Відповідь: Народжуємо вдома! Marigold а як в поліклініці коментували шов? Взагалі що розпитували? До якого гінеколога потрапили на огляд?
Відповідь: Народжуємо вдома! Latane моїм дільничим гінекологом виявилась та ж сама людина в якої я стояла на обліку в приватній клініці. Це такий був цікавий і зовсім не планований збіг. Ну і вона до мене приїздила кожного дня додому протягом тижня. Коли побачила як зашито, то помахала головою і налякала мене цим. Ну але сказала, що не все так страшно, просто можна було б професійніше зашити розрив і в ПБ б то зробили краще. Щодо загоєння шва, то вона була задоволена, все йшло добре. За матку переживала вона, бо скорочувалась не по днях, але потім скоротилась. Ну і звичайно ж розпитувала як так сталось і чи хтось допомагав на пологах і щоб я так більше не робила Тому отакого справжнього поліклінічного огляду і відношення я уникла за цікавим збігом обставин Через три тижні після пологів вона мене оглянула на кріслі і казала що ніякого дискомфорту я чути не маю. Але мені було таки дискомфортно і боліло. Тому не знаю як буде далі. ---------- Додано в 17:24 ---------- Попередній допис був написаний в 17:20 ---------- ПС. В різних службах, де я потім ходила по довідки і від інших знайомих однаковим коментом щодо моїх домашніх пологів було - ой, зато ви скільки зекономили, бо от в ПБ... ---------- Додано в 17:51 ---------- Попередній допис був написаний в 17:24 ---------- На запитання від всіх лікарів я казала, що була акушерка з Києва і вона мене й зашивала.
Відповідь: Народжуємо вдома! Suzi питали хіба скіки то коштувало, більш нічо не цікавило. Єдине що потім гінеколог сказала, що оті нововведення в реєстрації були введені після двох смертей в Києві протягом місяця. Ну і коли прийшла перший раз сімейна, то акушерка була тут і розказувала як все було і відповіла на всі питання по дитині, ми не встигали слова вставити. Але представилась сестрою чоловіка ---------- Додано в 18:46 ---------- Попередній допис був написаний в 18:44 ---------- Я думаю якби це була львівська, то можливо б просто отак і не обійшлось. А так де Київ - де кум, де коровай...
Відповідь: Народжуємо вдома! Я оце порівнюю розповідь про пологи Юлі цьомцьомки і Marigold. От власне перший варіант для мене- це саме отакі 100% домашні, як мають бути в моєму уявленні. Ну і з реєстрацією теж було правильно- спрощено через поїздку у пологовий. А власне другий випадок- особисто для мене щось таке складне і проблемне ( і пологи і реєстрація), що навіть якби готувалася до домашніх, то сумнів би посіявся значний і схилив у сторону пологового. От точно- як у пологовому бувають дуже різні пологи, так і домашні - дуже різні. І не все, що в пологовому- погано, і не все що вдома- чудово.
Відповідь: Народжуємо вдома! Так, з такими "професіоналами" все ясно. Ще й гроші беруть великі, та про себе думають. Добре що у форуляночки все добре закінчилось (якщо так можна сказати), і дитинка здорова. А якщо народжувати "соло", і трапляютья розриви, наприклад, то хто ж тоді їх зашиє? Як пологи "соло" це передбачають? Просто розриви дійсно часто трапляються, можуть бути і внутрішні, які треба негайно зашивати (і це тільки найпростіше з того що трапляється, в тому числі крововтрати, коли треба терміново вливати кров). Чи тоді просто викликається швидка? Все-таки такі пологи то великий ризик, імхо.
Відповідь: Народжуємо вдома! Ну і от тепер я задумуюсь як і де ми будем народжувати наступне дитя. Після того всього хочеться тіки вдвох або з якоюсь нашою львівською домашницею, але страхи беруть. Можливо хтось підкаже як бути в такій ситуації як в нас: 1. Маючи розрив немалий скіки є часу щоб доїхати до пологового? 2. Як оцінити чи втрата крові вже на критичному рівні і що робити? Колоти окситоцин? Він є у вільному продажі? 3. В якій літературі почитати про потуги - як контролювати промежину (але не тіки на кріслі, де все гарно видно)? 4. Як знати чи передихування потуги не шкодить дитинці конкретно в той момент (Сюзі мала якийсь коментик стосовно того в "Обговорюємо")? 5. Задумуюсь тепер над басейном - там би певно було зручніше з точки зору оглядовості?
Відповідь: Народжуємо вдома! розрив промежини не впливає на тривалість пологів. ( а, вже зрозуміла, що то мається на увазі розрив вже в домашніх пологах. ТО тут залежить від розриву і інтенсивності кровотечі. Якщо немає власне масованої кровотечі, то встигнете) самі ви втрату крові на критичному рівні точно не оціните. Ну б якось важко виміряти тих 1% від ваги ( фізіологічною крововтратою вважається до 0.5%. Великою- до 1%, а критичною- 1 і більше).Хіба по самопочуттю. Але то вже "опосля" і не завжди вчасно.Окситоцин є у вільному продажу. Але коли вже пішла велика кровотеча, він один буде малопомічний Його колять для профілактики крововтрати. А вже під час кровотечі вживаються додатково і інші засоби. Бо коли йде критична крововтрата, розвивається геморагічний шок. А це стан, який потребує негайного втручання і рахунок іде на хвилини. думаю, що ви і по своїх пологах вже відчули, що те, що пишуть в літературі, не завжди співпадає із власними відчуттями на пологах. Бо тоді би літературно всі красиво народжували . Точно так само як і з диханням. Зазвичай ті всі впраи, які описані в літературі чи які подають на курсах, в пологах дуже відрізняються. Бо жінка прислухається до свого організму. Хороша акушер має лиш допомогти - вже в процесі підказувати , де стриматися, де ні.Тобто вона не перебирає на себе роль повного контролю над пологами, а є лише спостерігачем і наставником.
Відповідь: Народжуємо вдома! я питала своєї акушерки таке, бо розрив 1-2 ступеня вона може зашивати, а 3-4 - вже не має права по закону. вона сказала - багато. тобто є час на перше прикладання, є час щоб хтось приїхав забрав старшу дитини, є час щоб спокійно народити плаценту. так, там зручніше. але поки та вода набереться. у нас бойлер на 50 л, то одного не хватило. і після перенавантаження він почав пропускати воду)) ---------- Додано в 11:34 ---------- Попередній допис був написаний в 11:32 ---------- не можна передихувати, якщо ви "від’їжджаєте". може і ще у якихось випадках - не знаю. ---------- Додано в 12:51 ---------- Попередній допис був написаний в 11:34 ---------- напишу свою історію, щоб показати, що і позитивні є досвіди і можуть бути в кожного. вагітність: була дуже несподіваною і не планованою. я від того почувалась подавлено, винною перед всім світом. боялася, як на мене будуть дивитися: приїхала на 3 роки вчитися в Німеччину і вже 2-гу дитину народила, робота стоїть; у чоловіка скоро захист, йому треба наполегливо працювати, а я тут завагітніла. правда чоловік мене підтримав, хоча до цих пір каже, що треба було спочатку почати працювати, а тоді народжувати. про вагітність я дізналась з нудоти, а потім робила тест (навіть кілька разів). через оте психологічне несприйняття вагітності вона проходила дуже важко, першу половину нудило з ранку до вечора, а другу половину було важко дихати і хворіла на простуду неперервно. після досвіду перших пологів в акушерському центрі я навіть не розглядала госпіталь. знайшли неподалік 2 таких центри, але до них було не зручно їхати. і не подобалось, що в кожному було по одній страшій акушерці і по 2-3 молодих зовсім. перші пологи проводила молода акушерка і страшенні розриви я пов’язувала саме з її недосвіченістю. а в акушерському центрі ти народжуєш в акушерки, яка на зміні. ще одна незручність - везти старшу дитину в нові умови, як вона там спатиме, чи захоче без мене гратися. тому я вирішила скористатися можливістю законно народжувати вдома в Німеччині. про це рішення сказала тільки моїм батькам. вони не були проти, але було питання ЧОМУ? а в мене була відповідь, а чому в госпіталі)) отже, пошук акушерки. лікар дав список акушерок, які є поблизу. з того списку лише 4 пропонували пологи вдома. після телефонних дзвінків виявилося, що 3-є це є акушерки з акушерських центрів, а 4-та мала відпустку в той час, коли мені народжувати, але дала номер іншої акушерки. ми з нею зустрілися - це виявилася молода дівчина (а ми молоду не хочем), яка звільнилась з акушерського центру (чому - підозріло). потім на роботі порекомендували одну акушерку, яка живе за 30 км від нас. ми її і взяли. це жінка десь 50-60 років, дуже за все натуральне, проти щеплень і зайвих втручань в дитину, за гомеопатію, здорове харчування. коротше всі погляди співпадали з нашими) єдине ми переживали чи страхова покриє її послуги і витрати на її бензин при поїздках до нас. але все ніби склалося з страховою. на початках я сходила до лікаря на УЗД (ми хотіли знати стать, бо багато знайомих вагітних в один час, щоб знати чи віддавати комусь рожевий одяг і собі шукати блакитний) і здала кілька аналізів. потім відмовилась від відвідин лікаря - достатньо було акушерки, яка брала кров, робила аналіз сечі, слухала серцебиття. у мене знов був низький гемоглобін. ми місяць боролися з ним дієтами і соками з залізом, але піднявся лише з 86 до 92. тому було рішення випити 20 таблеток заліза. пологи: мала десь місяць тренувальних перейм. одного вечора навіть почала вже готувати басейн, але справжні пологи почались лише через тиждень. акушерка наша футбольна фанатка, а був чемпіонат світу і біля моєї ПДП було аж 2 гри Німеччини і була ще інша жіночка, яка народжувала в моєї акушерки в ті дні. графік був напружений))) одного вечора вклала старшу спати, чоловік теж заснув - а в мене не виходило, почались перейми з 7 хв інтервалом (була десь північ), які треба було трохи передихувати. я пішла помила ванну (бо басейн великий - вода повільно набирається). збігала разів 5 в туалет. інтервал різко зменшився до 3 хв (десь о першій ночі). розбудила чоловіка, він подзвонив акушерці і моїй мамі, бо вона дуже просила і образилась, що минулого разу не сказали. я залізла ванну, там гарно розслаблялась. сиділа там, поки не захотілось змінити позу. приїхала акушерка десь в половину третьої. я пішла в кімнату, перейми передихувала раком - так було найлегше. чоловік в той час лише встигав виконувати завдання принеси-подай і набирав басейн (там треба було з шлангом стояти і його тримати, щоб всю ванну не залив - наступний раз купимо довгий шланг і таку штуку, щоб можна було його не тримати). я собі поставила кінцевий термін народити до 9 год ранку (тобто не довше, як минулого разу), то я поглядувала на годинник. далі мене приперло в туалет, але у мене нічого не вийшло, але відійшли води в унітаз (хоч калюжі ніде не було))). акушерка скомандувала в басейн, почались потуги. голівка народилась у воду, а тоді туди-сюди ходила і це було доволі боляче. акушерка сказали привстати і тоді за одну потугу народила те товстеньке малятко (4100 г) о 4:10. мене перевели на ліжко, приклали малятко. я його сама несла на руках))) доволі швидко народила плаценту (яка до цих пір лежить в морозилці - що з нею робити?). і тут прокинулась старша))) так вчасно! залізла до нас на ліжко, дивилася на малюка своїми сонними очима. о шостій подзвонили нашій няні і вона приїхала сама забрала старшу до себе - добре, що то був будній день і ми їй не перебили вихідний. я би хотіла залишити доцю вдома, але вона заважала трохи, а мене таки треба було зашити. що акушерка успішно і зробила. розриви між 1 і 2 ступенем. лягли спати, потім чоловік забрав старшу. ввечері приїхала акушерка, перерізала пуповину. вона ще не засохла зовсім, але була зовсім прозора. малюк спокійний, гарно спить вночі, гарно їсть цицю. росте великий пампух))) отже, перейми були болючі дуже останню годину, 1 чи 2 перейми я зірвалась, але змогла взяти потім себе в руки і передихувала. дихання собачкою було категорично заборонене мені, бо я втрачала свідомість. дихала повільно і глибоко. коли почались потуги - я була приємно здивована, бо я думала, що перейми не дійшли ще свого піку (минулого разу було більш боляче). від початку перейм до народження - 4 години, потуг - може хвилин 15.
Відповідь: Народжуємо вдома! От я зараз напишу просто враження, яке в мене склалось. Тому що коли Ви ще 30 днів тому написали, що розрив стався при потугах у ванній, в позі навпочіпки, та ще і при невеликій і непереношеній дитинці, то я була дуже здивована. Але після розповіді про пологи от що мені здається. Якщо хтось в процес втручається - чи то розкриття вручну навіть на 1 см навіть при вже великому відкритті, чи то - зняття вічка, чи то тим більше пробивання вод, - то це все ж, хай і без медикаментів, але час на перехідний період і підготовку родових шляхів до потуг змінено. Я вважаю, що природою задумано жінці народжувати не лише без ліків, але і без розривів. А точніше - навіть якщо і з розривами, то з такими, які не потребують зашивання і заживають самі. Так само я вважаю, що стан "понесло", "неадекватність" і неможливість зупинитись підчас потуг - це стан нормальний. І якщо вже помічник в пологах впливає на перебіг підготовчої до потуг фази, то він умовно несе відповідальність і за цілісність тканин промежини підчас потуг. Умовно - тому що тут все на відчуттях і на словах, і кодексу домашньої акушерки в нас нема. А в старовинному "кодексі повитух" не памятаю точно, як називається і де почитати було чітко зазначити: не пришвидшувати пологи і не завдавати роділлі мук. Тому я не хочу отак однозначно звинуватити акушерку, просто не виключаю, що все могло бути трохи інакше. З приводу ж крововтрат. Дозволю собі це сказати, бо тема для домашників і тут це буде нормально При відсутності стимуляції пологів і при нормальному народженні плаценти кровотечі практично не буває. Ну хіба що є проблеми з кров'ю взагалі, або сильна анемія, але це задовго до пологів відомо жінці. Стан "від'їжджання" - не до повної втрати свідомості, але сильна слабкість - це нормально. Але втрати свідомості все ж треба не допускати, і перші дві години після пологів з жінкою обовязково треба бути, давати їй пити, розмовляти тощо. Можна тиск міряти, якщо є тискомір і бажання Особисто в мене бажання міряти тиск не було. Я знала, що кровотечі нема, по кольору виділень: яскраво-червоного нічого не було. Рішення про виклик швидкої відразу після пологів - це справа індивідуальна. Хтось може захотіти просто перестрахуватись, і це нормально. А комусь так спокійно і добре, що ніякої швидкої не треба. Підсумовуючи, я б радила Marigold ці пологи відпустити, вони в минулому, недобрі наслідки вже заживають, а добрий наслідок росте і тішить маму Все одно наступного разу все буде інакше, бо в кожної жінки кожна вагітність і пологи - і перебіг і обставини - відрізняються. Зараз не час концентруватись на пошуку помилок і уявному їх виправленню кажу я, хоч я прекрасно розумію, як воно - коли відчуваєш, що могло все бути інакше. Якщо ж колись схочеться розібратись в усьому, то я б радила для себе визначити: чого Ви хочете від помічника в пологах, наскільки довіряєте собі в пологах, ну і звісно - читати того ж Одена, сайт "midwifery today" і розповіді про пологи. Власне, розповіді у всій своїй різноманітності дають найкраще уявлення про процес. Свого часу я просто була в приємному шоці від розповіді Suzi про народження Івана. І я дуже вдячна за цю розповідь.
Відповідь: Народжуємо вдома! Ви знаєте, я коли вперше наважилась на домашні пологи, це фактично сталось після того, як перечитала багато історій живих жінок. Різних історій з різним перебігом і з різним результатом. І в мене висновок був, що ніхто нічого гарантувати не може. Але природа все-таки продумала набагато краще , ніж людина. Є книжки, Ани Мей Гаскін, там з точки зору акушерства розписані різні ситуації - і про те, як вирулювати з різних непростих ситуацій в пологах. Я з неї почала. Там ніби-то багато всього написано. Але я зрозуміла, що за кілька місяців я не стану акушеркою ( людина , яка написала ту книжку, має величезний досвід, практичний досвід, а не тільки теоретичні знання). Страашнооо))) Потім я почала читати реальні історії конкретних людей. Там були і страхи, і легко народжені діти вдома, і поїздки до ПБ в результаті. І легко народжені діти в ПБ, хоча в дома ніяк не йшло. І КР, хоча було величезне бажання народжувати вдома. І смерть в пологах. І смерть після пологів. А ще мені дуже запам*яталось, кілька історій таких мені трапилось - як жінка тужилась попри все, ніби і рано, і діти старші в сусідній кімнаті товчуться. А жінка силою тужилась, мала сильні розриви промежини. А потім, по факту вияснялось, що була коротка пуповина, було передчасне відділення плаценти. Тобто те, що жінка силою витужила дитину, допомогло уникнути гіпоксії. В тих історіях жінкам ніхто не командував, вони робили так, як відчували. Не знали, а саме відчували. Щодо передихувань - мені, що в других, що в третіх пологах - якби хтось командував або казав передихувати - я б послала, або закрилась, щоб не заважали. ЦЕ було неможливо передихувати. Це неймовірна сила. Думаю (це лише мої думки), що якби я пішла в якийсь момент проти - могла б і порватись. Щодо розривів - не знаю як вимірювати великий чи невеликий розрив, я не мала такого досвіду, але в історіях соло - кажуть, що розриви краще заживають, якщо їх НЕ зашивати. Писали про те, що мастили арнікою, і ще якимимсь мазями, вже не пригадаю. Але власне не зашивали, нікуди не їхали, мастили і жінки відпочивали (а не готували їсти ). Оцінити крововтрату - пишуть ніби до літра, але це важко оцінити, Ви ж не будете в пологах спеціально міряти, жінка переважно має чим зайнятись в пологах ))) Треба дивитись на власні відчуття. Кагор, тепле пиття, лежати, відпочивати, спокій. Якщо лежачи нормально - значить все нормально. Навіть деякі лікарі кажуть - не цифри головне, а те як ви себе почуваєте. Ну і навіть якщо стакан крові вилита в ванну - вода стане червоною, це виглядає страшно. Я не знаю як там на рахунок окситоцину, я собі заварювала травки кровоспинні (правда не дуже пила їх). Мабуть варто оцінювати на місці - якщо розрив аж такий, що кровотрата сильна. Не знаю, не впевнена чи є в промежині така артерія, щоб могла порватись в пологах? Це все я до чого - тут багато чого на відчуттях. Не на знаннях (хоча і знання певною мірою потрібні). Але дуже важливо розуміти, що є те, чого ми не можем контролювати. Ні жінка, ні акушерка, ні лікар. Робити те, що можеш і відпустити (з-під свого контролю) те, на що не можеш вплинути. І слухати себе, свої відчуття, своє серце, Бога.
Відповідь: Народжуємо вдома! Навчання методиці післяпологового сповивання жінки Є можливість навчання методиці післяпологового сповивання жінки . Ольга Виноградна погодилась приїхати у Львів і навчити бажаючих цієї методики. Хто має бажання та необхідність - телефонуйте 050-581-95-72 та пишіть на nperey(a)gmail.com Наталя Переймибіда Тільки для жінок, що народжували. Орієнтовна дата проведення 14 грудня 2014 року. Спішимо, бо Оля має на довго поїхати з України, а здоров`я жінки - це запорука здорового народу! З методикою можна ознайомитись на https://vk.com/video-19823213_166521151?list=4d3923538388640546 Сторінка Ольги http://vk.com/pandao Робимо це для себе, тому ціна залежить від кількості людей.
Відповідь: Народжуємо вдома! Про сповивання більше в Олі в жж, почитайте за тегом "послеродовое пеленание". І про те, що це таке, кому потрібно, для чого і відгуки.
Відповідь: Народжуємо вдома! Дівчатка я так хотіла домашніх пологів, ну і сама вина що того не отримала. От де Цьомка писала про духовні практи перед пологами, і про єтап і підсумок у житті, мені би вартувало вагітній все зробити і підсумувати для себе. Після пологів багато в чому змінилась. Підсумок- вчитись шануватись, і слухати інших. Сталось, як сталось. Висновок по пологовому- зашвидко. Заскоро для мене малий народився. Мені пологи пришвидшили всім- оглядом, крапельнецею, таблетками, видавлюванням. шкода що домашніх пологів чоловік мені тепер точно не дозволить бо ж навіть в лікарні таке сталось, а він найбільш дієва пігулка і поміч був для мене. вагітним не читати Тиждень тому в пологах пішла з життя його напарниця. Навіть не побачила дитини. Нехай Бог дарує щастя малятку, і прийме душу померлоі
Настав час писати чергову розповідь про домашні пологи )). Ця вагітність була дуже-дуже очікуваною і проходила радісно та безтурботно. На облік стала в 30 тиж., формальний медогляд, декрет для роботи. Потім в 35 тиж. зробили одне узд. Потім ще раз відвідала лікаря і на питання “де будеш родити?” чесно відповіла, що вдома. Звичайно, лікар була не взахваті, але хоч потім для неї уже сюрпризів не було. ПДП була на 20 січня, але я практично була впевнена, що носитиму більше 40тиж., та і чоловікові на роботі було легше взяти відпустку у лютому, аніж у січні. Хоча татко потім змінив свою думку, що непогано було б і на самі свята народити. Я не хотіла на свята, але знаю, що це вирішувати не можу. Хай дитя народжується тоді, коли буде готовим. Несподівано дитина вирішила, що вона готова вже 9 січня. Вночі почалися перейми, які і я, і чоловік потрактували як тренувальні, бо інтервал був значним, по силі слабкі, та й ще потім я заснула. Вранці встала, чоловік перепитав чи все добре і поїхав на роботу. А в мене знову пішли перейми. Рідко, коротко, проте відчутно. Пологи чи ні? Трохи походивши, вирішила, що краще готуватися до пологів. Дістала клейонку, старі простирадла і поставила купкою в кумнаті. Ще за годинку заварила чай з кропиви, перелила в термос і теж занесла в кімнату. Що ще? Помолилася, спробувала ще прилягти, але спати не хотілося. Перейми йшли рідко, що 10-15 хв, коротко до 20 с, але по силі вони гарно наростали. Десь біля 16 год вирішила передзвонити чоловікові, щоб не затримувався з роботи, але й не сильно спішив. Потім перейми стали відчутно болючими, але інтервал не змінився. Вирішую напустити собі ванну, бо ж навіть не знаю скільки доведеться ще чекати власне народження. Приїхав чоловік. Мені якось стало спокійніше, але одночасно і посилився біль. За кілька перейм я вже співала))). Чоловік засік, що хапає мене лише на 30 с через 5 хв. Сказав: “Може таки спробуєш ще трохи поспати?” Натомість я вилізла з ванни і перейшла до кімнати, на мяч. Час від часу до мене прибігав молодший син, але потім йшов на кухню до сестри. Дивно, але донечка не приходила. Старший у той день гостював в діда. Я дуже боялася сильного болю і крику, щоб якраз не лякати дітей. Але таки настав той момент, коли крик став моїм єдиним полегшеням. Чоловік прибіг: “Не кричи! Зараз сусіди викличуть нам і швидку, і міліцію! Та й що ти вже кричиш? Ще нема нормальних схваток! Дихай!” Ну, воно так може йому ззовні і виглядало, але боліло мене, співати чи ричати не виходило, паузи були великі, втигала розслабитися і поговорити з малюком. Потім почалися потуги. Крім тиску, що хочеться в туалет, нічого не змінилося в родовій діяльності: мене хапало на 30 с, а потім кілька хвилин перерви. За кілька таких потуг тріснув міхур, потім я старалася передихувати, і наступні потуги відчувала як пробує народитися голівка, вона просувалася вперед, але потуга закінчувалася, і вона верталася назад. За дві чи три такі спроби, я собі вирішили, що треба таки прикласти сили і на наступній уже потиснулася. І ось ця маленька тепла голівка була у моїй руці. Підбіг татко, теж хотів притримати цю голівку, але я не віддала. Чекаємо на поворот. Ось і він. Ось потуга. Плечики навіть не вийшли, лиш чуть порухалися. Значить знову на потузі потиснулася. Усе. Маленьке тільце плавно перемістилося на підлогу, за тим я взяла його на руки і притиснула до себе. Прибіг Миколка, одразу пішов гладити брата. Прийшла доця, спитала: “Хто?”, засмутилася і пішла на кухню. Я спробувала прикласти малого до грудей, але він не взяв, почав кричати. І той крик здався мені дуже довгим, я навіть почала боятися, що щось не так. Почала оглядати дитину, ще раз перевірила чи нема слизу. Нарешті заспокоївся, присмоктався. Чекаємо плаценту. Оглядаємо її. Потім чоловік згадує, що ми знову не готові до перерізання пуповини )). Шукає по хаті які б нитки взяти, та врешті вирішує знову використати зубну )). Були думки не перерізати, але технічно це виявилося складно, все ж важко пересуватися з плацентою в мисці. Отож, пологи минули. Почуваюся фантастично, повно сили, в голові не крутиться. Я помилася і вмостилася з малюком на ліжку. Чоловік усе поприбирав. Діти прийшли гладити братика. Настя вже сказала: ”Гарний хлопчик! Хай буде! Але потім народиш ше дівчинку!” ))). І про реєстрацію, кому цікаво: Щоб одразу розпочати паперове оформлення, я передзвонила гінекологу, вона подякувала за повідомлення. Потім викликали швидку. Лікар зі швидкої оглянула мене, послухала дитину, розпитала нас “чому ми так проти роддому”. Я пояснила їй, що насправді ми просто “за природні пологи”. Написали відмову від госпіталізації. Перепитали чи треба нам ще окремо викливати лікарів чи швидка передасть інформацію. Лікар сказала, що вже перед приїздом до нас дзвонила і завідуючому і моєму гінекологові, так що усі вже повідомлені. Але ось вже настав обід, понеділок, а до нас ніхто не приходить і не дзвонить. Починаю передзвонювати до гінеколога і педіатра. А їм виявляється “ніхто не сказав до нас іти. Якщо скажуть, то тоді прийдуть”. Перепитую чи дзвонити в реєстратуру, кажуть, що не треба. Врешті педіатр прийшла. Гінеколог наполягала, щоб я сама до неї прийшла на огляд на кріслі. Я пообіцяла прийти, але тоді, коли зможу, за кілька тижнів. Дзвінки-переговори тривали цілий тиждень. Врешті в пятницю чоловік забрав в поліклініці дві довідки. В понеділок віддав п.Надіжкові, у середу забрав у нього висновок. Потім ще два дні пішли, щоб отримати від поліклініки останню довідку. А тоді виявилося, що педіатр виписала нам довідку на старому бланку((. Тому весь процес реєстрації зайняв нам більше двох тижнів.
яка на додачу до всього описаного не гребує пологівськими методами і я одна з тих, що відбулись лиш розривом цілої промежини (як виявилось - це найменша біда, яка могла б зі мною статись під її прохвесійним патронатом) і запущеною груддю (теж практично як після пологового дівчата мають) і анемією. Тому я всім після пологів з нею раджу викликати гінеколога для огляду і консультанта з ГВ, щоб відвернути біду
Як психолог я не раз спостерігала, що в конфлікті кожна сторона вважає себе правою. Якщо послухати першого учасника конфлікту, виходить що у всьому винуватий другий, послухати другого, виходить що винуватий перший. Якщо б у вашому конфлікті з акушеркою послухати ще й її, висновок відразу стане не таким однозначним, як ви його подаєте...
