Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
от тут і відповідь, хто заробляє той і тратить. Я б навіть не переймалась,живи як хочеться тобі, можливо тоді ставлення чоловіка зміниться Зла сьогодні,знову розмови які не люблю Щиро вірю що Бог поможе мені вирішити усі питання допоки в мене дах не поїхав
Тихенько поплачу. Ввечері гуляли всією сім'єю, так тепло і добре на вулиці, дерева цвітуть красота! Вже по дорозі додому , на рівному місці впала на два коліна, а так як мала на руках Аню і при падінні її піднесла до гори , щоб ще й дитина не побилася, весь удар дістався моїм колінам. Ліва нога роздерта, коліно розпухло. Ааа, як болить, найгірше не знаю чи зможу встати на ногу, а завтра маю стільки роботи. Ну і вже два рази так корчі хапали за ногу, що аж закричала від несподіванки і болі( Єдине , тішить в тій ситуації це те що інтуїтивно піднесла дитину вгору і не кинула її, мені просто страшно уявити , що могло бути, коли б я впала на дитину, чи впустила її.
Я влетіла на 200грн. Ніби, дрібниця, але зараз ну ніяк не можу дозволити собі просто подарувати їх. І так мені прикро, рахую ті копійки, а тут таке. Не бачу жодного виходу з грошима, жоднісінького І нічого мене не тішить, вся в напруженні, що робити, як виживати...
Чим зупинити кров? На шитківниці гаратнула так, що навіть плакати немає сили... Дзвонила в аптеку, там якась гомеостатична губка є за 80 грн, варта спробувати?
Навряд чи вам від того полегшає, але я була б щаслива, якби влетіла тільки на 200 грн...(((((( мій вльот набагато більший((((
Розчарувалася, хоч і купу разів кажу собі не "зачаровуватися", а виходить не завжди Певно то родом з дитинства - бажання вірити в реальність мегапозитивних героїв з казки. А може існують таки, а?
розчарування, мабуть, найбагатогранніше відчуття. Воно руйнує віру, мрії, плани і робить нас старшими. Але, додає життєвого досвіду, оберігає від наступних помилок, часто змушує боротися і відкривати в собі приховану силу, змушує задуматися і глибоко аналізувати те, що ми робимо, знімає "рожеві окуляри" і робить обережнішими. Важко переживати розчарування, але без нього ми би завжди залишалися дітьми.
Існують, існують. Тільки бачу їх щось маловатенько буде))). Мо пора нам самим тими героями ставати, а?
Нічого не радує. Думала, день такий. Погода. Ще щось. Ні, бачу, затягнулося і стає буденним станом, все в темних кольорах(
так було добре, коли в нашій сімейці ніхто не хворів ... і тут почалося- чоловіка стало час від часу турбувати сердце (пройшов обстеження- сказали, якась інфекція, треба лягати на лікування... а за які гроші, як ледве кінці з кінцями зводимо? Розумію, що то сердце, з таким не жартують, але реально нема зараз тих півтора-двох тисяч на лікарню Але то ще не все, вчора чоловік прийшов з нічної зміни, каже "щось живіт ниє", ліг спати, в обід прокинувся, діарея страшенна, температура скаче- то 37, то 38,5... (він взагалі не признає таблетки, а тут мене відправив в аптеку, бо реально йому було зле), став блідий, слабість .... просто капці... доба минуло, нічого не змінилось, хоч пив мінералку, компот, дала сорбенти, таблетки...забрали в інфекційну лікарню... надіюсь то щось не надто серйозне... переживаю, як він там, бо лежить під капельницею, каже вже третю поставили
Сьогодні подзвонила мама, з жахливою сумною новиною,помер мій двоюрідний брат,вночі,раптово...((залишились два малих синочка без тата,світ без талановитого піаніста,який з концертами де тільки не був...не віриться,що я вже не побачу і не почую його,горе таке(((
сьогодні хворіти вкрай не вигідно...В мами курс лікуваня, який треба проходити 2-4 рази на рік коштує 3000. Зараз купили одні "дуже помічні" таблетки і я просто в шоці, їх не реально випити. Ну як можна робити таблетку розміром з половину мого мізинця по довжині половина, а по товщині -цілий і її не можна розламувати\кришити ?! І знову мені доводиться за кимось доробляти роботу, як я це не люблю! Вбити хочеться людей, які погоджуються на роботу, а в останню хвилину відмовляються! хоть з одної сторони то для мене плюс, може кудись поїду, на світ подивлюсь, але в таку погоду хотілось вийти кудись погуляти...але треба працювати. Вчора трішки покопала на городі, а сьогодні як стара бабуся ходжу, зігнувшись в чотири погибелі.
Вибачте, але ви справді в це вірите? Дуже вам співчуваю, бо то страшно втрачати рідних людей, та ще таких молодих, але чи варто забивати собі голову таким?
