Спільний сон з малятком

Певно достатньо, ви ж не знаєте чому так було.

Погаркатися з мамою, з якою не буде жити?
Налаштована на ГВ? Молодець, значить все вийде! Просто не треба мамі доказувати, що вона буде так і так робити, що для мами виглядає диким. В мене дитина періодами спить то з нами, то окремо з народження і досі.

 

О так, додумувати і перекручувати то вже як стиль . настрой на спільний сон, а як лагодити з мамою, то вже форумлянці видніше.

 

Власне, я тут писала для того, щоб почути аргументи для мами Ніхто ні з ким не свариться і не гаркається, люди, ви що)) Я притримуюсь думки, що сварки, то звичайно не на користь нікому. Вітторія, дякую вам за поради

 

Аргумент для мами? По ходу її незадоволення, на певні речі, щодо догляду, виховання дитини будете наводити аргументи Якось так просто так простіше, аргументи тоді самі по собі з'являються невимушено.

 

То трудно, ніхто ж з нас ваші стосунки з мамою незнає. В мене десь так би було: "Мам, дякую, я тебе почула. Але я так вирішила і буду робити як вважаю за краще. Можливо на власному досвіді переконаюсь,що ти була права,а поки не нав'язуй мені свої переконання"
Але до того би не дійшло, бо я би ваааащє не парилась хоче моя мама щоб дитя спало в нашому ліжку чи не хоче. Як чоловік дуже проти-покладіть його спати з того краю ліжка, що ближче до дитячого ліжечка і кожного разу як дитина буде хникати будіть його, щоб приніс, а як заспокоїться-щоб назад поклав. Ясно, що не виспиться ніхто, але думаю, що то буде єдина ніч роздільного спання

 

О власне!!! Мама сказала, добре мама і всьо, лягаєте собі разом з малятком. А чоловіка точно не прийдеться переконувати, йому ж теж спати буде хотітись . Мій був героєм тільки до народження дитини, коли то чисто так, теорія. А вже на практиці, то вночі дитинка закрутилась, чоловік одразу мене будить-дай їй цицю

 

ну от якби моя дитина мені так сказала, я б то сприйняла як "послати"...Жінка повинна сама вирішувати, що їй робити з дитиною, але вартує до власної матері знайти підхід (а кожна з нас його вже звичайно знає), а не відштовхувати її просто, бо її поради застарілі.

 

в мене аналогічно)
я не планувала спати з малим, але дитина міняє всі плани... синочок просто перестав спати в ліжечку з місяця десь
тобто годуєш, засинає, перекладаєш, прокидається.. ніякі колисанки не помагали, на нашому ліжку вирубувався, і вдень там прекрасно спав
той перший місяць то чоловік передавав мені малого, але потім в нього закінчилася відпуска і він поїхав на роботу, визвалася помагати мені мама, але вона як почала спати як сурок, ще й займати ліжко так, що нам з малим там не було місця))) тому все вирішилося дуже швидко
головний плюс, що я знала що можливо спати з дитиною, що багато хто спить і це мені помогло.. бо якбизнала тілкьи досвід колисанок цілу ніч то було би тєжко
мене тролили подружки, в яких дітки спали в ліжечках, покормили, переклали і сплять
підколювали і страшили, що потім ми не відівчимо, але дітки подорослішали їхні і теж тепер з ними сплять, інакше не хочуть)))
життя таке непередбачуване, не псуйте собі нерви, тим більше ще будучи вагітними, готуйтесь до зустрічі з малятком, а далі час покаже

я багато в чому була безвольна після пологів, але коли старенька медсестра вирішила дати малому лактобактерії (на кипяченій водичці розведені) бо погано відходить меконій, то я сказала тверде ні.. і хоча то вже була друга ніч, яку я зовсім не спала, а малий кричав на весь ПБ, але я так хотіла "чистого" ГВ до півроку, ну і медсестра образилась (вона щиро дуже хотіла бути помічна у свому незнанні всіх правил ГВ, а тут мамочка крутить носом)
але я не шкодую, враховуючи який малий алергік і як він навіть зараз погано реагує на будь-яке "лакто", то думаю вчасно зібрала волю в кулак

 

Ото мене зараз так дістає. Сестра моя вже кілька разів чогось мені радить пробувати перекладати дитину на ніч в ліжечко. При тому я нічо не кажу їй, не нарікаю, бо мені абсолютно підходить так, як є. То я їй кажу-нащо? А вона мені -а що, будеш до трьох років спати з дитиною?? Ну млін, хоч до школи, то ж моє діло.. Вони от викупили малій ліжко, типу доросле. Думали, що то їй буде стимул спати окремо ( я правда не дуже розумію чого, як вона ітак в ліжечку найчастішеь спить та й вже циці нема), ну але де ж півторарічна дитина буде спати в такому великому ліжку сама?

 

я вже тобі якось писала, що найчастіше причини - підсвідомі комплекси, що робиш щось погане.. тобто починають переконувати інших мам, оскільки почувають себе поганими чи гіршими мамами, бо самі не докладають таких зусиль (це стосується і спільного сну, і ГВ, і ще тисячі нюансів щодо дитини)
але найчастіша причини це просто стрес від того, що людям незвично,
я от підлітком напрягалася, коли хтось годував довше року, це виходило поза рамки мого бачення нормальності, і хоча я мовчала, але думала що то зле)
тому не дивуюся людям які пхають свого носа, незважаючи на те, що зараз є доступ до інформації, вони просто такі консерватори, що не можуть її сприйняти адекватно)

 

Хто практикує спільний сон, скажіть, будь ласка, до якого віку спали разом на вашому ліжку, не приставляючи дитяче? Ми наразі не купували ліжечко, спимо на нашому, висипаємось, але хотілося б більше місця для маневрів. От, думаю, чи варто купувати зараз ліжечко? Чи можна буде таку малечу класти в приставлене?

 

Ми почали приставляти десь в 6 міс (як почав активно повзати по ліжку навіть вночі).
Мені здається то більше не від віку залежить, а від індивідуальних вподобань. Ну і ще таке - якщо дитина добре спить вночі по 2-3 години підряд - запросто можете вже пробувати підсувати ліжечко, бо мій малий спав паскудно

перекладати-пересувати було нереально, окрім того просинався що 40-60 хв, то я засинала швидше за нього і навіть не відповзала потім в сторону, виходило що спав біля грудей всю ніч

, зараз теж в період зубів-скачків росту-повного місяця спить де попало (часто прямо на мені), а коли все добре то з вечора вже навіть у напівсні з закритими очима все одно повзе в своє ліжко спати.

 

Як малому минув рік, потім відкрутила боковинку, повернула до нашого ліжка і так спав, ніби і в свому ліжечку, ніби і з нами

 

От власне, що наразі спить дуже добре по 2-3 години, починає вовтузитися - годую за ніч після того, як лягаємо з чоловіком, 2-3 рази і або засинаємо обоє, або відлажу від нього до чоловіка, або міняю памперс і кладу - завжди нормально засинає.
Але читаю, зо приставляли в 6 міс, в рік, а нам ще 1 міс. нема)

 

Ми в десь в рік і три приставили. І він то так чудово сприйняв одразу як своє особисте місце. Їв цицю і все частіше перекочувався (чи навіть перелазив через мене) в ліжечко.
До того нам було відросно нормально. Правда ми від 6 міс спимо на досить широкому ліжку (1,60). Але від року таки стало малувато місця, бо збоку не покладеш.. Тепер я б поставила захист на ліжко а тоді не додумалась...
Знаю людей які з народження маляти присувають ліжечко і їм так зручно, адже то не конче увесь час перекладати дитину туди то просто збільшує спальне місце і дає можливість для маневрів

 

Ми маємо присунуте десь з 1 міс, бо інакше тато з нами спати відмовлявся : ). Я погодилась і кладу в ліжечко до першого прокидання, далі з нами. Якби не тоді, то тепер я б вже приставила точно, бо ми почали так конкретно мігрувати під-час сну. В нас стіна- наше ліжко- ліжечко малюка- шафа- стіна. Все притуснуте одне до одного, виходить велике поле: ) і нічого не сунеться

 

В нас присунуте майже з народження, але не спить там, то швидше підстраховка, щоб не скотився, склад іграшок, або кладу коли вийти з кімнати на пару хвилин треба.

 

Для мене спільний сон з дитиною одночасно і викликає якусь хвилю ніжності, і... суцільний кошмар.
Ми зараз живемо у маленькій кімнаті (такій, що якщо туди поставити дитяче ліжечко, то не буде де пройти), і раніше малеча спала біля нашого ліжка у колисці від коляски. Згодом у колиску вона перестала поміщатись, довелось взяти до нас у ліжко. Тут-то і пішли справді безсонні ночі. Доця весь час крутиться, завжди намагається спати у мене під боком; коли я спиною до неї, закочується під спину, я весь час боюсь уві сні притиснути її, лягти на якусь кінцівку...
Наш великий і зручний диван довелось переставити іншим боком, щоб у доці був бортик, щоб не впала (їй майже 6 міс, то вже добряче переміщається по своїй території), то тепер, щоб встати, перелазимо як павіани через бар'єри.
Проблему з ковдрою вирішили за допомогою спальних мішків (у нас аж 3 - теплий, утеплений і легенький - на теплу погоду), дитина не розкривається і не плутається в нашій ковдрі, так що всім раджу таку штуку )) До речі, на OLX i Aukro коштують копійки.
Словом, з нетерпінням чекаємо, коли врешті переберемось у простору кімнату, де кожен буде на своєму місці і на своїй території, і де я зможу без остраху повертатись у ліжку так, як мені зручно )
P.S. а спільний сон іноді практикуємо вдень. І тато не притісняє

 

А скажіть будь-ласка, до якого віку дітки сплять з батьками. Пишу і розумію, що питання риторичне, але все ж таки. Моїй доці 2.4 р., до 2 р. було ГВ , зрозуміло , що спали разом, але от зараз, як бути? Напишу, що сон в моєї малої не є дуже міцним, просинається по 2-3 р. за ніч (пісяти, пити). От питання, чи вартує таку дитину відселяти в кімнату до старшої сестри, якщо так, то як це правильно організувати? Поділіться своїми спостереженнями і прикладами.

 

Запропонувати можна. Моя старша вже по трошку відселяється в своє ліжко, яке стоіть в нашій спальні. Оце якось 5 днів підрял спала там, а тепер знов з нами

Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk