Як врятувати/полагодити стосунки?

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Dana K, 23 Липень 2009.

?

Треба боротись за сім'ю чи все відпустити .

  1. боротись

    60 голосів
    82,2%
  2. відпустити

    13 голосів
    17,8%
  1. marianast

    marianast Well-Known Member

    Ну різниця вже очевидна )
    Ви доносите до чоловіка свою позицію. Словом і ділом.
    Не знаю чи така сама ваша свекруха, але - моя мачуха. Щодня вона стогне, що татові треба під ніс подати, з під носа прибрати, тарілку за собою в умивальник не занесе. І вона, бідна, встає щодня в 7.00 і дає татові сніданок. А як не дасть то тато голосно вдягається )))) стукає- грюкає, бо він голодний на роботу йде.
    Щодня стогне і щодня подає татові під ніс, прибирає з під носа і встає в 7.00 щоб подати йому сніданок.
    Я би не вставала. І не подавала . І не прибирала (що я і успішно роблю). А якби вставала то вже би не псувала повітря тими скаргами. Бо при такому підході ті всі скарги йдуть в нікуди
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
  2. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Так і є, але суть в тому, щоб люди не вступали в шлюб, будучи незрілими. Я так розумію, мова про те, щоб брати відповідальність за іншого при потребі, навіть якщо це важко, некомфортно і людина раніше не мала такого досвіду.

    Борони Боже від подібних людей. В мене не було досвіду спілкування з ними, досвід лише з практикуючим психологом, яка викладає в УКУ, має відповідний диплом і роки практичного досвіду. Мені дуже "зайшли" її лекції, бо вона перша взагалі сказала, що поведінка мого чоловіка є нормальною і для чоловіків протягом століть було природнім не брати участі в домашніх справах, вихованні дітей і т.п. І що це не свідчить, що він не цінує мене і сім'ю, а що йому важко прийняті цю "взаємозамінність" сучасного світу. Про тих людей, які закінчили курси і вчать жінок плювати на все і вся, лиш би їм було добре, мова не йде.
    --- дописи об"єднано, 29 Серпень 2018 ---
    Дякую:)

    Я теж не встаю. Для чоловіка свято, якщо інколи я в суботу перша йду на кухню і роблю сніданок. Питає, чи зі мною все добре))) але є питання, в яких я з самого початку не так чітко поставила межі і він не втрачає надії "натягнути" на мене свої правила.
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. marianast

    marianast Well-Known Member

    Я вставала, годувала. Але коли зявилася друга дитина, я просто відчула, що примусово переривати свій «сон» ще й заради чоловіка.... нє.
    Якщо в нас співпадатимуть графіки колись - то я готуватиму сніданок на двох. Поки не співпадають - його сніданок то його проблеми.
    А у випадку з моєю мачухою - вона чекає поки тато схвалить, дозволить їй не прокидатися для нього так рано. Чекає вже років 20.
    То все такі примітивні замальовочки, але висновок можна зробити і звідси. Крім говорити ( пиляти, стогнати, кричати то не говорити), треба ще й робити кроки в потрібному напрямку. І адекватно сприймати, що так само діє і чоловік.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  4. Hermi

    Hermi Well-Known Member

    батьки, сестри\брати, цьоці\дяді та діди з бабами - рівноправні члени сім'ї такі як дружина і діти . І по-іншому не буває :sad:
    п.с для мене сім'я - це чоловік, друдина та діти. Всі інші - це родина, знайомі, обставини.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
  5. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Я б не сказала, що ті скарги йдуть в нікуди. Вони псують життя і їй і йому. Негатив породжує негатив :sad:
    Як кажуть "не можеш змінити ситуацію - зміни своє ставлення до неї". Можна ж вставати в тій же 7 годині і готувати сніданок з любов'ю, турботою, задоволенням. То і енергетика того сніданку буде зовсім інша. І вдячність буде і віддача
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Подобається Подобається x 3
  6. Online

    Online Well-Known Member

    Погоджуюся на 100%, що ниття - це шлях в нікуди. Але змінити ставлення в даній конкретній ситуації - шлях не менш сумнівний, як на мене. Цю таблетку треба застосовувати в обмежених випадках і з великою обережністю. Я б краще шукала якийсь компроміс, який влаштував би обох: готувати щось звечора, наприклад. Якщо є потреба в гарячому сніданку, то в мультиварці є функція відстроченого готування, а в простіших моделях - просто підтримання температури. Ще є термоси і термобокси. Коротше кажучи, проблему можна вирішити.
    Інша справа, що по сабжу там може бути не все так погано. Для місцевих жінок віку наших мам і бабусь - розповсюдженою моделлю поведінки є демонстративна самопожертва і "героїзм" у сім'ї. Ключове слово "демонстративний". Для отримання визнання серед родичів-сусідів-знайомих: вау, яка вона молодець. Шлюб як подвиг, "тільки я знаю, чого мені це все коштувало" і т.д.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Подобається Подобається x 3
  7. Gudzyk

    Gudzyk Well-Known Member

    Це не є компроміс - це прояв « добре, я вже не годна з тобою сперечатися, тому знайду спосіб як тобі догодити». Вже не одноразово піднімалися питання обов`язків, потреб і захцянок. Так ось - припідносити сніданки-обіди це і є захцянка. Є звісно періоди коли хочеться людині підняти настрій чи показати свою турботу - тоді так. Мало того що ти повинна це приготувати, потратити час і сили - так ще й під ніс подай. Е НІ!!! Він вже не маленька дитина для якої треба все зробити. Це доросла свідома людина, яка напевно ж вміє користуватися плитою чи мікрохвильовкою. Як ні -хай вчиться!!!
    Вибачте, просто накипіло! Мало в жінок обов`язків, давай ще придумаєм, щоб як в тому віршику : «від роботи дохнуть коні , ну а я безсмертний поні».
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1
  8. Oleksandrochka

    Oleksandrochka Well-Known Member

    В мене чомусь подати сніданок абсолютно не асоціюється з захцянками чи виявом самопожертви. Ми завжди снідаємо і вечеряємо разом, спілкуємося в цей час. Мені здається, що то з розряду - наше ставлення до ситуації.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 8
  9. Shapokliak

    Shapokliak Well-Known Member

    Я думаю, що йшлося про безумовне "виконання обов'язків" по обслуговуванню чоловіка, тобто хочеш, не хочеш, здорова чи хвора - обслужи в 7 ранку. Я теж не вважаю, що подати сніданок - то аж щось надзвичайне. Але якщо є мала дитина, яка пів ночі гуляла, висіла на грудях і т.п., а на ранок заснула і є шанс доспати і мамі - то мама і дружина не зобов'язана вскочити з ліжка, щоб зготувати і подати сніданок чоловіку. Нормальний чоловік в такому випадку спокійно поїсть сам, не буде будити дружину і піде на роботу, а дууже хороший приготує на двох , своє з'їсть , а дружині залишить на столі :girl_dance:.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 14
    • Подобається Подобається x 3
  10. marianast

    marianast Well-Known Member

    Однозначно ставлення. Якщо жінка вважає, що це вияв самопожертви то нахіба таке робити?)
     
  11. Siania

    Siania Love Life

    Ви всі разом снідаєте, а там чоловік рано встає, і жінка має теж спеціально вставати, щоб підсунути під ніс чоловіку їсти. Впринципі, мене це не дивує, так живуть багато жінок. Але одне я знаю напевно, якби вона не хотіла, то б не робила цього. А є така категорія жінок - страждальці, які роблять, і ниють як їм важко жити. Ну то не роби, що приб‘є, чи що?
     
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  12. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Так якраз тому що це сприймається як самопожертва.

    Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
     
  13. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Та не приб'є, але по-різному може протестувати. Є такі противні чоловіки (вибачте, якщо ображу когось), які собі дозволяють десь в компанії роздавати дружині поради, як наступного разу приготувати салат чи як має бути випрасуваний рукав його сорочки. Я би забила, а комусь терпимо. Загалом, мені здається, в здоровій сім'ї проблема "чого можна НЕ робити" вирішується рано чи пізно досить легко. Важче вирішити, що таки ТРЕБА робити, щоб всім було комфортно. Для нас, наприклад, достатньо однієї страви на добу, а решта спокійно обходимося салатами, фруктами, яєчнями, канапками, кашами нашвидкуруч - чимось таким, що може зробити чоловік чи навіть старша дитина. В свекрухи стандарт - це вареники дітям на сніданок, зупа, друге, компот і щось печене на обід і на вечерю ще якась складна страва. Зранку половина викидається собаці зі словами "і кому я то варила?":girl_crazy:
    Але, в контексті теми, розходитися через голубці - то якось зовсім інфантильно з обох боків. Я от другий день думаю над тим, що написала @marianast , що треба робити якісь кроки і чоловік теж буде робити. Згадала собі мем з дівчинкою на мурашнику. Завжди регочу з нього, бо я така класична "дівчинка на мурашнику", а мій чоловік взагалі не розуміє, де ж там власне мурашки - просто гарна комфортна купка:girl_haha:
     
    • Подобається Подобається x 6
  14. Arapeta

    Arapeta Well-Known Member

    А для мене зараз - самопожертва. За день набігаєшся з трьома дітьми. Ввечері поки вкладеш, причому ВСІХ... Зараз чоловік меншу вкладає, але все-одно, поки не вкладе я не йду спати. Потім ми вирубуємося, потім мінімум 2 рази за ніч я встаю заспокоїти/дати пити малій. А зранку як вже встану, то до 14 (денного сну малої) я в буквальному смислі не можу присісти. А зараз взагалі, вкладаю малу і десь пру по справах, лишаю старших на посту. Машини нема, ніжками/маршрутками. Приганяю і знов впрягаюся. І до 3 вересня я вставати зранку, щоб дати сніданок чоловіку НЕ БУДУ! Ібо нема чого! Я не залізна. Нічо! Чоловік наловчився перед роботою забігати собі по свіжі круассани і снідати на роботі. Красота!
    Почнеться школа - муситиму робити всім підйом, а зараз - совість треба мати!
     
    • Подобається Подобається x 2
  15. marianast

    marianast Well-Known Member

    Ну от мені якась ситуація не комфортна. Я спочатку доводжу той факт до відома чоловіка, потім сама роблю кроки в сторону виправлення, а він вже підлаштовується під мене.
    На початках витошнює мене, ніби він то через силу робить, але потім все входить в колію і все Ок.
    А якщо якась ситуація не комфортна моєму чоловіку, то він ставить претензії. Я псіхую. Потім думаю. Потім ( як варіант) сама роблю кроки в сторону виправлення, а він вже підлаштовується під мене. Або не роблю. І все лишається як є до наступного витка.
    Але той пас мені то вже багато. Бо раніше мовчав і виношував до нервового скреготу.
    Все впирається кому більше треба.
    Мені треба більше, от я і думаю. В чоловіка позиція «мені виносять мозок на роботі, вдома я не буду, не хочу, не можу. Хай собі буде»
    --- дописи об"єднано, 30 Серпень 2018 ---
    @Arapeta я з вами погоджуюся. Але раніше правильно писали - справа у ставленні. Не можеш, не хочеш - не вставай і не готуй. Людина, яка хоче поїсти зранку - поїсть. Безвідносно до статі. А раз не поїв, в т.ч принципово чи демонстративно, значить не сильно хотів. Чоловік не дитина.
    А хочеш і любиш процедуру зранку - велкам.
    Питання в другому - навіщо не хотіти подавати сніданок і все рівно подавати?)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Подобається Подобається x 1
  16. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    не заперечуючи існування такого "виду", додам, що є і недемонстративний культ жертовності (його теж, звісно, помітно, але то не робиться заради показу). Просто, навіть неусвідомленно і неосмисленно, люди влаштовують собі "мучеництво" навіть на побутовому рівні, бо так воно здається правильно, благородно, "високі ідеали" і т.п., можливо, ще глибше ховається бажання таким чином, через жертву, бути оціненою, визнаною, отримати "медаль". А, і себе ще можна пожаліти. Ну тобто людина це робить, бо отримує насправді таку викривлену сатисфакцію - вона назбирує з того собі плюси.
    як припущення до Вашого запитання.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  17. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    Читала-читала....і напишу:
    Я з тих ,хто встає і робить сніданок чоловікові. Неважливо в 4.45 він виходить ,чи в 7 ранку. Але:
    1. ніхто в мене цього не вимагає.
    2. мені це логічно і органічно ( навіть як малий був манюсиком і висів на грудях п*явочкою)
    3. чоловікові це приємно
    4 .ми проговорюємо плани(тобто він проговорює, бо я швидше вечірній проговорщик)
    Недавно ситуація змінилась і мені стало некомфортно вставати зранку...тобто якийсь час свій звиклий ( за всі ...надцять років сніданок в нього неміняється майже)сніданок він робив собі сам.
    1. не кіпішував
    2. голодним не був
    3. щастям не світився.
    4. чому так теж не виясняв.
    Так було якийсь час.Нещодавно він знайшов вихід :girl_crazy: - встає , частинку готує сам, накриває, щоб не вистигло - займається справами,а як я встану- то доготовлюю і кличу його снідати. І він знову світиться щастям,що я є і слухаю його по ранках.

    Це я не модель розказую, не майстер-клас ....це я до того, що коли ТИ міняєшся, то і ВІН міняється. А якщо ви обоє зрілі люди, то пристосуватись до вподобань і бажань один одного можна і без проговорень , і вияснень "чия пасочка більша". І тим більше без ультиматумів.
    Але це - якщо вам обом воно тре.
     
    • Подобається Подобається x 7
    • Зе бест! Зе бест! x 7
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • мімімі мімімі x 1
  18. marianast

    marianast Well-Known Member

    @nibysh власне, мені здається ми про те від самого початку - ставлення, підхід. Ви ж не змушуєте себе вставати, не через силу це робите. Ну і ваш чоловік явно не окреслив цей обов’язок як сугубо ваш.
    Зрілий підхід, це чудово.
    Не легко досягти.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    @marianast , так мій чоловік
    Але ви ж не думаєте, що в 4.20 ранку я підстрибую з радістю.. Тобто я до того, що зусилля і частково "самопожертва"(не лю цього вислову, як Матросов,їй богу..) мають місце в кожній сім*Ї. Просто інколи ми не помічаємо,що й наші чоловіки чимось поступаються і не цінимо цього. Я зараз не про оте---"о, коханий,як безмежно гарно ти витер пил на одній полиці"...
    А про те,що варто таки ставити в своїй голові "+" своїм чоловікам, щоб не доходити до стадії - "та то не чоловік, то фіг зна шо"...
    Ось про що я писала. Так,я вдячна своєму чоловікові, що він не виясняв, не заводив отого занудства( прастітє) "ой, щось змінилось у наших стосунках? ти хочеш про це поговорити?". Він просто прийняв ситуацію такою як вона є, вичекав, чи це не короткотермінова моя блаж

    і прийнявши ситуацію,змінив її.
    Чи легко досягти ? - не памятаю, ми занадто довго живемо разом... :girl_haha:

    А дружина вашого батька "стогне " з трьох причин:
    1. вона хоче,щоб ваш тато їй дозволив не вставати ;
    2. щоб ви бачили, як вона любить вашого тата ;
    3. і це просто така людина, яка любить стогнати. ( ага, такі дуже розповсюджені).
     
    • Подобається Подобається x 1
    • мімімі мімімі x 1
  20. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Здається, в цю тему не приходять люди, якщо їм треба обом. Ну і так, є різниця, що бути одруженими рік, п'ять, десять чи двадцять. Ті перші роки притирання, появи першої-другої дитини, всяких змін роботи-житла-фінансового стану. Але, якщо проблема немитого посуду чи неготування сніданку аж так псує життя через десятиліття після одруження, то сумно. А коли не псує - то логічно, бо раз вже люди багато років разом і прийшли до спільного знаменника в побуті, то значить обоє людей бачать важливіші речі, ніж їжа чи кількість невимитого посуду в мийці.

    Моя свекруха стогне, бо не мала такої можливості, поки її свекри жили. Треба було "тримати обличчя", на те було багато причин. Свекор кльовий, але страшний пофігіст. Він собі ніколи, ніколи нічим не буде ускладнювати життя. Наприклад, йому лінь було кинути до хати 10 метрів труби від центрального водогону, щоб жінка мила посуд не в мидничці, а як всі сусідки - під краном. Вже аж я в якості злосної невістки всунулася до них, бо реально не було як ноги ввечері сполоснути, тоді зі скрипом провів. Але душу так і не зробив. Вже 10 років йде мова, що то треба купити плитку і відділити кусок кладовки під душ - отак говорить і палець об палець не вдарить. Бо йому то не треба, йому в мисці нормально, а що там жінка говорить, то діло десяте. То яскравий приклад, де треба лише одному. І що робити? Ясна річ, що рано чи пізно зникає будь-яке бажання мило усміхатися, робити кроки чи змінювати ставлення. Хочеться просто стогнати вже навіть без потреби. Ото я ту батьківську рису свого чоловіка терпіти не можу. Я, правда, де можу, то сама собі покращую життя, але є речі, де мус радитися і чекати участі чоловіка, не все таке просте, як незготований сніданок чи неприбитий карниз.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Подобається Подобається x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1