Проблеми у стосунках мiж сестричками/братиками

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Koza-Dereza, 23 Лютий 2010.

  1. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Не в'яжеться мені це з дитиною дошкільного віку. Я розумію, що зараз багато теорій розвелося, як треба правильно поводитися з дитиною в тій чи іншій ситуації (і я маю власну теорію, що теперішні мами дуже сильно відгребуть за це від своїх дітей через 20 років), але я взагалі не впевнена, що 2-3-4-річна дитина розуміє поняття "мене люблять" якось інакше, ніж через дії мами і, напевно, через міміку на її обличчі і тембр голосу. Тобто, проблема появи молодшого - це таки проблема переорганізації звичного укладу, а не перерозподілу маминої любові. Ну але то я так бачу. І мені якось сумно, що ті мами, яким зараз 20-30-35 років, так сильно переймаються уділянням уваги дитині, що втрачають за цим і себе, і дитину. Але це лише мої думки, я знаю, що багато хто думає абсолютно протилежно і має гарні стосунки зі своїми старшими дітьми.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 3
    • Подобається Подобається x 2
  2. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • мімімі мімімі x 1
  3. Almariel

    Almariel Well-Known Member

    Не вийшло у мене так просто. Молодша дитина абсолютно без проблем вписалась в розклад і уклад сім'ї: то була золота дитина, яка спала цілу ніч без плачів. Старша як ходила до няні - так і продовжувала, як спала з нами - так і далі спала. Але дах їй зносило добряче. І Мені теж
     
  4. Orman

    Orman Модератор-бомба

    мені шкода. Немає рецептів на все. І воно не було так просто як звучить. Але коли знаєш на чому стоїш, то дах зносить менше.
    В нас ще тато дітей дуже знімає напругу.
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    Я сьогодні зловила себе на тому, що починаю звикати до тої вередливості ))
    Графік малої теж не міняли, але буває в обід малий плаче і тоді її неможливо прикласти. Вночі кілька разів лиш було, що малий так добряче голосно заплакав і вона тоді зривається теж дуже нервова, але її назад прикласти то 1,5 год займає. От і цієї ночі ми таке мали.
    Завтра наш тато нарешті йде на роботу, подивимось як воно буде


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
  6. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    Ви, доречі, ще зверніть увагу на Ваш емоційний стан. Бо діти дуже це відчувають і переймають
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  7. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    я вже так давно хочу тут написати, навіть чуюся в певній мірі зобов'язаною трохи відзвітувати, бо ж стільки тут плакалася.
    Останніми днями прийшла до голови мені одна думка, коли спостерігала. як доня забавляє братика. А забавляє вона його часом дуже навіть файно - іграшку принесе, коциком накриє, якісь там звуки такі видає, від яких він хихоче - вона вже то все знає.Дивлюся я на то і думаю - яке щастя, що я не давала її в садок! Бо не було би тої взаємодії, тої любові між дітками. Малий вже теж якось окремо собі її ідентифікує, тішиться до неї. І хоч я протягом дня дуже мало маю часу конкретно для донечки, але вона хоч десь мене на горизонті бачить і часом може притулитися. А якби садок - година вранці, пару годин ввечері - і то не означає, що весь вечір я могла би нею бути зайнята, бо вечеряти,всім митися, і взагалі втомлена за день, навіть з одною дитиною. На плач малого вона реагує дуже зворушливо - гладить по голівці, заспокоює, жаліє, аж невіриться що ще недавно вона зривалася теж на якийсь крик, починала себе товкти по голові чимсь, то таки було кошмарно.
    І тепер в неї нова фішка, щоправда звучить в різних варіаціях, але суть така, що нам треба ще діток)) то маленьку сестричку, то братика, щоб наш Юрчик мав собі друга з ким бавитися. То братика і сестричку разом. Словом дитина вже почала молитися до Бозі, що нам "прислала" ще одну дитину.
     
    • мімімі мімімі x 10
    • Подобається Подобається x 4
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  8. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Нагадали мені, в нас теж таке було: "Мам, давай в нас буде багато маленьких братиків, вони такі лагідні.
    Я:- Або сестрички.
    Син: Ні, братики - хлопчики ж чемніші."
    )))
     
    • мімімі мімімі x 5
    • Подобається Подобається x 2
  9. Miss Sixty

    Miss Sixty Double Boy Mama

    І мій весь час говорить про багато маленьких Кирилків - ніяких сестричок, лише братики підходять. "Кікі ж такий класний":)
     
    Останнє редагування: 26 Січень 2019
    • Подобається Подобається x 3
    • мімімі мімімі x 2
  10. svoybox

    svoybox Well-Known Member

    Поїхала моя старша дитина до баби на пару днів і я виявила цікаву штуку. Менший, шибеник і дуже активний хлопчик, різко став чемним, його навіть не чути, сусідка знизу здивувалась, коли нас побачила, думала, що нас нема. Що це за феномен такий? Я перестала кричати і сваритись, на прогулянці він йде біля мене, а не як завжди, я жену за ним з криками "стій!"
     
  11. aknytsU

    aknytsU волошкова...)

    Не знаю чи це в тематику відносин «брат-сестра», але орієнтовно після народження меншої старший став нестерпно поводитись. Особливо, якщо двоє батьків вдома (часто на вихідних), але й з кимось одним вредний до неможливості. Ееееекає, пищить, кричить безперестанку, почав битись, показувати язика і т.п.
    Розумію, що за раз нічого не зміню, але вже не знаю як реагувати. Був і ігнор і пояснення після істерик, що нам така поведінка не приємна, і заборони (не діють), і своєчасне припинення тих дійств (просто хапала за руку, чи відводила на кухню, поки не заспокоїться). Я не знаю що робити ще.

    Усе точно почалось чи то явно загострилось, коли народилась сестрика. При чому до неї він такий ніжний, дбайливий і лагідний, а до нас як дріт колючий.

    Може щось прочитати мудре на цю тему?
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  12. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    як я вас розумію. в нас теж складний процес адаптації.. Рома мозок виїдає ложкою.. і саме так. коли двоє вдома. це або вихідні або вечір..
     
  13. ruda kishka

    ruda kishka Well-Known Member

    почитайте про дитячі ревнощі :)
    мій старший теж псіхував, я сіла з ним говорити. запитала, чому він так себе поводить, запитала чи думає він, що ми його тепер не любимо? відповів "так". пообнімались, запевнила, що любимо і що будемо любити завжди, трохи заспокоївся.
    ви очікуєте від старших дітей дорослої поведінки і розуміння, але вони ще надто маленькі і їм страшно, бо з'явилась конкуренція і вони бояться, що їх не люблять. це всього лише для привернення уваги
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  14. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    Хочу підняти тему на двох рівнях - і про дітей і про дорослих братів-сестер.
    Спостерігаю за своїми стосунками з братом, старшим на 5р, і думаю, що ті стосунки в нас якось відсутні просто. Ми не є посварені, загнівані, але і не намагаємось зустрітися, зідзвонитися, так наче в нас нема нічого спільного. І згадую останні пару років перед своїм заміжжям - ми живучи в одній хаті могли не бачитися по кілька днів, бо він любив поспати і міг йти на роботу пізніше і потім довше сидіти чи десь гуляти, а я рано вставала і рано лягала. І я отак нічого навіть не знала про його життя, а він про моє. Ніколи не брав мене кудись зі собою, не знайомив з друзями, нічого не розповідав і не розпитував про мене. І мені від того якось так неприємно і важко сказати чого так вийшло.
    Спостерігаю зі родичами, друзями і так рідко можна знайти добрі відносини між братами-сестрами. У всіх якісь непорозуміння або як мінімум якась така байдужість, і це я навіть не чіпаю питань поділу майна/спадку чи тп.
    І я все заморочуюсь чого воно так. Бо я хочу щоб в моїх дітей було інакше, щоб було краще.
    Мені зараз подобаються їх стосунки, вони часто якось разом бавляться, хоч малий ще і не говорить толком, але взаємодія якась позитивна в них виходить. І я собі думаю, що маю робити, щоб це збереглося і чи це можливо взагалі.
    Читаю зараз «він, вона і їхні діти» Лідії Кондратик. Якраз прочитала, що стосунки між дітьми дуже сильно залежать від батьків, від того як ми втручаємось або не втручаємось в їхню взаємодію.

    А як у вас? Хто би що сказав ?



    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  15. ГаЛоЧкА

    ГаЛоЧкА Well-Known Member

    Якось прочитала в Петрановської що брати-сестри не зобов)язані дружити між собою. Потрібно їх виховувати так. щоб в скрутну хвилину могли б розраховувати один на одного.. якось так..
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  16. Miss Sixty

    Miss Sixty Double Boy Mama

    В мене брат старший на 11 років. Відповідно в силу різних вікових зацікавлень довший час він для мене був ще одним "опікуном". В студентські часи часто їздила з ним і його компанією "хвостиком", потім з майбутнім чоловіком часто з братом проводили час. Різним чином допомагали один одному, як тільки хтось попросить. Часто ночували в них з дружиною, сиділи по вечорах разом, НР святкували, їздили на відпочинки. Пам'ятаю, як вирішив розлучитися з першою дружиною, то приїхав з самого ранку до нас розповісти, поговорити. Підтримували, як могли і морально, і в побутових речах. Перший рік ще трималося все на тому рівні, а потім народився наш старший син і все. Загалом стосунки призупинилися, по суті. Бачимося з десяток раз на рік - дні народження батьків, Різдво, Великдень, дн дітей наших. Не буду вдаватися в деталі, але відчуваю, що то не його внутрішня позиція. Просто він дбає за свою сім'ю в першу чергу. Але від того не стає легше. Хоч останні роки вже навчилася до того спокійніше ставитися. Тим не менше я його дуже люблю і знаю, що і він мене. І в скрутну хвилину прийдемо один одному на допомогу.

    За своїх синів я якось спокійна - двоє хлопців, невелика різниця, дуже сподіваюся, що будуть хорошою компанією один одному. А далі як життя покаже. Але, якщо виховувати в любові, то вірю, що та любов не випарується. А вже, як складеться, то не завжди від нас залежить.

    Надіслано від мого Mi 9 SE, використовуючи Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  17. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    якраз хочу те ж саме сказати. Для мене це з того ж розряду, що "хочу, щоб мій син став хірургом", такі власні проекції на те, як я бачу сценарії життя своїх дітей, що робити, з ким дружити.
    На мій розсуд, важливі довіра, чесність, небайдужість, порядність. Тут, думаю, справді значна відповідальність на батьках, це з розряду моральних цінностей, які можна в дітях засіяти. Але власне дружба - окрім такої ж основи, має і інші аспекти, такі як спільність поглядів, інтересів, стремлінь, і більш тонкі матерії, як відчуття душевної спорідненості, прихильності до рис характеру, світогляду друга, а це не завжди резонує в братів-сестер аж настільки, щоб бути близькими як друзі, вони можуть бути різні в цьому, як і будь-які чужі люди мають різні характери та відповідні зацікавлення.
    Одним словом, я вважаю, що братерська любов не тотожна дружбі, в чомусь перетинається, а в чомусь - ні, в різній мірі в кожних конкретних стосунках.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 2
  18. Havronia

    Havronia Well-Known Member

    Скажу, що фраза «хочу, щоб в моїх дітей було інакше» часто є джерелом безкінечних проблем. Ви можете створити комфортне середовище зараз і сподіватись, що в майбутньому діти знайдуть свій оптимальний спосіб взаємодії.
    Наприклад, в мене з братом хороші стосунки, але не надто близькі, і мене то влаштовує.
    Щодо власних дітей - то там такий спектр емоцій чотирьох дітей, що можна хіба на каві гадати, як вони будуть спілкуватися, коли виростуть) Я просто сподіваюся, що вони візьмуть кращий досвід і зроблять правильні для них висновки.
     
    • Подобається Подобається x 6
  19. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    це точно, я собі можу зробити серйозний клопіт в своїй голові, принаймні поки не пофіксаю то на чисто світоглядному рівні в тій же голові. Щоправда незнаю звідки в голові така установка про дружнє життя братів-сестер.
     
  20. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Я спостерігала за відносинами мами та її брата, старшого на 5 років, на минулому тижні. Він як її підколював (іноді жартома, іноді достатньо жорстко) до сліз в дитинстві, так і в віці 50+ це робить :). Але це епізодичні моменти. Бо попри ось ці *знущання* над своєю тонкосльозливою сестрою, він надійний старший брат, добрий, гостинний та відповідальний. Та їхні відносини - це їхні відносини.
    Так само, відносини між моїм чоловіком на старшою за нього на 3 роки сестрою - теж ЇХНІ. Бо те, які підколи вони дозволяють МІЖ СОБОЮ під час розмови - у мене трохи вуха вянуть (ні, без криків, сварок.. просто.. мені незвично, бо я не мала братів-сестер :)).
    В усіх їх відносинах компанії були різні (якщо не рахувати родичів), відносно ніхто не знав за їх особисте життя... Колись. Та зараз, останні років 5 - відносини будують, розмовляють, спілкуються, діляться, критикують, підказують... Тобто, відносинам приділяють увагу. Спочатку - односторонньо, а потім вже діалог налагоджується. :)
    І не треба чекати, що з початком цих відносин брат одразу поназахищає за усі пропущені роки, познайомить з усіма друзями та вислухає всі проблеми, а також поділиться своїм "сокровєнним" :). Та певну гармонію можна взростити.
     
    • Подобається Подобається x 1