, але маю пунктик що чуже мені непотрібне, ну так, вміру.
як бувало в маршрутці забула заплатити (типу оп, а в кишені 4 грн, що були заздалегідь наготовлені), ну то вже не виясняю, хто їхав по тому маршруту в такій то годині)))
а бувало таке, що забувала, одного разу мені якась жіночка зауваження зробила після 10 хв поїздки))
де я літаю? коли нарешті організую нормально час і все розставлю по поличках???!

 

Напевне,

Напевне,там,де і я....така я якась останнім часом розсіяна....((((Повно роботи,а я не знаю до чого взятись,чомусь хандрю(((що то таке?

 

плюс один..

 

то напевно щось у повітрі-атмосфері-природі відбувається, бо я те ж останнім часом сама не своя ходжу. Таке відчуття, що "Я" ще місяць назад і "Я" сьогодні це дві різні людини. Ще місяць тому в мене було маса енергії, я кудись бігла, щось робила, купа планів, не встигала записувати. Зараз навіть немає охоти дивитись до тих записів. Вранці ледве себе підіймаю, можу отак просто тинятись по квартирі без діла, на автоматі. Завантажила пралку вранці, згадала про це ввечері і т.д. Якби не малюк і його бажання гуляти, то напевно навіть носа на вулицю не показувала б. Сплю теж погано, сьогодні взагалі з 3 до 5 ночі не сала, задуха була жахлива. Було таке враження, що дихаю не повітрям, а якоюсь в'язкою газоподібною субстанцією. Ще й ваги зайвої нахапалась((( Взагалі нагадую собі якусь кулю, яка отак повільно котиться кудись. Швидше б цей період закінчився...

 

О, я теж до вашої компанії, якось на мене все давить. Хоча не вважаю себе метеочутливою(а може не вважала?) ну то таке, але я, якась дуже розслаблена. Вроді літо надворі, але проходить мимо мене, точно. Дуже хочу на море, але чи то буде? Надіюся сильно. Як забембала кухня, чи то тільки я не маю фантазії? Короче літо наступило, а настрій не покращився.Дівчата, як підняти собі настрій? Шити, в"язати, малювати не люблю, шопінг-не навиджу! Я певно якась не така..

 

та ми тут усі--- геть не такі...
Мій рецепт для моєї"НЕТАКОВОСТІ" - копаю себе в дупу і берусь щось роботи... Якщо не допомагає, то копаю сильніше... Якщо й це не допомагає, то обираю найлегшу роботу і таки упять копаю себе в 5 точку.
Але то мій спосіб, бо що -що , а місце для копання в мене прілічних габаритів, тому промахнутись неможливо!
Всі в хаті сплять, а в мене фотки качаються, тому сиджу тут, вся накопана така, і замість робити виписки - на ДП висю. але копати себе не буду, бо тоді є ймовірність , що я зовсім не вляжусь до 4 ранку..

П.С.--перечитала все--посміялась, але виписки таки не відкриваю.зараз чоловік прийде і перебере естафету копання на себе..

 

Ну та я не байдикую зовсім, все таки сім"я не маленька, зварити, прибрати, попрати, але те все є кожен день, а хочеться якось розвіятися(чи як?). Їздимо на озеро, річку, різні пікніки. Але для мене мабуть того не достатньо. Знайомі, друзі зі своїми клопотами. Що я хочу?? Може в нас є тут форумний психолог?

 

можливо пікнік БЕЗ дітей? Старші можуть вже приглянути за найменшим чадом? Ну і файно допомагає якесь чудіння. Не важливо що саме, просто щось таке, що ви ніколи не робили. Я он ніколи в житті нігті на руках в червоний-бордовий-малиновий іт.д. колір би не помалювала..ю. А зараз маю яскравущо червоний... І на запитання знайомих- "ну як тобі?"... мислю, що доволі органічно.

 

Ой, дівчата, і я хандрю.бще й мацьоп з вітрянкою, то вдома сидимо. Чекаю вже тих вихідних щоб десь погуляти піти чи поїхати. То вже два тижні пройде, думаю, можна вже гуляти сміло. Хоч всеодно треба буде якесь безлюдне місце знайти, бо, кажуть, що після вітрянки імурітет слабенький, треба трохи часу щоб укріпився. І що робити малий до дітей проситься, в пісочок.

 

А ще з цьогорічним "суперлітом"....(((((

 

купіть кінетичний.. і одужуйте, вам ще трішки..