Ми і наші мами

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Хомуся, 31 Жовтень 2008.

  1. Nitriotka

    Nitriotka Фея з сокирою )

    Ну що сказати - прочитала я свої дописи за 2013 рік і можу сказати, що в моїх стосунках з мамою стався прогрес.
    А саме - вона мені врешті сказала, що треба було зробити аборт (щоб я не народилась і не мучила її), а я виговорила їй про свої образи, за всі роки.
    Хоча послідовність подій була протилежною. Спершу я про біль і образи, а тоді вже вона собі нагадала скільки грошей на мене витрачала, коли я росла.
    Мене не зачіпило. Лише я для себе вирішила, що не хочу з нею більше спілкуватись. Але вона мене у фб зачепила, типу при всіх попросила вибачення. Розмови не вийшло, бо дзвонити вона не насмілилась, а в коментарях згодом писала, що не знає за що просить вибачення.
    Настільки дурнуваті стосунки, вона якось так поводиться неадекватно, що мені ще більше не хочеться її ні бачити, ні чути.
    До слова - вітчим теж виділився, я не знала, що він при родичах, коли мене немає поруч, дозволяє собі мене обмовляти. Не в найкращому світлі.

    Якийсь театр абсурду.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 24
  2. Matvijko

    Matvijko Мамуся в декреті...

    Співчуваю, тому я маму і свекруху не додаю в друзі і попросила не коментувати. А вітчим скільки себе пам'ятаю тикав мені всім, навіть їжею. А для себе щодо стосунків з мамою прийняли позицію, що в неї своє життя в мене своє. Раз два на тиждень дзвоню питати як здоров'я і поговорити на загальні теми.
    Знаєте, то основне і найперше відпустити і пробачити їй все, в собі всередині, тоді стане легше. Хоч для мене це дуже важко, але я працюю над тим.
    Я навіть деколи маю думки, що матиму гріх за ці відносини, бо останній рік стала байдужа, але мені не 10 і не 15, і маю обов'язки в першу чергу щодо своєї сім'ї.
    А щодо театру абсурду то він там майже постійно для всіх кругом.

    Надіслано від мого Redmi Note 8 Pro, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. Nitriotka

    Nitriotka Фея з сокирою )

    Важко, бо не проговорено. Я колись намагалась з нею говорити, але вона не чує. Тому той варіант відпав давно.

    Коментує мені в соцмережах, ніби нічого і не було. Для чого? Не розумію. Для чого мене кусає?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Від того, що не вміє інакше виражати свої чуття, які б то не були. Це дуже складно(. Сил Вам і терпіння.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  5. Apelsynka

    Apelsynka Well-Known Member

    Пробачити можна, якщо людина жалкує за те, що зробила і намагається виправити ситуацію. А якщо людина регулярно ображає і кривдить, то пробачити важко. Та й десь читала, що більше потрібно відпустити ту образу і не тримати зла, щоб не обтяжували ці емоції зсередини, але не обов'язково вибачати при цьому, якщо ви не можете. Бо якщо себе силувати вибачити когось, то можна собі ще додаткового стресу наробити. Просто прийняти факт, що ця людина така і вона вже навряд чи зміниться і мінімізувати спілкування.Хіба якщо буде потреба допомогти, то звісно прийти на допомогу по мірі своїх сил. Якщо така людина не рідна, як мама, то взагалі припинити спілкування.
     
    Останнє редагування: 20 Червень 2020
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. Matvijko

    Matvijko Мамуся в декреті...

    От власне, я зі своєю теж не все проговорила, тому може стосунки ще такі собі, але ви любіть себе, старайтесь, щоб вас не витягували на емоції, бо я зрозуміла, що тоді вони насичуються чи як, незнаю, стараюсь зводити розмову до мінімалізму. Завжди кажу ваші справи, проблеми, ваш вибір, нажаль нічим не допоможу.
     
    • мімімі мімімі x 1
  7. MalishiMoi

    MalishiMoi New Member

    Це дуже сумно насправді що нашим мамам нічим жити крім нас( вони життя прожили, нас вигодували і ще хочуть бути потрібними...просто жити не вміють...
     
  8. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    Сьогодні мені "пригадали", що я давно тому 1 раз натякнула, що може би мама мені помогла дітей бавити. Не в сенсі на день лишити, а з проживанням і за гроші. Вони ні при чому мають бути , взагалі. Але не проти раз в пів року лишитися на вихідні з ними, або терпіти в хаті всю сімейку на свята. Не розумію.
    Це ще в розряді, що я здорових 50річних батьків не заходжу. Нє, взлило, аж говорити не можу.

    Це певно мало би в ноги кланятися і потім їм "віддавати" і сидіти коло них до смерті?
     
    Останнє редагування: 17 Січень 2021
    • Співчуваю Співчуваю x 2
  9. Lionn

    Lionn New Member

    Почав цінувати батьків набогато більше після того, як попав у дуже складну ситуацію, яка затягнулася на декілька років і стала вирішальною в плані майбутнього

    Вони же дуже допомогли
     
  10. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    я думаю, що натяки - це шкідливо. Тим більше, коли обговорюється допомога, співпраця тощо.

    Ми з мамою майже півроку співпрацюємо, за гроші. Мене часом прориває, що мені дуже мало допомоги - Але я пригадую, з чого все починалось: мені терміново потрібна була няня. Грошей на повноцінну няню бракувало, але справа ще і в тім, що Ліді було всього 2 рочки. Я свідомо не хотіла довіряти безцінне своє зьо чужій людині. Ми з мамою чітко обговорили умови, я придумала, як викрутитись. Узгодили - і дотримуємось. Мама прекрасно бавиться з Лідою. Я викручуюсь.
    Якщо нема домовленостей, але всі від всіх очікують купу всього - буде така сама купа пасивної агресії.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  11. Lionn

    Lionn New Member

    у Вас просто чудова історія!
    Дякую за неї
     
  12. Olgga

    Olgga Member

    Мама мене підтримує, хоча інколи нав'язує своє бачення, типу того дай менше, то не давай, так не кажи, до чоловіка говори іншим тоном і так далі, але загалом стосунки такі ж, як до одруження/народження дитини. Велика радість мати живих батьків, але жити окремо.
     
  13. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    Я вже певно писала в цій темі… Проблема розростається. Напевно то вже «вікове», як люблять казати якраз ті, що вже у віці. Моя мама. Вона завжди була нетерплячою до інших людей. Але зараз це переходить всі межі. Вона відверто не любить мого чоловіка, його родичів. І це вже дійшло до конфліктів, тобто агресії в їхню сторону, хамство, їдкі зауваження і зневага. Чесно, мені просто соромно за таку її поведінку. Бо підстав немає. Свекруха приїзджає в гості раз в ніколи. Іноді співпадає, що мама вдома і це її страшенно дратує. Її дратує як свекруха говорить з дітьми, вона її перекривляє навіть. Її дратує коли приїзджає брат чоловіка (чого він приперся? Що йому тут треба?), обзиває його (щастя, що не прямо в очі, але то певно вже і до цього дійде).
    .
    А на днях прямим текстом заявила (мені), що не хоче їх тут бачити. Окремо зазначу, що через мамину агресивність я перестала запрошувати подруг. Вона завжди втручається, критикує і навіть ображає їх, благо здебільшого вже потім мені, а не прямо їм в очі. Але мені то неприємно слухати. Подруги з розумінням поставилися до ситуації.
    Можливо є сенс поговорити зі свекрухою та братом чоловіка? Зустрічатися на нейтральній території (брат чоловіка до себе ніколи не запрошує). До свекрухи ми їздимо, на мою думку, досить часто. Але їй того мало. Хоча частіше і їй буде втомливо і напряжно (в неї онко, постійно хіміотерапія). По телефону спілкуємося щодня і не по пару хв.
    Чому так відбувається я розумію. Ми живемо досить бідно. Чоловік працює, але заледве нас забезпечує. Ми не відпочивали вже більше 5 років. На ремонт не вистарчає грошей. Я постійно в депресії через гроші. І мама звісно то все бачить. А свекруха занадто багато говорить і любить хвалити. Вона дуже пишається своїми синами. А тут якби і нема чим так пишатися. От моя мама і то висловлює. Вважає, що вони прийшли «на все готове» (обоє живуть з тестями/тещами), на машини назбирали дружини (до одруження), а їздять хлопці тими машинами. І якщо оперувати голими фактами, то мама звісно права. Але справа в тому, що така поведінка, це ніби самому впасти обличчям в болото. Мені прикро, що вона цього не розуміє чи не хоче розуміти. Бо вона навіть слухати не хоче. Мене не хоче слухати, тата. Постійно перебиває і переходить на хамство і в нашу сторону, якщо ми пробуємо щось сказати. І «останнє» слово теж завжди за нею, бо пересварившись з нами, вона демонстративно гримає дверима і їде до Львова. Тато махнув рукою і вже нічого і не говорить, просто чекає коли вона поїде, максимально її уникаючи (іноді навіть до смішного доходить, коли він десь заховається).
    Насправді не знаю чи очікую якихось порад. Бо все не описати. То як величезний сніговий ком, який роками формувався. Іноді я лежу (от як сьогодні коли безсонна ніч) і мрію виграти в лотерею пару мільйонів, купити житло десь подалі і переїхати… Навряд чи проблема зникне, характер є характер, але відстань згладжує кути.
     
    • Співчуваю Співчуваю x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  14. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Дуже Вам співчуваю, тут лише просто ігнорувати, і то так, бо іншого варіанту немає. Не боятися, а робити те, що хочеться саме Вам, буде важко, але стане легше, з часом.
     
  15. phobika

    phobika Well-Known Member

    @Happy Fiancee співчуваю. Маю схожу ситуацію в родині. І скажу, що добре спокійно живуть тільки ті, хто "втік" від таких токсичних стосунків. Там токсичній жіночці вже поза 80, тому там вплив можна прослідкувати не лише на дітей, а й на дорослих внуків зі своїми дітьми. Це я до чого. Якщо хочете, щоб то не впливало на вас і дітей - треба тікати. Або фізично (переїзд, хоч я і прочитала, що нема можливості. Але скажу, що такі люди-вампіри сильно жеруть ресурс, і біля них просто сил не вистачає на заробити), або морально (тут певно психолог може допомогти. Теж такий приклад знаю, коли жінка з допомогою психолога гарно вибудувала кордони від мами і живуть більш-менш спокійно).
     
  16. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    З тих слів мені здалося, що ви занадто з мамою всім ділитесь. Хотіла написати, що ми взагалі ніде не їздили відпочивати, але все ж маленькі поїздки були, і я з цього проблему не роблю. Ваша мама транслює всі найгірші ваші думки.
    Як на мене є 3 варіанти, змиритися з ситуацією, і то все терпіти, втекти подальше, і посварилися, так щоб не спілкуватись.

    В моєму випадку найкраще вийшло не спілкуватись. Вже два роки майже не спілкуємось(останні два місяці взагалі не спілкувались), бачимось дуууже рідко. Моє психічне здоров'я відновлюється. Я краще сплю, відчуваю спокій...
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  17. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @Basyanya та ні, я з мовчазливих і не люблю сильно обговорювати своє особисте. З мамою то вже роками навчена, частіше мовчу. Але в неї є очі і вона бачить як ми живемо. А для неї це катастрофа. Якщо чесно, для мене цей декрет теж. До попереднього я була готова і фінансово і морально. Цей для мене цілком незапланований. Та і я вийшла в декрет коли почалася ота вся пандемія і чоловік теж перестав отримувати зп в повному обсязі.
    Я зараз на етапі - мовчати, перетерпіти і уникати (десь як і мій тато). Нема сенсу спорити чи будувати конструктив, бо там є: «тільки моя думка правильна» без шансу почути ще якісь думки.
    Стосовно втікати. Ми звісно стараємося зібрати гроші на житло. Але то буде десь за років 20. Тому я і пишу, що перспективи нема.
     
  18. ZikkA

    ZikkA Well-Known Member

    А мама надає якусь конструктивну критику, пропонує якесь своє бачення виходу із ситуації? Чи просто бурчить?
    Моя мама мого чоловіка теж недолюблює. Але так як ми фінансово повністю від них незалежні, то мовчить здебільшого. Старшого сина вона допомагала гледіти, то й відчувала себе в праві виказувати, що про кого думає. З меншими обома, я вийшла в півроку на роботу, чоловік в декрет пішов, помінялися з ним поки в садок, так справляємся. Про допомогу просити більше не хочемо.

    Надіслано від мого POT-LX1, використовуючи Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  19. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    @ZikkA просто бурчить. Діалог неможливий в принципі, як і конструктив. По допомогу я не звертаюся до мами. З старшою дитиною дідусь (мій тато) сидів рік, поки до садочку доросла. Я виходила на роботу з декрету швидше. Взагалі так як живемо ми фактично з татом, то він найчастіше підстраховує мене з дітьми (ну там щоб я їсти приготувала, посидить часом).
    Мене , як то модне слово, «тригерить» ота відсутність толерантності, культури чи як то правильно сказати. Бо ж батьки мене виховували, а тут геть інша поведінка, яка не вписується в те виховання.
     
  20. Zaychenya

    Zaychenya Пухнастик-гризун

    чи ви залежні фінансово від батьків? (я не про житло-авто)? Чи є можливість настільки грубо поговорити з мамою (без образ а з злісттю), щоб вона хлопнула тими дверима і на чимподовше поїхала до Львова? І чи не буде вам від цього плачевних налідків у вигляді виселення?

    Мене в свій час моя теж так діставала, то я зініціювала, щоб наше спілкування звелося на нуль....