Чи можливе життя з батьками після одруження?

От тому завжди краще йти жити окремо.Можливо на перший час буде важко,тим більше,якщо появляються діти,але краще самому,ніж слухати яка ти сяка і що все не так робиш.А окремо-сама собі господиня.Хочу мию посуд,хочу не мию)

 

Можливо і можливе, але дякую Богу, що мрії збулися і живемо окремо. То є неймовірно!!!
Молода сім'я має жити окремо!

 

То є факт!!Щоб не говорили батьки,а жити треба йти окремо.Звичайно не в кожного є така можливість,але треба обдумувати всі варіанти)

 

Звучить досить однозначно, життя не чорно - біле, гадаю, більшість сімей , що мешкають з батьками, мріють жити окремо.

Повірте, і більшість батьків мріють жити окремо...

 

Більшість,але не всі.Бо є ж такі ,що хочуть бути присутніми у всіх процесах,обговореннях,вирішеннях якихось проблем.А основне хочуть,що робили саме так,як вони скажуть опираючись на свій вік і свої знання)

 

Для мене найкращим варіантом є проживання з батьками на одній вулиці,можна на сусідніх)) Ось тобі і "сама собі господиня" і при потребі є в кого"солі позичити"
зі свого досвіду знаю,якби ми жили з батьками-не було б у нас сім"ї такої як зараз. А так самі сварилися,самі мирилися,ніхто нам не допомагав))

 

Згідна з тим, що варто жити окремо, якщо є така можливість. Ми ще до одруження почали жити разом винаймаючи квартиру, але коли дізнались про те що будемо батьками переїхали до моєї мами, таке рішення було продиктоване лише фінансами. Хоча як тільки буде можливість плануємо знову жити окремо.

 

до народження дочки ми жили з моїми рідними,тепер окремо,свекруха хоче,щоб ми жили з нею.я вважаю,молода сімя по можливості має жити окремо,це вбереже їх від багатьох плоблем ,адже будувати сімейні стосунки і без цього важко.

 

А ми живемо з моїми батьками, на початку нашого спільного життя не було коштів щоб жити окремо, тепер коли є, то якось морально мені їх шкода що залишуться самі. Погоджуюсь з тим, що живучи окремо менше проблем, самі посварились-самі помирились, ніхто не "пхається" в особисте життя, сама собі господиня. Надіюсь що з часом наважимся і переїдемо жити окремо)

Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

Ви виїжджаєте в іншу країну , що Вам шкода? І чому самі, в мами є тато, в тата є мама. А може, вони

 

Перед весіллям ми з чоловіком також обговорювали тему проживання. Окремого житла нема, але і я, і він живемо в особняках з батьками. Купити власне житло зараз немає можливості, винаймати квартиру не бачимо доцільним, бо і я, і він до ночі на роботі, а платити такі гроші "за нічліг", просто марна трата грошей... Хоч він багато коштів і сил, і часу витратив на розбудову і ремонт свого будинку, ми вирішили його будинок залишити його батькам і молодшій сестрі... а наш особняк будемо по мірі можливостей з наступного року добудовувати, зробимо окремий вхід. Живемо в мене, з моїми батьками... бачу тільки плюси)) Мої батьки полюбили мого чоловіка, як сина))) І мама, і тато стараються йому у всьому догодити... завжди дають пораду (коли ми їх просимо), ніколи не заходять без стуку в нашу кімнату (і то довго перед тим шаркають ногами перед дверима), як тільки можуть часто залишають нас одних, завжди допомагають в побутових справах... Багато хто пише, що з батьками погано жити, це впливає на відносини між подружжям-так, це правда, знаю багато випадків, де дійсно сварка на сварці, вічні суперечки і гаркання, а все через батьків... тоді дійсно варто приймати якісь міри по вирішенню проблеми спільного проживання. Тішусь і дякую Богу, що в нас злагода, спокій і розуміння. Ми (два покоління) розуміємо, оберігаємо і цінуємо ті стосунки, які в нас склались і надіємось, що так буде надалі.

 

неможливе, які б не були батькі і якими б не були ви (але це якщо ви розглядаєте дружні сімейні стосунки, а не згадуєте спільне проживання в комунальних квартирах ).Різні сім'ї живуть по-різному

 

І скільки часу ви вже живете разом?

 

Судячи з лінієчки, одружені, а відповідно живете з батьками мало. Спочатку всі добрі один до одного, бо так би мовити "притираються". Все вилазить з часом. Якщо є можливість жити окремо чи хоча б зробити окремий вхід - робіть. І нехай ідилія в стосунках буде і надалі

 

О це є так)Спочатку дійсно всі хороші,все добре,але пройде трохи часу і повилазять всі "скелети" з шафи...

 

Придалась цитата з улюбленого фільму "За сімейними обставинами": "Родителей нужно любить издалека — чем дальше, тем крепче..." Щось в цьому є ))))

 

Знаєте, тут є і інші моменти, такі, як несамостійність, неВідповідальність за важливі рішення, скажімо так: не в повній мірі прийняття своїх нових ролей, бо частково вони виконуються господарями дому - батьками молодят, бо в домі ваших батьків ви далі їх діти, і є певна ієрархія сімейна, і в такому контексті складно розкритись як самостійна сім'я. Звичайно, якщо всі члени такої родини неконфліктні, толерантні, тактовні і т.п., це суттєво пом'якшує ситуацію, та все ж...

 

Дівчатка, Ви знаєте, інколи важко читати ваші коментарі відносно дописів... чомусь на мій позитив завжди знайдеться песимістичний комент... Так, я дуже мало часу заміжня, так ми дуже мало живемо разом, але...я вірю, що все буде гарно, світло і добре... але чомусь мене завжди переконують, що ні-ні-ні!! то тільки так добре з самого початку, а от поооотім... і от хочеш-не хочеш, підсвідомо ти себе налаштовуєш і чекаєш, а при найменших конфліктних ситуаціях думаєш-ага, от воно, почалося!!! мене ж попереджали, що так буде!!! достатньо, нажилась щасливо, а тепер -на тобі маєш сірі сумні будні... хочеш дитинку, ходиш така замріяна вся, щаслива, аж світишся, напишеш якийсь радісний, щасливий допис-і знову... а ви думаєте, що діти-то легко???, а ви думаєте, що чоловік вам буде допомагати???, а ви думаєте, що не буде конфліктів з батьками, щодо виховання??? а ви думаєте, що будете мати на себе хоч краплину часу???..............-ні, все буде зле... втомилась я щось від такого спілкування)) оптимізму мого забракло всім пояснювати, що можна бути щасливою!!! варто цінувати те, що маєш і тішитися кожним прожитим днем, що Бозя дала тобі. Але як на мене-це справа кожного особисто... Сумно щось мені стало..

 

Швише реалістичний. Ніхто не каже що все буде погано, але у хмарках літати теж не варто От коли проживете з батьками хоча б 3-5 років і потім так само будете відгукуватися про спільне проживання, тоді Вам повірять.

Ну не знаю де Ви таке знайшли - мені здається що на ДП навпаки завжди підтримають і розрадять, а гловне поділяться власним досвідом. Де ви знаходите той песимізм? Ну але кожен бачить щось своє

Єслі шо - то я теж оптиміст, але часом такий троха саркастично-реалістичний

 

@Perseida тільки вийшла заміж, коли ж їй ще літати в хмарах як не тепер