Тандемне годування

Тема у розділі 'Харчування малюків', створена користувачем Irus'ka, 31 Липень 2008.

Партнер розділу - Львівська група підтримки ГВ:
  1. Vittoriya

    Vittoriya Well-Known Member

    От власне... З тим і проблема... Вдень в нас і зараз вже нема. А навіть як шось раптом ій захочеться, то я просто кажу ні і відволікаю..
     
  2. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Ну є варіанти. Годувати перед сном. Ініціювати присипляючі ритуали (в кожного вони різні тому важко сказати, що має спрацювати). Я не ходила в іншу кімнату, бо вкладаю дітей дуже часто сама. Але якщо дитина не готова, чи за віком, чи емоційно, то ніщо не допоможе крім різких рухів (які я не раджу). Тоді треба готувати емоційно, якщо за віком дитина вже може це осилити. Якщо ви хочете чарівного рецепту, то його не існує.
    --- дописи об"єднано, 3 Жовтень 2017 ---
    Опишіть, будь ласка, як Ваше вкладання виглядає. Звідси так виглядає, що у вас відчуття провини за садок, і за ідею відлучення, і гормони, і воно все змішалось - дитина відчуває і тисне куди тиснеться.
     
    • Подобається Подобається x 3
  3. KAPUCHINKA

    KAPUCHINKA Well-Known Member

    Вікторія, мої теперішні думки слово в слово. І я не вагітна і на руки можу взяти і поколисати, але толку, якщо засинання і нічний сон один в один як у вас. І діти в нас одного віку.
    --- дописи об"єднано, 3 Жовтень 2017 ---
    Які, наприклад, ритуали? Бо в мене, наприклад, сидить в піжамі і чекає на мене, читають з татом книжечки, чоловік якісь історіі розказує. А малий чекає маму, навіть світло не дозволяє виключити поки я не прийду. Приходжу, зразу виключпє сам, лягає і каже "дай цицю" і вже його ніякі кпзочки, водички, компотики на цікавлять. Він вже мене не слухає. Вночі з закритими очима " цицю" нема - істерика.
     
    • Подобається Подобається x 2
  4. Vittoriya

    Vittoriya Well-Known Member

    Ну от майже так само
    Я все намагаюсь якось спочатку заговорити, притулити, та де, я хочу цицю і все. Не дам, плач, потім вже в такий переходить, що вона аж схлипує і вже ні на руки не взяти, бо аж вигинається, нічого. І це було так завжди. Тут садок впринципі ні при чім.
    --- дописи об"єднано, 3 Жовтень 2017 ---
    Ну власне як це зрозуміти? Чи може бути в нашому віці та неготовність емоційна? Бо всі мені доказують, що то вже дитина велика і ій циця не потрібна. Ну ок, я там не дуже когось слухаю, але ж і тут всі пишуть, що вік позволяє. Ну позволяє, а дитина чото не хоче позволити
     
    • Подобається Подобається x 2
  5. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    то не ти, то гормони.. а от вину починаєш відчувати вже ти
    ну в когось так вийшло, в тебе своя ситуація і свої переживання, чинники.. вони є в тебе і вони твої, незалежно хто що відчував в дуже подібній ситуації
    мені як людині без такого досвіду незрозуміло і цікаво чому так?) суто психологічно-гормональне? (то загальне риторичне питання до всіх)))
    груди ж дві, старша дитина хай адаптовується і їсть як хоче, хоч в незручній позі, тай все))) тобто вагітність розумію - страх, біль, гормони.. після народження гормони.. а потім?
    може тому що мені ніколи не було направду зручно годувати, щоб прям до знимки) то тріщини, то груди величезні, і або лягай або сиди тримай дитину на витягнутих руках перед собою.. а то ж новонароджене.. потім як подорослішав то став дуже довгим))) потім товктися почав як дзига, класика.. ностальгія)))
    мені суто теоретично дуже подобається тандем.. але нюанс вагітності нікуди не дінеш
    хоча для активної мами, що має багато справ + на людях годувати двох не всі готові
    --- дописи об"єднано, 4 Жовтень 2017 ---
    а чому боятися? я знов лізу не в свій степ)) але для мене був би більший стрес відлучити перед самим народженням дитини.. мій просив груди ще півроку після відлучення.. і так, він дурачився, але якби він майже одразу бачив що після того годую іншу дитину... можливо 1,5-2 місяці до пологів як у вас ще оптимально.. може залежить від дитини..
     
    • Подобається Подобається x 1
  6. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    а нащо ти то слухаєш? ти ж не розказуєш іншим що якісь їхні труднощі через те, що вони не виїхали закордон
    в кожного свій шлях і він різниться залежно від людських рішень.. ти прийняла таке рішення і отримуєш від нього результати.. так, з однієї сторони дуже важко, а з іншої - скільки ти користі дала дитині за той час, скільки болячок і ускладнень уникнуто - це тільки одному Богу відомо.. і зрештою на то є Його Воля що складається саме так, а не інакше
    ну і у найважчі моменти свого ГВ я дозволяла собі мислити примітивно. я помічала різницю, коли в тих же ситуаціях, обставинах мій малий на відміну від інших не захворював, то я собі вважала що то через ГВ.. коли до 3,5 років він не їв жодної молочки чи сумішей через алергію, майже ніяких кальцевмісних продуктів, але хоч якісь зуби в нього виросли - то теж було ГВ.. і навіть зараз, якщо дякуючи Богу десь не захворів біля хворих діток то все через те, що він БУВ довго на ГВ))) я розумію, що мої труднощі ГВ можливо не зрівняються до твоїх бо то вагітність, то все інакше
    але ГВ точно не звинувачуй, бо це нормальний перебіг стосунків зі старшою дитино... вона була 9 місяців в животі і зараз 2,10 (хоч ти вже пару місяців кажеш що це 3 роки, але їй ще нема трьох) вона на ГВ і має на то природнє право.. так, зараз не годують так довго, як би це мало бути природньо, можливо це і не потрібно, але дитині не 5 років...
    мій після відлучення в 3,9, ївши перед тим пару місяців раз на добу - всерівно то було важко відлучатись.. які 2,10... тоді навіть питання в нас не ставало, було би гірше як у вас, він їв значно частіше як твоя.. хоча в знайомої малий в 1,8 забуває часом за цицю.. діти різні і все, і вік хай не надає стереотипів
    я то власне все пишу для того, щоб ти позбулася вини і визнала право своєї дитина ну ГВ в даний момент, може тоді вона не буде чеплятися репяхом
    а далі вже бачиш сама, треба чи хочеш зараз відлучати ну то відлучиш, то твоє рішення.. але трохи поскладай в голові по поличках ті всі емоції, бо ще пузожитель то теж разом з тобою переживає
     
    Останнє редагування: 4 Жовтень 2017
    • Подобається Подобається x 2
  7. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    не згідна.. можливо зі сфери дорослості дитини, чи психологічної зрілості... мій наприклад дуже дитячий, тільки зараз почав чути якісь аргументи і погоджуватись часом)
    в 3 роки чи перед тим то був нонсенс... щось не так, лягав на дворі і лежав.. тепло чи мороз... і не мені на зло суто з наблюданням реакції... міг отак лежати просто, чи навіть бавитись щось) при чому довго, було всерівно на мої слова і поведінку, а перепробувано було звісно все
    так само і циця.. мама або дала її або не дала... а як не дала, то була істерика
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

     
    • Подобається Подобається x 3
  9. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    @Haidee ну я коли годувала малого десь після 2 років, то мені теж розказували подібну історію) як їх котяра (цитую: "Бугай!") ще прикладався до мами, так якось, намікаючи мені)))
    знаю сімю з попереднього покоління, де народилося 10 дітей, власне ГВ у всіх було десь до 2 років приблизно, 1,5-2,5, мама кожен раз відлучала.. можливо це якраз природній момент, віконечко для відлучення.. бо після 2,6 років починати.. а біля 3 то взагалі...
    воно напевно зовсім по-іншому сприймається, коли думаєш про ще одну дитину і її благо.. це як студенткою.. просто вчишся і думаєш, яка там оцінка.. а як ще працюєш - ну то або здала, або не здала) які там оцінки, перший клас чи що)
    але мені також видається що і діти міняються залежно від появи братів і сестер, дорослішають.. тому можливо інакше і сприймають все
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    ....але я вважаю що нормально, коли мама себе пересилює для дитини.. бо це все відносні поняття. Для котроїсь мами пересилити себе це взагалі годувати грудьми. я вже мовчу що для котроїсь просто завагітніти/виносити/народити під питаням чи варто терпіти
    І може знати про всі користі, але не захоче терпіти труднощі ГВ суто через знання... ми знаємо що є шкідлива їжа, але не дотримуємось строго правильного харчування... знаємо що треба займатися спортом, але далеко не всі з тими знаннями ним займаються...
    котрась мама з тими знаннями годує до 3,6,9 місяців і далі.. і це все теж якісь труднощі і мінімальні обмеження..
    Одним словом, воно все відносно.. і треба якось співвіднести ті трати свої і дітини
    для мене психологія важлива, я трохи досліджувала це питання, я знаю як на мене вплинуло раннє відлучення і на моїх родичів ровесників нюанси з відлученням, прослідковую багато нюансів.. і я звічно з малим накосячила тут чи тут, ну це життя.. але я ні не приписую собі чи комусь якусь вину, але і не применшую чи ігнорую ці речі суто як інформацію... зрештою всі люди різні, і діти по-різному реагують на одне і те ж...
    є в мами ресурс, ну то можна потерпіти, нема - ну то буде не по книжці) в мене знайома відлучила в рік.. але має нюанси з нервовою системою, є певні болячки.. ну то і файно, ітак довго прогодувала.. кума відлучила ще швидше, бо була загроза на ранньому терміні... незважаючи на різні думки про це все - тепер маю чудового похресничка
    але я памятаю як хтось з дівчат писав, що була ностальгія, коли старший на тандемі самовідлучився) знову ж таки, мені теж приємно що є однодумці))) і що відчувають не тільки полегшення і відчуття завершення після відлучення, а й інші почуття (просто так і незалежно від наявності інших дітей))
     
    Останнє редагування: 4 Жовтень 2017
    • Подобається Подобається x 1
  11. Orman

    Orman Модератор-бомба

    @Багіра є різні ступені пересилювання. Коли мама в істеричному стані себе пересилює, то вона так довго не протягне. Вона просто почне руйнувати зв'язок з дитиною в іншому місці. При чому несвідомо. І от питання: чи не краще на місяць раніше відлучити, ніж отак все попсувати.

    @Vittoriya у вас гормони, Вам тяжко, і як би ми вам не співчували, допомогти не можемо. Пустіть може то все на самоплин. Бо у вас є часові рамки - і це ще один фактор стресу. Дайте собі спокій.

    Ви все робили правильно з ГВ і спанням, клянусь головою акули )))
    --- дописи об"єднано, 5 Жовтень 2017 ---
    Для мене (в сенсі коли допустимо мені відлучати своїх дітей) існує мінімальний вік для відлучення - 2 роки. А решта хай собі роблять як хочуть, я вже перестала (майже) рятувати світ.
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  12. Vittoriya

    Vittoriya Well-Known Member

    :girl_haha: дякую!
    Я то розумію, мені всі думки були корисні, почути як буіає, шо можна комбінувати, ну і побачити, що просто діти різні дуже, треба просто свою дитину прийняти такою, як вона є.
    --- дописи об"єднано, 5 Жовтень 2017 ---
    Ну і я просто не очікувала таких емоційних змін під час вагітності. Тим аона дцже різниться від першої. Я як бурхливе море, то находить хвиля величезна, що мені видається, що це капець і всьо, а то попускає і все стає дріб'язковим
     
    • Подобається Подобається x 2
    • мімімі мімімі x 1
  13. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

     
    • Подобається Подобається x 2
    • Смішно Смішно x 1
  14. KAPUCHINKA

    KAPUCHINKA Well-Known Member

    О це точно. У мене нема неприємних відчуттів, і мене, впринципі, не напрягає, ну хіба часом. Але вважаю, що вже досить. До 2,5 не завершувала, бо дуже тяжко п'ятірки лізли, а тепер все вже забрали, навіть зранку, якщо швидше встану, не наполяга, хіба так промацує межі, а от на засипання і вночі поки ніяк
     
  15. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    Ок, отже розібрались - 2 крайності не ок. А що тоді не крайність? Дуже помічне згадати, що мама теж людина і в неї свої потреби, свої проблеми. А ще в неї є обов*язок по відношенню до дитини. І оптимальний (ну бо ідеального не-ма-є - ніде і ні в кого) варіант буде в кожного свій десь на перетині усіх обставин. Не є добрим, коли мама вирішує свої проблеми за рахунок дитини. Але і у випадку, якщо мама приносить себе в жертву заради дитини, як не дивно, дитині буде погано, бо оця жертовність вилізе боком, рано чи пізно.
    Тому
    - так. В 1 міс., в 6 міс., в 1 рік. Коли ми говоримо про дитину старшу 2-х років - не варто міряти її мірками новонародженої. В неї вже є інші потреби. Дитина в період від 2 до 3 років проходить етап сепарації. І моменти, коли дитина стикається з тим, що не все буде так, як вона собі хоче - нормальні. І її сльози як реакція на такі ситуації - теж нормальні. Ні, не обов*язково дитину доводити до істерики. Але якщо дитина плаче - це не означає, що мама щось зробила неправильно. Тут багато нюансів. Я не закликаю обов*яково примушувати дитину плакати. Я говорю про те, що сама по собі сльози - це не є чимось поганим. Як при нежиті (-тю?) - в слизом виходить фігня. Так само через сльози дитина адаптується до ситуації, яку не може змінити. Раджу перечитати брошуру про прив*язаність, там дуже ок про ці сльози і їх корисність написано. Навіть у варіанті тандему - в дитини будуть ситуації, коли годування буде відбуватись як і коли мама сказала, а не як і коли дитина захотіла.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1