Воно трапляється не часто, але є. Може хіба я ще додумовую трохи з тих поглядів (мабуть моє болюче місце). Оцінка моїх можливостей чужими відбувається в двох питаннях: допомога з дітьми (як писала Цьомцьомка - залишити з кимось дітей, хоча б з нянею) і фінансові можливості, бо ж чоловік на такій крутій роботі.
Тут і до навчального закладу питання, яким чином ті валянки пройшли конкурсний відбір? Питання не в тому чи запрошувати в майбутньому українських студентів, а те, яким чином організувати правильно конкурс.
О, моя подруга, яка вже 15 років живе в Лондоні каже те саме. Українців там зневажають, а росіян побоюються. Хоч ті ж албанці, румуни, азіати теж можуть утнути - і крадуть більше за наших, і свинячать. Але вони всі наглючі. От їм кажуть ви то і то зробили, а вони - "То не ми, ви що..." А наші одразу голову похилять, переминаються з ноги на ногу, щось мямлять під ніс, навіть якщо невинні. Одним словом, бракує нам трохи гонору і впевненості в собі.
Уххх, зла я після користування нашим громадським транспортом. Я розумію, що реалії такі, що всі "один на одному" їдуть, але... Ну існують ж якісь межі, ну не можна ж тупо "тертися" і "лягати" на людей. То вже просто "накипіло", третій раз за цей тиждень до мене ніби "приклеюється" пасажир, і я по-різному (наскільки це можливо в час-пік) починаю "тікати", повертаючись боком, чи ще якось. І так, у час-пік і я стаю впритул до когось, і можу доторкатись, ну але ж не йорзати, чи лежати на комусь. Ухххх вже не можу терпіти того знущання, могла б - то пішки б ходила, але, на жаль, 13 км щоранку і щовечора долати мені задуже
їх відправила Україна, мова ішла про програму Ерасмус. Про те як проходять наукові конкурси в нас, я взагалі промовчу
@orange girl, саме з цієї причини дивлюся я на електричні самокати. Бо оте юзання по тобі, ще коли дитьо перед тобою часом, мене виводить теж.
Раз я вже тут Забилам би мужа свого. Приїхати з відпочинку і мати в результаті від сили одну нормальну фотку. На всіх решта я або королева бегемотів, або курдуплик або шпаловкладальниця. Я вже мовчу про обрізану голову, волосся на все обличчя або просто розмите зображення. Ну так, я вже не трепетна лань, ну але щоб так...В кого там чоловіки норм знимкують, знайте, вам пощастило))) Ну принаймні хоч фото гарні будуть))) ПС Само-палки немаємо, а здря(тепер це розумію). Наступного разу подбаю про це.
О, то як про мого чоловіка. Бачу, що мої знайомі починають діток залучати до фотографування. І, до речі, в них це непогано виходить. У вас вже синок старший. Як варіант можна спробувати його залучати )
Наші чоловіки напевно родичі... Діти мої ліпше знимкують, а в чоловіка і надцять дублів будуть невдалі, як назло...
Гггг. Я жінка чоловіка, який дотошно фотографує. Короч, вам ше повезло, бо не так стали, які настройки, і тд...
Мій робить мені тепер по 100 кадрів на одному місці, щоб я мала з чого вибрати) Хоч я теж чіпляюся, що там розмито, там ще шось не те. То він вже клацає зі всіх боків, і по 10 штук однакових) Але то не з першого разу дійшло))) Хоч теж от зараз на моїх фото з відпочинку в мене живіт великий виглядає, то думаю, як то його в тому звинуватити)) Бо ж втягувала, а на фотках не сильно втягнуто виглядає))) Але в нас два фотопарата і телефон, то я маніячка щодо фоток)))
В теорії звідти можливо ще щось дістати, тим більше якщо той спеціаліст дійсно такий поганий як написано. Але є ймовірність що хард дійсно повністю вмер. Хоча якщо там було щось дійсно важливе, тоді я би на вашому місці його спробував би дати іншому спеціалісту
Та ясно що то він винен він же, як фотографував, мав бачити що живіт в тому ракурсі великий і мав порадити стати інакше!
Та я як йому деколи кажу, що от на тій фотці я негарна вийшла, там ще гірша, то він відповідає, що я на всіх гарна)) і він не знає, що там не так) єдине, що як очі закриваю, то каже)))
Забилам би мужа..... Поїхали о 5 годині ранку з компанією в Камянець Подільський, я звечора сказала йому в що вдягнути малого і наголосила вдягнеш йому куртку, а безрукавку поставиш у рюкзак. я невстигала це зробити бо мала плакала хотіла спати, я вирубилася разом з нею. зранку встаю... Куртка малого на вішаку.
Я чомусь майже впевнена, що безрукавка теж не на дитині але думаю, дитина скаже, якщо замерзне і тато щось придумає. Згадала, як чоловік забирав мене з пологового з третьою малою. 30 грудня надворі, мороз під -20, приїжджають такі радісні, одна в осінній куртці, друга в тонких штанах і кросівках питаю, шо ж такоє?! «Та, вона не хотіла чоботи». Ну дійсно, дворічна дитина просто не хотіла чоботи, шо ж тут такого. Можна було і босоніжками обійтися. Вдома дивлюся, а вона ще й в памперсі задом наперед, причому одягнутий так, що якби таки попісяла, то ті кросівки би були мокрі але мені смішно тепер з того))) в нас завжди, коли чоловік збирає дітей, така лажа. О, ще! Позаминулої неділі менша прокинулася з високою температурою. Я пішла до Церкви і лишила чоловіка з молодшими вдома. Під кінець Служби до Церкви завалюється моє чудо в якійсь старій футболці, нерозчесане і радісно біжить мені на руки. Гаряча, шо капець. Ззаду спокійно йде чоловік. «Та шо, вона сказала, що її нічого не болить і вона хоче до тебе» Загалом то є правда, її і при 40 не завжди щось болить чи турбує. Шо такого. Бабульки поруч такими очима на мене дивилися
мій чоловік вчора малого після купання вдівав, кричить зі спальні "де його піжама?", кажу, що там, де й весь інший одяг, прихожу, а малий в звичайній кофтині на довгий рукав, дворових штанах, які заправлені в мої шкарпетки!А я думала, що чоловік не розбирає дитячий одяг, а він ще й мій не бачить