В пологовому малий так нажовував соски, що були тріщини, перші секунди я затискала губи від болю. А потім додивилась, що в нього коротка вуздечка, лікарці показала, то вона сказала, що підрізати треба десь в місяць або як пупчик заживе. Але до місяця малий так старався їсти, що сам її порвав, так до різання і не дійшо. Спершу було видно місце розриву, а потім якось розрівнялось.
Можливо, я колись описувала, мій середній мав коротку вуздечку. З годуванням проблем не було, груди брав добре, то я знехтувала і не підрізала. Зараз таки жалкую, бо вимова таки не зовсім правильна. Наприклад: "рябчик" йому дається важко, Р получається щось середнє між Р і Л. З логопедом працював, але це вже виправити неможливо... І от коли я малій підрізала вуздечку, брала його з собою заради цікавості, щоб хірург глянув. То він сказав, що треба було підрізати після народження. Зараз наркоз, і т.д. Недоречно вже. Отакий-то досвід. Жалкую, що не надала тоді цьому значення. Вважаю, що краще перестрахуватись і підрізати, аніж надіятись, що само розтягнеться, бо таки не завжди розтягується.
ми збираємось до хірурга - бо я не визначу, наскільки то критично, хоча з гв поки ок, як скаже, так і зробимо.
там є кілька ознак, лише прицмокування може означати погане прикладання, або просто малий вік дитини (ротик маленький, сосок великий, молоко трохи виливається з ротика і "розгерметизовує" прикладання).
Моя прицьмокувала перші місяці, як я з тим намучилась, по сто разів прикладала, щоб рртик поширше, щоь поглибше, а воно ітак було то само.. І пройшло само. Так що то ще далеко не факт, що вуздечка. Бо в нас з тим проблем не було
я не мала на увазі, що то єдина ознака, просто, як я зрозуміла, у Родіоночки, як і у нас, видно, що вуздечка короткувата, питання в тому, чи критично, щоб підрізати, тобто я для себе розглядаю прицмокування як ознаку, що вуздечка заважає добре тримати вакуум, і таки є вплив на прикладання і висмоктування. Наразі нам ні в ПБ, ні консультантка з ГВ, однозначно не сказали, наскільки то закоротко, але увагу таки звернули.
Відносно прицьмокування. Я збрехала. Не прицьмокувала. Хоча спочатку мені так здавалось). А після того, як це написала, почала слідкувати - майже не прицьмокує), ну може один-два рази за день. Ну і ми таки сьогодні ту вуздечку чікнули). Маму вигнали з кабінету, мала крикнула пару раз, винесли вже навіть не плакала. Дала груди, взяла без проблем, присмокталась файно). Чекаю тепер, що буде висмоктувати молочко на повну). Ну і сказав хірург через місяць показатись. Робили в Охмадиті, в Мальованого.
Поділюсь нашим досвідом. На першому медогляді в місяць лікар сказав, що надто коротка вуздечка. Я й сама помітила, бо язичок на кінчику аж трошки роздвоювався - та вуздечка тягнула. Думала, читала і вирішила все ж розрізати її. Пішли до лікаря, якому довіряю. Він пояснив, що дитину не болітиме, бо в місяць то ще просто плівка без судин. А вже потім вона обростає судинками і нервовими закінченнями. Діти плачуть просто тому, що їх забирають від мами, кладуть на холодний стіл під яскраву лампу і силою лізуть в рот. Сина забрали і зачинили двері. Я тремтячи все чекала, коли почую пронизливий крик... А за 2 хвилини лікар запросив мене до них в кімнату. Мій козачок лежав собі спокійно і навіть не писнув. Доктор ще раз відкрив малому ротик і показав, що там і до чого. Крові навіть не було (а я брала зі собою запасний одяг, думала, що все в крові буде). Думаю, дитину дійсно не боліло, бо обличчя було не напружене навіть. Щодо прицьмакування, то воно було і до того, як розрізали вуздечку, залишилось і після. Може, я зле прикладаю...
