А я просто, хочу сказати, що ви дуже сильна жінка, щоб це все описати і висказати, то треба дійсно мати сильний дух. Бажаю вам тільки всього найкращого!
Ніхто не знає, як буде діяти і які прийме рішення. Я знаю не одну жінку, яка стикнулася з таким, і сама в такому жила. Тут на форумі є мої дописи, як я переживала зраду чоловіка і т.п. потім він вернувся в сім"ю. Що це було для мене - то це був шалений поштовх до саморозвитку і я вдячна тій ситуації, хоча мені було дуже тяжко в ті моменти. Коли чоловік попросився додому я відчувала якусь пермогу і корона на голові зявилася, але чераз деякий час я зрозуміла що може не треба було його приймати. Я навела порядок в голові, дома, і коли повернувся чоловік то відновився бардак(((( Пройшло більше 2 років після того випадку, з своєї сторони я вкладала багато в ці стосунки і в себе. У мене є донечка 4,5р і я завагітніла в друге. Не можу сказати що стосунки ідеальні і все дуже добре, але є речі, які я прийняла і готова з ними була миритися. Вагітність я не планувала вже а десь через пів року і ми це обговорювали, і тут коли я повідомила що я вагітна то чоловіка змінило( він виявляється не щасливий у наших стосунках, не має пристрасті і тих емоцій на які він очікував...і.т.п. у мене був шок бо я не очікувала розвитку таких подій, але прийняла ті слова і попросила його піти. Тому зараз я сама з дитиною і в очікуванні другої дитинки, про свої відчуття тяжко щось зараз говорити бо тут ще гормони місцями бушують( мені страшно бо я не маю підтримки емоційної, якої зараз потребую, фінансово я можу себе забезпечити на саме необхідне сама, розумію, що це знову випробовування для мене за прийняті мною рішення раніше. Що мене дивує так це те що чоловік став частіше проводити час з нами і допомагати більше живучи окремо, пішов на нову роботу та закинув свій любимий спорт, ставлення до мене покращилося в рази і став набагто кращим батьком. Я не знаю чим ця історія завершиться. З того всього, що я знаю з особистих стосунків, то все це зробило мене набагто сильнішою і усвідомленішою. Є речі, які я зрозуміла і прийняла в собі, я навчилася не осуджувати людей за їхній вибір та приймати їх. Хочу ще багато чому навчитися. Хочу Вам сказати, мені особисто дуже допомогло виговоритися тут на сайті, бо коли я проговорювала те, що відчуваю мені ставало набагато краще, і часто я після цього бачила вихід з якоїсь ситуації чи проблеми. Що робити Вам ніхто нічого не порадить, це вибір тільки Ваш і рішення буде Ваше. Ви сильна жінка і зможите справитися з любим своїм рішенням, не має не правильного рішення є просто той вибір, який ви робите зараз і тільки ви знаєте правильно воно чи ні, бо ніхто з нас не є у вашому тілі і не відчуває того, що відчуваєте ви.
@shokoladochka знімаю перед Вами капелюха. І бажаю міцного здоров'я @ksjy у Вас непересічні, надзвичайні почуття до чоловіка. Якщо хтось прийде казати, що це не любов, а залежність і комплекси - посилайте в ліс. Це - любов, і це такий досвід. Не нам судити, який він. Ви все зробили правильно. І все зробите правильно, що б не вирішили.
просто розумію дуже. І переживання підчас вагітності. І як нелегко забезпечити себе, дітей та зберегти гідність. А Вам вдається, і вдасться ще багато.
Ksjy, я підтримати Вас... Моя думка - змиритися, переступити і жити дальше. 5 років, Карл! 5 років, не місяців навіть! Нічого доброго з цих стосунків вже не вийде, крім Вашої ілюзії "сімї". Чоловік не хоче фізично, прям до відрази - це перший дзвіночок, що щось не так. І проблема ані разу не в Вас ( не дай Бог, щоб Ви так подумали і копалися в собі ). А в його почуттях до іншої жінки. Він вже все давним давно для себе вирішив. Хоча, якби Ви не дізналися самі, такі його стосунки на два фронти тривали б ще 10 років. Це такий тип чоловіків-боягузів. Їм страшно взяти відповідальність на себе за свій вчинок... Зараз він не йде і не ставить крапку у стосунках не тому, що має сумніви, на жаль... А знову ж таки, причина у відповідальності. Він хоче, щоб це зробили Ви. І щоб Ви були відповідальні за Ваш фінал,а не він. Тільки Ви виженете його, він побіжить до неї. Не виженете - все буде продовжуватись і дальше ( тільки шифруватись буде вже краще ). Поради нам роздавати дуже легко, а вирішувати Вам... Щиро Вам бажаю прийняти правильне рішення((( Я своєму сказала так: якщо колись-небудь розлюбиш, якщо втратиш інтерес до мене, як до жінки, то кажи прямо і зразу. Я зрозумію ВСЕ і відпущу. Тільки не обманюй мене за моєю спиною. Мені не потрібна ця ілюзія сім"ї. Я теж маю право на власне, особисте жіноче щастя! Хоч би і не з тобою.
Я теж думаю, що створювати ілюзію не варто. Тримати, чи намагатися тримати того, хто хоче піти - робити ще більше боляче собі. Це напевно неймовірно важко, коли тебе не люблять у відповідь на твою любов. А ще якщо є любов до іншої жінки, яка триває вже роки. @ksjy, звісно вирішувати Вам, бо це ваша сім'я, ваше життя. Але в першу чергу тепер треба думати про себе. Ви заслуговуєте на повагу, вірність, любов, підтримку і допомогу, як і кожна гідна, мудра жінка. Бажаю Вам сили достойно пройти через складний етап у житті. Знайти правильне рішення. Перечекати, пережити, щоб потім мати щасливе майбутнє. Можливо і не з цим чоловіком.
прийшла написати те саме. Бо зараз можна всякого почути-побачити в рекламах і в реалі. і що "є жінки, яким зраджують і такі, яким ні", і "прийдіть на тренінг, щоб чоловік вам не зраджував" Переконана, такий етап був - бажання лізти на стінку від "чому?" і "що я зробила не так?" Але в цьому не можна зупинятися. З допису бачу, що Ви сильна і зріла особистість. Тримайтеся, сил Вам
Ой, про жінок яким зраджують і яким ні - це таке бугага (якби не було так сумно). У зраді винен той хто зрадив.
один час мені оце все в фб півстрічки займало, а потім схарило так, що я за один день з усіма налаштуваннями дала раду
Ви дуже делікатно описуєте його і її. Він - зрадив. А вона - почала зустрічатися з одруженим чоловіком. І це тривало роками за вашою спиною. Це огидно. Як він приходив у ВАШ дім і жив з вами без тіні сумніву? Як і де його совість по відношенню до дружини? Я дуже розумію, як вам складно, і нестерпно. І ви одна лише знаєте, як робити правильно. Але подумайте, будь ласка, про себе. Ви не заслуговуєте на таке ставлення. Ви заслуговуєте на щастя, незалежно з ним чи без нього. У вас все буде добре!
Дуже вам співчуваю. Я теж була в цій ситуації і моя реакція була схожа на вашу. Не було ненависті, звинувачень, а тільки біль і бажання, щоб все це закінчилося як страшний сон, і щоб все стало як колись. Я теж була готова пробачити і жити далі, через щире кохання. Постійно молилася за нашу сім‘ю. Для мене сім‘я була понад усе, і я навіть уявити не могла, як жити далі. Ми таки розійшлися. Я ще рік щодня молилася і просила в Бога пробачення для чоловіка, за руйнування шлюбу і той біль, який він мені завдав. Але зараз, через 4 роки, я можу сказати одне. Я дякую Богу за те, що допоміг мені пережити таке випробування і за отриманий досвід. Це будо дуже боляче, але час лікує і гоїть рани. Зараз я дуже щаслива з надзвичайно чудовим чоловіком, якого дуже кохаю. Просто страшно подумати, а що якби ми не зустрілись? Якби все таки вдалося зберегти ту сім‘ю? Якби мені дали вибір, щоб повернутися в часі і уникнути розлучення і болю і зберегти ту сім‘ю, я б вибрала пережити весь цей жах ще раз, заради того щастя, до якого я прийшла. Тримайтеся, моліться, і вірте в те, що Бог має для вас кращі плани. Sent from my iPhone using Tapatalk
Як стара і цинічна тітка... @ksjy - переселяйтесь в квартиру і приписуйте дитину. В мене чоловік займається розлученнями, дівочки, як чоловіки цинічно дурять і оббирають дружин, яким самі ж зрадили! Це не до оповідання. Якщо ситуація така що чоловік не знає вагається/почувається винним - стеліть фінансову соломку всіма можливими способами, поки ще тепленьке, бо заселиться він в квартиру з коханкою, якій ВІН каву в ліжко носить, і все. Ота гордість - «нічого від нього не хочу» - я її розумію, але вона зайва, особливо коли жінка з дітьми залишається без житла і має вбиватись на трьох роботах.
як романтична і дуже горда, але теж досвідчена тітка - підтримую повністю Я щось за тими всіма почуттями про квартиру не одразу прочитала
Як людина, яка теж має справи з розлученнями - цілком підтримую. Отих чоловіків, які гордо зібрали труси в кульочок і тихо пішли до коханки практично не існує. Вони не те, що свою колишню жінку з землею рівняють, а й про дітей згадують тільки на свята, коли треба показати гарну картинку перед своїми родичами.
Я теж вже давніше хотіла написати, але то багато писанини, а я не люблю і не вмію великих текстів(( Якщо коротко - я теж, прочитавши цю історію, відразу подумала в бік нової квартири... заради чого чоловік терпить свою нелюбу дружину, так сильно кохаючи іншу всі 5 років..?? Варіанти відповіді можуть бути різні, але мене фраза в смс, яку прочитала Ксю " тримайся, не здавайся..." відразу дуже насторожила - заради чого триматися і не здаватися, заради чого обманювати стільки часу свою колись кохану жінку, тим більше, будучи "такою чудовою" людиною? Який резон тій молодій коханці 5 років бути коханкою..? Не хотілось би щоб ви постраждали так сильно не тільки морально, а й матеріально. Взагалі не коментувала, бо вважаю що не маючи подібного досвіду, не дуже пасує мені пхатися, але дуже добре що відгукнулись дівчата, які були в схожі ситуації, їхні дописи дуже важливі і обнадійливі.