Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

За ті вихідні тільки змучилася і змерзла. Музь лежав слабий з потягнутою на селі спиною, а я но крутилася туди-сюди, руки холодні, ноги холодні, брр. І той посуд мила-мила без кінця, та що ж то таке - троє людей, а я як вихідні, то я прям посудомийка в лістарані. Вперше приготувала факес на прохання Павлика, вийшов, каже, такий самий, як в баби . То добре, бо схоже, що будемо його їсти вдвох - чоловік щось до сочевиці глибоко байдужий.
Ляльку зробила, книжку файну почитала, "Москаля" подивилася.. Але через ту холоднечу щось не так мені добре, як би мало бути.

 

Всі, кому зимно, ловіть трошки тепла від мене

Така сьогодні "чудесна" весняна погода, що аж мусіли камін запалити. Газ економимо.
Звіти здані, не без пригод звичайно, але здані.
Якась я через ту погоду сьогодні варена. Тому швиденько запаковую посудомийку і вмощуюся біля каміну якесь кіно дивитися.
Всім гарного вечора

 

була нині в лікаря, на роботі і на уроках. в лікаря нічо доброго, перше обнадійливо дуже було, але прийшли результати - ех, не весело. на роботі в нас масові переїзди, всі злі і на нервах. конкурс, який я собі організувала перейшов в наступну фазу... ага, тільки я не думала, що на конкурс дитячої фотографії на тему весни принесуть роздруковані фони для робочого столу "осінній ліс". ще не придумувала чи дискваліфіковувати учасників чи просто вказати справжніх авторів фото...
на уроках діти сварились зі мною, що я пропустила один урок пластиліну. минулого тижня мала змагання на іншій роботі, то попросила мене замінити на уроках - а малявки такі ділові "чого то в нас пластилін вчила вчителька з букв, а не вчителька з пластиліну". потішили мої хороші. правда ще більше тішить, що заняття закінчуються в квітні і буде мені легше жити.
настрочила щось, сама не знаю нащо... одним словом - не весело, але я всіх люблю

Додано після однієї новини - нема чого жалітись. життя прекрасне і якби я ще годину тому знала те, що знаю зараз - не писала би таких сумних постів.
Всесвіте, дякую!!!!!

 

Через таку погоду я трошки не така, як завжди ))))
заняття для донечки сьогодні проспали , не найкращий початок дня, проте я спокійно це сприйняла, бо після такої довгої перерви у два тижні через свята, то вже можна було і забути важкувато мені знову увійти в ритм "погнали і погнали". Далі чоловік зробив дуже приємний сюрприз, і це докорінно перемінило мій день. Сніг звичайно здивував, але то вже і звикати пора я зимового одягу і взуття ще цілеспрямовано не заховала, інтуїція в мене дуже надійна
Маю ще попереду насичений тиждень, а сьогоднішній день приніс якийсь дивний релакс і багато приємного, як для понеділка
Зустріч з хорошими людьми, спонтанна кава з коліжанкою за межами дому і без дітей, вишивання, коли бачиш гарний результат, приємний вечір в колі сім'ї, що може бути кращим

 

Доброго ранку!
Перечитала ДП, а тут і малеча прокинулась. Нема вже часу писати.
Коротко: проза - біганина по інстанціях і довжелееезна черга; врочистість - такий гарний сніжок лапатий, хоч показала дитині (з вікна), як то виглядає . І то нічого, що зима настала в квітні

У нас завірюха була близько півдня, бачила в новинах, що і до Львова та хмара завітала, тільки трохи пізніше

Все, побігла

 

Давно я тут не пила ранкову каву
Сказати мені немає чого, крім щоденного - все що робиться, то до кращого
Саме головне - що дітки кожен день тішать, хто досягненням, хто пЄрлом
Всім бажаю гарного дня.

сумний допис, але вже який є.

 

Ранкова кава з металічного горнятка. Нєєє, ми не на природі))), просто мої "золоті" дітки добили вчора останню бющуюся посуду, відповідно в мене на хазяйстві тепер тільки металічна, ну і святковий сервіз, подарований ще на весілля живе по сей день, хоча правда тоже вже по трошки відходить... в смітник.

Ну, і чи то проза, чи то врочистість- взяла на себе ще один підробіток, то вже третій по рахунку. Не впевнена що потягну, але спроба гроші не коштує, а як сяду склеївши лапки, яблуко в писок не впаде, тому подивимось. Вчора так захопилася тим підробітком, що не счулася як лягла в 3.30 год. Але чи то кава власне з металічного горнятка якась чудодійна і так діє, чи посто кава, чи перезбудженість якась, одним словом поки я бодрячок. Побачим шо буде далі.)
Майже жилєтка- мені знову погіршало з очима, знову зір впав і очі як в алкаша-убійци. Так бачу попередній лікар ради не дає, тому в роздумах чи іти і надалі до нього, чи показатися ше комусь... Але де б то часу і грошиків набрати на ті всі діла, питання на разі без відповіді...
Ну, але то таке, скоро почнеться пора темних оЧкулярів. Оххх, як ж я її люблю, тому дана проблема не буде настільки гострою.

Все, біжу змивати масочку

дівчата, в кого суха шкіра- масочка з рожевої глини мммм

і іду до праці, поки діти сплют.

Не мерзніть.

 

В мене все нині "ФЕ". Настрій -фе, погода- фе, незрозумілий стан малого- фе-фе-фе, і я сама собі- фе. Хтіла б десь забігти-втікнути і щоб нікого не чути і не бачити....Сподіваюсь, що минеться. Дуже сподіваюсь, бо вже гаркаю і до малого.
Не нра я собі нині, навіть дерунів не хочу.
І не можу вже чути про війну- скаженію!

 

А я тішилася вчорашнім снігом, як мала дитина, яка вперше бачить сніг. Стояла коло вікна в не дуже теплій хатці

в зимовій куртці, теплих шкарпетках, газ то проза ще та ... і надовгоооо.....

і мріяла, мріяла, мріяла. Отак намріяла собі купу всього і мала такий релакс від снігу. Щодня ввечері перед сном придумую дітям різні історії, а вони слухають, як зачаровані Були в батьків і показувала дітям, як сонечко лягає спати, а донечка мені - Мамо, я бачу країну синіх гір, йдемо, йдемо , бо я дуже хочу там побувати....
Я якось не мала відваги пояснити їй, що це казка, а сказала, що туди треба йти 3 дні і 3 ночі , бо це дуже далеко.... Домовилися, що підемо, як буде мати 6 рочків ...

А чоловік з мене регоче, що я вмію дуже переконливо розповідати казки

З прози -завтра похорон о.Василя Поточняка і якось мені важко вірити, що його вже нема з нами... Знала отця дуже коротко, але дуже багато почерпнула з його наук для свого життя і реколекції для подружжя в Брюховичах 2010 року будуть завжди для мене найліпшими .........

Всім файного дня !!! Бережіть себе і найближчих

 

Хто каву, а я капучіно Вже випито, малеча нагодована. В планах сьогодні трохи прибрати, вже доця помагає підлоги мити. Закинути прання, а потім на вулицю. Прочитавши тут про сніг, в шоці - в нас тут таке сонечко й +18-20, зелені парки й все цвіте-цвіте...
Розчарував мене дитячий садок - не записали дитину, бо відіте лі, вони надають пріорітет двом працюючим батькам, а як скажіть я можу зараз піти на роботу, якщо немає де залишити дитину? Ну словом кажуть, приходьте в серпні, якщо буде місце, то візьмуть.
Врочистість - муж спрезентував новенький планшет 10*, задоволена дуже. Тепер буду читати, коли ноут буде зайнятий мужом

 

Капучіно випите і соломка з'їджена, і все.... це все, що ми змогли зробити з 9.00 до цього часу.
З чоловіком все узгодили, все утрясли, тепер діло за моїми родичами. На вихідних їдемо до них на розмову. Вночі не спала через те, переживаю.... від них залежить наше подальше місце проживання...

 

Продовження сумної історії: тепер в нього явно болить нирка. Це не є гут, враховуючи, які в нього вже були пару років тому коломийки з пісочком.. Та що поробиш - будемо лікувати мого хворющого.
Дитя моє молодчинка, розумничка і мамина радість та втіха, що тут ще скажеш ))
В планах на сьогодні нарешті плідно попрацювати, а ввечері ще й мотанку-круп"яничку змотати.
Ось такі справи. Хочу какао, бо змерзлі пальці ледве тицяють по клавіатурі. А какао - тільки вдома. Хник..

 

шось нині важкииий день, дуже важкииий... Діти спал погано, я не виспана, все як в тумані.. Їсти зварити треба, дітей доглянути, а я зомбіі...

 

Давно мене не було в цій темці. Певно не було про що писати.
Робота мене сьогодні не береться, доня спить, а я мрію про тепленьку погоду і новий манікюр.
Треба йти зробити собі кави або лягати біля доці.
Всім гарного дня!

 

до врочистості не пасує, скоріш до прози.....сьогодні я стала безробітною. На попереднє місяце праці виходити реально немає куди, поскорочували всіх до крайнощів. Нову роботу шукати зараз не маю змоги, бо від початку ходіння в садок ми 2 тижні в садку - 3 вдома, жоден роботодавець цього не буде терпіти, а залишати під час хворіб немає з ким.

 

розцінюйте це як знак долі . Якраз поки малеча пристосується до садка у вас буде час поперебирати і повибирати . А в потрібний час ваша робота вас знайде

 

Я сьогодні вже живчикТочно, погода далася взнаки.
Що я вам скажу, маю проблему вибору. От нема двіжухи навколо, скучно жити. Появляється перспектива якоїсь небуденної події і в мене виростають КРИИИЛА. Будується план дій і починається його втілення. Потішив мене позавчора чоловік, що чекає його робоча поїздка далеко і фізично важко

готелів не буде - буде спальник в фурі, ресторанів не буде - буде газовий пальник на "відстойниках" для фур, екскурсії будуть тільки тоді і там де буде вставати на відстій і строго лімітовано в часі. Але то ж така пригодаА пригоди я мі-мі-мі

. Каже може, я би поїхала з ним, але тільки якщо знайду когось, щоб був вдома з собаками. Та, то ж для мене, як ковток свіжого повітря. Тим більше я сіла на строжайшу дієту і збільшила в 2 рази фізичне навантаження, бо ж збираюся в якісь мандри А тут такий стимул рвати і метати. Намагаюся домовитися з свекрухою, щоб вона залишилася. Поки-що безрезультатно.
І тут мені вчора ввечері приходить запрошення на зустріч однокласників на 9 травня. Бозюню коханий, 20 років. Ото я стара папричка. Ще й не з тої школи, яку закінчила, а з "проміжної". В 1991р Сихів активно розбудовувавсі і по прописці половину класу з 93 перевели в новозбудовану 98. Багатьох з 93 школи я вже не бачила дуже багато років. Зараз збираються всі, що вчилися на потоці. Аааааа, я теж хочу. Аж муркочу. Ще й маю в що вбратися То ж вічна проблема. А ше як схудну, то взагалі буду звєзда
Карочє, я хочу "одною дупою на 2 весілля". А не тут то виходить.
От в Нідерландах я вже була, але хочу ще. А на зустрічі однокласників після 20 років закінчення школи я ж не була і 100% потім такого не буде.
Аааааа, шо дєлать? Давити на свекруху і їхати з мужом. Чи гордо підняти голову і сказати, як вона не хоче, ну то і не треба. Я залишуся вдома і не поїду. Про зустріч я їм не скажу, поки щоНенавиджу то АБО - АБО. Хочу все і відразу.
Пішла я крутити то коло з гулями і думати. Радьте мені щось. Я ще потім до вас прийду.

 

Хворіємо всі
Каву-капучіно-малину п"ємо відрами
Доробила те що вже дуже горіло і тепер відпочивати та лікуватись
Наближається сестри ювілей=вибираю подарунок
І взагалі оті хвороби та подарунки винесли кругленьку суму грошей, а можна було б відпочити 2-3-4 дні(якщо не більше) в карпатах точно
Нарешті знайшла бетономішалку
і ще дещо для роботи але поки що помовчу.
Вчора пропонувала чоловікові змінити роботу на таку щоб гроші платили, а цілими днями бути вдома.Кайфую коли він вдома.
Хочу щоб всі були здорові, хочу тепла, а ще хочу щоб літній Миколай приніс мені мішечок долярів) Я поділюсь

 

Болить мене шалено шия і нижче, аж стріляє, голову вниз опустити не можу, тому сьогодні я дома і ніби відпочиваю. Бо болить мене дуже - нічого не можу робити. А телефон дзвонить без упину, роботи багато - всі щось хочуть, здалось би і в дома прибрати і їсти наготувати, бо коли ж ще така можливість буде Цілий день!!! - такого не було...ще як...не пам'ятаю.
А через півгодини матиму скайп-зустріч, від якої я відмовитись не можу і перенести не можу...а у мене ще й вигляд такийО...хочу бути красивою, безтурботною, ніжною, жіночною...і ходити на шопінг, в ресторани, салони краси і їздити на Мальдіви.
А муж каже, що якби ми з ним не зустрілись, то я б ще десь в ООН була, в діловому костюмі, в стильних окулярах робила великі справи. Та що такоє? Я жінка, а не...
Щось я філософствую...Йду краще перев'яжусь, вмощусь так, щоб сидіти і чекатиму дзвінка в скайп.
Потім все перечитаю, що у вас тут новенького

 

Проза - захворіла. Мучаюсь вже 2 тиждень з нирками. Попереду лікування і супержорстка дієта на 1,5 місяці.
Врочистість - тішусь, що можна лікуватись, а не треба операції. Та ше я буду гарна-гарна до літа.
То якщо стисло.
А взагалі - сьогодні страшенно змучена - державні лікарні це Щось! Втрачено - половина робочого дня, купа нервів і грошей.
Трохи образилась на маму - так хочу зараз її підтримки, а все частіше помічаю, що їй важливіша сестра, а не я. От навіть сьогодні - вийшла я з лікарні, окрилена тим, що з Божою допомогою, потрібно лише лікування. Я не встигла ще договорити, як мама сказала "Добре, а ти з Аньою в четвер сходиш по справах?". І ніби й розумію, що сестра - то теж важливо, то теж її донька, але.... Кароч, все якось і сходу - хворобу доганяє ПМС, поганий настрій і т.д.

п.с. а Муж в мене золотий!

тьху-тьху-тьху!

мужньо витерпів лікарню, мене, а тепер сидить і працює в поті чола.