Еміграція з України

Розкажу на свому прикладі,так як одружена з громадянином Польщі майже 5 років.Фіктивний шлюб розкусять при першому інтервю. Нє,нема ніяких інтимних питань,але є багато питань про сімю,родину,імена,дати,місця і т.п. І так кожного з подружжя питають то саме,і кожного окремо Загалом розмова триває до 2 годин.Додому приходять дивитись,але перед тим попереджають, що на протязі 2 тижнів хтось прийде тебе перевіряти.Ну до мене приходили,і нас з чоловіком в той час вдома не було,то ходили по сусідах,питали чи мене знають,чи ми разом живемо і т.п. В свекра і свекрухи дивились на штампи з границі чи дійсно їздили на весілля (в нас було у Львові).
Зараз в мене вже сталий побит.Спочатку тимчасовий на 1 рік,тимчасовий на 2 роки, і після цього постійний .
Але на громадянство я ще не можу подавати (навіть не знаю чи хочу?),бо треба мати сталий побит більше 2 років і здати екзамен на знання польської мови.

 

Ну бачте то як де. Я сама зауважила , що у кожному воєвудстві свої якісь приколи. Я то по уженді побачила, ми як збирали документи і я розповідала сестрі, то в неї дещо було по-іншому. Так от її однокласниці зі Львова задавали досить інтимні питання (ну якщо яку білизну носить то є інтимне)

 

Для мене також інтимне.Та...це певно залежить від рівня культури,того хто проводить інтервю,
тим більше,що вся розмова заноситься в протокол.

 

вище писали вже про італійське громадянство, я не орієнтуюсь, які інші шляхи набуття існують, крім мого особистого випадку (оскільки мій чоловік громадянин Італії). знаю, що процедура очікування на подання документів скорочуються в разі народження дитини.
не має тесту мовного. загалом з 1 травня, буде дійсна лише інтернет процедура подання документів- сплатив 200 євро за розгляд справи, додав всі переклади і відіслав.
знову ж таки, обіцяють, що розгляд справ займатиме до 6міс, тим не менше, моя подруга, полька, чекає вже 3 рік! тобто 2 роки від дати прописки (якщо не більше) +3 роки розгляду її справи. інший друг (жив то в Мексиці то в Італії), йому це зайняло ще більше часу, потім ще довго чекав (близько 4 років) на розгляд його справи, і постійно надзвонював в архіви, чи не загубили його справу!

не знаю на рахунок візитів додому (я не подавалась і не подаюсь на громадянство), але на пермессо (дозвіл на пмж) приходили додому: без попередження, але не серед ночі, а в обід в суботу, глянули всі кімнати і всі поверхи, на цьому все закінчилось. коли ж я вже подавалась на внутрішній документ ідентифікації, то поліція зустріла мене вже на виході з дому, навіть не заходили, підписали все і поїхали геть!
не знаю на скільки довгим є процес очікування, в разі легального проживання в країні, я чомусь думала, що в районі 10 років (принаймі чула такі історії), але це можливі перекази і плітки!
загалом, очікувати треба, і з бюрократичної точки зору, треба багато непотрібних документів (зачасто, самі працівники собі ж і придумують ці документи)! досі згадую з жахом ці очікування на подавання на пермессо: приймали документи раз на тиждень з 8.45 до 9!!!

 

Може знаєте такі фірми,які допомагають знайти роботу в Канаді або Америці?

 

Ого!
Нас взагалі не перевіряли- бесід не проводили, сусідів не опитували, додому не приходили.
Ми принесла тільки довідки про доходи і довідку про достатню житлову площу.
Все.
Але, взагалі, дуже рада, що отримала ПМП, бо ті спочатку щороку, потім що 2 роки походи до інстанцій трохи напрягали.

 

а чому ні? тим більше в дешевих мусульманських країнах 600 баксів на прожиття - нереальна сума. В Єгипті більшість працює на 50-70USD на місяць. Прості турки теж не розкошують. Там головне мова, її знання скорочує витрати на 50-60 %.
Якщо рівняти однакові доходи в нас і в Туреччині, Тайланді, Єгипті, Тунісі і т.д. - то ми тут "кулак смокчемо", а там за ті ж гроші розкошують.

 

Тайланд, як і більшість Азії подорожчав нема ради.
А ще рік тому так- там був рай в ціна/якість.

 

Тут тоді постає питання - а чи захочеться жити в отих "бідних мусульманських країнах"? Ще й в осовному неспокійних, з іншими поглядами? Якщо нормально заробляти, то тут теж людям непогано живеться. А про Канаду чи США коли наші люди чують цифри зарплат, то думають що будуть там розкошувати, а насправді варто поцікавитись скільки йде на оплату всіх обовязкових рахунків, і проаналізувати що залишається реально "на руки". Добре живуть там висококваліфіковані фахівці, такі що практично всюди будуть цінуватись. Звичайний робочий клас живе не бідно, але в дечому навіть "папроще" чим ми

(просто не всі тамтешні нюанси люди знають).

 

для мене це дуже стримуючий момент.

цілком згідна, але щось в нас зовсім неспокійно робиться. А в світлі останніх подій на Закарпатті взагалі сумно.

моя коліжанка в Мукачево сьогодні мені розповідала, як в неї по подвір"ї бігали наші військові в повному озброєнні, а вона в той час намагалася дитину приспати. І втекти з власного дому з дитиною на руках можливості не було

про це я можу багато написати І не хочу туди їхати на ПМЖ, бо в моїй ситуації зовсі не мед буде. Я себе тут краще почуваю ніж там в найближчі 10-15 років буду.

 

Я б з радістю почитала. Чому? Знаю, що у Вас там родичі, адаптація мала б легше проходити...

 

ні, переїхавши вони заробляти стали ще більше- з явився стимул. В Україні теж багато витрат.Повертатися на Україну не мають уже ніякого бажання. Одні там рік прожили, інші- біля трьох років. Лише після цього прийняли рішення залишитися назавжди. Взагалі Турція серед іноземців зараз неймовірно популярна. І далеко не українці чи росіяни там на першому місці. За останні 2 роки житло зросло в ціні, оскільки його масово скуповують англічани та німці. СНД_шники- на третьому місці. Багато хто з них приїжджає у своє житло на кілька місяців на рік, інші- тут проживають постійно. Я вже писала про ціни- продукти там не дорожчі, ніж у нас. Дороге лише мясо, особливо телятина- воно тут вартує близько 150 грн за кг ( на наші кошти). Побутові речі- дешевші. Пальне- нижчого класу - так як у нас, вищого- на 50% дорожче. Дорогий проїзд у транспорті та навчання у приватних школах ( державні- безкоштовні). Але там приватні школи- це не наші приватні. Вони включають і навчання кінному спорту і взагалі купу всього. Хоча і держана освіта там цілком непогана.Ті, хто оформлює річний вид на проживання , одночасно сплачують страховку у 300 доларів на кожного члена сім ї на рік Це покриває повністю витрати у державних закладах і на 80%- у приватних. Рівень медицини у державному і приватному закладі- +- однаковий. Різниця лише в тому, що в державному доведеться в загальній черзі чекати. Ну і є такий нюанс, що в перший рік перебування страхівка не покриває витрат по пологам. В перший рік пологи можуть проходити лише оплатно у приватній клінці і коштує це задоволення 1000 доларів ( приватна клініка, приватний лікар,перебування разом з чоловіком увесь період).

п.с. я також вже писала, що коли їду навіть просто десь відпочивати, то наше сімейство ніколи не сидить в межах готелю, яким би він супер-пупер не був. Ми любимо вічно десь лазити, знайомитися із іншими , спілкуватися із тими, хто вже знайомий по попередніх роках чи по проживанні в Україні.Щодо цін, то багато хто би дуже здивувася, дізнавшись, у яку реально ціну для туриста виходить доба проживання в 5* готелі з "олл"

там зараз пройшли певні зміни щрдо мінімальних зарплат по різним галузям. Так, наприклад, вчитель чи медсестра не може отримувати менше 1100 доларів, а лікар- менше 1600.Приватна сфера має більше. Але і працюють там далеко не по 8 год на добу і вихідний дозволяють лише 1 на тиждень. Ну і іноземцю влаштуватися на офіційну хорошу роботу важко, оскільки діє принцип працевлаштування громадян. Тобто якщо приватник хоче узяти на роботу іноземця, то він повинен працевлаштувати 5 своїх громадян. Тому "наші" ( не фрілансери) там заробляють або відкриттям власного бізнесу ( ті ж кафе-магазини) або ріелторами підробляють. Молодь працює трансферними і готельними гідами , аніматорами і гестрелейшнс ( їм платять по турецьким міркам небагато- від 500 до 800 доларів, але проживання і харчування включене. Найменше заробляють аніматори, найбільше-готельні гіди туроператорів( крім зарплатні в них є ще % від проданих екскурсій). Продавці в магазинах при готелях мають невелику ставку +%. Тут теж багато "наших" працевлаштовується, бо турки за 1000 доларів на місяць працювати особливо не хочуть)

 

Люди просто не так зациклені на шмотках та інших матеріальних благах. І навіть живучи простіше, вони мають доступ до таких речей, які для українців ще довго будуть недоступні. Це чисті парки і дитячі майданчики, незнищена природа, дороги, поліція, яка тебе захищає, швидка і пожежна, яка приїжджає за 2 хвилини, і ще багато чого...

 

так, в мене там найближча родина :цьоця-мамина рідна сестра-моя хресна, двоюрідний брат і сестра. Тому все далі написане буде тільки з точки зору моєї ситуації.
Я маю свій дім і свій бізнес. Якщо я зараз приїду в Канаду легальним емігрантом, то мені буде дуже важко підтвердити свій диплом - ЛНУ Франка - фінанси і кредит. Я пробувала вже це робити в 2001році, треба закінчити мінімальний курс універу і здати купу екзаменів, по профільних предметах - наша фінансова система кардинально відрізняється від того про що там вимагається. Мені простіше - проблем з мовою нема. Але для того, щоб то все зробити треба як мінімум рік вчитися (знаю, що це не багато), а за той час хтось має заробляти на житло, харчування, моє навчання і захисти. Чоловік мови не знає - вже 2 роки намагаємося навчитися, але дуже туго нам йде

я, щоб його не забити відразу відмовилася його вчити. Ходить до вчительки, потім вдома перевіряємо, як дітям уроки

. Свою освіту він не підтвердить, однозначно. Тому йому доведеться розвозити пошту або працювати на будові чи шиномонтажі. На проживання, навчання, харчування і т.д. того не вистарчить. Є ще варіант, щоб він пішов дальнобійником. От то зовсім не варіант - переїхати з власного дому з своїм дрібненьким бізнесом до Канади, гарувати, як наймитам без житла і освіти ( зараз не продамо ні будинок ні машини), загробити сім"ю і точно вже не мати дітей (мені 37 йому 40) аж ніяк не суперова перспектива. Сидіти на шиї родичів - то не для мене. Можливо за 10-15 років все налагодиться і ми візьмемо в кредит хату, машини, навчимося мови. Але чи воно мені треба буде в 50? Не думаю.
А як я маю кинути 70- річну маму саму? Без нікого? Щоб вона померла і її за тиждень сусіди знайшли?
Сідати на державну допомогу теж не варіант - обмежений в праві вибору роботи. А сидіти на держ допомозі - означає не мати можливості розвиватися, а працювати на готівкових підробітках. Я вже колись "відкалатала" офіціанткою в ресторанах на весіллях, посудомийкою по-ночах, в магазинах прибиральницею і продавцем в "все по 1 долару", розносила пошту зрання. Так, нормально заробляла, бо працювала 15-18 годин на добу, але то не життя. То виживання і персективи не бачила.
Тому справа не в адаптації. Справа в перспективі. В 20 років можна пробувати, адаптовуватися.

--- дописи об"єднано, 13 Липень 2015 ---

Звичайно. Там матеріальними благами не називаться власне житло, машина для кожного члена сім"ї і освіта для дітей.

нажаль, так в нас історично склалося, що не скоро до цього ми дійдемо. І є дуже великий % населення, якому то не потрібно, бо не виховали в них такої потреби.

 

Дуже погоджуюся, особливо з оцим

.
Проживши півтора роки тут, скажу те саме - якщо починати тут все з початку (а якщо імігрувати, то таки все з самого початку доведеться налагоджувати), то таки в 20-25. Справа не лише в віці, а у всьому, що з віком пов'язане - сім'я, діти, стан здоров'я, ступінь розвитку кар'єри (посада, фінансова сторона), житлове питання (є своє житло, чи нема), родина, зокрема батьки (отут особливо прослідковується пряма залежність - навіть, якщо не така сама ситуація як у Флейм ( і у мене), коли неможна просто сісти і поїхати, залишивши маму зовсм одну - чим старша людина, яка емігрує, тим старші батьки, зі всіма витікаючими. Особисто я не хочу спілкуватися роками в скайпі і потім, грубо кажучи, приїхати на похорон. Якщо імігрувати в 20-25, то є значно більша вірогідність, що коли батькам знадобиться ваша підтримка, ви зможете або забрати їх до себе, або самі поїдете з менш відчутними для свого фінансового рівня наслідками.
ОТак в двох словах. Хоча насправді по кожному з вище перелічених пунктів є ще купа інших підпунктів і "але" та "якщо".

 

Знайомі, досить забезпечені люди, захтіли страшно Канади, тепер гарують там як коні, бачаться раз на 3 місяці. Жінка була тут світською леді, манікюри-педикюри-зачіски, всьо як полагається, а там навіть не має часу і сил голову після роботи помити. Чоловік те саме, тут був поважним мужчинкою, на роботу їздив хіба взятки забрати, а там спить на голому матрасі. Тепер може і хотіли би вернутись, але куди?, з роботи розрахувались, бізнес продали. Та ще й купу бабла в документи вгрохали

 

Любов до шмоток, то взагалі не показник, хоч наші люди (як і більшість з колишнього совка то діло люблять, особливо трохи старші, молодь вже трохи інша в тому плані стає, імхо).

 

Власне житло (не в кредиті там далеко не кожен може собі дозволити, машина - без неї ніяк, бо банально нікуди не доберешся (і ціни на авто там низькі, бо це предмет необхідності а не розкоші), а освіта - знаю що саме на престижні спеціальності дуже важко і дорого навчатись, а про лікарів то взагалі окрема історія

знайомі лікарі давно вже в США емігрували, то років 10 (!) пішло щоб там перевчитись, здати всі потрібні екзамени і змогти працювати лікарями, а не санітаркою, в кращому випадку, бо наша медична освіта там не визнається

, також і юристи там серед престижних спеціальностей. А так, основна маса людей працює з робітничими спеціальностями, а на ще важчі і неприємні роботи йдуть переважно емігранти з бідніших країн.

 

У всіх по-різному... Мій брат з родиною, жінка і 2 дітей, переїхав теж в Канаду і не жаліється. Працює не більше, ніж тут, а навіть менше, бо один день з 5 офіційно на його фірмі можна працювати вдома. А жінка і не думає працювати, бо немає потреби. Навпаки, пішла ще вчитись в універ, хоча вже має вищу освіту... За пару місяців життя спромоглися придбати авто. Так що, хто як влаштується.

 

Зато "в Канаді" Тут ще один момент - там треба за кожну копійчину нормально так "відгарувати", і ніяких світ-вихідних-відпусток, декретів" як наші люди звикли. Роботодавці використовують по повній людину, і добре якщо добре платить і у людини нормальні умови проживання, хороша інфраструктура, гарний район, бо пахати доведеться по-любому

--- дописи об"єднано, 14 Липень 2015 ---

Все у людей по-різному Це ж залежить від спеціальності (наприклад якщо він ай-тішник в хорошій компанії, то може на все вистачати, і жінка може собою займатись))