Проблеми у стосунках мiж сестричками/братиками

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Koza-Dereza, 23 Лютий 2010.

  1. Redvisitor

    Redvisitor Active Member

    Не знаю, чи в ту тему пишу, але здається тут найбільше підходить.
    Через кілька тижнів в нас з'явиться молодший братик. Старшому майже 3 роки. Ходить в садочок на весь день, я ще працюю. Загалом, до садочка він вже адаптувався досить добре, йому там подобається, з'явилися перші друзі, ввечері часто додому не хоче, просить ще трохи побавитися. Так от, я зараз в роздумах, як краще буде зробити після народження малюка: чи не водити його в садок певний період (кілька тижнів), щоб адаптувався вдома до братика перший час, чи все таки не порушувати вже звиклий режим і продовжувати водити, чи можливо почати раніше забирати з садочка? Я усвідомлюю, що мені після народження малого важко буде з двома вдома цілими днями одразу після пологів. Живемо ми окремо, бабусі будуть помагати трохи, але все одно більшість часу я буду з ними сама. З іншого боку, боюся що старший буде ображатися, що я залишаюся з малюком, а він мусить в садок йти.
    Отакі-то в мене вагітні роздуми, може хтось з більш досвідчених мам щось порадить :)
     
  2. padesnig

    padesnig Well-Known Member

    В моїх буде майже 4 роки різниці, нічого міняти не будем. Правда ми в садку 3 рази на тиждень. Так само було між старшими. Тут основне щоб зміни не співпадали з народженням другої дитини. Якщо хочете забирати швидше то почніть завчасно.
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. Марта2

    Марта2 Well-Known Member

    Я б радила дивитися по обстановці, поки нічого не міняйте, а як вже народиться маля і старший буде сам проситися залишитися дома, то тоді залишайте, а не на мус в садок виганяти, бо тоді синок буде відчувати себе зайвим, типу ви його віддаєте, а з меншим дома.
    Якби старший не ходив в садок, то варто було б завчасно його почати водити, щоб садік не починався з того періоду, коли з"явится менший.
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    Знайшла ваш старий допис, цікавить як вирішили ситуацію, бо якраз з такою ж проблемою сюди прийшла.

    Я вже навіть боюсь їм давати разом бавитись, старша з такою агресією лупить меншого, їй мало просто штовхнути, вона його б'є, поки він не почне плакати, навіть якщо я бачу і кажу не рухати братика.
     
  5. Almariel

    Almariel Well-Known Member

    Н
    На жаль, ні.
    Вони вже стали старші. Я дозволяю їм трохи побитися. Жалію того, хто прибігає і плаче. Кажу обидвом, що битися не добре.
    Але ситуації, коли старша знущається над меншою і ще й приказує: "а я сильніша, ти мені нічо не зробиш" - мене просто виводять. Я пам'ятаю себе в ролі меншої сестри і як мені було тоді образливо. Але на жаль намагання розрулити ситуацію по справедливості не призводять ні до чого хорошого: всі зляться.
    Просто намагаюся не звертати уваги, коли вони сваряться. Реально - зачиняю двері.

    Поки маленький - забирати меншого на руки, фізично унеможливлювати контакт. Ну і "як пише книжка" - більше уваги старшій дитині, поки вона в нормальному стані. Але в мене то не виходить, я знаю як то складно.
     
    • Подобається Подобається x 2
  6. Chukuliadka

    Chukuliadka Well-Known Member

    В нас навпаки, малий(1.4р) б'є старшу(4р).
    Такий період почався "важкий", добре що вона хоч здачу не дає. Але як з тим бути правильно, навіть не знаю( Коли я поруч, то забираю бешкетника на руки, щоб локалізувати. І говорю-говорю-говорю з ним...
     
  7. Fast

    Fast Well-Known Member

    І в мене менша б'є старшу і кусає її, і за волосся тягне. А різниця у них 6 років. Старша ображається, до мене біжить цілуватись, менша відштовхує її. Кажу, давай ти її погладь, скажем, що так краще ніж битись. То старша її погладить, а менша її вже пів вечора цілує. А буває, далі буде битись, бо старша, наприклад, не дала свої фарби. Тоді я уже сварю за поведінку. І покарана була - на кріселку сиділа, подалі від сестри, не довго, звісно (Плакала так гірко, але то лупцювання дістало конкретно). Але як гаркну на старшу, то біжить тутже її обнімати.
    Якось от так.
     
  8. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    [QUO.TE="Fast, post: 2529416, member: 6414"]мене[/QUOTE]
    Ну то такий період в житті дитини, думаю, все налагодиться. Головне, не пускати то все на "самотек", а так будуть ще не одні дискусії.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Тиждень тому у нас з'явився молодший малюк, і перший став старшим) Розкажіть про свій досвід становлення стосунків із дітьми, коли з'являється нове малятко, бо я щось трохи розгублена, ніби все знаю-розумію, але емоційно - почуваюсь дивно, чесно кажучи, я зараз більшу зміну відчуваю у сприйнятті старшого, ніж у появі немовлятка. Знаю, що в щойно-мами, звісно, на рівні фізіології фокус буде налаштований на немовля, до поведінки в стилі істерики-капризи-просто шумне привертання уваги була готова, але не знала, що власне мені буде так складно цю поведінку приймати. Це ж якось внормується, правда? Чи таки накладає відбиток черговість діток у вашому ставленні до них? (більш вимогливе/поблажливе, співчутливе)
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Співчуваю Співчуваю x 1
    • мімімі мімімі x 1
  10. Orman

    Orman Модератор-бомба

    вітаю!!!!!
    незрозуміле речення
    внормується
    звичайно, що накладає. Жодна наступна дитина не буде ОДНОЮ дитиною в мами - це дуже міняє фокус. Перша зазвичай отримає найбільше всього - і доброго і не дуже. Далі легше.


    Коротше кажучи, клич допоомогу побутову. Займайся собою і дітьми. Миколка хай товчеться коло вас, якось воно заспокоїться.
     
    • Подобається Подобається x 3
  11. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Ну, знаєте, то є нормальне явище, сприйняття вами отого такого відчуття. Звичайно, що старша дитина буде гостро реагувати, бо вона більше розуміє ніж немовля. Старайтеся завжди, коли є можливість , залучати старшу дитинку для допомоги вам, все озвучуйте, наголошуйте, як він допомагає, що без його допомоги ви б не впоралися і.т.д. Ну але звичайно, тут основну роль, ще відіграє характер, що маємо, то маємо. Головне не падайте духом, ви не одні, всі через таке проходять, сьогодні так, а завтра буде супер!
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  12. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    дякую)
    мала на увазі, в сприйнятті мною старшого, тобто мені зараз складно співчутливо ставитись до нього, хоча я чудово розумію, чому капризи і все інше. Хочеться відновлення близькості і бути налаштованою на обох дітей, надіюсь все внормується.
    я мабуть не зовсім чітко висловилась, мене не поведінка дитини турбує, а мої з нею стосунки, зміна мого сприйняття старшої дитини.
    в нас наразі ставлення власне до братика чудове - гладить, сміється і всяке таке миле, але зміни даються чутись трохи іншими виходами.
     
  13. Orman

    Orman Модератор-бомба

    а, вибери тоді ту емоцію, яка дається легко, і на ній їдь. Можна не співчувати, але любити гладити і туцькати. Коли істерика - просто бути.
    це головне
    ви ще дуже мало часу мали на звикання, все внормується.
     
    • Подобається Подобається x 1
  14. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Підтримую, з часом все стане на свої місця, не переживайте, що вашої любові буде комусь з діток бракувати, ми розвиваємось разом з дітьми.
     
  15. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    так, то ще дуже мало часу + мої розхристані емоції наразі, вчора одне, сьогодні друге (я вже встигла і приревнувати старшого до тата, себто чоловіка)))
     
  16. Samhayne

    Samhayne Well-Known Member

    а мені цілком зрозуміле, сама така спантеличена була. Ще в понеділок до мене в пологовий приходило моє малятко, а вже у п"ятницю я зустрілась з маленьким мужчиною. Він за тих пару днів ніби виріс на кілька років, принаймні в мене було саме таке враження. Я кілька днів не могла звикнути. А ще він з єдиної дитини перетворився на старшого сина. І хочеться гримнути часом "ти ж старший, розумніший, чого балуєшся!", але стараюсь стриматись, бо він все рівно ще дитина... йому всього 4 з половиною роки. Обнімаю, цьомаю, голублю, просто люблю їх обох, страшенно. Це мої "сокровіща"!
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. Orman

    Orman Модератор-бомба

    в мене теж таке було, з криками "не забирайте від мене дитину" ))) Ми, жінки такі - як щось придумаємо, а потім самі мучимося.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  18. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    а в який термін вже пора розповідати дитині, що незабаром буде ще хтось? І як то робити? В нас наразі з родичів ще ніхто не знає, і я хотіла, щоб ми своїй малій перші вдома це сказали, а потім всім решта. А то почнуть зараз діди-баби кожен по своєму грузити малу, що там в тебе хтось буде.

    Наразі скільки не питаю доню чи хоче мати сестричку чи братика вдома (бо в нас є сестричка майже такого ж віку, коли до баби одної приходимо), то каже, що їй не треба. Показувала на вулиці маленьких дітей у візочках, теж питала чи хоче вона щоб ми собі мали такого малюка свого, будемо його возити, люляти, мити в ванночці. Але теж каже, що не хоче.
     
  19. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Казала коли живіт стало ставало добре видно. Родичам сказала не розказувати.

    Але я своїх дітей не питаю чи вони хочуть і кого. Це не їхній вибір і відповідальність.

    Просто ставила до відома в позитивному ключі. Дивились картинки як дитина в животику росте. Зараз ходять слухати і розмовляють. Михайлик (3 роки) закликає щоб вже виходило малятко ))
     
    • Подобається Подобається x 2
    • мімімі мімімі x 2
  20. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    я планую після 20 тижнів - уже і живіт трохи буде і копнячки можна буде відчути зі сторони. Родичі в курсі що Влад не в курсі :) ми з ним поки лише теоретично про лялю говорили кілька разів. Я вже книжкою запаслася "Не в капусті і не лелека" - будемо детально вивчати питання :) . Думала над тим щоб влаштувати "развлєкуху" і взяти з собою на друге узд, але чим ближче до того узд тим більше передумую :girl_crazy:
     
    • Подобається Подобається x 2