Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Кольорова, 6 Жовтень 2009.

  1. Кольорова

    Кольорова Well-Known Member

    На вимоги дітей - а вони в мене дуже вимогливі - намагаюся реагувати твердо. Хоча завжди ставлю себе на їхнє місце - коли ну ду-e-e-же чогось хочеться - і тоді вже вирішую - сказати так чи ні :) А от на крик і сльози дедалі важче реагувати спокійно - мене такі методи тиску з боку дітей сердять і виводять з себе. Адже я бачу, що то маніпуляції і у-у-ух! :girl_devil: Можу й ляпанця дати :) А бувають у людей ще й випадки, коли дитина падає на підлогу чи землю і в істериці товчеться.. Як тоді бути?
    До слова, мій муж колись раз влаштував мамі на вулиці істерику - вона його щипнула (щоб не бити на вулиці) - заспокоївся :) Мої жуки-павуки щось пробували таке робити, але я зразу то припинила, наразі ттт :haha:
     
    • Подобається Подобається x 21
  2. Юкола

    Юкола Ділова ковбаса

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    В мого чуда зараз криза першого року в усій красі. Тому практично весь час він щось вимагає, а якщо не отримує - реви.
    Але я поки тримаюся. не реагую взагалі ніяк.
    Сідаю чи лягаю поруч і говорю "я дуже розумію, що ти хочет те то й те то, однак зарах отрмати-зробити це ти не можеш".
    Коли не розумію, що він хоче, то кажу "заспокійся і поясни".
    Істерить далі, то просто відветраюся та не реагую. але не йду.
    зазвичай, істерики тривають хвилина-дві. потім дитинка стає шовковою:)

    А ще розкажу. Треба було йому сьогодні випити дуфалак. Я сіла біля нього, взяла ложечку - він не хоче, відвертається. Я давай його вмовляти, що ліки солодкі, треба пити. а як не вип"є, то покладу на ліжко, буду ручкитримати і все одно залию.
    так вмовляла перед кодною ложечко. випив аж 3:)
     
    • Подобається Подобається x 10
  3. Зорянівонька

    Зорянівонька Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Якщо істерики безпідставно (хочу то не знаю що, або хочу що не можна), то спокійно пояснюю чому не можна, спокійно кажу куди йду, і йду. Поплаче і приходить. Але це домашній варіант. На вулиці чи в магазині - пробую пояснити, а потім ігнорую. А, ну, звичайно, спочатку пробую переключити увагу. Але вже не завжди виходить - малому вже важко заговорити зуби:)
     
    • Подобається Подобається x 18
  4. Кольорова

    Кольорова Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    А в мене малі дають гастролі деколи - капець! Хочу і все! Кричать, не зупиняються, за хвилину- десять не зупиняться, то не той варіант. Можуть гудіти і гудіти, аж голова тріщить ! я вже і прошу, і переконую, і задурюю, і лякаю - нуль на масу ! Тоді вже моє терпіння - не безмежне - тріщить по швах :girl_devil: Але то вже треба в тему про фізичне покарання.
     
    • Подобається Подобається x 15
  5. Юкола

    Юкола Ділова ковбаса

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Kolyorova а на землю дітки не падають?
    Мій якби міг сам міцно стояти, то точно би падав, а так на руках назад на мостик вигибається.
     
    • Подобається Подобається x 8
  6. Кольорова

    Кольорова Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Нє, не падають. Але кажу ж - пробували (десь побачили - і вирішили випробувати :) ), але я то зразу припинила, бо таке у виконанні дітей для мене неприпистуме. Вигинання і у нас було - коли в візок не хотіли сідати чи кудись йти :)
     
    • Подобається Подобається x 7
  7. Зорянівонька

    Зорянівонька Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    О, з тим нехотінням сідати в візок проблема. То або силою, або кажу, що ми їдемо туди, куди він хоче (але тільки якщо справді туди їдемо)
     
    • Подобається Подобається x 4
  8. natka75

    natka75 Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    згадую коли ми з візком їздили теж таке мали, то коли вже малий хотів вилазити з візочка, я починала дуже швидко їхати, чуть не летіти, щоб він перехотів вилазити...

    а на рахунок сліз і вимагань - намагаюся теж переключити увагу, колись вдавалося простіше, а тепер як він щось хоче, то буде 1000раз повторювати одне і те саме : коцю кіндел (хочу кіндер)-коцю кіндел-коцю кіндел-коцю кіндел...як папуга точно!пробую дурити, що куплю пізніше, або магазин вже закритий....ну але коли вже ми в магазині, то він не відстане, поки не куплю йому той кіндел)))як з тим боротися - навчіть мене!
     
    • Подобається Подобається x 9
  9. Котя

    Котя Оптимістка :-)

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Як мені це все знайомо. Сама маю такого вередульку. У нас починаючи з 6 місяців, коляска через годину прогулки ставала врагом народу ,і сідати ми в неї не хотіли ні вкакую,:girl_cray:демонструючи мостіки,які були вище сказані,і я мусила тримати малого на руках,а коляску штовхати то рукою,то ногою.:girl_devil: Коляску якось ми пережили,зато тепер принципово хоче те чого не можна,і чим більше я йому пояснюю,що не можна,тим більше він це хоче.Після деяких рекрмендацій,як тільки в нього це починається,я відразу іду з цього місця,він ше собі може похникати,але приходить за мною і заспокоюється.Просто коли він баче ,що нема глядачів,він перестає так старанно виконувати свою роль.:girl_bye2:
     
    • Подобається Подобається x 12
  10. Тетянка

    Тетянка Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    а мій любить деколи впиратись, типу те не хоче вдягати, се...То мушу дурити, питати "поради", що саме будем вдягати, або щоб Саша показав, як вдягати трусики/колготи/штанці, коли не хоче їх вдягати. Часто спрацьовує - Сашко із надхненням починає мені демонструвати, як то все робиться...Коли дуже впирається, то починаю якусь безкінечну казочку/історію, де головний герой чемний хлопчик Саша, і який він розумний і т.д., доки фантазії вистачить. Коли й то не помагає - птаю, що хоче, якщо щось в мірах розумного - виконуєм захцянку (дуже часто це - "поливати квіточки", тобто мої вазонки...І не дай Боже віднести в кошик з брудною білизною його одяг! Т овін все сам мусить робити і не інакше....
     
    • Подобається Подобається x 10
  11. olenkastar

    olenkastar Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    ги-ги...і шо пояснює?прикольно.у такому віці вже вміє пояснити шо він хоче:)


    а што єто такоє і с чем єго єдят? думаю то супермодний термін в психології,бо ним позначається поведінка,неадекватна уже немовляті,бо воно всьо пробує і пізнає і неуподобаєма дорослими,бо їм в напряг така поведінка.от і виникло поняття -криза.

    користуюся тим самим.у випадку коли просить гарячий утюг чи лізить до духовки,чи в магазині рветься до чогось такого,що не можна.

    вдома роблю фізично недоступним ті речі,які їй не можна брати( з боку безпеки). в магазині,чи де -інде поза домом вередувань наразі не було.якшо вона сама не знає чого хоче-значить втомлена або недоспала,беру на руки+циця,або обнімаємся.
    а істерики,плачі і крики??? то не про нас.надіюся так і далі буде.
    хоча,маючи досвід роботи з дітьми,знаю- відвертанням уваги,грою,віршиками і піснями можна добитися багато більшого ніж криком і ляпасами
     
    • Подобається Подобається x 13
  12. Олька

    Олька Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Знаєте, дівчатка, я якось забула коли моя дитина була в такому віці як ваші зараз і в той час я працювала і моя мама була з малою, потім були яслі! Але коли ми пішли в яслі (нам було 2,5), ми вже точно були без памперса, їла не завжди сама, але там навчили! Просто я тепер точно знаю, якби в той час я сиділа в хаті, я би в ті яслі ходила як по свячену воду, а так я працювала і хотіла щоб дитина звикала до самостійності (ну ясно, що відносної! Я сижу на роботі, а моя мама в обід ходить і заглядає в вікна і це при тому, що вона нічого не бачить, зато всі дітки її бачать, всі кричать і сміяться, аж вихователька вийшла і каже, шо вона "шпіон" і так не можна:haha: ) Але, я вам чесно кажу, що я ні на секунду не жалію, що віддала її в такому віці в садік! Тепер до нас приходять різні дітки: і ті, які залищились ще на рік, і ті, які ще в садік не ходиди, яких батьки вирішили дати тільки перед школою.... різниця ДУЖЕ велика!!!!! Скажу вам так: Якщо хочете (вирішили) давати в садок - то давайте як можна скоріше, а якщо ні - то не давайте ВЗАГАЛІ!!!!! Бо різниця ЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄ! І велика!!!!
     
    • Подобається Подобається x 6
  13. Зануда

    Зануда Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Не можу погодитись. Є різні діти і різні обставини. Отак легко якби все вирішувалось, то в житті би взагалі не було проблем.
     
    • Подобається Подобається x 10
  14. Олька

    Олька Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Занудка (Вітуся), я кажу також не просто так, дійсно є різні діти!!!! Але я і зі свого досвіду і з досвіду свої знайомих, друзів вже переконалась!!!!! Цю проблему можна довго і нудно обговорювати, але в кожного свій погляд!!!! Але я знаю одне: якщо в мене колись (може бути) буде ще одна дитина, то я незадумуючись повторю все, що з Катьою!!! Я ні про що не жалію і дитина в мене навіть занадто комунікабельна (це деколи не дуже добре, до речі), але по крайній мірі вона на егоїста не тягне і не "дика"! І я вважаю, що це і вихователям велике СПАСИБІ!!!!! І гуляти САМУ пускаю (ясно що контролюю), але вона навіть коли бавиться з подружками "під дашком", то дзвонить мені в домофон і каже про це! І взагалі вона в мене хоть і ДУЖЕ вредна, але на рахунок самостійності, я завдясую в першу чергу вихователям, а вдома вже я сама слідкую!!!!!!
     
  15. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    щиро вам того бажаю!

    з власного досвіду: до 2-х років не було підвищувань голосу з мого боку і жодних лапасів по дупці. А ось зараз все стало складніше. Чи то накладаються мої вагітні гормони, але терпіння в мене стало явно не резиновим. Рукоприкладством стараюсь не займатись - хіба вкрай рідко і то потім шкодую, а от спокій мені тільки сниться... в нас якийсь період ниття - це не передати.
    Намагаюсь спочатку ніби йти так як він хоче, а потім переключати увагу, оскільки інакше за кілька хвиль буде в істериці, а це значно складніше.
    сама шукаю того панацейного рецепту. Наразі єдине це переключання уваги
     
    • Подобається Подобається x 12
  16. kati

    kati Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    а в нас зараз якось, ттт,затишьє....розуміємся з малим нормально. буває ,звичайно, капризизує але вже зараз можна з ним говорити,пояснити...
    Але от задумалась, як на рахунок істерик в магазинах"КУПИИИ"....чухаю голову і розумію що тут саша переміг....з пустимии руками не виходим з магазину.,правда не завжди купуєм те що він хоче...зазвичай обходимся бульками чи маленьким дріб"язком.
     
    • Подобається Подобається x 10
  17. Олька

    Олька Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    Катя! Дорогенька! Радуйся!!!! Поки що..... Я також колись думала: буде старша - меньше проблем... А!!!! Ні фіга!!!!! Я тобі чесно кажу (Спитай в Заї) я з сьогоднішнього дня сижу на "Новопасіті"... все!!!! Мене вже не хватає!!!! (але то вибачайте за офтоп треба в "жилєтку")
     
    • Подобається Подобається x 6
  18. Annjutka

    Annjutka Well-Known Member

    У нас з Ксюшкою теж взаєморозуміння. Незнаю як далі піде, а поки що вдавалося мені їй пояснити, чи попросити зачекати коли зможемо щось купити. Думаю, якщо не звертати увагу на капризи, то є шанс отримати істерику, а зупинитися, спробувати пояснити - то швидше всього можна домовитись з дитиною.

    якщо не секрет, чому?
     
    Останнє редагування модератором: 7 Жовтень 2009
    • Подобається Подобається x 3
  19. kati

    kati Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    ануто, це ми минулої зими...я думала з ним зійду з розуму...постійне ниття.Бавитись толком нічим не хотів, ані сам ані зі мною...малювання/аплікаціі і т.д. не цікавили....єдине спасіння -троха садок, а вдома він мене тихо доводив то здвигу...але десь біля 3 років все стало спокійно.

    не лякай мене:girl_cray::girl_cray:
     
    • Подобається Подобається x 4
  20. Кольорова

    Кольорова Well-Known Member

    Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

    У нас щодо "магазину" навіть мови не може бути. Те, що нам не потрібне, не купую - істерик з цього приводу не буває. Наприклад, мала каже нині в магазині: мама, купи цукерку (таку кольорову на паличці), я їй - нащо Тобі та хімія (і фізика :) ), у нас вдома є сухарики, вафельки, родзинки, мед і т. д. Але ж бувають ситуації, коли НІЩО не допомагає - ні переконування, ні задурювання, ні вмовляння - ніфіга :sad:(( Буває, по 10 разів скажу дитині, а вони, зайняті своїми справами - нуль уваги на мене. При тому, що я досить строга мамася. От нині: дала малим яблучка. І починається! Малий - а в мене не в тій тарілці, а чому в Соломійки 5 шматочків, а в мене 4, зробила, як хотів - ще якісь нові претензії з'являються - от так намотує мої нерви на кулак :) 5 разів попередила, що заберу те яблуко, якщо не буде їсти. Забрала. Істерика. Закінчилося все ляпасом. Шкодую потім страшенно, і їм сама себе за то. Але, з іншого боку, як згадаю передачу про американських дітей, які в істериці б'ються по підлозі і вилазять на голову батькам - нє, такого в мене не буде. Але то так - винятки:) А загалом у мене діти - квіти, що й казати - найчемніші у світі ;) Сама була вредною - капець. Видно, в мене вдалися :)))
     
    • Подобається Подобається x 12