Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

тому що на форумі всі "супермами", де дитина центр всесвіту. І не раз тут осуджувалось коли мама робила щось для себе, ну наприклад, без дитини. А мені стаття Дуже сподобалась тому, що я після перших пологів чомусь мала такий "пунктик" : " З тим що я стала мамою, я не перестала бути жінкою" - це стало моїм кредо. Саме тому жінка має бути в першу чергу для себе, потім чоловік, а потім діти. Все, кидайте тапками)))

 

хочу приклади Ви щось трохи перебільшили. нема таких мам у нас на форумі

 

кінчайте провокувати. Є ціла тема про те як мамі час на себе знайти.

не треба, а то понесеться

--- дописи об"єднано, 30 Січень 2015 ---

і що це все має до позитивного батьківства.

 

перенесіть будь-ласка у відповідну темку

 

читаємо позитивну статтю про життєвий досвід багатодітної мамусі і набираємось позитиву

 

Розкажіть мені коли діти починають ходити на вулиці більш-менш в заданому напрямку?
Я не знаю що буду робити без візка, бо маю таааку вперту дитину...
Бачу на вулиці з дітками 1,5 роки спокійно ходять на невеликі відстані, а ми навіть метрів 20 не можемо пройти
У Влада на все абсолютно є своя точка зору і він тааак впирається рогами, що сам кого хочеш з місця зсуне. На всілякі хитрощі типу "ідемо там котика побачимо", "ой дивися там калюжа, ходи глянемо" не ведеться абсолютно. Розвертається і тягне кудись в протилежний бік, а коли я не йду туди - починає злитися, кричить "руки-руки", вириває руку і летить туди куди хотів. При чому не оглядається і мене не чекає.
Він у всьому такий впертий, все розуміє, все слухає, а потім так хитро посміхається і все одно робить так як хоче. Але мене наразі оте ходіння по вулиці турбує, бо я тепер без візка ні кроку (там Влад хвилин 30 сидить спокійно), навіть в пісочницю біля дому мушу їхати візком, бо носити малого на руках вже не можу (16 кг).
І шо делать з тим гулянням? Підкажіть щось мудре

 

їздити візком . На інших діток не дивитись. Вони завжди чемніші

 

як тільки моя дитина отримала трактора на шнурку - почала мега чемно і спокійно ходити - щоб трактор не перевернувся, правильно в калюжу заїхав, в ямі не застряг, кароч, життя в мене набуло барв.

 

Та то ясно, я не за те переживаю що хтось там кращий чи що люди подумають. Я вже настроїлась возити Влада доти доки у візок буде поміщатися

або поки візок не розвалиться від тяжкої долі

Просто боюсь що то не тимчасове явище, а така особлвість характеру і от думаю тепер як з тим справлятися.

Не підходить - машину маємо, не возить більше 2 хвилин. Влад взагалі мало що робить більше 2 хвилин. І діяльність така у нього дуже хаотична - направити її в потрібне русло практично нереально. От задумав собі щось - і все, не перепреш, і не забуде - відволічеться на 5 хвилин, а потім все одно згадає і знов суне туди куди надумав.

 

ну я Дімуліка, ото скоро 3 буде, вожу бо ногами ходити не може бо " втомився, пальне скінчилось" і т.д.
Ваш малюк ще дуже маленький. Ще навчиться з мамою за руку гуляти.

 

Ми їдем до парку візком, а там відпускаю, хай біжить куди хоче. В результаті, наша прогулянка виглядає так: 15 хвилин на дитячому майданчику (гірки, пісочниця) і півтори години ходіння по доріжках, навколо стадіону, а як тільки присяду на лавку, коли втомлюся, то кричить "Йдем!". Ніколи не думала, що дитина в півторарічному віці може так багато ходити. Але після того, як трохи змучиться додому візком без проблем їде.
Одним словом, раджу довезти візком до безпечного для пішохідних прогулянок місця і просто йти за дитиною, а не намагатись заставити її йти за вами.

Sent from my iPhone using Tapatalk

 

Може, спробувати від протилежного? з розрахунку, що дитина захоче навпаки?
Починати тягти його в ту сторону, куди вам не треба (тоді піде наперекір, а насправді, в потрібний вам напрямок).

Ще може допомогти в гуляннях - коли не планувати собі великого списку до виконання
(мати кілька планів: А, Б, В......, але орієнтуватися на план А - побути з дитиною на свіжому повітрі. А якщо складуться сприятливі обставини, виконається план Б. Якщо вже дуже пощастить, то зроблю за планом В,..... . В крайньому випадку - ви побули з малям на свіжому повітрі, і задоволені (бо ж виконано план), повертаєтесь з прогулянки ).

Щодо запитання, коли зміниться така поведінка дитини при гулянні - то моя старша лише років у три стала хоча б трішечки керованою, а за руку почала ходити ще пізніше. До того - і у візочку не хотіла, і бігала без зупинок "одразу у всі напрямки".

 

Колись я про свого Святика песала-переписала в цій темі.
Можу дати пораду тільки з власного досвіду- чекати. Воно то все так швидко минеться, що навіть не уявляєте... Зараз не відчепиш від себе і навіть якщо ти тримаєш штири торби, йому конче треба дати руку і не інакше.
Чесно, колись я собі того не уявляла, щоб мій впертий Святик так себе поводив, ну, але на все свій час.

Але моя помилка номер 1 була те, що ми дуже швидко зреклися візка і пішли по світу ногами.))) Це круто звісно, якщо мамуся окрім прогулянки з дитиною не має бльше справ, їй все куплять, принесуть, за комуналку заплатять і т.д. Але якщо є ще всякі обов"язки, то краще хай їздить в візку, тоді і нерви міцніші. От об"їздили всі справи, а тоді можна і почемчикувати, побавитись, дит. майданчик і т.п., ну, або навпаки... Тоді вже спокійно ідеш на поводу в дитини і не паришся.
Взагалі Андрія на разі планую тільки на дит. майданчиках, парках і безпечних територіях пускати побігати, а не межи людьми на тротуарах, коли пару см від нас мчиться трамвай і купа авто, а над головою пролітають метушливі люди.
Мала трафунки з Святиком, до цих пір серце завмирає. Краще довезти в візку в той же парк, чи шо там і тоді дати дитині волю побігати по травичці, ніж плентатися туди пішки. Ну, чи там слінг, хто носить, переноска якась.

 

Нє, він не робить наперекір (напевно до того ще не доріс ) - у Влада просто завжди є в голові якийсь одиному йому відомий план і він вперто йому слідує.
Дякую всім за поради, будемо чекати і їздити візком

 

Так, впертість- то особливість характеру. і всі дітки різні.
Але з часом/віком та впертість буде проявлятися по-іншому. для прикладку, Святослав давно перестав падати на асфальт, закатувати істерики, упиратися іти за руку, тікати куди йому тре, при тому в хаотичному порядку, але вилізло інше. Він ніколи не зробить того, що не вважає на даний момент за потрібне, але то вже на рівні діалогів скоріш...

 

Я теж надіюсь що коли Влад почне краще говорити (і зможе мені пояснити що там у нього в даний момент на думці) якось легше стане вирішувати спірні питання. Поживемо-побачимо

 

ну прямо як про мого Ромчика написано)). Скажу так: через місяць нам 2 роки, а впертість яка була в півтора така і лишилась, концентрація уваги теж саме, ну хіба розуміти все став більше....Так що певно це характер такий.

 

То була одна з моїх помилок, намагалась перше - справи, тоді - відпочинок.
Може, спершу най дитина набавиться, набігається, а тоді, задоволена, сидітиме (може,й засне) у візку, а мама зможе вирішити всі свої справи (або хоча б частину - за важливістю).
Щодо використання візочка - закордоном дітей возять у візочках мало не до шкільного віку.
І їм переважно байдуже, що про них скажуть чи подумають.
Зрештою, якщо так легше, якщо візочок допомагає з дитиною, то чому б ним не користуватись?

 

Мого Святика після відпочинку по справах не реально було потягнути, бо і так з усіх дит. майданчиків ми їхали в страшенній істериці, незалежно пів дня ми там пробавилися, чи пів години і то вже хіба додому тре було бігти і то швидко-швидко.