Спільний сон з малятком

А я лінтяйка. Раніше доня спала завжди окремо, брала її тільки для того щоб погодувати. А тепер вже з місяць, я її беру і годуючи засинаю, прокидаюся і мені ліньки вставати і ложити її в ліжечко. З тим всім не пам’ятаю скільки разів за ніч вона їсть, на автоматі перекладаю з місця на місце і сплю. Треба виправлятися і спати зручніше буде, а то ліжко в нас не дуже велике.

 

Ми спимо разом, але останні місяці це стало дуууже важко Доця прокидається дуже часто з плачем, висить на мені пів ночі((( це ТАК надоїло, то недосипання...але надіюсь, що це просто такий період, і він швидко закінчеться!

 

в нас щось той період зараз...малій вже майже 2.3 ,ГВ ніяк не можемо завершити "по домовленості"... + неспокійний сон,і тому ще й біля грудей заспокоюється... Старшу годувала до 2.3 , то другий раз казала ,що же так не буду... ага...втомлена страшно...

 

І я жалітися. Аня так спати стала чутливо, що я не можу ні поворухнутись, ні перевернутись - відразу плаче і до грудей. Ну і розвалюється морською зіркою на півліжка, а мені лишає смужку простору 40 см. Дуже важко стає виспатись. Кілька разів за ніч ловлю себе на думці "скільки ще до ранку? коли вже та ніч закінчиться?"...

 

а ми з синочком спимо від народження вдвох (доця вночі не їсть ).
і так нам класно ( правда ми спимо на двоспальному ліжку).

 

щоби ви собі дівчата знали, ми виховуємо залежних дітей, бо роздільний сон виховує індивідуальність.. Ото треба було мені відповісти на питаня скільки разів вночі доця їсть на форумі малеча....

 

Головне щоб дп на малечу не перетворились,правда?))) Ато задатки вже є.

 

О, я вже про це писала в темі "Повертайтесь, ми сумуємо" Дуже про це переймаюсь.

 

як я була вагітна вперше, то якраз Орман була вагітна. на всі свої питання в темі про майбутніх мам я чекала її відповідь, яка була завжди твереза. але якось Орман трохи забембали всі і вона пішла з теми - геть мені як то повітря забрали.
таки треба дописи від старожилів: безкомпромісні, а то і справді дп втратить свою властивість - повертати на праведний шлях.
п.с. вибачте за оф.

 

я теж як вагітна була, то Орман заколупувала З питаннями,і теж вона вагітна була,але певно вдруге)))

А щоб дуже не офтопити,ми як лягаємо спати і дітьо прикладається,то дуже товче мене ногами-відпихається,стукає і т.д,всі ноги вище колін в мене сині...іноді не витримую,то ноги прямо руками тримаю,але він ще більше нервується...як таким боретесь?

 

І моя копається страшенно, а коли хочу потримати її ноги, щоб трохи менше копалася, то починає вередувати дуже. А головне, обов’язково має тримати мене за волосся і часто вириває його жмутками.

 

В нас теж був такий період! Нічого не робила, бо не знала, як боротися! Копав страшенно! Перейшло!

--- дописи об"єднано, 22 Лютий 2015 ---

Ще напишу, який в нас період. Вночі частенько синок крутиться і вилазить на мою подушку спати і так спить: голова на моїй подушці, трошки спини на моїй руці, а ноги знизу на ліжку! Хоч подушка ортопедична, та все одно не знаю, чи то не шкодить маленькому хребту. Адже радять діткам без подушки спати!
І чого це він так вилазить до мене на подушку?

 

аналогічно зі старшою було. оце ви мені нагадали і до мене дійшло, що менша такого не робить.
оскільки ви вже не геть манюнькі і прикладання у вас нормальне, то я просто відсовувалась від дитини: ми так під кутом лежали: циця в роті, але ногами вона мене не могла дістати.

може меншу подушку собі візьміть (я не знаю, яка та ортопедична по товщині), якщо дуже переживаєте. моя теж любить на подушці моїй спати, але спить раком: голова і груди на подушці, а ноги в колінах зігнуті на ліжку - то я не парюсь.

 

О, я теж за хребет хвилююсь)) але мій малий десь з 3-х місяців спить закинувши ноги на мене в якійсь ніби як скрученій позі. То так може бути?

 

Я так пробувала відсовуватись,він ніжками знову мене шукає і так виходить що ми по колу крутимось...я от думаю,що перейде все,так що будемо чекати)))

А ще от подумала,то так класно,стільки всяких моментів,приколів,як ті дітки біля нас,як себе поводять,як очка відкривають,а мама поряд і з усмішкою знову засинають(то мій так робить,думаю не він один такий)))) і так це прекрасно...а в кого нема спільного сну,той не знає такої радості)і реально через це,їх шкода...

 

Моя Даринка так засинає. Ноги мають бути закинуті на мене, інакше ніяк.
А взагалі, хочу сказати, що оті всі примоктування, спання на мені, вилізання на мене крізь сон, закидування ніг і запихання рук, в мене викликають стільки позитиву. Просто цей час так швидко минув з Ромчиком, і зараз коли переживаєш то все знову, то розумієш, наскільки то неповторно, і як потім того бракує. Потім з часом забуваєш ті відчуття, і тільки коли вкотре стаєш мамою, вони відроджуються.
Дівчатка, спіть з вашими дітками! Не бійтесь!
Нічого більш швидкоминучого, ніж аромат тих клубочків, немає.

 

І ми так спимо)) Я вже давно помітила, що синок мусить 'законектитись' чи як то назвати. Мусить бути тактильний контакт з мамою. Найчастіше то власне закидання ніжок, але може бути просто дотуляння одною ніжкою чи ручкою. Деколи навіть коли міцно спить, то аж смішно: я відсуваюсь, він одразу підсуває за мною ніжку щоб торкнутись, я знову відсуваюсь, він присувається. І так крізь сон буде мене шукати нонстоп. То так приємно)) Час справді біжить невпинно. Колись сумуватиму за цим пахучим клубочком під боком..

 

Мій іноді теж рачки на подушку вилазить: голова і груди на подушці, а ноги підігнуті під себе на ліжку. А ще як вилазить до мене на подушку, то інколи перекочується на моє обличчя, збоку на щоку і так спимо притулені один до одного. Це дуже класні відчуття. Аби тільки не шкодило хребту.

 

Я коли вагітна ходила, то категорично проти була спільного сну, чоловік теж. Перший місяць ми з малям спали окремо, але ліжечко було впритул біля нашого. Мені було емоційно дуже важко, бо думала, що він там саменький без мене, постійно прокидалась. І материнський інстинкт дав копняка дурнуватим принципам Але завдяки спільному сну прийшло не лише емоційне полегшення, фізично теж стало легше. Я нарешті почала висипатись Коли переселялись в іншу квартиру навіть ліжко купили ширше, щоб зручніше було спати, причому на тому чоловік наполіг
І зараз і я, і чоловік справді насолоджуємось спільним сном. Це безцінні моменти, які не просто роблять нас щасливими - вони зближують. Мій чоловік дуже замкнутий і скупий на емоції і так цікаво спостерігати за тим як він горне до себе малого, цілує. Інколи навіть сперечаємось про те з ким малий під ковдрою спатиме (спимо під різними)

 

я сплю зараз між малявками. І часом вони заснуть, я встану, а вони потроху сунуться один до одного, поки Віруся не вилізе на Сергійка і не придусить його. Тоді він здіймає кіпіш і доводиться мені повертатись.
Чоловік каже на них, що вони гріються як курчатка