О, а це ідея! Треба вже нарешті й собі такі правила вводити. У нас зараз ми з чоловіком спільно все вирішуємо. Він каже, щоб я її не займала і не перевиховувала, бо то марно і то її така віддушина. Ну і моє ставлення до того я вже чітко озвучила. Просто я боюсь, що вона може дитині конкретно мізки засмічувати тим всім, як малеча підросте. А Ваша мама не дозволяє собі у Вашу відсутність таких розмов із дітьми?
думаю, що так відразу не варто. Просто час від часу в "пікових" ситуаціях говорити шось типу "Мамо, все і так в Божих руках, як Бог покерує так і буде". Але молитися бодай за безпеку своєї сім'ї думаю таки варто.
Діти ще маленькі, щоб розуміти такі розмови. Але я проти будь-яких "ритуалів" навколо моэі сім'і, тим більше не керуюсь ніякими забобонами чи псевдонауками. Наприклад, коли народився старший, то мама сказала, що шкода що не носила ще пару днів, бо був би інший знак зодіаку, а так буде важкий характер. Ну що за ... Я не цікавлюсь ніякими знаками, тим більше в контексті ставлення узагальнених штампів на моіх дітей. І навіть питання віри вважаю настільки особистим, що воно не маэ йти до моіх дітей через призму чийогось сприйняття. То э моі діти, коли вони будуть могти усвідомити, я сама поясню ім ці речі, так як вважаю за потрібне. Коротше, я тут досить категорична. Впинципі, як і у всьому, що стосуэться закладки життэвих цінностей для моэі дитини.
Розкажу продовження. Була в нас із нею нещодавно розмова. На жаль, я не стрималась і розказала все, що думаю про тих барабашок, в яких вона вірить і про своє ставлення до псевдонауки. Вона то все майже мовчки слухала з дивним виразом обличчя, ніби вона взагалі в шоці. Але після того я від неї вже не чую тих речей. Навіть чоловік зауважив це. В принципі відносини на загал не змінились, але думаю, вона в душі ображена. І я вже пожалкувала про ту розмову, хоча говорила щиро і без особистих образ. Тепер мучаюсь, що вона собі думає і як поводитись далі.
Ніяк. Ви зробили все правильно, вона свою образу не виказує (може вона насправді не ображена, може задумалася?), тому і ви мовчіть. Як почнете щось казати, то вийде так, що ви відчуваєте свою вину і хочете виправдатися.
Дякую за підтримку. Я дійсно почуваюсь трохи винною, бо чоловік казав мені ще раніше, що то їй допомагає і не тре руйнувати її віри. Але я собі так думаю, що як вона дійсно вірить, то щоб їй не казали, вона буде продовжувати вірити. Просто тепер не буде то всім нав'язувати, я сподіваюсь. А ще, як тут писали, її теорії протирічать нашій вірі в істинного і єдиного Бога. Тому є направду шкідливими... І тому я не жалію про те, що поговорила з нею, хоча і трохи ніяково тепер почуваюсь.
О....класно Ви виразилися "Голова сімї по дітях".....Вітайте союзника, я - така ж категорична у справах дітей і своєї сім'ї. І хоч які б там мурахи не лазили в головах дідів і бабів...я завжди кажу: "Діти виростуть самі собі виберуть чим займатися і чим цікавитися, а поки не лізте в їхнє дитинство зі своїми навязуваннями."
Маю одну проблемку - різні погляди на багато речей із свекрухою-бабусею...Вона чудова жінка, допомагає мені, але оці от кардинальні розходження ...Не дають мені спокійно давати малих в село. З останнього - чисто випадково дізналася, що Сашка, як був в селі, був на похороні в якось далекого-далекого старшого родича. Ну от для чого дитину брати на похорон?! Й він про то випадково обмовився, свекруха навіть нічого не казала, що брала його на таке. Сказав, що бачив мерця в труні й налякався трохи..Почала розпитувати, що і як - так й дізналася. Свекруха спочатку відхрещувалася, але ж проти фактів не попреш...Я вже мовчу за різні нетрадиційні методи лікування, в .т.ч. уринотерапію (Сашка один час теж не хотів їхати, аж потім признався, чому), різні саморобні настоянки й інші поради із "Порадниці" чи "Лечебника" (((. Й от, літо наближається, а я маю страх, бо ж мої прохання ігноруються, а все робиться так, як вважається за потрібне й правильне з її боку. Боюсь й меншого давати - бо знаю, як то в селі дивляться за дітьми...Ну й відповідно образи на мене....Коли я спокійно й аргуметовано поговорила на тему похоронів (в селі є дві забави - весілля й похорон - постояти й почесати язиками), то я ще й винна вийшла, бо "то є життя, й що тут такого, он Маруся свою внучку теж брала й тамта брала"...Й взагалі, що то я її відчитую як якусь ученицю. До слова - вона вчителька, й мені здається, що то вже накладає свій відбиток на все життя - типу я все знаю краще.. Й не хочу сваритися, бо повторюся, в усіх інших відношеннях вона прекрасна людина, але от виховання дітей....тут коса на камінь.
оо, сподіваюся, вона не випробовує ці методи на Сашкові, бо тоді це жесть жестячна.. Не хочу культивувати стереотипи, але насправді вже не раз стикалася з тим, що вчителі часто бувають дуже і дуже неординарними і переважно категоричними людьми.. Я розумію, що похорони - то теж життя, але семирічному хлопчику бути на них присутнім не обов"язково, мені здається. Принаймні, можна було хоч повідомити про такий намір вам, і далі вже як ВИ скажете..
А якщо питання поставити по-іншому? Чемно попрости її, щоб вона наперед радилась із Вами стосовно всіх своїх ініціатив щодо дітей. Якщо хоче взяти на похорон, хай подзвонить Вам, а Ви на свій розсуд проінструктуєте її чи можна і треба це робити, і як саме. Ну і якщо Ви скажете, що не треба, а вона все одно зробить по-своєму, то у Вас буде цілком логічна причина не пустити дітей на село наступного разу - свекруха Вас не слухає. Питання не в конкретній події, а в факті, що вона зробила на свій розсуд попри Вашу заборону.
Людям з вищеописаним характером то до лампочки: Тетянко, а як реагує ваш чоловік? Просто син-це син, а невістка -це невістка))) Син може попросити маму в ультимативній формі і зреагувати жорсткіше в разі потреби. Ну буде свекруха казати, що то ви його намовили, може на вас образиться, але, можливо, синові перечити не стане.
Оо, то чиста правда.. Йой, як то важко мати свекруху вчительку... Я он зі своєю вже місяць не спілкуюсь, я сама не розумію чого... Вона видзвонювала нам на скайп щодня, ну просто щодня і то такі розмови по півтора години-а що Мелася робить, а що то вона скривилась, а шо то вона пікнула і так далі... Мене то виводило до ручки , але я мовчала і просто часом перестала брати трубку (типу не чуємо). А раз мене вже так дістало, бо вона часто дзвонила в 21ій годині, при тому знаючи, що в тій годині ми купаємо малу, ми то казали не раз. І мене то в той день дістало, чоловік набирав воду, я пильнувала голеньку малявку. А тут вона дзвонить, я збила, вона знов дзвонить, я знову збила і так було десь зо 5 разів ( цим я хотіла їй дати зрозуміти, що ми зараз зайняті). Потім чоловік таки підняв, але досить строго сказав, що зараз говорити ми не можемо, бо купаємо малу і щоб передзвонила за 20хвилин. І на цьому все, в неї включився повний ігнор, з днем народженя за тиждень мене вітав її чоловік, а вона спочатку навіть не показалась в екрані, тільки як я перевела камеру на свого тата, то вона раптом вигулькнула... Іменини Юрія точно так само, вітав чоловіка її чоловік, він нормальний дядько. І от відтоді такий мороз, вже й внучка її не інтересує, бо зробили ми не по її, обідили..
В мене свекруха директор школи,але вона класно розуміє мої бажання і заборони. Вона каже що ми дорослі і розумні діти і краще знаємо.гггггг. скільки,чим,як дитину годувати, в що вдягнути, без проблем мене сприймає. Може ій щось нетподобається,але вона мені цього не показує.
Сказав, що сам ще поговорить. Він про це довідався від мене, тобто теж не в курсі був. Просто я на похорони реагую боляче - як не стало власного тата. Для когось це трагедія, а комусь - піти під похорон, язиками почесати, подивитися, як плакали, чи дуже голосили, а хто в що вбраний, а скільки народу прийшло..Та й просто останні сільські новини почути. Мене свого часу батьки ніколи не брали на похорони малою. Я вперше була на похороні- в одноколасниці, в 17 років. Але то є різниця, де 7, а де 17.
Аналогічно. Свекруха хоч і не вчителька, а робить по відношенню до моєї дитини виключно те, що хоче.Мої заборони їй до одного місця, при чому, відкрито про це говорить. Що робити в такому випадку?
Дитину я на неї не залишаю, дозволяю лише гуляти з ним, там вона і відривається. Тепер будуть бавитися вдома під моїм наглядом.
А мене баба виволочила по всіх де могла. Ніц крім тривожного стану в майбутньому і страхів в дитинстві то мені не принесло. Батьки протестували, але я росла з бабою, батьків бачила на вихідних і баба собі їхні заборони до голови не брала. Мусите вибудовувати стосунки так, щоб останнє слово було за батьками і баба мусила з ним рахуватись.
Про свекруху як про маму для чоловіка: ну напевно ніколи не зрозумію як можна робити таку різницю між дітьми. Вона б останнє відібрала у старшого( мого чоловіка) для молодшого. Вже і машину ім віддали і помагаємо як можемо, а однаково у того бачте є все а інший бідака( 23р. не одружений, працює, зостався сам в особняку з батьками). І я б може вкотре послухала і забула,бо бачимось приблизно раз на місяць, але бачу наскільки це неприємно чоловікові.В такі моменти хочеться висказати все і гримнути дверима, стримує лиш думка що потім відносини стануть як "натянута струна". Фуф, нисала тут випустила пар і стало набагато легше. P.S Може не в тій темі написала, то наперід прошу вибачення.
чи наймав хтось няню для дитини, якщо живете зі свекрами, як вони на це реагували? п.с. живемо в селі, батьки заняті по господарству.
