Потягнуло на гумористичне фентезі. Читаю Роберт Асприн "Ещё один великолепный миф". Там цілий цикл з 19 книг. Таке легке і ненапряжне чтиво.
А я (дякуючи цій темі) відкрила для себе Любу Клименко.Випадково натрапила на її книгу "В світі тва..пврдон мужчин"...Вона так піднімвє настрій,я давно так не сміялалася під час читання книги.Ну а її "улюблине свекрушище" то взагалі бомба...покишо читаю і розтягую задоволення)))) тільки от чомусь шукала її в книгарні і незнайшла!
Прочитала сьогодні "Vita Nostra" Дяченків. Порадили прочитати, казали що книга супер. Справді, мені було дуже легко її читати, досить непоганий сюжет. Але... але кінцівка для мене стала незрозумілою. Очікувала хеппі енду. Для мене це 3 прочитана книга Дяченків, тож напевне не буду їх читати більше, не люблю фантастику.
Прочитала ''Джулиан Барнс -Предчуствие конца''. Чесно, я так і не зрозуміла до кінця цю книгу. Історія цікава, але дуже багато філософського ниття про життя. Це ниття всю книгу вганяло мене в депресію. І я так і не зрозуміла закінчення. Для мене ця книга про все і ні про що одночасно...
Я теж прочитала Барнса. Маю протилежне враження: мені сподобалось. Я люблю такі книги- про ніщо. А насправді- про таких як ми, звичайних людей, яких є 99,9 %: хто не вчиняє щоденних неймовірних подвигів, у кого не трапляються якісь неймовірні життєві трагедії або пригоди, хто не підкорює нездоланних вершин, немає неземних пристрастей і т.д. Хто просто живе і чиє життя складається з буднів і дрібниць, перемог і втрат, радості і всього іншого чим живе людина. Ще мемуаристику про видатних людей почитати люблю, бо цікаво як їм вдалося досягнути вершин: завдяки таланту? фортуні? випадковості? впертості? соціальному походженню? А придумані художні книги про неймовірних героїв з такими ж неймовірними пригодами ( наприклад "Шантарам")-не люблю. Нагадують мені голлівудські фільми. У мене весь Барнс попідкреслюваний на цитати. Шкода не маю під руками книги, щоб щось зацитувати...
вчора за пару годин "махнула" "Бійня №5" Воннегута. читається легко і пізнавально, але від самого твору я не в захваті. а от сама поліграфія (ВСЛ) дуже крутяча
А я недавно прочитала Мовчання в жовтні Грендель Йенс Кристиана. Трохи затянутий сюжет. Читається довго, але насправді те, що хоче сказати автор імхо дуже важливо. Про те, як чоловік сумнівається, чи правильний вибір він зробив у житті. Аналізує життя, згадує своїх жінок, дитинство. Для довгих зимових вечорів - те, що треба. Але мені особисто зара хочеться чогось більш сонячного і оптимістичного. Інша, щойно сьогодні завершила читання - Вересень Розамунди Пілчер. Цікавий роман про життя знатних родин в Шотландії. Тут багато запутаних сюжетних ліній, любов, виховання дітей, доля. Читається легко. Рекомедую.
Вчора я ридала (не плакала - ридала): думала почитаю кілька сторінок, а так вийшло, що закінчила "Ежевичная зима" Сара Джио. Сиэтл, 1933. Мать-одиночка Вера Рэй целует своего маленького сына перед сном и уходит на ночную работу в местную гостиницу. Утром она обнаруживает, что город утопает в снегу, а ее сын исчез. Недалеко от дома, в сугробе, Вера находит любимого плюшевого медвежонка Дэниела, но больше никаких следов на заледеневшей дороге нет. Однако Вера не привыкла сдаваться, она сделает все, чтобы найти пропавшего ребенка! Сиэтл, 2010. Репортер Клэр Олдридж пишет очерк о парализовавшем город первомайском снежном буране. Оказывается, похожее ненастье уже было почти восемьдесят лет назад, и во время снегопада пропал мальчик. Клэр без энтузиазма берется за это дело, но вскоре обнаруживает, что история Веры Рэй переплетена с ее собственной судьбой самым неожиданным образом... Не знаю, за що на ту книгу пишуть в неті не надто позитивні відгуки - типу не сильна мелодрама, пусті герої і т.д., але давно мене так глибоко книга не чіпляла. Приблизно посередині я орієнтовно вже знала фінальну розв'язку, але тим не менше це не зіпсувало смаку читання. В романі багато любові, особливо материнської. Тому всім мамам - читати дуже рекомендую!
"Квіти для Еленджерона"-прекрасна книга про розумово відсталого чоловіка який дуже хоче стати розумним. Я жахлива тонкослізка, поплакати над фільмом чи книжкою то для мене-любе діло. Так от, перші сто і останні пятдесят сторінок цієї книги я тупо проревіла. Тому раджу читати цю книгу насамоті, бо мені чоловік казав шо забере її як буду стільки плакати)
А я прочитала "Тысяча сияющих солнц" Халед Хоссейни. Своїх емоцій не передати - така чудова книга. Дякую тим, хто радив її в цій темі. Дуже сильна: там і про Афганістан, війну, і на фоні усього цього - про долі двох жінок, сильних, мудрих, люблячих. Наприкінці я просто ридала) Для розвантаження вирішила взятися за третю частину "Енн" Люсі Мод Монтгомері. І, на мій превеликий подив, це була одна з кращих частин, Енн вже доросла нарешті до серйозних почуттів))) Одним словом, наприкінці я теж ридала)
Не розумію питання... Він вияснив, що в Адріана і матері Вероніки є розумово неповноцінний син ... Чи що Вас цікавить??
Я вже перечитала і вияснила для себе усі незрозумілі моменти. Дякую. І я б ховала під спойлер... А то може хтось читає, а ви відкрили усі карти
Я навпаки, те, що під спойлером читаю в першу чергуВ книзі залишилось без відповіді багато питань: -Чому Адріан покінчив життя самогубством? -Що було в щоденниках Адріана? -Чому Вероніка йому все таки показала свого брата? Все як в житті, купа питань без відповідей. Я так думаю, що якби автор на всі питання повідповідав, то й книга би не сподобалась. ну, мені, у всякому випадку.
І для мене Барнс був не дуже цікавий. Вже всіх дрібниць не пригадую, але книга не вразила. Після сотні захопливих відгуків і отримання букера думала, що книга буде просто шедевром. Зараз читаю Рубіну "На сонячній стороні вулиці". Захоплена.. дуже гарний стиль написання, мова така ритмічна, жива. Персонажі майстерно прописані.
Дівчатка, а я нарешті "добралася" до "Фелікс Австрія" С. Андрухович. З особистих вражень - твір не претендує на геніальність, але безперечно є цікавим і вартим уваги. Особливий респект автору за наповнення книги детальним описом тогочасних будівель, моди, страв та інших деталей, які дають повнішу картину для образного сприйняття прочитаного. Не планую перевіряти їх на відповідність історичний дійсності, але відчувається, що автор вклала багато праці аби наповнити книгу духом тієї епохи. Ну і сам сюжет небанальний і емоційно наповнений (чи то в мене настрій нині такий) - але дочитали до середини і вже встигла і посміятися, і зронити сльозу.
Мала нагоду пройти курс у SPE, котру очолює згаданий автор, він ж і сам проводить багато курсів. Надзвичайно талановита людина, яка здатна змінювати світогляд і заряджати енергію (без містики )
домучила С.Баррі "Скрижалі долі". дуже гарні відгуки про твір в неті (вже вкотре зарікаюсь не вестись на гучні "бестселлери" і "лауреати премії..") таки трагічно, таки заплутано, але на шедевр не тягне. якесь відчуття недоробленості і намагання штучно (таке в мене враження) наситити сюжет. автор так і хоче видавити з читача сльозу. чисто з цікавості закінчила читати. не рекомендую, але знаю, що багатьом сподобається. моя оцінка - перших 200 сторінок -нудно, далі штучно.
