Дівчата, от читаю вас і розумію, що і всі бабусі одинаково, і всі молоді мамочки також. ( бачу себе 10 років тому) повірте з роками буде легше. І дитину на вихідні - канікули ще будете просити щоб забрали. А вони будуть шукати причини відмовити. Але для себе я зробила висновок і мамі, і навіть (о ужас!!!)) дитині потрібний свій особистий час і простір. І не важливо як ви цей час використає те: помийте голову, чи потеревенити з подруга ми, чи сісти в комп. Бо біля відпочившоі мами і діти щасливі, і тато задоволений і голова помита
серйозно? хоча, може комусь то і нормально. Я думала, то від біди вже такі ситуації. Але ж не навпаки!
Та то в більшості так, поговорити. У мене також всі такі на словах були няньки, що ну. Скільки ми не наслухалися: "а у мене вона би спала нормально, не плакала, не була комарами обкусана і т.п.", " а як залишили їм на ніч дворічну малу, коли поїхали на весілля в сусідню область, то вже о 6-й ранку видзвонювали, щоб ми своє чудо забрали. До повного щастя малу ще вжерла оса в саме перенісся, коли баба з дідом її вигулювали, вигляд був ще той. З того часу не те, щоб зовсім перестали повчати, але трохи заспокоїлися.
О, як я вас розумію. Також 10 днів. Ні, якби ми мусили уживатися разом, то якось би було.. напевно. Але все-таки думка про гарантоване близьке повернення додому не дала мені зійти з розуму. Проаналізувавши, що мені не давало спокійно жити в декреті, зрозуміла, що не відсутність роботи, нудьга чи завантаженість малим, а саме присутність купи людей в хаті. Тут треба смайлик, танцюючий з бубнами. До речі, в МОЇХ батьків теж колись виникла "чудова ідея" забрати малого до себе, щоб він там в школу ходив, а до нас на вихідні приїжджав. Просто мама Павлика обожнює - не те слово, він би в неї і моєї бабусі був під наглядом цілодобово і без ускладнень з доїжджанням для них, а то ми працюємо-працюємо, бабусі катаються-забирають.. На що я відповіла, що як почалася така пісня, то можу й дома посидіти, дитину глядіти... Але цей варіант чомусь нікому не сподобався
А знаєте, є ж такі мами, які раді віддати дитину. От я знаю таку пару, чоловік вічно десь катався по Китаях, Кореях (музикант), вона також постійно гастролі в оркестрі, малу віддали бвтькам в інше місто взагалі, вона там і в садок ходила, і в школу тепер. Батьки зараз розлучились, а дитина в них по вихідних, то жахливо... Бабця і дідусь в такому випадку замість мами з татом...
Ну це очевидно, ненормально.. Може, вони й не раді були віддавати дитину бабусям, але гастролі.. та ще й розлучилися.. А там вже й звиклося і не уявляється інакше.. Мені здається, в даному випадку то все через розставлені пріоритети "робота-чоловік-дитина і т.д.". Мені теж деякий час довелося побути дитиною, для якої бабуся замінила (намагалася замінити) маму, то є дуже і дуже недобре для дитини. І виправдано тільки як тимчасове явище, якщо вже ніяк нема на то ради.
+100 І я була з тих дітей, вихованих бабусею, правда, вже в підлітковому віці. Не хочу, щоб в моєї дитини бабця була важливіша, ніж мама.
Аналогічно, може, саме тому й не сталося так, щоб В нас з бабцею (попри те, що ми дуже любимося) постійно виникали конфлікти і непорозуміння власне на грунті отих поривань "замінити-порадити-проконтролювати" - від щирого серця, але дуже часто недоречних. А з маленькими дітьми дійсно ризик віддаленості від мами досить великий, особливо якщо це ситуація на десятиліття, що вже нічим не виправдаєш.
та то знаєте власне як розставити пріоритети. Гастролі є не завжди, особливо в мами, та й мама мала би таки вибирати дитину, а не поїздки, а здати дитину на виховання це як на мене просто злочин. Нащо тоді дітей народжувати? При тому вони впевнені, що роблять краще для дитини, щоб вона собі спокійно в одну школу ходила і так далі. Воно то ніби так, але дитині потрібна мама, хай би там що.
Мені був 1 рік, коли мама вийшла на роботу і мене виховувала бабуся (татова мама), а на ціле літо мене відправляли в село до іншої - маминої мами. Батьки постійно на роботі. Я взагалі не пам'ятаю моментів, які ми разом проводили. Розумію, що тоді був такий час і щоб вижити, вони мусіли так робити. Зараз ми з чоловіком намагаємось по максимуму приділяти час дітям, а до бабусь відправляєм, коли діти самі того просять, бо скучили.
Чомусь наше життя якось так складається - з однієї крайнощі в іншу. Наші батьки виходили на роботу коли дитині заледве рочок виповнювався. В 90-ті почались масові заробітки, де діти роками мами не бачили. В теперішні роки ми хочемо віддати себе дітям всю і доходить до На мою думку, правильно - десь так посередині, щоб і для себе пожити, і дітей не обділити. Враховуючи стан економіки на сьогодні, боюсь, що скоро ми знову можемо опинитись перед вибором вся в роботі або вся в дітях
Погоджуюся...це напевно, тоді і зникає з населення цей середній клас забезпечення. Є тільки заможніший клас, де мама може ні про що не турбуватися і бути вся для дітей, і малозабезпечені, де 2-є батьків пашуть, а для дітей ріднішими стають бабусі-дідусі...
наші обидві бабусі хочуть забрати до себе старшу, щоб нам важко не було. я вже 500 разів казала (і чоловік теж), що ми не віддамо дитину, щоб зовсім не бачити. при чому вони хочуть її віддати в садочок. не знаю, як моя мама, а свекруху я бачила, як поводиться з дитиною (гостювала в нас 2 тижні): в +5 вдягнула двоє штанів + комбінезон, якщо доця не хотіла їсти, то годувала солодощами, вмикала мультики їй на годину часу (при цьому ми їй зовсім не вмикали до того). звичайно, я все присікала, як тільки бачила, але що буде робитися, коли мене не буде поруч? а страшенна віра в таблетки свекрухи.... і мені дуже цікаво, як би вона справлялась з дитиною, якщо обох своїх дітей вона сплавила своїй мамі від 1 року до школи.
Як то хочуть до себе забрати? І в попередніх дописах таке ж читаю, що бабусі хочуть забрати внуків...то, що якась річ? предмет? Я взагалі цього не мужу зрозуміти...Дитина, мама, тато - ось це є сім`я тільки так...і тут, в колі сім'ї вирішуються всі питання, які стосуються тих самих членів сім`ї, а діди і бабусі і решта родичів тільки ставляться перед фактом, інформуються про певне рішення.
о,і я знаю такий приклад і тут батьки не на гастролях чи в іншому місті. просто "матуся"(саме в лапках, бо яка ж то мама?) стріла багатшого дядю і покинула сім*ю. розлучилася з чоловіком, а дитину залишила своїй мамі. живе з новим мужом в особняку в одному місті з дитиною, а малу(десь років з 10ти) виховувала баба. як так можна? виходить, що для дитини не лишилося місця в її новому житті...
Таки то офф тут, але... знаю таку родину, де дочка народила дітьо і то так плановано(ну тобто були одружені вже з чоловіком, то я мала на увазі), і одразу....дівчата, уявіть собі, одразу вона поїхала на заробітки...на квартиру заробляти! дитині вже третій рік, а мами він не бачив і основне, що бабуся з дідусем вже теж не молоді, хворіють, ім то і важкувато і вони не планували, що то так буде...а вона не вертається!!!де чоловік, я не знаю точно, чи з нею чи де... блін, пишу і аж тіпає від злості,а ще...ще плакати хочеться, як згадую хлопчика манюнього...ех
Та то не завжди навіть від забезпеченості залежить. Знайома віддала 2-річну дитину батькам в село, сама вийшла на роботу, хоч фінансової потреби не було, вони досить забезпечені, просто їй набридло вдома сидіти. Їздять на вихідних лише до малої. Для мене то таки незрозуміло, тим паче що дитина така очікувана роками, довго лікувалися, робили штучне... Чого б вже не потішитися тій єдиній дитині, поки малесенька...
На око прикинули? В кожного свої потреби і рівень забезпеченості. Всі так файно чужі статки і потреби рахують.
Та які б то статки не були...думаю,форумлянка мала на увазі,що вже не ж вони геть такі бідні,що вона вимушена була йти працювати...я наприклад зовсім не підтримую ту ідею,що "давай живи дитина десь без мене,а я мушу заробляти,бо то ж треба тобі і найкращу школу,і дорогий одяг і іграшки і телефони і т.д.",а дитині найперше треба МАМА...і треба виходити зі своїх можливостей...ясно як взагалі нема,що взути дитині,то одне... І таки в суспільстві існує розмежування забезпеченості людей...