Інтуїтивне харчування дітей

Зацікавилась я темою інтуїтивного харчування вже досить давно, але тепер так виглядає, що це стає нашою реальністю.
Отож, останнім часом тема харчування моєї дитини (поки тільки старшої, але молодший щось теж наразі виглядає такого ж типу їдцем) стала викликати в мене багато напруження та інших неприємних емоцій:
постійне очікування, чи з'їсть запропоноване, і я отримаю "спокій" на кілька годин чи ж, навпаки, отримаю ризик істерики голодної дитини за тих же кілька годин;
внутрішнє напруження, коли дитина їсть незаборонені, але "гірші", "менш корисні" продукти, особливо, якщо при цьому за бортом залишається приготована мною "корисна" їжа;
спільні трапези перетворилися на джерело незадоволення для всіх, особливо вечері - якась атмосфера безладу і наче образи нашої з чоловіком, що син не їсть або перебирає;
мене справді дратує готувати-сервірувати-і пакувати то все назад, я помітила, що пропоную їжу вже апріорі з такою ноткою показної байдужості "не хочеш-не їж", насправді ж, кожного разу стресую;
Ну і таке глобальне - "я недостатньо хороша мама, якщо не можу добре нагодувати свою дитину".
Одним словом, мабуть багато хто з мам дітей, що перебирають і їдять мало, мене зрозуміє.
Внутрішньо я незадоволена раціоном дитини, його вподобаннями, його апетитом, постійно хвилююсь - поїсть чи ні?
Навколо харчування стало дуже багато клопоту, передусім моєї тривоги.
Тему інтуїтивного харчування дітей я лише почала вивчати (з лекцій Світлани Броннікової), та залишу тут кілька тез для загального ознайомлення:
- в основі - бачення здорового організму, якому можна довіряти у виборі їжі, у забезпеченні свого функціонування.
- є 2 основні принципи інтуїтивного харчування дітей:
І - розмежована відповідальність - батьки відповідають за добування, приготування і пропозицію їжі, дитина - за те, їсти чи ні, і скільки. Батьки не відповідають за те, щоб помістити їжу в дитину, чи не дати. (це мабуть, найскладніше до прийняття).
ІІ - вся їжа однакова, рівна в правах. Однаково хороша, якщо вона у вас в домі. Так, суп не важливіший за цукерки. І немає поняття десертів, "перебитих апетитів", і цукерка після їжі - вона така ж їжа.
- Найважливіше зняти власне напруження щодо "правильності" і кількісної характеристики раціону дитини - бо діти тягнуться до тої їжі, яка викликає реакцію (тривога, страх), це з розряду негативного привернення уваги. А власне напруження - це власна тривога щодо їжі, просто звернена до дитини. Мабуть багато кому близьке формулювання Броннікової: "Сьогодні ідеї правильного харчування стали настільки токсичними, що ми бачимо, як задоволення від їжі практично випаровується". Діти вловлюють напруження між нами, ними і їжею. Може виникати інстинктивний спротив.
- Харчування - це комунікація між батьками і дитиною, від того, як вона вибудована, залежить, як дитина їсть. Їсти/не їсти - це велика влада, яку мають діти.
- "Щоб зрозуміти, як вийти із зони комфорту, треба зрозуміти, як туди увійти. Солодке - це зона комфорту". Солодке - "десерт" ставиться на стіл разом з іншими стравами в основні прийоми їжі, і дитина може обирати з усього запропонованого (кілька тижнів, за словами Броннікової, може тривати період, коли обиратися буде тільки солодке)
- Як виглядає інтуїтивне харчування в сім'ї - 3 стабільні сімейні трапези, коли пропонуються вже приготовані страви (пропонується з любов'ю

(несвідомо здатність годувати, насичувати когось прирівнюється до здатності любити)

і не ображатися на відмови, на те, що "не оцінили маминих старань", "цілий день на кухні" і т.п. - дитині не обов'язково щось їсти у всі офіційні прийоми їжі, але батькам обов'язково пропонувати), а поміж тим -ще орієнтовно десь 3 перекуси, свобода - все, що дитині хочеться, з наявного вдома, має бути в легкому доступі для дитини, в зручному для поїдання форматі. Батькам рекомендується надавати дитині вибір (обмежений, звісно, ресурсними можливостями) варіантів, доповнювати вибір дитини - "добре, їж цукерку, та ще у нас є .....", одним словом - пропонувати, але без тиску і без "підказок". Виключення - якщо в дитини соматичне захворювання, і до обмеження певної їжі є медичні покази - це окрема обширна гілка, яка потребує ретельного розгляду в кожній окремій ситуації. Також ремарка, дітям, в яких вже порушена харчова поведінка, солодке рекомендують подавати лише під час основних трапез - тобто, заборони нема, воно присутнє, але доступне з такими рамками. (можливо, я не всі моменти вірно потрактувала, треба ще визнавати)
Я лише побіжно написала, це далеко не вичерпний опис цього підходу, дуже рекомендую послухати лекції, стільки закоренілих установок є в такій простій, здавалось би справі, як харчування (хоча в себе я і не помічала особливо проблемних моментів), дуже цікаво було б обговорити тематику інтуїтивного харчування. Можливо хтось практикує харчування в схожому стилі.
Я вже почала впроваджувати, але ще дуже багато практичних питань у мене виникає.
Як мені витримати той період майже тотального солодкого і відмову від всього іншого, не знаю, єдине що можу наразі відзначити - те, що, син наче і не їсть цього більше, ніж раніше, просто раніше це були постійні торги -відмови і випрошування, а от вчора я чи не вперше помітила, що ми спокійно пообідали - та, моя дитина з'їла один квашений огірок і одне печиво, але він займався своєю тарілкою, я своєю. В кінці я запитала, чи він ситий, він ствердив, і ніхто нікого нічого не впрошував. І це була легкість, якої бракує нашому звичному харчуванню.
P.S.: примусу, погроз, їжі під мультики, "за бабу-за діда" в нас ніколи нема і не було, як і крайнього пофігізму, коли їжа зовсім не готується і організованих прийомів їжі нема. Категоричних заборон певних продуктів теж нема, ми не є адептами якихось "екстраздорових" течій у харчуванні, тобто воно досить здорове, як на мене, але з певною кількістю глютену і цукру і ще деяких чортів рогатих) Так наче грубих помилок я не бачу, і
тим не менше, легкості нема.

 

@Mansikat Олю, насправді дуже цікава тема, дякую тобі за неї. В мене після 2х років малий став не те, що дуже перебірливий, а просто надзвичайно обмежений у харчуванні. Але. Ттт, я наразі тим надто не "парюся", тому загалом в нас все досить легко і спокійно. За винятком, коли ми у батьків моїх. Але то інша тема. Мені дуже підходить перший описаний принцип. А от щодо солодкого стараюся обмежувати таки, їсть насправді досить багато і часто, без заборон. Але не у вільному доступі і таки стараюся спочатку запропонувати страви, не хоче, то є 2 варіанти - або пропоную фрукти, нічого не даю, поки не захоче їсти, або якщо просить щось конкретне, то даю то після всіх запропонованих мною (і відмовлених ним) варіантів. В нас просто в раціоні є лише гречана і вівсяна каша, молоко, кефір, всі види бульби, спагеті, суто рідка юшка з зупи з сухарями, хліб, фрукти, магазинні йогурти і солодке. З нетерпінням чекаю літа, щоб можна було снідати, обідати і вечеряти фруктами та ягодами
А, і я бачу і знаю одну грубу помилку - їжа під мультики. З'явилася нещодавно і то через нашу повністю "домашню" зиму і відповідно часті мультики + відповідний важкий характер і опір в районі 3х років. Тому мені легше одразу ввімкнути планшет на 2-3 серії Щенячого патруля і в спокої і тиші поснідати/повечеряти, ніж вислуховувати істерику і крики і мати гарантовано зірваний капризний період часу, коли він принципово вже нічого не зробить, що має. Він сам спокійно вимикає і йде бавитися/гуляти/спати. Але в мене, чесно кажучи, і від того не пропадає відчуття легкості. Навпаки з'являється, бо я контролюю той процес і я його дозволяю. Та й взагалі я точно не ідеально-правильна мама, я більше інтуїтивно поводжуся і ставлю рамки, щоб зберегти і собі, і йому нерви.

 

Мені здається, що десь отут найбільший напряг у тебе. Я не дуже "в темі" інтуїтивного харчування і взагалі в сфері кулінарії я егоцентрист - готую лише те і так як мені подобається. Особливо якісь заморочливі страви. Ну, згрубша кажучи, вилити в разі чого недоїджений суп чи попліснявілу кашу мене не дуже совість гризе, бо приготувати його мені зайняло геть не багато часу і зусиль. А от щось таке продукто- чи енергозатратне я готую лише те, що в разі чогось втопчу і сама потихеньку за кілька днів або заморожу на потім (от як вареники, голубці, пельмені, випічка...).
Мені в напряг варити дитині молочну кашу і я того не роблю, я краще на обід наварю з рису плову (бо я його ім і люблю) а ввечері просто видам малому стакан молока з печивом (знову ж - якщо раптом не захоче молока, запросто знайду йому завтра інше застосування - кекси і т.д.). Влад якось цілком пристосовується. Є щось що він не їсть майже ніколи, є те, що змінюється (як от салати до прикладу чи помідори - раніше не їв, тепер часом навіть свариться зі мною за останній помідор, хоч я йому їх вже, певно, рік навіть не пропонувала бо щоразу носа вернув. Купувала суто для себе коханої, а дитині захотілося в один прекрасний день раптом мене "об"їсти" ). Але знову ж вінігрет чи салат з буряка я робитиму дуже навряд, бо я сама їх не їм, часом чоловік має настрій на таке - то й малому перепаде вряди-годи.
Написала і зрозуміла що я якийсь кулінарний тиран - у мене всі їдять те, що люблю і їм я, а кого не влаштовує - ходить голодним (готує собі альтернативу якщо вже вміє) чи перебивається перекусами (маю в запасі кілька варіантів типу яєшні, вівсяних пластівців, яблука чи хліба з медом\варенням).
А загалом в нас, певно, дуже не інтуїтивне харчування бо рідко буває прямо вибір з кількох страв.
У мене, дитини голодних 90-х, є трохи пунктики стосовно м"яса (якого в моєму дитинстві було дуууже мало і котлети видавалися "під рахунок" і "по святах"), то тепер часом мучить те, що, зважаючи на ціни на те ж м"ясо і кількості в якій ми його купуємо, а головне на моїх тарганів в голові я не можу "відпустити" і дозволити малому з"їсти 8 котлет за раз (хоч він часом дуже навіть не проти був би...). Часом переживаю щоб Влад потім теж не мав в дорослішому віці аналогічних глюків в голові...
От з солодким в мене в принципі все ок, ніяких комплексів і спогадів з дитинства не маю, спокійно ставлюся до булок, печива чи цукерок перед обідом майже в будь-якій кількості (і навіть до того, що дитині захотілось би втоптати за раз півторта) ну але Влад у мене рідко від супу загалом відмовляється, він не з "малоїжок", та й солодким не зловживає якщо попередити, що "не їж всю пачку печива, бо за півгодини у нас картопля і т.д".

 

Ну в нас донедавна ще не все було так погано, і свої вищеописані негативні відчуття я ще могла якось контролювати (подавляти?), і їдження, хай перебірливе, але таки їлося, та настав момент, коли я відчула, що все йде таки не туди, куди треба. Одним таким моментом, який відкрив мені очі була ситуація, коли Микола щось там істерив, хотів мультик, і в розгарі істерики став зі мною "домовлятися" - що він з'їсть ложку супу чи що там було, з "маминої" їди, яку він перед тим відмовився їсти, і я тоді йому включу мультик. Може комусь це не виглядає дивним, але в нас їжа ніколи не є предметом винагороди за поведінку (було лише їжа за їжу, тобто десерт після їжі), тобто з нашого боку ніколи не було таких формулювань, що з'їш - дозволимо щось, чи не з'їш - не дозволимо, він сам нащупав, як це для мене важливо, хвилююче, тому запропонував такий обмін. Одним словом, все, що каже Броннікова про мамину тривогу в цьому плані - мені прямо в десяточку.

 

Оль, ну він же об"єктивно не є у тебе критично худий\малий\хворобливий щоб аж дуже переживати за їдження? Є щось таке, що Микола їсть завжди (гречка, картопля і т.д)? Хоч раз в день повноцінний прийом їжі є? Чи то я дуже пофігіст в тому плані - головне щоб раз в день поїв щось більш-менш людське, решта прийомів їжі може собі відмовлятися чи хліб топтати. І ще чомусь абсолютно спокійно сприймаю те, що в дні фосмажору дитина харчуватиметься цілий день печивом-булками чи що не їсть практично ніяких фруктів і ягід (раніше лише банани, от цієї осені-зими яблука почав їсти нарешті якось отак сам захотів, бо я їла). Молочне (типу йогуртів, сиру) Владу теж іде якось дуже "напливами" то мало не щодня, то по півроку категоричне ні. Не силую і навіть не пропоную йому ні фруктів ні молочки. Купую те що хочу собі і чоловікові, захоче - дам шматок, ні, то ні - хазяїн барін. Може, колись я пошкодую, що дитина вітамінів не доотримує і т.д. але наразі якось так... Я чомусь дуже прихильник тої думки, що ходяча і свідома дитина з голоду і виснаження точно не помре, бо вона геть не ворог собі

 

я особисто маю досить здорові стосунки з їжею, у мене добрий апетит, я люблю майже всі без винятку продукти і їм їх зі смаком і насолодою (такі, що не те, щоб не терплю, але навряд надам перевагу в магазині - то мабуть пальців однієї руки вистачить). Колись мені один мій колега на роботі сказав, що "мені пощастило, що мені смакують "здорові" продукти", ну, мабуть і справді пощастило. Я можу вчасно стриматись від всяких смаколиків - відчуваю, коли вже не хочу, і можу не їсти аби з'їсти. Дуже би хотілося передати дітям в спадок таку харчову поведінку. Вона не ідеальна, звісно, є і зловживання - їсти від скуки, наприклад, але я все одно аж дуже багато не з'їм, і найголовніше, я свідома цього, я розумію свій мотив.

мене це спочатку відштовхувало в цьому підході, але як я потім зрозуміла, це не зовсім аж таке наготовлювання купи страв, от взяти перекус - взяла в контейнер варене яйце, моркву, яблуко, шматок сиру, хліба, горішок - та й є з чого вибрати. Якщо воно не з'їлося, переживе в холодильнику і до наступного дня. Обіди-вечері - теж - є гарнір-каша, є овочевий, +сирі чи квашені овочі можуть бути, є м'ясо/риба, є ще, допустимо якась страва з обіду. Теж досить нормальний вибір. І ми звично так готуємо. Ну можна ще додати якесь "екстра" - зварити яйце чи іншу кашу, то вже чи мама хоче замовлення приймати. Але в одній із лекцій Броннікова наголошувала, щоб не перетворюватися на персонального повара, тут треба тримати баланс. Тому, я трохи краще зрозуміла цей пункт і він мене вже не так лякає. Треба мати ширший асортимент в холодильнику, я ж любила, щоб було вільніше - конкретні продукти під конкретні страви. Підозрюю, що ті "перекусувальні" продукти будуть трохи більше з'їдати грошей, ну але вже як буде.

та я теж. І я люблю готувати. Тобто мене напружує, не те, що я "упахалась" коло того, а те, що нема віддачі, я даю, а запиту, що це потрібно зараз і надалі не отримую. Мені складно в такому режимі легко і доброзичливо постійно пропонувати дитині їжу. Ну, але, зрозуміло, що я її готую і для себе з чоловіком. А викидати не люблю, це так. І їсти один суп чотири дні теж не люблю. А так буває, бо син не їсть і я одна їм той суп мало не тиждень.

--- дописи об"єднано, 5 Травень 2018 ---

Ще донедавна був. Зараз - вже немає(

ну от я хочу перевірити це твердження)
Треба зняти атмосферу "мегаважливості" навколо того їдження.
Додам ще, що я не виготовлюю якихось дивних страв, де під виглядом відбивної заховане броколі, і не викладаю на тарілках котлети паровозиком, тобто нездорового догоджання і трясучки з приводу недоотримання якихось вітамінів в мене точно немає.

 

Ти знаєш, я могла б знайти безліч причин для оцієї внутрішньої маминої тривоги, і таки часто знаходжу їх, напливами. І не лише в харчуванні. Але я для себе якось вирішила, що їх завжди можна знайти. Я ж просто дію настільки, наскільки знаю, вмію, виходить. Так, щоб не пересилювати і непереламувати ні себе, ні його. В мене головний принцип, щоб було легко і спокійно. А заборони і правила та хіба з розряду життєвонеобхідних, життєвобезпечних. Якось так.

Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk

 

Ти була б в шоці від харчування мого Данила. Ти хоча б маєш з чого вибирати ті перекуси, а в нас на пальцях руки можна порахувати, що він їсть. Тому в мене і нема напрягу з пропонуванням-відсутністю віддачі, бо я даю лише те конкретне, що він погодився чи попросив з'їсти. Бувають випадки, що він і тим починає перебирати, але то через якісь інші зовнішні фактори/оюставини. От тоді я трохи злюся.
І мій взагалі не їсть м' ясного, риби, овочів (крім картоплі), яєць. На сніданок в нас або молоко з пластівцями, або вівсянка (сама або з полуницями мороженими/яблучним пюре) або нічого. Або і того, і того потрошки. На обід/вечерю або юшка овочева з грінками, або мамині морожені вареники з сметаною або без, або гречка, або картопля смажена, або печена, або картопляне пюре з кефіром, або спагеті. Все. Перекуси: хліб гречаний, багет, печиво, лизаки, йогурт, ізюм, бісквіт. Ще в бабці раз в тиждень деруни їсть. Якщо отак задуматися, то можна конкретно за голову взятися. Але я з тих, що вважають їсть що хоче і коли хоче. Радію, що фрукти хоча б обожнює


Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk

 

Ну от і мені так треба. Але я втратила спокій

(хай він і був досить натягнутий, бо апетит дитини мені ніколи не видавався таким здоровим, як мій, скажімо))

, коли помітила, що вже практично нічого не їсться. Ну, на сніданок чайна ложка, на обід так само. Це з моїми припрошуваннями. А потім голодний - і їсться випічка і хліб, і все солодке, що криво лежить. І воно наче і не було заборонене, але коли крім того більше нічого - то так, мені так неспокійно. Їжа стала в нас предметом протистояння. Розділилась на ту, яку я впрошую/переконую/заохочую поїсти, і ту, яку випрошує він, і ці акценти так закріпились, що це і загострило, на мою думку, ситуацію.

--- дописи об"єднано, 5 Травень 2018 ---

Я ще маю надію, що то просто трохи вікове - мама каже, що в ранньому дитинстві, я, наприклад, теж не дуже їла.
А, і в мене вже просто неприхована радість, коли він їсть щось "угодне" - було щось два тижні, коли просив моркву. То це просто кайф для мене, я напевно сяяла, чистячи ту моркву))) І оце теж взагалі-то не дуже здорово. Намагаюсь відучитись від похвали за їдження.

 

Розумію. В нас теж бувають такі дні/настрої. До останнього спокійно і легко стараюся пропонувати те, що їсть. А як всі варіанти не підходять, то так і є, їсться все підряд типу хліба і солодкого. Ну нічого. Нехай. Завтра буде новий день. Головне, що він не капризував і був спокійний.
От сьогодні він на сніданок з'їв по чайній ложці, як ти кажеш і попросив хліба, кусок торта. Потім в нас було морозиво. Потім я була зайнята, потім він заснув. Проснувся нещодавно і пішов в басейн. Їсти відмовився. Попросив ще одне морозиво. Надіюся, пізніше таки повечеряє. Але я спокійна, бо він спокійний і щасливий

Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk

 

Мені додає впевненості в інтуїтивному підході те, що я мала нагоди бачити, що син може зупинитись і відмовитись. На Великдень вирішила, що "воювати" з пасками не маю сили, і він їв тільки паску цілий день. Ввечері, за чаєм, коли подали торт, він його колупнув і сказав, що не буде.
Морозиво недавно теж було залишив на тарілці, сказав, що наївся.
Тому я думаю тут більше проблема в наших стосунках з їжею (я-дитина-їжа), аніж в якомусь реальному розладі харчової поведінки.
Та й так. Сподіваюсь нам вдасться внормувати цю ситуацію.

--- дописи об"єднано, 5 Травень 2018 ---

В мене ще є тривога щодо істерик. Голод нам дається взнаки. Я направду боюсь отак кудись іти з голодною дитиною.

 

Наглядний приклад зупинитись і відмовитись.
Чекає на вареники, побачив свіжий бісквіт, зрадів, приніс стільчик, виліз і надгриз три рази. Сказав "все", зліз і далі чекає вареники

Голод в нас теж супроводжується істериками, тому хоч щось типу вафельок/водички завжди беру з собою. Колись ще банан рятував, але щось не їсть останнім часом

 

Мої діти ніби їдять нормально, явно шкідливої їжі в хаті немає, самі не їмо, складних страв готую мало і дуже під настрій. Обоє садочкові, то як менший ходив, а суп я не щодня готую ( можу і тиждень не готувати, власне як Акіна згадувала про 90, то я з тих бідних часів супами наїлася під зав'язку) то я сміялася, що хоч в садку дитина їсть перше, а як пішов в школу - то перше в садку стала їсти менша . Зараз підросли, то от в одній сім'ї, з однаковими умовами , а харчування у них трохи різне. Син 10 років - любить м'ясо, рибу, може їсти кисломолочне, кефір, від молока і молочних каш відмовився у 2 роки повністю. Менша (майже 6 років) може м'ясо не їсти тижнями, а може їсти з апетитом, фаворит - біле м'ясо але щоб не засушене було, зате майже щовечора, коли старший традиційно п'є чай, просить склянку молока. Гарніри їдять : гречка, рис. Мабуть, як і всі діти , люблять макарони. А фаворит в нас - картопляне пюре, якби варила щодня, то певно щодня і жерли б. Овочі у нас їдяться хіба в борщі чи супі, ні сирі, ні рагу, ні овочеві салати... Фрукти більш - менш, як піде. Налисники з сиром, сирники - таке будуть їсти обоє. Готую я так, щоб принаймі одна повноцінна страва в день була така, щоб їли всі, дещо готую, як сезон чи хочеться, що діти не будуть їсти, але їмо ми з чоловіком, тобто в нас може час від часу бути типу "ресторан" і кожен снідає чи вечеряє "своє". Часом мала випросить зварити манну кашу - то пять хвилин мені не шкода часу, хоч зазвичай як є 2- 3 страви на вибір і нічого тим панам не підходить, то прошу дуже - канапки чи холодні чи гарячі, чи хліб з медом чи повидлом, печиво, чай.
Ну але так щоб зовсім погано їли - то ні, не буває, тому в разі тимчасових непоняток я не парюсь.
Солодке ми любимо всі , обмежувати стараємось, але не настільки, щоб був заборонений плід і дуже хотілось. Чоловік мій тримає завжди певний запас цукерок і шоколаду, і по одному завжди бере до кави ( а кава разів 5 на день ) Каже, що в дитинстві не наївся ( жили в селі досить скромно і будувалися), то тепер доганяє. Щось не хочеться, щоб діти мали якісь комплекси щодо їжі і перенесли їх в доросле життя.

Мабуть, я ніц не можу порадити саме по темі , а просто ділюсь, як є в нас.

П.с. Можливо, таки праві деякі експерти, що голодомори відбилися на харчових звичках багатьох українців ; згадую своїх бабусь - вони завжди старатись нас нагодувати ( це Вінницька обл.), а ми "городські" все перебирали харчами. Вже як була трохи старша, то бабця розказувала про 2 "голодовки" - 33 в 47 років, правда, у них там якось не було так страшно, як в деяких регіонах, але лободу весною 33 їли... Дідусь завжди клав 7 ! ложок цукру в чай, теж по молодості не наївся... Вибачте за офф...

А в мене після 90х з їх дефіцитом як нормальних харчів так і грошей, зараз бзік - має бути запас. Як поритись по моїх засіках, то певно 3 місяці можна прожити, не купуючи нічого з їжі. Теж комплекси... з юності, не з дитинства, та все ж...

Тому тема не проста, як знайти правильну лінію поведінки і не перегнути палицю...

Бажаю всім діткам здоров'я, гарно їсти, а мамочкам душевної рівноваги.

 

Про інтуїтивне...Малий два тижні тому вперше на дит. дні народження спробував чіпси і пепсі. Сказав " фу, кака" і більше не рухав)))
Загалом мене часом мучить совість, що харчування в малого якесь одноманітне. Бо набір харчів не змінюється майже десь від 2 років. Наш фаворит - суп, і бажано, щоб було багато броколі і цвітної капусти. Ще собі пальцем допомагає її на ложку покласти...Любить зелену фасольку стручкову, варену. Загалом овочі варені любить, сирі їсти не буде, бо тверді. Картопля в будь-якому вигляді, гречка, іноді вівсянка, дуже рідко - манка. Сирники...Квашений огірочок - щодня до гречки, гречаники з печінкою, деруни, яєшня з жовтків. М'яса має бути достатньо, цукерка одна в день, печиво сухе, без повидла-джему-мармуляди, бо як є, то буде ложкою виколупувати, бо то "бяка". Хліба дуже мало їсть, може скибок 4 на тиждень, з маслом і ікрою тріски або шоколадним маслом. Сухий хліб їсти не буде. Апельсин-мандарин ще не їв, лимон пару раз з чаєм. Макарони зрідка, рис не їсть, вареники іноді, але тісто з країв треба відрізати, бо не любить)))))
ПиСи В садку майже не їсть...

 

та це зовсім не офф, бо харчова поведінка дуже пов'язана з таким досвідом, особливо настільки травмуючим, для нашого покоління воно вже досить трансформовано і стерто, більше мабуть голодні 90-ті можуть даватись взнаки, як тут вже згадувалось, бо це з власних спогадів, і усякі правила, наприклад, з'їсти все з тарілки, ніколи не викидати, не мати права відмовитись, воно ж все з отаких досвідів.

я собі так подумала, що це ж взагалі проблема сучасності. Ну ще років 30 тому просто не було такого світу, в якому повсюду був би отакий фанфуд, з яким треба вміти дати раду. Виходить, і те ж просте по суті інтуїтивне харчування складніше розвинути у сучасних дітей. Фактично, років з 50 тому мабуть і заморочуватись не було чим, аби було що їсти. Але тоді на повну працював оцей весь досвід голодоморів, воєн...

ну загалом, це досить характерно для малих дітей, ніби як норма може трактуватися. Але попри те, батькам варто продовжувати пропонувати - це як з прикормом - не хоче, відклали і колись спробували ще, а зі старшими дітьми ми вже мабуть втомлюємось це робити, легше давати тільки обрані продукти, але з гарантією, що поїсть (це я в першу чергу про себе). Оце - постійно давати, пропонувати - один з важливих моментів цього підходу, і я бачу, що трохи запустила в тому плані.

я теж в це вірю, але, думаю, система в якій певні продукти є "трошки забороненими" збиває налаштування, чи як сказати, і ті булки їдяться не тому, що то таки організм потребує (хоч частково і потребує), а таки з причин психологічних - дала мама кашу/запіканку - протест просто як протест, а їсти ж хочеться - значить дістається булка/печиво, ну і на додачу саме солодощі є найзручнішими до споживання вже і зараз - нічого не треба мити/чистити/відрізати...Тому на вік теж покладаю надії - що буде менше того спротиву.

я так часто про це думаю, що, от якби моя дитина приходила і питала, що є поїсти) як би мені було б легко його годувати і моїм клопотом справді було б тільки те, що і має бути - купити і приготувати.

 

Думаю, Вам так тільки видається з висоти Вашого досвіду.
Насправді, друга крайність виглядає дещо по іншому.
Єдина дитина серед моїх знайомих, яка реально ніколи на моїх очах не перебирала харчами, виглядала наступним чином:
Ми були з друзями і їхніми дітьми за містом, на шашликах біля їхнього будинку.
Дворічка з'їла декілька налисників з сиром, за яких півгодини був готовий шашлик - вона з'їла більше шматочків, ніж я. Вприкуску до шашлика вона з"їла дорослу порцію салату.
Не минуло й пів години, як вона билась в істериці, бо просила їсти (конкретно булочку), яку мама (з своїм багажем вічної боротьби з "зайвою" вагою) їй відмовлялася дати.
Дитина заспокоїлася тільки після того, як їй принесли дорослу порцію картопляного пюре з котлетами. І вона все з тарілки з"їла.
Я теж читала трохи Броннікову (те, що стосується інтуїтивного харчування дорослих), і намагалась донести до мами тієї дівчинки, що обмеження породжують порушення в дорослому віці.
Але буду до кінця відвертою, в мене були цікаві і не очікувані відчуття, коли я бачила, як багато і практично безперервно дитина їсть.
В той момент згадувала свою племінницю, яка нічого не їсть, і задавалася питанням, що краще.

 

З фейсбуку пані Супрун:

Приготували найсмачніший в світі борщ, а ці діти знову відмовляються його їсти? Рахують кожну морквинку в тарілці та вимагають на заміну морозиво та ще й з шоколадом? Любов до здорової їжі не завжди одразу займає місце в серці дитини. Проте хороша новина в тому, що наші харчові звички - це результат навчання. Кожну дитину можна заохотити не лише їсти здорову їжу, а робити це з задоволенням. Попросили біолога та наукову блоґерку Daria Prokopyk допомогти скласти декілька порад для батьків, як заохотити дитину харчуватися здоровіше:

- Привчайте дітей до різних смаків

Для того, щоб звикнути до нових продуктів, дітям інколи потрібно скуштувати їх 7-12 разів. Не варто змушувати дітей їсти овочі. Достатньо того, щоб вони завжди були доступними, і діти бачили, що ви самі це їсте. Рано чи пізно цікавість візьме гору, і дитина спробує, а потім звикне до повноцінного раціону.

“Маскувати” овочі в стравах не варто. Якщо постійно маскувати моркву, дитина ніколи не стане добровільно їсти моркву.

Діти мають їсти корисні продукти свідомо. Не поєднуйте в одній страві улюблені та нові компоненти - інакше нове дитина не їстиме.

- Їжте разом та без телевізора

Діти, які харчуються разом зі своєю сім'єю, як правило, їдять більш здорову їжу. Вони менш схильні голодувати та навпаки, мають менші ризики набрати зайву вагу. Важливо також навчати дитину їсти у відповідному середовищі. Наприклад, діти, які їдять перед телевізором, схильні до вибору менш безпечних та корисних продуктів. Дослідження вказують, що саме ця звичка може привести до переїдання та підвищеного ризику ожиріння у дітей (https://goo.gl/r3qtSc).

- Встановіть регулярний режим харчування

Це стосується як сніданку, обіду та вечері, так і проміжних перекусів. Режим харчування повинен стати рутинним для вашої дитини.

- Не використовуйте їжу як нагороду чи покарання

Не “розплачуватись” морозивом за спожиту броколі. Такі хабарі не сприяють здоровим харчовим звичкам. Їжа - перш за все, джерело поживних речовин та енергії для нашого організму.

- Слідкуйте, щоб дитина пила достатньо води
Кількість води, яку має споживати дитина протягом дня, залежить від багатьох факторів, таких як стать, вік, рівень фізичної активності, а також температура повітря, погодні умови та клімат загалом.
Загальні рекомендації щодо питного режиму для дітей:
діти від 1-4 років від 2-4 склянок
діти 4-8 років: 5 склянок
діти 9 -13 років: 7-8 склянок
14 і більше: від 8 до 11 склянок (https://goo.gl/inSjGL).

Денну норму води дитина може отримати не тільки споживаючи воду, але і з харчових продуктів.
Запивати їжу можна і треба. Вживання води під час їжі допомагає травленню і запобігає зневодненню та закрепам ( https://goo.gl/FUAWhX).

- Обмежте їжу з великою кількістю калорій, жиру, цукру та солі й пропонуйте альтернативу

Це стосується солодощів, чипсів, солодких газованих напоїв та інших продуктів, бідних на поживні речовини та з високим рівнем калорійності. Крім порожніх калорій, вони містять ароматизатори, що привчають дітей до сильних штучних смаків. У порівнянні з ними, звичайна та корисна їжа вже не так смакуватиме.

Альтернативними солодощами можуть стати свіжі та сухі фрукти, десерти на основі горіхів, сиру, несолодкі йогурти, узвари та смузі.

- Остання, але найголовніша порада - будьте прикладом для своїх дітей. Вони всього навчаються у вас.

 

от в інтуїтивному підході немає такого обмеження. В дитини є доступ до "шкідливостей", і, не маючи ореолу забороненого плоду вони не мали би бути аж такими притягуючими для дитини. Є варіант, що у дитини є своя полиця, де вона тримає все, що їй смакує, і має вільний доступ до неї, або варіант з обмеженням - такі продукти подаються на основні прийоми їжі, разом з "корисною" їжею, звичайно.
Мені ще складно повністю це прийняти.
Але здорова саморегуляція мала би "пропускати" такі продукти десь-колись, і це ок, катастрофи не буде. Для дітей і підлітків характерні періоди, коли їх лихоманить з такою їжею, але це мало би внормуватися, якщо не напартачити. Тут я можу хіба опиратися на свій особистий досвід - мені може захотітися раз-два у рік чіпсів чи кока-коли, і кількох ковтків і укусів мені вистачає, щоб знову навіть не дивитися в ту сторону довго.
Ми прийняли правило, що солодка їжа подається на стіл одночасно зі всім рештою у основні прийоми їжі. Поки син їсть переважно лише її, але я ще тримаюсь) і він ще не прийняв це як правило, ще просить солодкого або більше, ніж подано, або ще поміж прийомами. На перекуси вже такого не даю, але все одно вибирає солодке - курагу, банан...

в мене теж є спокуса дитині щось "підрозказати", бо то дуже виснажує те неїдження, але поки я налаштована таки кілька тижнів витримати в будь-якому вигляді.

я вже втомилась, якщо чесно. Але нові звички завжди важко даються.

З крайніми ситуаціями справді складно, можливо в деяких ситуаціях і не обійтись без фахового погляду, чи це крайній варіант норми, чи щось таки не так, цілком розумію, що і постійний апетит може бути проблемою, і обмежити в їжі дитину - таким же надзавданням для "супермами", як і нагодувати, в деяких випадках.