Як врятувати/полагодити стосунки?

Я би вам порадила зайнятись своєю самооцінкою (ви заробляєте - сходіть до психотерапевта), а не намаганням на всіх фронтах догодити чоловіку, і щоб ніде нічого з рук не впало. То зовсім не докір вам, а щира порада. Можливо, і чоловік підтягнеться, а можливо і ні. Тому, це насправді досить рішучий крок.
Бачу схожу ситуацію в близькому оточенні, то там все впирається в самооцінку жінки, і вона це бачить, але розуміє, що пари скоріш за все не буде, якщо вона "підросте". Не наважується.


Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

Same shit - і залишається: "У нас - все добре. Ну бо я ж класний, тому все добре. А якщо В ТЕБЕ якісь проблеми, то ти їх і вирішуй"

запросто можливо. І так, це великий ризик - "підрости". Тому що якщо в принципі не припускати розлучення, і бачити з того, що знаєш про людину, що вона не рватиметься "наздоганяти", - опиняєшся в ножицях.

 

От тому я вважаю, що потрібно допускати можливість розлучення - і бути до нього готовому. Це в ідеалі. В реальності ж дуже часто жінка з дитиною/дітьми в Україні не може отак просто взяти і розлучитися, в першу чергу через фінансову складову.
І то насправді дуже сумно, бо наче гроші і не головне, але з фінансів в такому випадку дууже багато випливає: і вимушене "терпіння" жінки, і її самооцінка, і відповідне ставлення чоловіка. А все це в комплексі - ще далі заводить в глухий кут здатність жінки до самореалізації і фінансової незалежності. Замкнуте коло виходить.
Але! Ще частіше саме недопускання можливості розлучення (через релігійні, моральні переконання і т.п.) - є тією відправною точкою, з якої запускаються всі вищезгадані процеси.

 

Через це, я за те, щоб жінка собі завжди могла собі дати раду сама. Ніколи не знаємо що буде завтра, тому варто продумати і про реалізацію на роботі.

 

Наші висновки про можливості інших людей, як і про наші особисті, можуть бути хибними. Розвиток однієї людини в парі - така тонка матерія, чому ж думати тільки про погане, що хтось когось не наздожене. А якщо це просто наш страх перед самим розвитком, а не його наслідками?

 

Сьогодні вранці в сніданку з 1+1 говорили про домашнє насильство.Дуже актуально.Бо більшість слово "насильство" в'яжуть або з побоями,або зі згвалтуванням,а там значно ширший спектр.І образи,і приниження,і дошкуляння,і....ще багато всяких пунктів.

 

те про що я говорила з досвіду - не через фінансову. я про головну складову - шлюб і відповідальність за це рішення.
бо цілком погоджуюся:

стоячи на влясних ногах, легше бачити стосунки без призми залежності

 

За останні 2 роки дуже гарно в цьому переконалась. Інколи все ніби ідеально, правильно і культурно, як анписано в книжці...але просто не клеїться. І навіть пояснити не можеш чому. Може через ідеальність?
Розвиток...тут має дуже великий вплив оточення і т.п. Інколи просто переростаєш стосунки. Розвиваються всі, але у різних напрямках. Дехто змирюється, дехто шукає варіанти, дехто силою іде до розвитку партнера. В кожного свій шлях.

це в більшій мірі стосується мого досвіду з лосем.
На скільки я хотіла до цієї людини 4 роки тому, на скільки зараз всеодно. Можливо біль і обіда зробили своє. Я знаю що більше ніколи не полюблю нікого так як його. Просто не можу побороти страх Після того як тебе знищать, ти вже більше ніколи не будеш такою, як до того і цього стерти з життя не можна

 

Богу, собі і ближньому (якого любимо як самого себе). Тобто - не забивання на своє та на себе

--- дописи об"єднано, 28 Серпень 2018 ---

то ще круто насправді, якщо хоч пробують вживатись, а не співіснувати

 

це інструкція. Для мене, наприклад
Всі дії можуть бути кудись скеровані. І все добро, яке робиться, може ніби робитись одним чи для одного, але вектор мати - в сім'ю.
Я, правда, без мастер-класів так по хлопськи. Але стараюсь так жити.

 

але в кожного своє розуміння що таке сім'я...

 

в курсі
просто в мене загалом активніша життєва позиція, ніж в нього, тому і формулюється все чіткіше

хм. думаю, краще вірити, що на даному етапі можна я вірю інакше песець

--- дописи об"єднано, 28 Серпень 2018 ---

це тип людей, які ходять на курси з підготовки до пологів, "щоб не боляче родити було"

--- дописи об"єднано, 28 Серпень 2018 ---

все-таки бажання дати щось стосункам теж має бути (НМСД)
але дати - не відірвати, а дати таки з ресурсу.

 

я не це мала на увазі. Є такі екземпляри, для якийх сім'я це не лише його дружина та діти. І їм іншого в голову не вб'єш

як правило будуть тебе переконувати, що це саме в тебе не нормальне уявлення про сім'ю

, і куди б ти не розвивався, всеодно буде тільки так, залишається або змирюватись або кидатись того ровера.

 

Вода камінь точить (с). Ніжно, але наполегливо. Часом штормить, але після шторму завжди такий ласкавий штиль. От саме тоді відбувається осмислення. Принаймні в нас так.
Але одна справа усвідомлення, а інша функціональні зміни. В нас до того моменту не доходить. Застрягли в теорії. Але то двостороннє лихо) Все чекаю коли якась Тося мене копне в заднє місце і я покажу чоловікові на власному прикладі що все можливо якщо сильно захотіти))))
Ну і,напевно, рівень складності дуже залежить від того наскільки фундаментальну річ для чийогось характеру треба донести. Бо в нас синхронізації бракує і, на разі, серйозних труднощів через це не виникає

 

Насправді такі проблеми пережиті разом часом добре скріплюють сім’ю. В нас був дуже складний період рік після одруження, чоловік сильно травмувався, переніс операцію і довге і складне відновлення, вчився ходити і довгий час лежав. В мене на той час було складне навчання, практика, які забирали купу часу. Як я трималася ті 5 місяців досі не знаю, бо біганини і клопотів по догляду було дуже багато. Зараз дивлюся на той період як на певну перешкоду, яку ми долали разом, яка допомогла ще краще зрозуміти наскільки він мені дорогий, а чоловіку цінувати підтримку.
Не можу сказати, що все так безхмарно і прекрасно у нас в сім’ї, але бажання бути разом стимулює обох. В тренінги, коучів і т.д. не вірю, бо маю дуже страшну історію як наслідок дій одного "спеціаліста" в житті близької мені людини.
Зараз розумію для себе одне, що саме з моїм чоловіком треба говорити, чітко пояснювати що не так, хоча і це часто не діє, бо не чує, не хоче чути, коли його це влаштовує. Помітила, що все залежить від мого стану, якщо я нервова і зла, то доношу інформацію не в тій формі А муж то в мене тонка натура, ггг, не так сказала, не отримала результату. Ото розписалася і зрозуміла, що останнім часом мало ми балакаємо, якось так забігалися...