Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

Ви знаєте, як пахне алича?... І в місячні весняні ночі, і в сонячні, та й навіть похмурі дні. Вітрюган такий! а вона, бідолаха, цвіте навіть найдрібнішою галузкою і пааахнеее! Та бо поки того тепла дочекається, то вже й достигати не буде коли...
А мене ностальгія огорнула... Отак згадую, як рівно 4 роки тому якраз був Страсний тиждень, і так теплееенько-теплесенько, а я возила візок по-під ту ж аличу, а з неї злітали дрібонькі пелюсточки і падали на мого тоді ще навіть не двомісячного комарика а тепер вожу вже нашу солодку пампусю, тими самими маршрутами (правда, закутані по вуха, і все одно зимно)
І все таки, знаєте, діти - то є справжній ДАР, отак, з усіх великих літер я днями вперше (зауважте, за 30+ років) почула,що моя баба вміє говорити ніжні слова, і так мені приємно, що вона має щастя бачити правнуків
Але все, треба вже знов пакуватися до "уЛьвова" ("Мама, а де є мій джип? " -" Та певно у Львові лишився... " -" А я взє так хочу до ульвовааа... "), і знов добре думати, щоб нічого не забути, і все одно забудеться а я як завжди: як сюди їхати - не хооочууу, за якийсь час звідси їхати - теж не хочу... Зануда, коротше

 

Файно день нині пройшов. Всі плани виконала, малому легше трошки, зуб болить некритично, зі стоматологом домовилась, меню на завтра склала ще й подарунок чоловіку придумала.Хоч то ще й далеко, але люблю наперід знати- мені так спокійніше жити. І частину грошей маю в заначці(колєга подарував на моє д.н.). Тіко не тре мене "учіть жить" що на себе потрать, щось собі купи....ля-ля-ля бла-бла-бла.
Я вже ся тішу, бо стопудово вгадаю з подарунком. Я взагалі дуже тішуся, коли вгадую з подарунками. то так приємно. Набагато приємніше, ніж самій отримати. Нє, ну подарунки я люблю, я ж не сумашедша. Тіко не гроші, або хіба на них щось скоренько купити.
Натопталася нині жареної бульби з домашньою ковбасою і салатом з квашеної капусти+свіжий огірок.І бакальчиком вина! Сиджу така довольна, як слон. І мрійлива...О жизні думаю.. Погода способствує таким думкам, на дворі зюзя- а в хаті тепло( і в с..ці, що газ по 3.6; я не сильно кочегарю до +19-20 , і харе), шкода, що ванни в нас нема, тільки душ. От би повилігуватися в ній...Але тре ще придумати де дітьо діти, бо я навіть воки не можу помити в гордом одіночєствє.
Наклацала вам тут всякого і біжу, бо чую, що чоловік вже гаражні ворота піднімає- з роботи приїхав. Тепла вам в родині, не мерзніть.

 

16 років тому я вперше стала мамою!
Не віриться, що мій хлопчик такий вже дорослий...
Я щаслива, що він в мене є, і хочу, щоб виріс щасливою доброю людиною, справжнім чоловіком.

Як все ж таки добре зібратись всією родиною....)

 

Ну і день сьогодні! Таки погода вміэ зробити всі пори року в один день. Та тим не менше сьогодні в мене урочистість - купила нарешті чарівні туіі і , припахавши чоловіка , посадила ііх. А скільки всякоіі краси бачила! Такі класнючі рододендрони, та на жаль такі дорогі, а скільки всяких хвойних дерев. Мммм...

 

Яка ж я змучена, дівочки, то словами не переписати.
І від подій і від сьогоднішньої всієї роботи і вуупше...
Врочистіть- Святику 5 рочків, ще одна врочистість чоловік зненацька повернувся з в/ч і побуде ще з нами завтра. Я реально спочатку думала що це привид. Але як то добре що так вийшло, бо я точно не дала би собі ради з тим всім нині без його допомоги. Питання в тому, чим я думала що стіко на себе навішала. А нічим, все думається якось буде, лиш би толку з того... (шкода що немає у нас смайлика у вигляді баксів))))
Проза- готуюсь трошки, бо завтра напросились куми та бабусі з дідусем, аби привітати мого маленького іменинника. З того всього я гоню нині як тойво вінник.
Ще організувала роздачу по вину, так перед самою роздачею передзвонили дівчата, що заберуть з дому, в результаті вийшло що я везла одну літру вина одній людині.))) Ну, але вже як є... А поки я гнала в центр, чоловік спалив мій корж до торта, бо не вчасно виключив духовку. При чому спалив на вуголь, бо "був зайнятий", ну але най, я нарешті відівчилась шкандалити через дрібниці, час наш спільний занадто дорогий зараз, аби його на це витрачати. А то таки дрібниці, закалатала другий коржик, та й по всім.
Потім ще був прикол- я помагала пацанам пхати машину Не питайте чьо я, бо сама нарвалась. Людиии, скільки я триповерхових вислухала над своєю головою, а скільки криків, ніколи не думала що мужики коли пхають машину поводять себе ттттак....


Маю ще трохи роботи по іншому підробітку, але то вже не нині, нині лапки скласти і в ліжко. Голова квадратова. Чи то від робіт, чи то від дітей. Вони нині особо буйні, бо ж подарунків ціла хата і крику відповідно тоже, вже промовчу про їхні хлопчачі розбірки, то олівця одного не поділили, то машинку. І біжи мама розбороняй.

Всім теплого вечора. Хоч дивно казати це в дургій половині квітня, ну але най, як є так є.

 

Вже 3 день "бухаю" Випровадила своїх гостей. Взагалі - то мало бути зовсім навпаки, бо ми мали йти в гості або до ресторації. Але зранку зідзвонилися, подумали і засіли в нас. Наші друзі залишили дітей на бабу-діда і бігом втекли. Ми якісь такі тошноти, що в ресторані нам скучно.Сів, сидиш, напихаєшся То ми бігом склали меню, я погнала до Ашану, кого я там бааачилаЩе мені муж @pokytyanka вручив курточку, добре, що мій гігантський розмір дівкам не пасував, бо були наміри конфіскувати З дівчатами дружненько взялися до смаколиків. Хлопці грали в нарди, ми шось "зварганили", покричали всі дружно в караоке - яке щастя, що сусідів за стіною нема, вони би того самодіяльного концерту не витримали. Затусували посуду в ПМ, вже "пожовує" і розійшлися. Шкода, що так швидко, але то тільки ми чайлд-фрі, тому забави в часі обмежені. Цезар так витовкся, що впав по-серед коридору і хропе, як ковальський міх. Зараз доп"ю свій сухарик і буду працювати Скайп нянькою. Юрік хворий, ледво язиком ворочає, Христинка теж з температурою, Оксана пішла на роботу. Тому лялю буде забавляти хресна
Завтра збираюся до Рудна. Завтра випадає 105 ДН баби. Свічка, квіти і молитваЯк відцифрую старі плівки, то покажу, що я насправді не татова копія, а бабина. Один в один, ще й ім"я і прізвище колись були однаковими. Про характер і замашки, взагалі мовчуГени - страшна сила.
Всім гарного вечора і солодких снів. Па

 

Доброго ранку!
В неділю, мабуть, ніхто так рано кавусю не хлебче, як я.
А я вже тут.
Ніяк руки не доходили написати, хоча чемно все читала. Проза - мій настрій. Якась я на всіх сердита, з чоловіком півсвята просварились. Кумаська моя, з якою завжди можна було вигребти на пиво і потеревенити, ще в ОАЕ, і буде не раніше червня...
Плюсуюсь до всіх, у кого +1 кг. Добре, хоч не більше.
Великдень минув дуже активно: зоопарк-гості-боулінг-гості-гульки-піца-гості... прокидаюсь, а вже середа
Влаштувала дитині фотосети в парадних платтячках, яких назбиралось море, а носити не особливо є куди. То будуть хоч фото.
Усім гарного дня!

 

Я теж тут з вами,вже випито дві кави,дітьо тримає мене в тонусі-неділя чи не неділя,а підйом у нас раненько!да,хочеться вже нормальної весни,щоб хоч тиждень без дощиків...як таких прощ чи врочистостей нема,тому напишу так: проза-болить спина,10,5 кг на руках цілий день,то таки дається в знаки,може хто порадить як швидко знімати біль з попереку?...урочистість-сьогодні чоловік не працює,тому хоч той день побудемо разом

 

,і мене мацьоп в тонусі тримає))) підйом в 5:15 ну чааасом о 6. Так що в шостій я вже кавусю попивала ))) але в тому бачу великий позитив і день довгий і,кажуть, самий продуктивніший сон це до півночі от нарешті він у мене є. Починаємо вкладатися о дев'ятій, а далі як повезе. Сьогодні тяжко трохи було мале часто плакало, животик болів, брала на руки носила.
Ще трошки сонечко повітря нагріє, підемо на вулицю.

 

А мої нерви нині здали: малий весь вчорашній вечір, усю ніч+ нинішній ранок виробляє таке, що на голову не налазить. Хочу те, не знаю що і буду репетувати як різаний + істерика. Перепробували вже все! Чоловік запропонував йому дати заспокійливе, як останній варіант. Не погодилась- сама випила, а чоловік смився "по справам". Якщо той зубчик не вилізе за 2 дні, то я або , або. Лізли в ноьго зуби, але що ТАК. Хоч знаю, що буває і гірше в дітей. Це наш перший кутній зуб, Ще той не виліз, а я вже наступних боюся. Суцільна зубна проза, ну бо мені до стоматолога на понеділок- вироку чекає 2 зуба.
Валер*янка закінчилась і "нота", ще часів вагітності ,теж. Далі піде важка артилерія: вино, горілка та інший алкоголь, бо більше ніц заспокійливого в хаті нема; та й не водилося, а посуд я не б*ю- мені грошей шкода.
Врочистість- не температурить, але кашель і соплі далі із д*юті тудей.
Підтримайте мене нині , бо нащо я вам на форумівках така.
Бережіть зубки- не гризіть горіхи, ви ж не білки!

В мене нині всьо по Фрейду.

 

Ранкова кава з паскою, паска чудова! ще ніколи так не кайфувала від тижневої паски
Дико болить горло.
Їду до тата,накрити стіл, потім по подарунок і привезти себе в людський вигляд.
Завтра можу відпочити, напевне

 

вже 4. Гості зовсім неочікувані. 4 полковники, завтра має їм на полігоні в Старичах Порошенко вручати ордени "За мужність". Напоїли мене ого як. Віскі то вам не сухарик. А коли я широко посміхаюся - значить посміхається віскарік. В хаті все догориногами. Якщо не лишаться ночувати, то я до вас ще прийду. Як не прийду, то пошкодуйте мене, бо будуть вертольоти

 

Блін, не день, а казна що, як не сказати гірше...
Задумали вчора поїхати на проводи в моє село. Не була там років 7-8, бо немає вже до кого їхати. Всі на кладовищі вже. І хатина занепадає без людей і догляду. Замокла від злив і розливів води стара, розлога липа на лузі і засохла. Зломився від вітру старий каштан на подвір"ї під яким було так смачно снідати і обідати влітку. На городі сусіди сіють траву на сіно. Садок бур"яном заріс. Без мене там поховали бабцю, бо я була трошки вагітна. Без мене там поховали двоюрідну бабцю, бо я народжувала малого. А от тепер довідалась, наче на попелище... Сумно...
Дорога була ще тим досвідом для мене і випробуванням для малого. За дорогу бєкав 3 рази, добре, що взяла горщик - то було куди. Деть такий самий нездалий з їздою як і я. Малою була - щоразу закачувало на тій дорозі. А там і дороги немає - тільки напрямок. Можна сказати, що серед ям трапляються вельми незначні клаптики асфальту. Село забуте Богом і владою.
Добре, що навдягались, але вітрюганище був капітальний. І батюшка не наш, інший кропив могили якось похапцем, все бігом-бігом. Людей приїхало так багато, машини кругом, навіть дві авто-лавки з дрібним крамом були. Торгували печивом, цукерками, шоколадками, солодкою водою. Завжди в нас на Проводи на збиралося багато людей і це було майже свято. Люди обідали на своїх могилках, потім ішли поговорити до сусідськи, до родичів, до родини дальньої і не дуже. Так і день минав. А сьогодні якось все не так. Малого не могла з рук зняти, бо починалось "Мама, ти куда, маму забули", чоловік відходив в бік, тут же сирена мала гукає "Тато, ти куда, тата забули".
Ще й батько відмітився. Набрався, як жаба мулу, і то ще до походу на кладовище. Бо до нього "друг" зайшов, блін, а той таваріщ алкаш ще той, а батьку ще 100 гр. - норма, а 120 - то вже перебор. Ну не може він пити, ніколи не міг і не вмів пити так, щоб не перетворюватись на .... Ех, розчарована і розстроєна. Ще вчора казав, що піде до церкви на службу, а потім на кладовище. Ми приїхали - нікого немає, взагалі. І батюшка вже поруч. То я з чоловіком молитву постояли, грошей дали, а батька так і не було. Брат за ним машиною поїхав в стару хату. Привіз. "Мертві бджоли не гудуть", а мій батько лика не в"яже. Стидобіща...
По дорозі додому деть трошки дрімнув, а тепер грається з татом. А я тут. І мене болить спина, десь на лопатці, так евраження, що якийсь нерв застудила. Малий такий сообразітельний, що жуть, все схоплює на раз. Пробує рахувати, ще незграбно, але до 10 майже всі цифри називає по порядку, знає кілька кольорів: червоний, жовтий, зелений, синій, білий, сірий і фіголєтьовий. Отака в мене мала розумашка - мамина радість, мамина гордість, мамине щастячко!

 

не тре. Випила 2 склянки води, все розсосалося Пусік відвіз хлопаків в частину. Завтра буду пильнувати новини.
Вже 3 раз затусовую посуду в ПМ і гребу спати. Завтра страшний день - здача ПДВ по нових правилах

 

Мені помагав аплікатор Ляпко, лягала на каріматку на підлогу, а на спину аплікатор-коврик, той що найбільший + вправи хоча б 10 хв щодня

 

Сиджу і плачу....
Я цілком знаю чого хочу, але розумію що на мому шляху є занадто багато перепон, яких майже не можливо подолати. Я не знаю, що мені робити, ситуація котра склалася розриває мене на шматки... так важко щось вирішити.... і ще важче буде потім....
Піду вип'ю валер'яни, чи що... де знайти правильне рішення?

 

Гріюсь чайочком з сирничком...в хаті дубак, погода капець. Хотіла піти в магазин, квитанції заплатити, а тут насунула, блін, сніго-дощова хмара...Весна десь заблудилась, треба тій зимі копняків надавати, щоб забралась нарештіЗа свята нічого не набрала, але й не скинула (ну я певно вже забагато хочу). Свята пройшли добре, але скучнувато, мали ще вчора класне святкування і тому в мене тепер нова зачіска і обновочка. Втілюю свої маленькі мрії, а великі хай самі приходять

 

Все, зубки свої поремонтувала. Додому малого дотарабанила сплячого, зробила фуух- а за вікном лапатий СНІГ валить! Я в щоці ! Добре хоч дав нам до хати добратися , а то я би кляла себе і зуби, і сніг і і і і і чоловіка! Зробили мені неможливе, ну або маломожливе. Зліпили мені з гі.на зуб, хоч смішний, але зуб. Але попередила, що "вивела його з зони прикусу". Я всяких коронок і іже с німі боюся страшенно, тому і лікую зуби "вже нині і доконца". Сподіваюсь, що приживеться.
Малий ніби й не температурить, так підкашлювати почав і голо знову сів. Не знаю вже що і думати. Але спав тої ночі; і мої нерви вспокоїлися без алкоголю( ну майже без-150 винця "від Жанни"- ще нікому не завадили). Істерить ще, але хоч на голову не встає. І це вже добре.
Хочу дерунів, вже другий день. То або нині зроблю, або ще один день "похочу" і завтра зроблю. Бо мені тре компанію, я широка господиня- як робити, то робити! Не двайціть же штук, хіба нє?
Всьо, чай попила- йду якимсь дєлом займусь, поки лінь не наздогнала.
Дмухайте на хмари, щоб повтікали; бо як засипе нас, то двері не зможемо відкрити.

 

І я зробила фуух!... Буду ввечері говорити з чоловіком, може все й вирішиться з меншими втратами, будемо щось придумувати, як то ся каже: "я єго лєпіла із того шо била", або якось так...
Маю надію, що зима вже пішла від нас остаточно, принаймі хоч до жовтня! Бо якщо ще погода дасть збій, я здурію.
А поки мальотка моя посапує, я п'ю капучінко і піду поляжу шолі?!