Відкрита велика жилєтка (4)

Сумно мені і боляче від ситуації, в якій опинилася, по суті, зовсім чужа мені людина. Другий день не йде мені то з голови. Дочка б"є її, забирає гроші і зникає до наступного разу. І найголовніше, соц. служби, юристи і т.д. "допомогти не можуть". Тільки дитину (тобто,онуку, малу тієї "дочки"), для якої бабця є всім, забрати можуть. Якщо хтось має контакти добрих юристів (бажано, безкоштовна консультація, бо з фінансами в них дуже зле), то, будь-ласка, поділіться.

 

Я також так перейнялася маленькою Алінкою, так її люблю, як свою дитинку, чомусь думаю, що не одна я така. А на таких людей не звертайте уваги, вони самі не знають, що з ними може статися. Черстве серце такої людини, її "болить", що на біду дівчинки відгукнулося стільки небайдужих людей, а це означає, що ми все-таки щось робимо правильне у цьому житті. Продовжуємо творити добро і таких людей буде все менше і менше

 

@Patty скільки років "дитинці"?

 

тій, котра онука - 8 років, нею займається виключно бабця. А дочка тієї бабці і відповідно "мати" дівчинки (котра б"ється, вимагає і зникає і т.д.) - повнолітня, звичайно, але точно зараз сказати не можу.

 

Я не юрист, звісно, але дещо знаю.
Наскільки я орієнтуюся - допоможе лише виклик міліції і заява про побиття ( бажано зі свідками) з офіційним зняттям побоїв на Пекарській, потім суд. На перший раз оштрафують або виправні роботи. На другий - можуть і посадити.
Звісно, якщо бабці вистачить на то духу. Бо моя сусідка заяву на сина забрала (я була свідком, звідти і інформація, слідчий все гарно розказав, шкодував бабцю).
Правда, що в такому випадку з дитиною - я не дуже в курсі. Щоб "маму" позбавити батьківських прав - треба довести її погане ставлення до дитини, а не до баби. Тоді, якщо баба не дуже стара, має житло і здоров'я доглядати дитину - має шанси стати опікуном.
Тато дитини, я так розумію, невідомий і не допоможе?

 

так мені важко на душі, вранці в ДТП загинув дуже добрий знайомий

(співробітник та товариш мами), надзвичайно приємна, весела та компанійська людина (був водієм швидкої)

 

Завтра йду творити добрі діла.... прибирати і білити стіну в чоловіка на роботі. Бо там ПІ...Ц, що робиться. Але я потім буду ж сама винувата! Як завжди. Вже чую що йому не підходить, хоч сам просив про допомогу

 

Я не розумію. Не підходить - роби сам, так, щоб підходило. Або нехай і далі буде як є.

 

Як я вас розумію...
Та я давно вже вирішила не закриватися. Полюбому таким "падлам" гірше, ніж нам.
А відкритою мені файно.

А може їх не треба закривати?
Якраз думала писати про щось таке, та розрулила все на ура.

Може тому що не всім важко?
Це я більше до себе пишу. Малому уваги приділяю і так нормально. А як подумаю про його освіту- ой, краще не думати.

Ото в мене так само.
Я собі теж дала обіцянку,що діти такого в житті не побачать.
І що? Раз в тиждень мене так накриває на ту тему шо ну... Потім якось встаю і йду жити далі.
Так чогось мені фраза Золушки нової запала в душу- бути сильною і вірити в добро. Наївно так, та мене тримає))).

Погоджуюся.
Теперішня ситуація якщо надовго залишиться- вилізти з того мозгами буде надзвичайно важко. Далеко ходити не треба- подивіться на більшість батьків, які пережили 90-ті.

Пішла думати чого горюю я.
Одне знаю точно- у мене були інші плани на розвиток малого. Це мене певне найбільше нервує зараз.
А кемпінг в лісі- так так. Я того терпіти правда не можу, та чоловік вже всі вуха прожужав на тему ну коли вже Тео підросте щоб його в гори брати))). Мрії збуваються, ага.

Та не вчитися, не вчитися. А якнайшвидше придумати як з того вилізти і вилізти таки. Хоча б до попереднього рівня. Я вже мовчу про те, що і він був сильно натягнутим до слова "рівень".

І чого я сюди прийшла))?
О, згадала. Вкотре наступила на граблі віри в людську відповідальність. І навіть сваритися сил немає. Добре, що є чоловік, який того так не залишить. А граблі, граблі. Що з вами робити...

 

Поснідала, млинець!!!! Зуб, який недавно зробили, вивалився разом зі штирем. Добре, що не проковтнула. Завтра знову до стоматолога... Задовбало!

 

те що є байдужість чужих людей, це можна пережити, але от байдужість кровних і "ніби близьких "це просто .... незнаю які підібрати слова.

 

Капець, після того як мої "пяточкіни" скупали телефон в унітазі він вклєк і не включаєтся.
Вчора якось туда-сюда ще працював, а сьогодні все! І то якраз в такий момент, коли мені треба стільком людям нині задзвонити.


І ще, коли нині забирала косметику з фірми нечайно розбила банку парфумів. Зажала 1,50 грн за фірмовий кульочок, точніше не настільки зажала, як мене вк...ло, що вони тепер їх продають. Несла все в руках і на тобі хляп і трясь
Ото вжем си заробила!
То певно гріхом мені братися за стільки справ одночасно!

 

дзвонив мені нині власник квартики, яку орендую..знову піднімає мені плату на 500 грн..тобто сумарно з жовтня вона вже на 1000 грн зросла..слів немає просто..і його розумію, о все росте, але іншої сторони ЗП то нікому не піднімають..сиджу в растєряності, аж розплакалася з того всього

 

І мене це спіткало. Правда, основна робота є, але на ту з/п жити

- і платити комунальні послуги

, з теперешніми цінами... Не знаю, що буду робити. Все стало страшним.

 

нереально.. і знайти кращу (та й взагалі, будь-яку) роботу - ціла проблема. Хоч би в декрет, чи що - і то ніяк )) Цей місяць покаже, як дамо собі раду, наразі щось негарно все виглядає, тре думати, як з того вийти.
Але аби здоров"я. В мужа колега - 45 років, жити і жити - рак, 4 стадія. І нічого ж не боліло, а як почало турбувати, подивилися, а метастази вже повсюди. Такий класний чоловік, розумничка, один син в мами 86-ти років.. От де біда. А ми прорвемося. ))

 

Куртка на ваті !!! "Чарівна" погода далась взнаки. Я вже захворіла. Гавкаю, як старий пес

сьогодні чуть не бєкала і курити не хочу

. Груди тисне

спочатку подумала, що то жаба, а нє...[/HIDE. Температура гріє

вночі мусила випити парацетамол, бо місця не могла собі знайти

. Ну, що за й.... бабай?!

 

В мене жилетка не дуже серйозна, але я в пєчалі... Я цього року вперше випускаю 11 клас, і шукаю собі сукню на випускний(ну як кожен рік) Я в одному магазині побачила сукню у вітрині, вона моргала мені і правим, і лівим! я аж вийшла з маршрутки... Вона шикарна! Я в ній просто БАГІНЯ!!! Але ціна...

 

Ніколи тут не писала, може легше стане, бо реву вже другий день. Орендована хата, чоловік від нового року без роботи, я в декреті, гроші закінчуються. Чоловіку запропонували роботу, гарну роботу, але далеко. Лишати нас з дитиною самих не хоче, тому вже енний раз переконує мене їхати жити до батьків і ніяк не може зрозуміти чому я не хочу. До його мами я під дулом пістолета не піду жити. Мої батьки вже купу років за кордоном. Є бабця 70 км від Львова і місце для нас там є, але не хочуууу! Знаю точно, що хіба нервуватись буду, бо бабця в мене специфічна, та і жити в тій глуші я відвикла, навіть нету нормального нема. Шукати компроміс чоловік не хоче, до баби в село або до свекрухи (бррр). Буду завтра випрошувати/виплакувати ще місяць ЖИТТЯ. Якщо не вийде - пишите письма.

 

Не знаю які у Вас відносини з свекрухою, але я 4 роки жила в гуртожитку з чоловіком і двома малятами і була така ж категорична - до свекрухи ні за що! Але сталось так, що ми таки переїхали сюди і все настільки класно, що я тепер не розумію чого себе так накручувала і ридала перед переїздом . Може, не все так страшно, насправді?

 

Вважаю, що якщо в вас немає варіантів, то ви в першу чергу маєте чоловіка підтримати. Для них дуже важливо почувати себе спроможним опікуватися родиною, бути на коні. Як багато людей взагалі зараз не можуть знайти роботу, а життя в селі чи де - то ж не назавжди. Я жила в смт. з бабою і дідом, коли вчилась 5 років. Теж було всяке, але все відносне. Зараз згадую з теплотою і вдячністю. Ви в першу чергу маєте думати про дитинку, комфорт для неї, щоб вам всього вистачало. А хіба ви не будете нервувати, коли думати де взяти гроші на той місяць?

Sent from my SM-T230NU using Tapatalk