Остання спроба вийти заміж ❤

Просто серйозно, це дуже сильно!
Дякую

Це нажаль не моє, в мене був абонемент на рік і я можливо разів 5 була, не зайшло...

А ось це вже цікаво, я хотіла б спробувати!

На разі нікого для себе там не знайшла, мені простіше спілкуватись вживу, більшість з цих чоловіків просто не вміють в соціумі спілкуватись, їм комфортніше за монітором...

Дякую, знаю, що в шлюбі не все буде легко, але я готова до цього плавання)

 

Де ви їх знаходите?

Ви хочете зрілого мужчину, але він може теж хоче зрілу супутницю, яка ходить куди хоче в таких конфігураціях як їй зручно.

--- дописи об"єднано, 14 Листопад 2020 ---

Я сприймаю як ви пишете.
Чоловіки в масі своїй взагалі не романтичні. А з віком романтичність ще зменшується.

 

Їх не так багато) З цим в інтернеті познайомились, коли переписувались я написала, що йду в кіно, він уточнив з ким і вирішив скласти компанію, був здивований чому я сама іду, на що я йому відповіла, що не бачу в цьому проблеми, фільм цікавий і якщо нема з ким піти, то це можна зробити самій) Але осад залишився
На вулиці також знайомились, в торговому центрі, але не згадаю коли мені попадались зрілі серйозні чоловіки, не там ходу чи що?
Хоча від деяких чула (як дівчат так і хлопців), що я іноді своїм виглядом нагадую снігову королеву, тільки коли познайомляться ближче, кажуть - та ти нормальна) Можливо в цьому проблема, не знаю...

Не знаю як у Вас, але ми з друзями коли збираємось, на якісь свята то випиваємо, не плутати з напиваємось!, я до алкоголю дуже спокійно відношусь, можу один бокал пити цілий вечір.
На рахунок романтичності, все дуже відносно, коли людина закохується вона дуже романтична, тому що щаслива і хоче робити щасливою об'єкт своєї любові, банально але я знаю про, що говорю, навіть ті кому за 50-60 старіє тіло, але не душа

 

А так контекст про осад ви самі в придумали.

Ясно, що нормальних мало. Ніхто не обіцяв, що їх буде багато.

та то ваші друзі вас тицяють у ваше незаміжжя. А з якого келиху вони це роблять вже непринципово. Навіть повністю тверезі. Ви мене в чому переконуєте?

Бажання зробити щасливим і романтика - це різні речі. Перше може бути без другого і навпаки.

*Я перестаю вірити що вам 30.*

@Jusi тут Мрійників підвезли. Може проконсультуєте? Бо я вже устала.

 

Не абсолютно. Ну може не шукають прям де би женитися, але точно в процесі спілкування можуть і надумати.

і багато їх нема. Їх ніколи не буває багато, але на Вас особисто має вистачити.

Розлучені нормальні бувають ще рідше.
Жонатих не розглядаємо.

Найкраще зайнятися собою. Ощасливити себе на повну котушку в тих обставинах, що у вас є зараз. Насолоджуватись одинокими походами куди-небудь.

не відкидати пропозиції випити каву навіть не від надто перспективних - просто щоб кваліфікацію не втрачати. Я зараз тільки про поїсти і поговорити. І якщо з‘явиться перспективний теж зразу на першому побаченні не придумувати імена майбутніх дітей. І не поспішати. Обидва можуть розкритися з дуже неочікуваної сторони.

 

А я маю приклад зростаючої романтичності у чоловіка з віком. Від 25 до 41 років кардинальні зміни. Тому думаю, не все однозначно.

Приєднуюсь до поради насолоджуватись кавою та шопінгом без компанії

 

Мій чоловік, як в тому анекдоті. "Чому ти мені ніколи не кажеш, що любиш?. Я вже раз сказав, якщо щось поміняється, то тебе повідомлю". А загалом, дивлюсь на людей на сім'ї ззовні. Ті мужчини, що мене б приваблювали, то якісь трохи того, при знайомстві ближче. А ті, які на мою думку ні риба, ні м'ясо, загалом дуже гарні сім"янини.

Це не порада, але знаю кілька пар, де жінка старша від чоловіка на 9 років. Можливо, можна трошки знизити вікову границю.

 

@Avokadodo я вийшла заміж в 32 роки, тому все те що ви написали мені зрозуміле і близьке. Але от в мене був той випадок, коли подруги-оточення теж не поспішало, більшість виходила заміж 28-30 років, найкраща подруга в 33. То я якось саме проблемою "вийти заміж" не переймалась. А от те, що було самотньо хоч вовком вий добре пам'ятаю. І хотілось власне знайти партнера, пару, а не просто чоловіка до женячки. Ходила і в кіно сама, правда не для знайомств, а просто деколи не було з ким. Взагалі багато де сама ходила, для мене то не проблема, я дуже замкнута, мені таке ок. І оте "до тебе не підійдеш, бо ти як снігова королева", "ти якась відморожена", "ти не показуєш інтересу з свого боку", це все я проходила. І ще, оті всі поради "подумай, що саме ти хочеш від шлюбу", "кого саме ти хочеш" і тд...то такі сферичні коні в вакуумі для самотньої жінки і звучать вони часто власне від заміжніх жінок. Ну то як ситий буде голодному питати, вибачте, грубе порівняння, але нічого іншого не придумала. Ну і родити дитину самій...таке мені теж казали, і також жінки, які чомусь народили дітей у шлюбі, а чьо так? можна ж було без... То можна годинами філософствувати, але толку...Зі свого боку можу вам порадити придивитись до тих вільних чоловіків, яких ви вже знаєте і яким можливо відмовили з якоїсь причини чи взагалі не розглядали або не встидатись кинути клич по родичах-знайомих, що ви активно шукаєте і бажаєте познайомитись для створення сім'ї. Я знаю дві дуже міцні пари, які так сформувались. Ну і в профілі пише,що вам 30, пхі..., якраз сам час шукати, а не стресувати, що щось не склалось.
ПиСи Зараз не дуже маю час писати, але ще напишу щось обов'язково пізніше

 

Дякую, обійняла, ви навіть не уявляєте, як іноді важливо почути те, що ви написали
Цікаво як ви з чоловіком познайомились?)

 

@Avokadodo на роботі познайомились)) точніше працювали разом до моменту стосунків 6 років, і досі працюємо. Якийсь час я його не розглядала як варіант. Але потім мені"відкрились очі", про що я жодної секунди не шкодую.

 

відповім Вам Вашими словами з іншої теми, абсолютно справедливими: це - форум.

Щодо порад - я ні разу їх не давала. Писала свою власну точку зору або досвід.

Ця тема мені цікава з багатьох причин, і дописувати тут я буду, бо:
1) маю близьку людину такого віку, яка також розумна і гарна і також хотіла б знайти супутника життя. Хочу навчитись говорити про це.
2) я опосередковано пов'язана з організацією весіль, і з багатьма історіями пар. Звісно, що не пліткую про них, але якщо десь і можу поділитися інсайтами - то це тут.
3) моє власне рішення про шлюб було дуже виважене і далося мені нелегко. Оці всі "що таке шлюб", "ким для мене буде ця людина", "навіщо взагалі створювати сім'ю" були абстрактні, але відповіді на них дуже допомогли в житті. Моя історія нестандартна, і я щаслива. Тому деякими моментами з підготовки та осмислення ділюся, у форматі я-речень, або м'якої пропозиціїї.

 

Тут це писала я. І Ви не знаєте мого життя. А отже, не знаєте, як я прийняла рішення народжувати для себе.

Та в цій темі я нікому не радила дітей без партнера. Просто запропонувала розділити бажання на молекули. Деколи краще робити це заздалегідь, щоб потім менше цього робити у психотерапії

 

абсолютно погоджуюсь.

 

@cjomcjomka я не читала ваші дописи в темі, точніше прочитала перший допис авторки теми, ваш перший допис, і потім, як прокручувала, побачила допис Орман про "наклєпаємо дітей"(вашого цитування теж не прочитала)і ще якийсь допис авторки. Не мала часу, щойно все прочитала. Так що все це, що я взяла в лапки, ".цитувалось мною з мого минулого". Я тих розмов наслухалась достатньо і всі вони дуже схожі. Тому й перегукнулись з вашим дописом.

 

зіпсутий телефон вийшов Але мені привід критичніше ставитись до того, що пишу і більше активувати емоційний інтелект.

таки тригерна тема, в кожного своє накладається.
Я сама терпіти не можу, коли радити починають ті, хто уявлення не має про подібну ситуацію. Не конкретно по цій темі, а взагалі.
Ціную порозуміння з Вами

 

Оце взагалі жесть, і я теж недавно таке почула в свою сторону від близької подруги. Ну мені буквально ніби ляпаса дали тими словами. Я реально адекватно розумію, що мені 34, а не 24, але від того моє переконання у тому, що діти мають з"являтися і рости у любові не змінилося. Ну не готова я "зробити" собі дитину, бо так треба, бо у всіх є, і тд. І поставити собі то як ціль. Мені хочеться, щоб та дитина (якщо вона у мене буде) була щаслива, а не була тупо реалізацією задуму мами, яка народила її "для себе"На жаль, порадники того не розуміють. То точно як про ситого і голодного, краще б вже мовчали взагалі

 

я загалом поділяю вашу думку щодо того, що повна сімя це дуже важливо
але з іншого боку маю 2 подруг
одна ніколи не знала свого тата. і вона людина з правильними цінностями, яка чітко знає чого хоче. і я роками спостерігаю, як вона будує стосунки з чоловіком, і захоплююся. щиро думаю, що він би ніколи не став таким самореалізованим і успішним без неї. чудова багатодітна сімя
інша подруга жила в повній сімї, все ніби норм, і тато її дуже хороший, але якось є вплив на особисте життя, хоч ніби стараються не впливати. от знаєте, є хлопці які не можуть одружитися через маму, в неї напевно щось подібне через тата.

тому от навіщо ці стереотипи? звичайно, рішення мають бути зважені, але робіть те, чого хочете. і не шукайте виправдань ні перед собою, ні перед людьми

 

і ще оте "ну нічого, що не складається особисте, можна ж завжди самій родити собі дитинку" в голові самотньої жінки звучить як "Усьо...твоя "пєсєнка спєта", нічого вже тобі не світить,поїзд тю-тю, давай хоч дитину вроди, щоб недарма оце все...". Хоч як показує практика і мої спостереження розгон між "незаміжня в пошуку 30-35річна жінка" і "заміжня і вагітна 30-35річна жінка" дорівнює 4-6 місяцям. Свіжі новини, приятелька вийшла заміж в 36 і на днях народила первістка(зараз їй 40), тут трохи довше, але теж гарна історія. Так що знайшовся, до речі, ровесник, нерозлучений, тобто не був жонатим, простий роботящий дядько, що не завадило йому, "простими роботящими руками" заробити на власну квартиру.
І ще , з свого досвіду, все прийшло, коли я перестала літати в хмарах і чекати чогось такого "едакого", якоїсь особливої, гарної історії, як в кіно, щоб "ох, ах, небо в смарагдах..." ні, це все було, але потім, в процесі, а не надумане мною. Якщо образно, я не бігала в кришталевих черевичках в пошуках, а увійшла в свою, в нашу історію в стоптаних капцях, і вже згодом зрозуміла, що час на кришталеві. Трохи сумбурно, але сподіваюсь зрозуміло.

 

Заміжжя вилікує