Відповідь: Мистецтво володіти собою я магаюся не реагувати бурно на ситуацію.Хоча у вагітному стані ну деколи хочеться покричати...В більшості випадків стараюся обдумати ситуацію і її участиків....намагаюся знайти плюси і мінуси, але є деякі ситуації, у яких я безсила.... Тому тихо увечері сідаю коханому на коліна і прошу, щоб пожалів мене. Це якимось чином заспокоює мене. А через деякий час можна дійти до розумного висновку
Відповідь: Мистецтво володіти собою аналогічно!!!!!!!!я також можу з розумінням сприймати ті ситуації, які не кожен зможе,а потім на якійсь дрібниці-фуххх-і вибух ---------- Додано в 20:32 ---------- Попередній допис був написаний в 20:27 ---------- і в мене таке правило, та й не можу я спати, коли проблема "зависла" і невирішена, а в чоловіка навпаки-"ляж поспи і все пройде", може спокійнісінько заснути, і це основна причина ще більших наших непорозумінь
Відповідь: Мистецтво володіти собою То правда в юності ми майже всі максималісти... Я з роками теж, дуже змінила своє ставлення до багатьох речей, і реагую спокійніше. В мене зараз,як щось на Душі важко,читаю... Допомагає!!! Може комусь теж допоможе. "Боже дай мені розум і душевний спокій, Прийняти те,що я не в силі змінити. Мужність - змінити те, що я можу. Мудрість - відрізнити одне від другого."
Відповідь: Мистецтво володіти собою Мені ці слова подарувала моя коліжанка баптистка, вірніше вона тепер ходить до євреїв які за Ісуса, але менше з тим. Ці слова в рамочці висять у мене в спальні. А он сьогодні мала неодноразово зриви, правда не свої, а свого чоловіка. Він просто не хоче тримати себе в руках. Списує все на хворобу що йому докучає останні два роки але це велика брехня бо може останні роки він собі дозволяв більш розв*язні речі а он нестриманість у нього була завжди. Вважаю що цьому можна навчитись. Я успадкувала також багато чого негативного і нападки нервових зривів також, такі речі які робила моя мама я дуже часто повторювала, але тепер стараюсь чим більше себе тримати в руках. Ну бо не може бути два вар*яти в сім*ї, хтось мусить бути каталізатором. Також вважаю що це не хвороба а небажання уникати ситуацій коли тебе просто розносить від емоцій, особливо коли діти на тебе тиснуть і сперечаються до того часу поки не виведуть з себе. Я наразі навчилась розпізнавати ці ситуації з дітьми і вже так сильно на них не зриваюсь, а он такі самі ситуації з чоловіком не вмію розпізнати і мене тоді буває сильно заносить на поворотах. Це напевне тому що я дуже емоційно залежна від нього. А це хвороба.
Відповідь: Мистецтво володіти собою Я не знаю чиї ці слова, просто я колись,вже давно, прийшла до стоматолога ,а в нього в кабінеті, також в рамочці, на столі стояв цей напис.Я його запам"ятала і з того часу постійно читаю.Навіть тоді зуб став менше боліти... Чий би вислів не був, але він мені допомагає,дає спокій і рівновагу, впевненість ,що зможу витримати стільки ,скільки мені посилається ...
Відповідь: Мистецтво володіти собою Так, коли у тебе всередині все кипить, варто було б прочитати цей вислів і задуматись над ним. Правда, то розумієш, коли вже зірвешся на близьких ні за що. От мені вчора зле було презле. І не хотіла тим ділитися ні з ким. А потім розумію, що всі навколо насправді бачать, яка я нервова і не розуміють чому. Потім подумала, подумала... І якось все-таки взяла себе в руки.
Відповідь: Мистецтво володіти собою На мою думку мистецтво володіти собою приходитьз часом.Я коли була молодою то тоже робила багато помилок. Особливо на роботі тай в родині вистарчало. Досвід приходить з роками і ти вже знаєш як повестися в тій чи іншій ситуації.На лиці маска спокою а в середині все перевертається з нервів. Коли ти з 18 років керуєш людьми то багато чого навчишся. Але в любому моменті завжди потрібно залишатися людиною.:
Відповідь: Мистецтво володіти собою А в мене є проблема, могла обідитись і пустити сльозу при друзях мого екс жоніха, ну він любітєль не подумати і сказати щось, а потім вибачатись з посипанням попелу, але суть не в ньому... а у моїй нестримності сліз...чи як би то назвати) І як себе заспокоїти і не розчулитись на людях...ну то було лиш при "своїх" людях, але всеж таки
Відповідь: Мистецтво володіти собою методом перадоксальної інтенції - т.т.старатися плакати чим сильніше.І коли Ви лише передбачаєте ситуацію,коли можуть потекти сльози,**йдіть**на випередження - не стримуйте сліз а навпаки,зі всіх сил старайтеся заплакати.Допоможе!
Відповідь: Мистецтво володіти собою Чудово сказано! У мене завжди такі думки запізно з"являються, і я в голові починаю прокручуваи ситуацію, коли знову зустрічаюся з "опонентом", як зав"язується розмова на ту ж саму тему і я викладаю все, що надумала!
Відповідь: Мистецтво володіти собою Ооо, знайома ситуація:o, ми з коханим спершу як почали зустрічатися так себе поводили, але з часом все втихлося! Мені важко контролювати свої емоції, але на дрібнички стараюся не звертати уваги! П.С. Нервові клітини не відновлюються!:biggrin::biggrin::biggrin:
Відповідь: Мистецтво володіти собою я стараюся тримати емоції при собі, але деколи, якщо довго терпиш, стриматися важко Найчастіще ми розряджаємось на рідних, напевно через, те, що вони нас і так сприймають такими як ми є, а чужі люди можуть прийняти за неврівноважених
Відповідь: Мистецтво володіти собою Ох важке питання... Коли я на когось ображена або зла... то переважно замикаюся в собі.... Мені дуже вижко вивалити всю гору негативних думок на когось... (хоча таке буває, але про це потім). Я ПОДУМКИ вилаюся так, як мені тільки влізе і вискажу все сама собі в умі, як то кажуть... А от коли приходиться говорити.. в лице.. я або коротко і холодно скажу кілька слів..або промовчу і стерплю..просто ходжу насуплена і намагаюся уникати розмови.... Так іноді коли з чоловіком якась сварка.. то просто кажу йому - не рухай мене!!!) Але буває коли вже, мабуть чаша терпіння переповнена... то я вилаюся.. ну тоді вже так що огогого))) можу згадати все що до того назбиралося..... І нічого не можу з собою зробити... Є ще третій випадок.... людина яка підставила мене, або якось опозорила перед іншими.. ну то вже мабуть в іншу тему... але я можу мстити... я не сварюся,.. але буду вставляти "шпильки" в розмову... і то вже якось на підсвідомості получається... спочатку навіть сама не задумуюся, що я роблю... слова якби самі вилітають і до того ж "в тему"...
Відповідь: Мистецтво володіти собою Треба ще подумати чи не пожаліємо ми потім про все сказане зопалу. Стараюсь, не дуже получається, хоч біда вже вчила. Мій тато помер давно, коли у мене був тяжкий перехідний період. Тоді я говорила багато і нерозумно тепер хочу сказати інше, вибачитись а нема перед ким. Стараюсь тепер гординю свою засовувати собі далеко і глибоко - вона найбільший наш ворог. Краще змовчати.
Відповідь: Мистецтво володіти собою А я навіть не знаю чи повезло мені в цьому питанні чи ні. Я стриманна. Звичайно, буває, що під емоціями можу наговорити багато непотрібних і неприємних речей, але це трапляється вкрай рідко. І якою б ви не були, вважаю, непотрібно намагатись себе змінити. Ваша запальна емоційність чи стриманість - це і є ви. Навіщо себе змінювати? Близькі люди люблять і поважають вас саме такою.
Відповідь: Мистецтво володіти собою А я деколи наговорю під емоціями,а потім не знаю як виправити ситуацію. Але зараз стараюся бути більш стриманою, хоча не завжди получається. Згадалася фраза з фільму : "Я не волшебник. Я еще только учусь"
Відповідь: Мистецтво володіти собою Це про мене також. Можу спалахнути , як сірник , і швидко погаснути, але наслідки бувають не дуже втішними деколи для мене.Тому ,направду, це мистецтво -володіти собою.
Відповідь: Мистецтво володіти собою А мене взагалі важко довести до "кипіння". Я чим зліша, тим спокійніше і тихіше розмовляю. Але вже коли підвищую голос, то мої вже розуміють.що "доконали" мене.
Відповідь: Мистецтво володіти собою Взагалі я себе відношу до тих людей,які володіють собою,але і у мене є "збої в програмі".Не терплю несправедливості,от тут то й можу "построяти" когось.
Відповідь: Мистецтво володіти собою охххх, якби мені так навчитись... ....та не завжди, інколи самій від себе стає страшно...
