тут глухий кут. Вони до мене не дзвонять, і я не буду дзвонити. Навіть якщо хтось подзвонить, то мамі треба декілька разів нагадати щоб вона через тиждень сама передзвонила я стараюсь, але в мене також є життя, і в мене не хватає часу щоб з нею годинами говорити (за день здзвонюємось по 3-4 рази, але коли я на роботі - лише у вечері, і то я вже така замучена, що мені не до годинних теревеней). Вона це розуміє і не надзвонює що години. Але я сама бачу що чим день тим гірше вона себе почуває і звісно винна в тому старість.
те, що я написала, це не про те, що це ваша відповідальність, лиш про те, що на мою думку, це максимум, як ви можете додати мамі "смаку життя", так як я зрозуміла, що вам дуже хочеться якось зарадити їй. Але вище голови не стрибнеш. мала на увазі лише ваші особисті запрошення (я розумію, що ви в іншій країні, і це рідкісні, мабуть нагоди), але не посередництво. це дуже сумно(
@Hermi Мама у Львові? Бо є ж якісь соцслужби. Якщо повідомити про одиноку старшу жінку, може буде якась реакція. Знаю, що були колись працівники соцслужб. Вони приходили, там тиск може міряли, питали про потреби, психологічно підтримували, чи якісь новини казали. Деякі пенсіонери їх чекали вже потім як подружок, готувалися до їх приходу. Головна їх задача, як я розумію перевірити чи пенсіонер живий ну я психологічна підтримка. Може щось таке і зараз є. Чи якогось психолога чи медпрацівника можна найняти хоч ненадовго. Там буде видно.
ой, тут взагалі катастрофа. Як я переїхала, домовились що мама приїде на Різдво до нас, все було узгоджено, квитки куплено. За місяць до поїздки моя мама сказала що вона не поїде, бо дуже погіршилось здоров'я, як вона кордон перетне, ну і далі почалась пісня що ми гроші на неї будемо тратити, а краще щоб ми щось собі купили і з кожним днем все більше і більше аргументів. Можна сказати що дійшло чуть не до сварок, бо мама категорично не хотіла їхати і казала що вона в дорозі помре і як її будуть ховати Мама все ж таки приїхала і вона дійсно себе набагато краще почувала, інколи я вже з ніг валилась, а мамі треба було ще щось доробляти, бо як то сидіти і дивитися телевізор Про літо також домовились, то зараз карантин і мама кожного дня промиває мозок щоб ми здавали квитки, скасовували броні, бо вона не приїде і крапка (поїздка спланована на серпень, тому поки чекаємо). Вони і зараз є. але там також не все так просто, моя мама ж не одинока, +їй лише 65. Ну і моя мама сама пересікає будь-які контакти. В неї є знайомі, сусіди, вона веде господарство, але за межі подвір'я виходити не хоче. Є дні коли вона їде в інший кінець міста по молоко, на закупки - тоді в неї зовсім інший настрій. А є дні коли вона навіть не хоче вийти собаці їсти дати, інколи навіть собі щось приготувати не хоче, бо немає сили, все болить і пора помирати. І оці її аргументи що то старість мене добивають. Я її не розумію і вимагаю те, що їй вже не треба і не під силу.
@Rodionochka, вибачте, але я таки не втримаюся... Як на мене - Ви "харчами перебираєте" (вибачаюсь за грубість) Ну от гляньте, як Ваші слова виглядають збоку: (поскладала б на місце, то отримала б по шапці, бо місце точно виявилось б не тим+"нема-чого-шаритись-по-моїм-шафам" Тобто, вона ще НІЦ НЕ ЗРОБИЛА...а Ви вже їй приписали догану Ну і далі по списку..ліньки копіювати - не те по телевізору дивиться - та це нормально! в кожної людини свої смаки. І якщо вже Ви її до себе запросили (а не вона до вас ввалилася) - то будьте готові потерпіти оці різні вподобання... Готувати любить...дітей балує..ТА БЛІН! Та тішитись треба! Ви правда на це жалієтесь? Резюме - люди, будьте терплячіші. Не встигните й зморгнути, як лишень згадувати будете оці хвилини з болем і корити себе за нестриманість, нетерпимість. А мами..вони просто хочуть бути потрібними, корисними, любимими...Вони просто хочуть БУТИ хоч якось в житті дитини, особливо якщо більше їм жити нічим @Hermi, і Ваша мама так само просто таким чином намагається притягнути Вашу увагу. Все до банального просто. І сумно
@Altera, я почала свій допис з того, що я хочу понити. І що маму люблю і ціную. І те, що вона в нас - це спільне рішення. І мені хочеться знайти золоту середину між комфортом мами і моєї сім’ї, щоб після закінчення карантину ми були всі при свому розумі). Я проговорю, почую думки зі сторони. І мені стане легше. Глянути на то все під інших кутом - то деколи помічне.
мене мама виручає. Допомагає - забирає дитину зі школи в обід, я меншу вже після роботи з садочка, робить з дочкою уроки, перевіряє, кориить, допомагає по господарству. Мені дуже пощастило бо конфліктів у нас майже ніколи не виникає .А якщо такі і були, то ми вміємо вибачатись і не хворіємо гординею через це. Чого всім і бажаю. Цінуйте мам поки вони є поруч!
Бляха, ну от радієш стійкості особистостих кордонів, а потім приходить отаке в приватні повідомлення від мами. Рівно через 5 хв після того як "на люди" під дописом у ФБ вона чемно привітала з річницею весілля "щастя- здоров'я". Я, звісно, написала їй своє "фе" але всерйоз подумую про те щоб повидаляти батьків і родичів з друзів у ФБ Майже "з глаз долой - из сердца вон". Бо коли таке починає вилізати в розмові телефонній я одразу прощаюся, наживо вона не ризикує такі розмови заводити, а повідомлення я от читаю і потім пів дня злюся. "То я ж любя, не можу дивитися як ти свою молодість занапащуєш". Ооо, як я хочу матюкатися від отої дволикості Якщо я когось не люблю - він про це знає, проклинати, звісно, не проклинаю, але від побажань "щастя-здоровля" точно утримаюся. Тому мене і вибісило не так це повідомлення, як ще черговість двох "побажань". Вона мені ще колись по телефону кілька років тому коханця на ДН побажала. Після мого "думай що говориш" потім по-дурному хіхікала "а я що, я так, жартую". Я НІКОЛИ, от реально ні разу не жалілася їй на чоловіка, вона знає взагалі менш як про 10% наших з ним стосунків і лише нейтральне або хороше. З мамою говорю по телефону про погоду, дітей і як мені набрид карантин/дратують курці в під'їзді чи ще якусь фігню. Я ж не заставляю любити мого чоловіка (в них з мамою то, доречі, взаємна "любов"), але ж хіба так важко тримати отакі "гівняшки" при собі і якось спробувати поважати право інших людей жити як їм хочеться, особливо якщо вони живуть на відстані 100 км і бачаться 2 рази в рік на Різдво і перше вересня (умовно)? Прийшла поплакатися коротше Може, їй у відповідь радити власне особисте життя краще влаштовувати і мені приклад "сокола" показати? (вони з татом розлучилися ще 20 років тому). Але ж я занадто вихована чи добра, хоч, певно, ще один такий закид і точно не стримаюся
Напишу свої сплстереження, бо є кілька аналогічних ситуацій стосунків між одинокими тещами з зятями. Так ,от там таке ж саме: знецінювання, підмахування, становлення себе підозрюю в цих стосунках, тобто- ревність якась, сварки, суперечки- такі битви за лідерство. Бачу в цих жінках протистояння.
Та в мене чоловік теж постійно каже "мужика їй треба і такого, понагліше" Але поки "маємо що маємо". Ну і вони як ото розлучена пара якась: мама "то Влад такий характер противний має і фиркає ображається точно як його тато", чоловік "Влад ти зараз ниєш з отакою геть інтонацією як теща" А я, таке враження, що постійно ото лише маю розводити їх по різних кімнатах і згладжувати кути... Не те що в одній хаті, в одному місті всі разом жити б не змогли точно Ну і так, моя мама в теорії дуже добре "знає" які то мають бути чоловіки і стосунки і мусить ото мені свої думки висказати.
@Akina, моя мама зятя любить. Але любить його ще проконтролювати і розказати що і як робити чи не робити. Хоча вона в мене теж теоретик). Так мене харить оте «а чого він того не робить?», «а чого це він вже з роботи прийшов?» «ну хоч заробив щось?» Ну і про тактовність ні, не чули. Може отак сидіти і обговорювати поза очі коли все чутно. Але може то я така тактовна).
Та ні, навряд , до неї, звісно долітають якісь відголоски новин бо чоловік мій часом чудить таки, ну і минулу зиму ми ж у неї жили, тому теж чула якісь шматки телефонних розмов (хоч я й виходила в іншу кімнату), а тоді в нас стосунки були дуже напружені. Але з нею я про чоловіка не говорю. Хіба на ДП он понию часом трошки Але головне вона і без ДП знає - він грошей мало заробляє, ремонт повільно робить, може огризнутися на мене чи на дітей. Всьо, капець - то ненормальний чоловік, шукай іншого. Нормальний має говорити лише пошепки, на руках носити і брильянти регулярно дарувати. У всіх довкола ж такий ідеальний, пра?
Вибачте але при таких закидах я б не стрималась і таки різко мамі відповіла. Можна багато говорити про нормальність/ненормальність рис і можливостей конкретної людини, а в порівнянні ,то й до безкінечності, тільки сенс?
я свою заблокувала в фб і вайбері в якісь темі скидувала її ост шедевральне повідомлення ,а спамити в повідомлення на номер вона не вміє. моя теж, завжди кажу покажи власним прикладом, але їй це все плвз вуха. зараз спілкування по мінімуму, дзвонить раз в кілька днів поговорити про доню, або з донею.
Мушу виговоритися. Мене вже дістала моя мама зі своїми кониками на рахунок поїздок. Коли до поїздки далеко: "ви мені тільки купіть квитки, я хоть вже виїжджаю". За тиждень: "я не маю здоров'я, та яке їхати" і все в тому дусі. Купили їй квитки зі знайомою на літо, все оплачено. Сьогодні заявочка - я не їду, подзвониш до тої її подружки і скажи що в мене здоров'я вже не те, я не поїду! Та бляха муха, 1) якої мами було підбивати людину на поїздку до нас в гості? 2) чому я маю дзвонити?! Як мене вже це дістало, і кожного разу я маю віддуватись і пояснювати, чого моїй мамі не виходить. Сама вона слова не скаже Просто ставить перед фактом мене що не їде.
@Hermi, раджу нікому не дзвонити і поставте до відома маму, що не будете. Вона доросла і повинна сама відповідати за свої слова і дії. Перестаньте бути мамою для своєї мами і вам обом від цього стане легше дихати.
я і не планую. Вона прекрасно знає, що я не подзвоню. Минулого разу, свекруха сама її випитала чи вона приїде, бо я хоч знала що мама відмовилась тихо мовчала і нікому нічого не казала. Але з свекрухою розмова коротка, прийшлося їхати. от з цим є велика проблема. Вона не задумується що створює мені цим проблеми (як і фінансові, так і ми підлаштовуємось під її потреби).Ну і кожного разу оці її вибрики показують мене не з дуже гарної сторони. Мама всім розказує як вона хоче кудись поїхати, тільки їй грошей не вистачає, компанії, ну і виглядає так ніби я нікуди її не запрошую і не можу дати гроші на поїздку. Про те що вона відказується, то вона забуває.