Для мамусь і татусів (3)

Точно так само якби сама гепнулась в болото. Пояснила б, що оскільки ти впала і замастилась, то йдемо додому переодягатись, ну точно би не стояла і не сміялась з дитини.

Ну, сюсюкатись і пожаліти дитину, коли вона цього потребує, то різні речі. Я ніколи не сюсюкаюсь, я просто люблю свою дитину і готова її підтримати в будь-якій ситуації. Впевнена, що і Ви також, просто в нас методи різні

 

Моя доця у віці 9-12 міс так само робила, стискала кулачки, іноді навіть зубки зціплювала, хоча теж її ніхто того не вчив. А ми вже підхопили, то і почали питатись покажи яка ти сильна - то так смішно було і дитина сама від того тішилась, що вона так вміє)))

 

І ми так приказуємо "сильний, сильний", то теж тішиться

 

про сміх зачепили тему
то від темпераменту дитини залежить нмсд
мене так в дитинстві ображало, коли з мене сміялися дорослі (хоча це був такий добрий сміх, типу "ото вже ті діти"), я аж плакала

 

Гм, мій Святослав став нині поруч з Андрієм і запитав таким сУрйозним, дорослим тоном "мама, а чому ти нас народила?".

Мама прифігіла.))) Як правильно відповідати в таких випадках
? Бо я, чесно кажучи відвертілася, але сто процент це питання ще раз прозвучить максимум нині в ввечері.

 

А чого тут відверчуватись? Гарне запитання
Мама з татом так любили один одного, що тієї любові ставало все більше, і тоді вони вирішили народити маленьку дитинку, щоб ділитись тією любов'ю зі своїм дитятком - То як варіант

 

Не повіриш, він мене питав навіть таке "мамо, а я жив в тебе в животику так як Андрійко." Кажу, шо так. І тут він запитує " а як я туда попав"
Я відповіла, що він зародився в мене в животику, бо так Бозя дає, що з маленького зернятка виростає маленька дитинка, яка народжується і росте.
Але сама постановка питання мене трохи прибила.)

 

розказувала мені стоматолог дітей: мала 6 років питає- мам ну чого ти народила мене і сестру я розумію, але нашо ти ТАТА народила?

 

Не дивуюсь.)))
Мій питає "мама, правда Андрійко колись жив у тебе в животику?", "правда я колись жив у тебе в животику?". На то все відповідаю шо правда і тут так він "тааак, і тато жив у тебе в животику, правда мама"

Я шось ніяк не наважусь на таку розмову, хоча напевно вже пора...

 

Можна я просто трошки пожаліюся, бо від Влада мені вже дах їде… В нас вже місяць часу такі скандали і істерики (я підозрюю що то таки зуби його мучать), але я вже теж не витримую… Встаємо зранку – одразу робимо те що хоче малий – читаємо, малюємо. Потім десь через 1 год я таки іду на кухню і під супровід скандалів, криків і плачів хвилин за 20 готую супчик чи кашу. Нам нічого не допомагає, я вже не знаю чим зайняти малого на кухні, оті «стандартні» кухонні забавки – складати баняки чи кидати кришечки в пляшку, чи пересипати квасолю – то не для нас. Я щодня пропоную йому щось нове, але гратися сам він не хоче. Я коли бачу фотографії як з дітьми ліплять вареники … Я суп без зажарки не можу зварити спокійно

Коли у Влада гарний настрій то готуємо ми так – поки я чищу моркву стоїть скандалить що йому не дають моркву, коли даю моркву Владу вона вже не потрібна, він вже дістає з миски почищену картоплю і розляпує воду, поки я витираю воду Влад вилазить на стіл розкидає нарізану цибулю і моркву (сам присуває собі стілець і вилазить на стіл), поки я збираю моркву він вже тягне каструлю з плити. При чому роблю я все дуууже швидко, але Влад робить безлад ще швидше. Я тепер все готую або в горщиках, або печене – так щоб швидко насипати все разом і не стояти біля плити. Поприбитати чи попилососити разом таки "з горем пополам" іноді виходить. Я йому все говорю, пояснюю, він все розуміє, але "Васька слушает и ест" - далі робить що хоче.

І так цілий день – я не маю права на 10 хвилин своїх занять. Навіть спить зараз тільки в мене на руках. Цілий день тільки присяду – приходить, тягне мене за руку далі гратися чи читати.
Я до вечора вже не витримую і вечерю готую під "музику" криків і скандалів. Психую, кажу «роби що хочеш» і під супровід ридань, махання руками, і смикання мене за ноги таки хвилин за 15-20 готую якусь бурду. Людоньки, як навчити ту мегаактивну дитину хоч трохи бавитися без мене?

 

@Akina я зі своїм Владом маю такі складеі тижні перед черговим скачком розвитку. Останнього разу одразу після тяжкого періоду за тиждень почав говорити багато слів, по своєму вимовляти але тааак багато. Ну і істеричність пройшла в деякій мірі.
Не спорю, що якщо то накладається на період прорізування, то ще складніше...

 

У нас те саме.... Буває день краще, день гірше. Зранку щось швидко готую короткими перебіжками, а основні якісь страви ввечері, коли з нею може побути чоловік, або вночі, коли спить (бо вдень вона спить лише з цицею). Дуже рятує мультиварка. Іноді, коли дуже треба щось зробити, то мушу включати мультики, знаю, що то зле, але часом спасу немає. А про "10 хвилин своїх занять" я вже давно забула, то тільки тоді хіба, коли з нею хтось сидить. І то останнім часом я вже душ не можу прийняти, бо вона обов'язково приходить і дивиться Ну але то таке, все так не буде. Знаю, що часами вимотує, але дітки швидко ростуть. По своїй бачу, що вже часом може себе трохи сама забавити. Вчора дала їй миску, кришечки і качечок, то возила їх, поки я швидко зробила кашу і супчик. А, і ще дуже любить в воді чимось бавитися. Наливаю їй в кастрюльку або ставлю на табуретку біля умивальника на кухні. Ми так посуду принаймні можемо помити.

 

Влад воду обожнює - ввечері набираю йому ванночку води - він може там льопатися хвилин 30-40. Я за той час встигаю і унітаз-умивальник помити, і маску собі для обличчя зробити. То єдиний варіант релаксу для мене, бо чоловік часто ввечері пізно приходить, поки помиєтья-повечеряє то малому вже час спати.
Але на кухні забави з водою в нас не проходять - Влад за секунду все виливає. Навіть з кружки п"є тепер лише під контролем - бо коли дати йому в руки одразу розливає, або набирає воду в рот а потім навмисно випльвує.

 

тю, та моя старша теж іноді у ванні, коли я миюся. в чому проблема?
з приготуванням їжі: в рюкзак за спину і дати щось їсти (моркву, яблуко, рисову вафлю...)

 

Раніше так і робила, а зараз вже важко - Влад більше 15 кг важить, і сидіти чемно за спиною не хоче - йому треба все бачити і у всьому взяти участь.
То як в пісенці
"Каждый новенький ребенок
Вылезает из пеленок
...
Он всегда куда-то мчится
Он ужасно огорчиться,
Если что нибудь на свете
Вдруг случится без него!".

 

Щось не вдається мені знайти теми, де би запитати, тож напишу тут Дівчата, а скільки разів на день Ви гуляєте з такими малятами, як ми?
Коли було холодніше, ми гуляли один раз десь в обід. Зараз теплішає і я задумуюсь над тим, щоб малюк більше часу був на свіжому повітрі, думаю, може гуляти два рази на день.

 

Я не бачу скільки вам, але ми з раннього віку 2 денні сни проводимо надворі: а це 2,5-3 год і 2 год. Я тільки за те, щоб більше часу проводити з дитиною на вулиці: свіже повітря, а не кімнатний пил, цікавіше навкруги, та і в мами мозги провітрюються

 

Дми народився влітку, вдома було зовсім душно, тож ми гуляли багато з самого народження. Виходили гуляти близько 12 години, потім забігали змінити підгузник (або брали все з собою) і бігли далі гуляти, переважно до 18.

 

Думаю, що гуляння в жодному разі не зашкодить. Як маєте бажання і можливість, нормальна погода, дитина вдягнута по погоді, здорова, то чому б не гуляти.