Навіть не знаю, що б то почитати.. Не хочу вже ні гуцулів, ні родинних саг, ні меланхолійних історій. Певно, візьмуся за Бойню Воннегута, якщо брат вже дочитав. Або за наступну частину Енн - кажуть, вже не така дитяча. А ще трапилася мені Клименко "Пор"ядна львівська пані", то я прям в роздумах - брати чи не брати?
Щось цього року меня тягне виключно на романтичні історії (з чого б це ?!). З останніх прочитаних - Сесілія Ахерн "Рік, коли ми зустрілись" і Джоджо Мойєс "Танцююча з кіньми".
Так, щось я розчаровуюся в Сесилії Ахерн... За вашою порадою почитала цю її книгу. І така вона нудна мені була. До половини ще сяк так домучила, а далі вже через сторінку без інтересу дочитувала, бо ще думала може щось в кінці цікавеньке буде... Та де там! Все дуже передбачувано закінчилося. Ще зараз почала читати ''Закляття дому з химерами'' Єдварда Кері. То теж щось не моє. Хоч такий жанр мені дуже цікавий, але саме ця книга мене зовсім не зачепила. Чи то книги не такі мені попадаються чи то час в мене якийсь ''нечитабельний'', але щось ніяк не можу знайти таку книгу, щоб дійсно сподобалася.
В Пілчер ще є гарний роман "Повернення додому" (Возвращение домой). Дуже мене вразив. Я, правда, всю Розамунду перечитала і вона мені сподобалась дуже. Ще гарна сімейна сага Елена Катишонок "Старик со старухой" - це основний роман, а є ще дотичні-продовження, в одному донька розповідає "Против часовой стрелки", в іншому різні люди "Когда уходит человек", але все крутиться навколо однієї родини і її Будинка. Ще гарний роман Углова Федора "Сердце хирурга". Помітила, що останнім часом я читаю романи, в яких описуються родини в роки Другої світової війни...
я її читала ще в універі, то дуже мені сподобалась, з гумором. 2 частина непогана. може маєте третю частину українською?
Не брати. Там теж про гуцулів є )))) Зараз читаю "Тричі продана" Павла Наніїва. Книга про життя Софії Потоцької. Скажу, що дуже малого про неї я знала. Знала лише, що на її честь граф Потоцьких створив парк в Умані. Прогулюючись по ньому я гадки не мала, що він створений потом і кров'ю тисячі кріпаків, і не один з них поклав своє життя від тяжкої праці. Виявляється Софія була продана власною матір'ю польському послу, російською шпигункою, дорогою повією, яка шукала вигоди у всіх стосунках. Дуже цікава книга. Багато подій, багато фактів, багато людських доль.
Маю і третю, і четверту І не повірите, за тиждень їх всі прочитала. Друга справді виявилася досить цікавою і насиченою подіями. Третя така романтична, в четвертій, сподівалася, буде "дітіктіва", але не зовсім так сталося. Дійшла до висновку, що треба буде перечитати, але вже не запоєм, а потихеньку, бо в мене вже від імен, прізвищ і родинних зв"язків наприкінці четвертої в голові паморочилося. Я досі не можу згадати, хто така Беккі Шарп і звідки Енн знає Нельсонів, але це не надто важливо. Сама серія дуже сподобалась, попри те, що перша книжка досить дитяча. Так підносить думки до висот і заряджає оптимізмом. "Енн з острова Принца Едварда" Читала вже давненько, і так по правді, трохи розчарувалася в Софії, бо уявляла її собі мало не прекрасним ангелом... Доповнено: я вже півгодини як щаслива власниця всіх шести виданих "Урбіно" книжок про Енн. Передчуваю, що п"ята і шоста будуть цікавими мені як жінці і матері )). Монтгомері, мабуть, дуже любила дітей і природу, бо все найкраще, що є в цих романах, пов"язано з дітьми і надзвичайними описами природи.. А що діточок в Енн знайшлося багацько, то аби тільки не впасти зрештою в депресію посеред книжки від того, що в мене тільки один син, а найближча хатинка з відносно чарівним садом досить далеко..
після цих слів зрозуміла, що помилилась, бо я читала не про Енн, а про Емілі. може маєте третю частину про Емілі?
"Улліса" я таки відклала на невизначений термін. в процесі "Хробак" Фаулза. знову все закручено, є вбитий... та й таке
і я я пояйняв, що нічо не пойняв)) Прочитала Фаулза "Колекціонер", от якраз сьогодні закінчила і аж голова мене розболілась - я так чекала, що Міранада вибереться. Ух, тепер я розумію, чого мою подругу ця книжка злила. Перед тим ще читала "Марусю Чурай" Ліни Костенко - так гарно, я не могла відірватись.
Дочитала Ремарка "На Західному Фронті без змін", дуже актуальна книжка і для українців сьогодні, про складність самого поняття війни і про долі солдатів, є над чим подумати... Потім щоб трошки послабити враження від цієї книги прочитала Володимира Лиса "Країна гіркої ніжності", вартує щоб прочитати і розслабитись, але нічого особливого. Зараз почала вже "Три товариші"...
Почитала вас трохи і поставила на чергу Халеда Хоссейні, вже скачала і "Бегущий за ветром" і "Ехо летит по горам"
Ви не читали Айріс Мердок? Це одне покоління з Фаулзом і схожий стиль написання. Такі психологічні, філософські, магічні саги. Бо Ви, я бачу, мучаєте того Фалза, аж мені шкода ( Вас, не Фаулза). Я осилила "Колекціонер"-сподобався, "Жінка французького лейтенанта"-більш/менш, "Волхв"- не пішов взагалі. На тому з Фаулзом я припинила знайомство. То було вже пару років тому, може зараз вернусь до "Волхва". А от Айріс Мердок мені подобається. Я би почала з "дикої рози" або "Краще не буває". Не з "Чорного принца".
почала колись "Відрубану голову", але облишила, бо було трохи нецікаво і заплутано, що я не могла розібратися з персонажами і подіями. та ні. "Колекціонер" мені реально сподобався, "Волхв" -ні, зараз пробую "Хробака".
Не знаю, я прочитала "Волхв", загалом мені сподобався, хоча, що саме хотів сказати автор, так напевно й не зрозуміла)))Коли прочитала анотацію до "Колекціонера", то щось в мене відпало бажання його читати.... Хотілося мені під час відпустки щось нового і довгого, взялася за "Шантарам". Стільки відгуків було на цю книгу, що мене інтригувало, що ж там всередині. Уявляла собі все зовсім по-іншому, загалом читати було не нудно, але й чогось надто пізнавального в цій книзі немає. Так, пізнавально було прочитати про Індію, були якісь вплетені філософсько-моральні сентенції, але все ж це більше якийсь для мене бойовик, та й здалася мені якась незавершена...
Я нещодавно прочитала «Повернення у Кіллібеґс», автор – французький журналіст Сорж Шаландон. Події відбуваються в Ірландії на тлі боротьби ІРА за Північну Ірландію. Вирішила прочитати, бо зацікавила ця країна, та й виявилося, в історії Ірландії та України є багато подібного: там теж були і штучно створені голодомори, і заборона мови, і національно-визвольна боротьба…Роман мені загалом сподобався. Сюжет розгорається у нехронологічній послідовності, тому весь час з'являються якісь нові факти та деталі, але все стає на свої місця вже ближче до кінця книжки. В основі реальна життєва історія ірландця, волонтера ІРА, з яким сам автор дружив і який став прототипом головного героя. Стиль, щоправда, своєрідний, на любителя. Чесно скажу, що як на мене, автор трохи перебрав з натуралізмом, коли описував санітарний страйк, але загалом непогано Думаю, якщо хтось любить Ірландію і цікавиться цією країною, то прочитати варто.
Значить так. Книжки про Енн прочитані, зараз взялася за Емілі, і щось вона мені не дуже читається. Якось більш сумно і похмуро, а завдяки ілюстраціям навіть трошки готично, Емілі мені видається схожою на інопланетне створіння.. Дійсно, кардинально відрізняється від серії про Енн.
Прочита Сара Джио '' Ежевичная зима''. Всім любителям Джоджо Мойес і т.п. рекомендую. Дуже подобається, коли розповідь має паралельний сюжет: основна дія відбувається зараз, а інша багато років тому( у цій книзі в 30-х роках минулого століття).