Як вдома не збожеволіти.

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

все, що сказали дівчата + багато спілкування
бажано не лише в неті, але й вживу, все ж свіжі емоції, усмішки - такого ніщо не замінить

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я можу порадити як можна корисно провести відпочинок. коли вдома просто нічого робити!Особичто я вірши іноді складаю.іноді щось майструю.іноді малюю.а коли все вже переробила просто спілкуюся з подрагами або ду не прогулянку!
Вже померти з нудьги не можна!

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я зараз хоч з нудьги і не помираю (мала дитина вдома), але потребую якогось урізноманітнення. А то щодня я майже божеволію від одноманітності:8:. На щастя, радість материнства не дає мені збожеволіти остаточно

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Попередній місяць мені дуже подобалося бути вдома, на те мала причини, не хотіла йти між люди, в мене зникли мої амбіції, зникло бажання рости і розвиватися.Просто хотілося бути вдома, спати по 12 годин на добу, зїдати все що є в холодильнику, прибирати і сидіти в неті.
Одного дня подивилася на себе тверезими очима:потовстішала на кілька кілограм, целюліту стало більше, апетит став ще невгамовніший.Перестала безмірно їсти, почала займатися фізичними вправами.
А коли посиділа на форумі і почитала дописи, як жінки які мають діток встигають і працювати і слідкувати за новинками в моді, літературі ще й мати хобі - почали прокидатися амбіції.Завтра починаю жити по новому, геть депресію!!!

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Десь вичитала: уявіть своє життя на кравецькій лінійці( наприклад: 80років це 80см). І 1-3см, які ми приділяємо дитині, коли сидимо з нею вдома, здаватимуться дуже маленькими порівняно з 80см нашого життя. Тому треба повністю віддатися в цей період вихованню дитини, що потім повернеться тобі вдячністю. От я і живу за цим принципом і отримую задоволення від спілкування з дитиною.А в тяжкі хвилини завжди уявляю ту лінійку.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

в мене теж так, я просто собі постановила що день не повинен проходити даром...хочеться -не хочеться але треба робити, робити все підряд, вже перескладала все, перемила, батькам помогла, беру до рук ліьтературу читати, шось в компі вчуся,малу муштрую до читання..

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Клас...приїдьте до мене, бо я нічого не встигаю:no:

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Без проблем Яруська,треба допомога то свистіть)

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

А я собі нову забавку придумала для різномаїття: замовила повний курс "ЄШКО" по основам бухгалтерського обліку. Тепер кожну вільну хвилинку за підручник - і вчитися. Складно - капець, особливо без викладача (тихо, сам з собою), за те як цікаво!
І взагалі, після лікарні взяла я "ноги в руки" і тепер щодня прибираю в хаті, мию підлогу, все складаю, а з Тугаром намагаюсь результативніше спілкуватись: кожен день малюємо олівцями та фарбами, ліпимо із пластиліну, читаємо, вчимось читати та рахувати, гуляємо на майданчику ітд.
Цікаво тільки, чи надовго мені "заводу" вистачить. :xaxa:

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Моя нездійсненна мрія: піти розвіятись без Тугара.
Чоловік мабуть думає, що тіко я без сина піду десь, то одразу в когось закохаюсь, або мене хтось "вкраде" :xaxa: Він так жартома і казав, а в "каждой шутке есть доля шутки". У мене часом така депресуха наступала та відчуття ув"язненості, що хотілось "вити вовком". Навіть потрапивши до лікарні з малим я раділа хоч якимсь змінам (як тяжко там не було).
Але тепер потеплішало, можна більше бути на вуличці із дітками, нещодавно всією сім"єю гуляли центром і я "прозріла", як же це прекрасно не нести на собі 15 кг, або зігзагом бігати по дорозі, щоб пильнувати малого.
Спільні прогулянки ще тим гарні, що я весь час бачу малого і не турбуюсь. Бо у мене вже як хвороба: якось чоловік узяв малого погуляти (а зазвичай я сиджу тоді вдома готую або прибираю), а я пішла із сестрою прогулятись окремо. Так я весь час відчувала тривогу та якусь незрозумілу провину.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

В мене було два періоди коли я божеволіла вдома. Перший-коли була загроза під час вагітності і 14тижневе лежання вдома не роблячи нічого. Врятував чоловік одразу підключивши інтернет вдома(бо до того тільки на роботі був). Пазли захопили настільки що навіть спати йти вночі не хотілось. І фільми. Особливо серіали типу Друзів чи Секс у великому місті.
Потім було дуже важко коли народилась донечка. Чому важко? Тому що вона практично не спала, постійно висіла на руках і циці. Весь час плакала від коліків. Цей період просто перетерпіли. А зараз насолоджуюсь материнством і не розумію куди дівається день і чому я нічого не встигаю зробити з того що напланувала. Правду кажуть що коли ти щасливий час біжить непомітно

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я теж сиджу в декреті....часто такий депресняк накочує...Синок - це чудово, але коли одне й те саме, з дня в день, з місяця в місяць....я маю на увазі повсякденну роботу, тому що синок щодня змінюєтьсяі підносить якісь сюрпризи.Я відчуваю, що тупію і дурію.Серіали не люблю, дуже люблю читати, але хіба ж з дитинкою начитаєшся?.....Інтернет то взагалі мовчу - або коли ммалюк в обід спить, або пізно ввечері. Але тоді чоловік ображається, що мол, йому увагуне приділяю. А коли білкобю в колесі весь день вертишся, то....коротше, думаю, жінки мене розуміють. А зараз ще й активно з сином у футбола граєм цілий день, в пісочниці попорпатись, та й, як пише хтось з форумлянок, зигзагами по вулиці, то сил залишається мало. Відгулявши цілий день, прибравши в хаті й наваривши їсти, я хотіла ввечері трішечки (!) посидіти в неті, так чоловік знов образився, що не йду гуляти з ним і з малим:confused:...А я вже така "нагуляна"!еех....рятують тільки нечасті вилазки з подругами в "цукерню", чи ще десь, і ще рідші сімейні прогулянки, коли дійсно можна трохи перекласти відповідальність на тата....Найбільше лякає, що потроху деградую як фахівець, пробувала повторяти набуте, мови зокрема, але запалу вистачило тільки на 2 тижні. Хочу десь поїхати відпочити, але, але.....фінанси поют романси...Коротше, настрій в мене зараз такий....трохи депресивний...Тре було йти в "жилєтку" плакатись.....

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Дівчата, як вам буде боліти душа, коли ви вийдете з декрета на роботу за тими днями "божевоління" дома. Як мені не вистачає спілкування з синулькою, завтра понеділок, він у садочок, я на роботу, побачимось з ним у сьомій вечора, у дев'ятій він вже спить. і так до суботи.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Ви просто молодець!!!

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я найдовше сиділа вдома 2 місяці, але час пройшов дуже швидко. З коханим гуляла, читала, з друзями зустрічалась, завела блог в інтернеті...

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я найдовше сиділа вдома це 2,5 роки( декретна відпустка) Перший рік думала, що дійсно збожеволію, а потім якось легше було. Дивилась телевізор, читала, гуляла з малим. Легше, якщо ще xтось є в xаті, xоч є до кого поговорити, а ми з дитиною двоx жили. Це дійсно був жаx- вся робота+ немовля, яке часто xворіло- все це були лише мої клопоти. Пам'ятаю такі ночі, що в малого температура, він "горить", а мені навіть немає кому речі в лікарню допомогти скласти, а потім ще їx позносити з 5 -го поверxу до машини швидкої допомоги. Не раз лікарі з швидкої допомагали це робити.
Цілий день як білка в колесі, бо сама. Лягала після 12, а то і першої ночі.
Потім зареєструвалась на посиденькаx і життя стало цікавіше, вже мала кому пожалітись, поговорити. Інтернет став мені великою розрадою. А ще мами, з якими гуляли кожен день, крім зими...

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Я не божеволію вдома!!!! Мені дуже добре, не треба зранку зриватись на ту довбану роботу, я її просто зненавиділа, все чекала той момент коли вийду в декрет. Зайнята повністю донечкою, ми з нею все разом, роблю всі домашні справи, вона дуже любить спостерігати за мною, любить слухати що я говорю, сміється у відповідь, агукає. Вилазим в слінгу в центр, до міста, по магазинах, на природу, ходим на вихідних на каву і морозиво всією сімейкою, зустрічаємся з друзями. Люблю фотографувати, експерементувати на фотошопі, вязанням і вишивками ніколи не займалась, не маю до того терпіння...

Я про роботу навіть згадувати не хочу!...Я не нудьгую. Буває з дитиною нелегко, коли її щось турбує, цілий день на руках, нікуди не вийти, але це все змінюється, дні минають дуже швидко..один день гірше, другий краще.

Я вас розумію. Самому дійсно то дуже важко. Мій цілими днями на роботі, а приходить ввечері вже змучений, але бере донечку і йде гуляти ввечері, а я доробляю те що не встигла.

 

Відповідь: Як вдома не збожеволіти.

Сиджу в хаті вже тиждень, але якщо перші дні отримувала від цього задоволення, то тепер дістало і нуджуся. Інтернет рятує, а ще здибанки з друзями. А як немаю ніде йти, то видумую причини, аби на вулицю вийти. Нудьга страшна, навіть книжки не помагають

 

В гострий період декретної депресії сідаю і розмальовую дитячі розмальовки(добре,що донечки не проти))))))), попускає вже на першій сторінці,головне щоб елементи подрібніше і олівчики яскраві