Увійти або зареєструватися

Ваше ставлення до ЕКЗ

Тема у розділі 'Філософські та релігійні посиденьки', створена користувачем levandivka, 1 Травень 2010.

?

Моя позиція:

Читала уважно "Позицію Церков", вважаю, що гріх

32 голосів

38,1%
Та читала... Але ж... Якщо дуже хочеться - не зовсім гріх

14 голосів

16,7%
Не читала. Але свою думку маю, поділюся

11 голосів

13,1%
Най люди мають! Медицина - наше всьо...

27 голосів

32,1%

Сторінка 8 з 20

Baffy Active Member
Аборт - також чийсь вибір, може про це теж не можна говорити тим, хто на нього зважився? І на вбивство народженої людини?

Baffy, 8 Квітень 2015

#141
- Погоджуюся x 1
tinkaKris Just do it!

Ви мабуть, геть заплутались. Тут тема не про аборт

"...В епоху інтернету дуже легко засуджувати, легко повчати, легко конкурувати, бо ти бачиш ту картинку, яку домалювала тобі твоя власна уява, твоє "наболіле", твої комплекси та стереотипи..."

tinkaKris, 9 Квітень 2015

#142

Baffy Active Member

Цитата від tinkaKris: ↑

Ви мабуть, геть заплутались. Тут тема не про аборт
Натисніть, щоб розгорнути...

Я кажу про мовчання/не мовчання на гріх.
Тим більше, що є такий вид гріхів - мовчання на гріх
До того ж, коли йдеться про абортативну технологію.

Baffy, 10 Квітень 2015

#143
Baffy Active Member

Цитата від Baffy: ↑

Але якщо підсаджувати залишені ембріони, то виходить, що так навпаки можна врятувати життя ембріонові (біол. батьки відмовилися, він точо загине) - це усиновлення на ранньому етапі...
Натисніть, щоб розгорнути...

Хоча, якщо в жінки безплідність - як проблема з імплантацією чи з виношуванням, то хто-зна чи варто так "всиновляти"

Baffy, 11 Квітень 2015

#144
Baffy Active Member

Д-р П. Гусак (УКУ, Інститут родини та подружнього життя, "Рух за Життя")
МОРАЛЬНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОҐІЙ
І про ін вітро, і про інкорпоральне (останнє загалом може бути морально чистим, але на практиці є свої нюанси).

Розділ ІІ статті:
1. Моральна оцінка лікарської допомоги при заплідненні in utero
2. Моральний аспект донорства сперми
3. Чи є морально допустимим запліднення донорською спермою?
4. Моральна оцінка донорства яйцеклітин
5. Моральні аспекти запліднення в пробірці (IVF)
6. Моральна оцінка донорства ембріонів
7. Зберігання ембріонів
8. Моральна оцінка “утилізації” неімплантованих ембріонів
9. Чи є морально допустимими ґенетичні маніпуляціїї над ембріонами (їх “вдосконалення”)?

ІІ. МОТИВАЦІЇ ДАНИХ ПРАКТИК ТА ЇХ МОРАЛЬНА ОЦІНКА

Щоби могти подати належну моральну оцінку даних практик, мушу спочатку вказати засади, з яких буду виходити.
Перш за все, людина, на відміну від інших біологічних істот, є особою, тобто істотою, яка наділена розумом, почуттями та свобідною волею, істотою, що здатна свідомо здійснювати своє буття, “володіти собою” та визначати своє свобідне ставлення до себе та до всього іншого. Через те вона посідає незрівнянну гідність та недоторкані, непорушні права (які, окрім усього іншого, забороняють також трактувати її як засіб для чого-будь). (Остаточно цю гідність та права можна обґрунтувати лише визнавши, що людина є духовною істотою, створеною на образ Божий. Матеріалістичні теорії, що трактують людину як згусток “високоорґанізованої матерії”, ніколи не обґрунтують цієї гідності, і завжди є теоретичною підставою для тоталітарних, фашистських експериментів). Тому особа посідає:

• недоторкане право на життя – від початку свого існування і до його природного (біологічного) закінчення.
• право бути зачатою у гідний людини спосіб, тобто – у подружньому єднанні в любові (а не бути продуктом лабораторних технологій) та виростати при своїх “тілесних”, ґенетичних батьках.

Що стосується питання про початок існування особи, то відповісти на нього можуть – комплексно – сучасні ембріологія, філософія та богослов’я.

Сучасна ембріологія говорить нам, що життя людини починається з моменту злиття статевих клітин (точніше – з моменту злиття їхніх оболонок, ще до злиття ядер, бо вже з цього моменту статеві клітини починають функціонувати та розвиватися як одне ціле). З цього моменту, завдяки неповторному ґенетичному кодові, починається розвиток нової людини. (Таким чином, сучасна ембріологія спростовує улюбленого “коника” матеріалістів – знамените твердження Ернста Геккеля: “Онтоґенез повторює філоґенез” 6 , тобто в ембріональному розвитку людина начебто повторює еволюційний розвиток від “амеби” через рибу, амфібію, рептилію і т.д. аж до людини. У світлі досягнень сучасної ембріології це твердження є ненауковою нісенітницею). Це означає, що запліднена яйцеклітина є вже людиною, а отже – особою, хоча її специфічно особові здатності та особові акти (такі, як мислення, воління, любов, сміх і т.д.) проявляться далеко пізніше .

Належна філософія твердить, що людина є особою вже тому, що є людиною, що належить до виду homo sapiens sapiens, бо не існує індивідуумів цього виду, які не були би особами . “Особа” настільки радикально відрізняється від всього неособового буття, що неможливо, щоби щось стало особою, що не було нею від початку. Щось або є особою, або нею не є. Тому слід бути дуже уважним у вжитку слова “розвиток”. Прихильники матеріалістичної візії людини розуміють“розвиток” як “набуття нових властивостей, яких перед тим зовсім не було”. Натомість, сама етимологія та належне розуміння поняття “розвиток” вказують на те, що воно означає “розгортання”, “розкриття” вже наявних у задатках (зачатковій формі) властивостей. Ніщо не може “розвинутися” у якусь істоту, якщо воно нею перед тим не було, якщо воно не мало задатків, тобто специфічних властивостей даної істоти у зачатковій стадії. (Наприклад, свинячий ембріон ніколи не розвинеться в людину, бо не має для цього задатків, а стане свинею, бо для цього задатки у нього є). Отже, якщо доросла зактуалізована людина є особою, то вона є нею від початку, тобто – від зачаття, і вже від цього моменту їй належать недоторкані основні права та специфічно особова гідність, притаманні дорослому. Якщо ми цього не визнаємо, то неминуче прийдемо до поділу людей на “вартих життя” та його “невартих”. А це – специфічно фашистський спосіб думання, який привів до винищення 6-ти мільйонів євреїв.

Через те як Католицька, так і нез’єдинені Православні Церкви стверджують, що Бог творить неповторну безсмертну душу людини в момент зачаття. Навіть якщо прийняти тезу, що “духовність неможлива без мозку” , то мозок вже є в ґенетичній програмі ембріона і починає інтенсивно формуватися. І якщо безсмертна душа як духовне начало в людині є єдиним життєвим принципом усіх життєвих проявів (включно з ростом, розвитком, трофікою тканин, відчуттями), то вона мусить бути наявною від самого початку. “Специфічно людська поведінка виявляється “не лише у самосвідомості чи в актах логічного мислення. Скоріше, кожний прояв життєдіяльності людини (в т.ч. і тілесний) є зумовлений розумною душею, яка визначає суть людини. Через те хибно вважати, що людина стає особою лише з моменту формування мозкових звивин, тобто, наприкінці другого місяця розвитку. Було б фатально зредукувати людськість до функціонування мозкових звивин! Оскільки всі життєві процеси людини є типово людські, розумна душа мусить існувати від початку. Розумна душа є чимось засадничо цілим, сповненим, не таким, що перебуває в становленні. Тому особовість не виникає поступово у відповідності зі зростанням активності мозку. Навпаки, це особовість є підставою всього людського життя та його розвитку”. Тому ембріон втішається всіма правами та гідністю дорослої особи і обходитися з ним слід лише відповідно до цієї гідності та прав. Це – засади, з яких я виходитиму при моральній оцінці згаданих медичних технолоґій.

1. Моральна оцінка лікарської допомоги при заплідненні in utero

Якщо йде мова про лікування неплідності (стимуляція овуляції чи хірурґія фалопієвих труб), то такі техніки є морально нейтральними. Обов’язок лікаря – провести необхідне лікування, щоби відновити плідність. Єдиний етичний критерій, який зобов’язує лікаря в даному випадку, – primum non nocere. Слід пам’ятати, що надмірна стимуляція овуляції міняє гормональний статус в орґанізмі жінки і може навіть призвести до розвитку онкологічних захворювань та до шкоди для здоров’я майбутніх дітей.

Щодо штучного запліднення in utero: слід конкретно визначити, що маємо на увазі. Хірурґічне діставання яйцеклітини з яйника та поміщення її в матку, після чого вона запліднюється в природний спосіб – морально нейтральне. Воно має на меті допомогти заплідненню та зберігає неторкненими “подружні обійми” – статеве єднання в любові як єдино гідний спосіб зачаття людської особи. Так само морально нейтральним є відсмоктування сперми з піхви після статевого єднання з подальшим його впорскуванням в матку. Статеве єднання подругів залишається неушкодженим. Єдиним неґативним аспектом цих технік є те, що статеве спілкування відбувається неначе “під лікарським наглядом”, що має небажаний вплив на інтимність та сором’язливість і спричиняє певний психологічний тиск. Однак, на мою думку, при врахуванні цих моментів та належній орґанізаціїї лікарської допомоги даного негативного аспекту можна уникнути.

Якщо ж батько заздалегідь “здає” сперму, то тут виникають моральні застереження. По- перше, запліднення відбувається без статевого єднання. Дитина тоді не зачинається внаслідок “єднання в любові” її батьків, а є “продуктом” лікарських процедур. По-друге, постає питання, яким чином батько “здає” сперму. Якщо шляхом мастурбації, то таке дійство є морально злим, тому що воно позбавлене двох основних цілей людської статевості: “взаємного самовіддання в любові та справді людського продовження роду в любові” (Конґреґація у справах віри, пояснення “Persona humana” ). Меншим злом було би запліднення спермою батька, добутою хірурґічним шляхом. Моральне зло полягало би лише в тому, що дитина була би зачатою шляхом лікарських маніпуляцій, а не у гідний людини спосіб – шляхом подружніх обіймів у любові. Однак у випадку ушкодження чи відсутності у батька сім’явивідних каналів такий спосіб запліднення виглядає морально допустимим, тим більше, що при сучасних медичних технологіях можливо поєднати таке запліднення із статевим актом, впорскуючи сперму відразу після орґазму. Вищезгадані моральні застереження стосуються інтрафалопіального транспорту ґамет (“Gamete Intra Fallopian Transfer”, скорочено: GIFT). Перевагою цього методу над IVF є той факт, що запліднення відбувається вже в орґанізмі матері, а також вища ймовірність нідації зиґот, оскільки вони просуваються “природним шляхом” з фалопієвих труб у матку. В існуючій лікарській практиці після нідації можуть здійснювати селективний аборт. Однак він суттєво не пов’язаний з цією технікою і заслуговує на окрему моральну оцінку.

2. Моральний аспект донорства сперми

По-перше, постає питання про ціль такого донорства. Якщо воно потрібне для здійснення штучного запліднення in utero чи in vitro, то його моральна значимість перебуває у прямій залежності від моральності цих технік.

По-друге: оскільки хірурґічне видобування сперми практикується в крайніх випадках, про які була мова вище, то загальновживаним способом донорства сперми є мастурбація. А таке статеве дійство становить “важкий моральний непорядок”, “внутрішньо і серйозно невпорядкований акт”,тим більше, що у випадку донорства не може йти мова про пом’якшуючі моральну провину аспекти (“незрілість юнацького віку, психологічна неврівноваженість, закореніла звичка”), а завжди наявний обдуманий, намірений вчинок, який “суттєво протирічить доцільності [статевої] здатності” . Моральна негідність донорства спреми обтяжується ще й тим, що для збудження у таких випадках використовується порноґрафія, яка є “важкою моральною провиною”, тому що “принижує гідність всіх [її] учасників... Вони стають предметом примітивного задоволення...”, об’єктом пожадання та засобом до задоволення цього пожадання. Моральної негідності додає ще і той факт, що донорство сперми здійснюється за грошову винагороду, перетворюючи його таким чином у джерело прибутку.

3. Чи є морально допустимим запліднення донорською спермою?

Можна зрозуміти бажання подружжя, у якому чоловік страждає на олігоспермію чи азооспермію, мати дитину. Зрозумілим є також бажання самотніх жінок пережити материнство. Однак:
1. Подружній акт, внаслідок якого зачинається людська особа, посідає високу гідність і не може бути заміненим медичними маніпуляціями.
2. Дитина має право бути зачатою в подружжі – в акті любові, а не “витвореною” внаслідок певних процедур.
3. Дитина має право виростати при своєму тілесному батькові. У випадку запліднення донорською спермою дитину відразу позбавляють цього права, бо тоді вона виростає або при вітчимі, або взагалі без батька. “Позбавлення дитини її тілесних батьків є для неї великим
особистим нещастям. При гетеролоґічному заплідненні ця доля є для дитини наперед запланованою”. Таким чином, “добро дитини” вимагає поставити його понад бажання мати дитину, інакше дитина стане засобом для сповнення цього бажання. “Права на дитину не
існує” . Це тим більше стосується лесбіянок і взагалі жінок, які відзначаються антипатичним, протиприродним ставленням до чоловічої статі. Вони нездатні до належного виховання дітей і дозволити їм це означає здійснити злочин супроти дитини.
4. Донорство сперми є завжди анонімним. Сперма підбирається лише за бажаними зовнішніми ознаками донора. “Те, що дитина може дізнатися про своє ґенетичне походження, не є ще жодною ґарантією, що їй це дійсно повідомлять. Хоча раннє поінформування ... дитини про її походження належить до елементарних обов’язків (прийомних) батьків, то звичайно батьки дітей, зачатих з чужої сперми, є готовими до цього лише в дуже небагатьох випадках. Звичайно вони замовчують дитині її справжнє походження і залишають її у хибній вірі, що чоловік матері є “тілесним” батьком. У той спосіб вони бажають заощадити дитині мало будуючу інформацію, що [її батько] за невелику винагороду надав свою сперму, не дбаючи далі про зачату таким чином дитину. Сумнівно, що таємницю такої “брехні на ціле життя” вдасться надовго зберегти. Якщо дитина все ж таки випадково дізнається правду, то навряд чи вдасться виміряти психічні наслідки та вплив на стосунки з її соціальними батьками”.
5. “Якщо людське тіло трактувати серйозно, а не лише як матеріал, то гетерологічне запліднення (запліднення чужою спермою – П.Г.) є певного типу біолоґічно-ґенетичною подружньою зрадою, яка у свій спосіб суперечить єдності подружжя”.

4. Моральна оцінка донорства яйцеклітин

Сказане про донорство сперми стосується також донорства яйцеклітин для запліднення in utero. Хоча тут відпадають неґативні аспекти, пов’язані з добуванням ґамет (бо яйцеклітина добувається хірурґічним шляхом) та із заплідненням (донорська яйцеклітина запліднюється внаслідок статевого акту – “подружніх обіймів в любові”), то все ж таки дитина від зачаття позбавляється права виростати при своїй ґенетичній, “тілесній” матері і віддається на виношування та виховання “мачусі”. Як і у випадку з донорською спермою, постає питання правдивої інформації для дитини про її походження (на яку дитина має незаперечне право), та психологічних і соціальних наслідків, які виникнуть, коли правди не було сказано, а дитина випадково про неї довідалася.
Натисніть, щоб розгорнути...

http://family-institute.org.ua/downloads/file/visnyk2/st4 v2.pdf

Baffy, 27 Травень 2015

#145
Baffy Active Member

Продовження попереднього посту:

5. Моральні аспекти запліднення в пробірці (IVF)

Запліднення у пробірці поєднує в собі всі морально неґативні сторони, притаманні вищезгаданим технологіям, і, крім того, тут додаються поважні моральні застереження, які стосуються недоторканості людського життя.
1. IVF є в найвищій мірі маніпуляцією, тому що запліднення відбувається взагалі поза межами тіла. Порушується безумовне право дитини бути зачатою у гідний людини спосіб – у “єднанні в любові”. Вона стає неначе “продуктом” медичних технологій.
2. IVF є загрозою для зачатого людського життя, і при існуючих технологіях неминуче тягне за собою смерть ембріонів. Перш за все, ніхто не може змусити жінку імплантувати вже запліднену зиґоту. Вона може перед імплантацією захворіти, померти чи просто передумати. Що тоді станеться з осиротілим ембріоном – людською особою? У кращому випадку його заморозять, в надії, що колись знайдеться жінка, яка забажає його собі імплантувати (що, врешті, означає смерть ембріона, якщо такої жінки не знайдеться). У гіршому – його просто полишать вмирати або використають як матеріал для експериментів, як біоматеріал чи джерело орґанів для інших людей, чи просто як сировину для косметики.
3. Що стосується експериментів, то навіть тоді, коли вони проводяться з “благородною метою” краще вивчити людський розвиток до народження, щоби могти, наприклад, лікувати вроджені вади ще на ембріональній стадії, запобігати викидням тощо, такі експерименти (всупереч твердженню американського екс-президента Білла Клінтона, що вони “служать життю, а тому відповідають найсуворішим етичним вимогам”) є неморальними – як і всякі експерименти на людях. Бо у такому випадку одні люди служать експериментальною сировиною для покращення життя інших – “вартих жити”. Це, у своїй суті, якраз те, що відбувалося у гітлерівських концтаборах, де проводилися медичні експерименти на “невартих життя унтерменшах”, для того, щоби покращити життя “вартій жити” арійській расі. На Нюрнберзькому судовому процесі експерименти над людьми інкримінувалися нацистам як один з найважчих злочинів проти людства, а тепер цей сам злочин цілком безкарно практикується в клініках, більше того, керівництва “демократичних держав” законодавчими актами леґітимують ці практики. У цьому контексті ще більш морально звироднілою є пропозиція вирощувати зачаті з допомогою IVF людські ембріони до певної стадії їхнього розвитку, щоби потім використовувати їх як джерело орґанів для лікування інших людей. Не чинить ці практики морально кращими і посилання на “добру ціль” (терапія, порятунок життя, лікування на ембріональній стадії і т.п.), тому що засоби для її осягнення протирічать об’єктивним моральним нормам та основним – недоторканим – правам людини. Тут діє непорушний етичний принцип, який гласить, що для морально доброї цілі потрібно вживати морально добрих засобів. Неможливо осягнути добро, чинячи зло. Щоби дія була морально доброю, необхідно, щоби морально добрими були як і ціль (finis operantis), так і внутрішня спрямованість вчинків (finis operis), які до цієї цілі ведуть. Якщо котрийсь із названих елементів буде морально злим, морально злою буде і уся дія.
4. IVF завжди веде до смерті ембріонів, тому що по своїй суті ця техніка вимагає продукування більшої кількості ембріонів, аніж передбачається імплантувати. Це потрібно лікареві перш за все для того, щоби могти відселекціонувати здорові (на його думку) ембріони. (Перевірка відбувається під мікроскопом). Таким чином, вже перед імплантацією з’являються “зайві” ембріони, доля яких, в кращому випадку – заморожування та малоймовірний шанс, що якась жінка забажає імплантувати собі відкинений лікарем ембріон, у гіршому – експерименти, смерть та “утилізація”. “...Лікар, зрештою, не бажає ризикувати, щоби не бути притягненим до відповідальності щодо якості продукції. Вже у власних інтересах буде він відкидати сумнівні екземпляри” . Знову ж таки маємо розрізнення між людьми, “вартими” і “невартими” жити, що є “витонченою формою расизму, оскільки певним людям заперечується право на життя, хоча і не через їхню расу, то через їхній біологічний ступінь розвитку” . Далі, навіть, якщо буде осягнено у майбутньому таку досконалу техніку IVF, при якій вдасться уникнути попередньої селекції, залишається ще один ступінь селекції – in utero. А саме: метою процедури є “витворення” однієї дитини. Однак, при імплантації лише одного ембріона нідація малоймовірна, отже, вся процедура може зазнати невдачі. Тому імплантовують кілька (до трьох) ембріонів, з надією, що нідується хоча б один (і тільки один!). Така селекція у вигляді “конкуренції між ембріонами” є наперед запрограмована і “бажана”. Багатоплідна вагітність вважається невдачею – у деяких клініках у випадку багатоплідної вагітності проводять селективний аборт. Таким чином, при IVF завжди продукуються ембріони, смерть яких наперед передбачена і запланована. Звідси висновок: “Не йдеться про те, щоби уникати зловживань при використанні системи [IVF]; сама система є злом, а її застосування – завжди зловживанням”.

6. Моральна оцінка донорства ембріонів

Донорськими можуть бути ембріони, як зачаті in vitro, так і в материнському лоні. Фактично йдеться про т. зв. “ембріотрансфер” – пересадку ембріонів.
• Тут залишаються дійсними всі моральні застереження, про які вже було мовлено вище стосовно донорства ґамет, а саме: що дитина має непорушне право виростати при своїх ґенетичних батьках, а не заплановано виховуватися при чужих. Приводити на світ намірено “адоптованих” дітей є неморально стосовно відношенню до цих дітей.
• Ця техніка завжди пов’язана з ризиком для життя ембріона.
• Донорство ембріонів може використовуватися при т. зв. “суроґатному материнстві”. Критерієм для моральної оцінки цього явища є мотиви, з яких до нього вдаються. Неморальною є пересадка ембріона “суроґатній матері” з метою “заощадити” вагітність іншій жінці. Неморально теж використовувати цю технолоґію лише для того, щоби покращити чи випробувати її технічні можливості. Андреас Ляун припускає лише один випадок, при якому “суроґатне материнство” є не лише неморальним, але й бажаним, а саме: якщо невдовзі після настання вагітності встановлено хворобу матері, яка загрожує життю дитини чи також і матері. Можливо, за допомогою пересадки ембріона вдалося би уникнути жахливої дилеми: “кого рятувати”, якщо вагітність загрожує життю матері. Над цією можливістю варто задуматися спеціалістам з біомедичної етики при оцінюванні т. зв. “непрямого аборту”, наприклад, при лікуванні матері протипухлинними препаратами, які нищать усі клітини, що швидко діляться, а отже – і зародок, або при видаленні матки вагітній жінці з приводу пухлини.
• З даною технікою пов’язані проблеми, які утруднюють моральну санкцію, а саме: котрій з матерів належить дитина в момент народження? Хто несе відповідальність, якщо обидві жінки відмовляться від дитини, ймовірно хворої внаслідок маніпуляцій (пересадки)? Як впливають пренатальні стосунки матері і дитини на подальше фізичне та психічне здоров’я останньої? (Відповісти на це питання особливо важливо у випадку, коли “суроґатна матір” змушена віддати дитину “справжній”).
• Неморальною є всяка комерція, пов’язана, з донорством ембріонів: чи то торгівля ними, чи оплачування/заробляння “суроґатних матерів”.

7. Зберігання ембріонів

Неімплантовані ембріони зберігають замороженими. Однак заморожування та відтаювання є загрозою для їхнього життя. Навіть якщо ембріон “витримав” цю процедуру, то ймовірність того, що будучи імплантованим, він народиться живим, набагато нижча, аніж у “свіжого”. Таким чином, заморожування становить загрозу для життя людської особи, а тому є неморальним. Однак, коли ембріон все-таки “випродуковано”, то заморожування може підвищити його шанси на виживання, наприклад, для того, щоби узгодити момент імплантації з циклами орґанізму “матері” і тим підвищити ймовірність нідації, або щоби дати “зайвому” ембріонові хоча би слабенький шанс, що його коли-небудь імлантують.

8. Моральна оцінка “утилізації” неімплантованих ембріонів

Що стається з ембріонами, якщо їх не імплантували, провели над ними експерименти, або вийшов термін зберігання на складі? Якщо вони не були використані як джерело орґанів (що означає смерть для них), вони є “allowed to perish” (див.: http://www.hfea.gov.uk) – полишені вмирати. Що далі? Чи відбувається обряд поховання? Чи їх кремують? Адже вони є цінним біолоґічним матеріалом. Як подає Андреас Ляун, “факти міжнародної торгівлі людськими зародками все ще встидливо замовчуються. Але де ж полягає, врешті, різниця між начальством концтабору, яке дає розпорядження про виготовлення абажурів з людської шкіри і підприємством, яке виготовляє косметику з ембріональних товщів?” Ця “прибуткова некрофілія” належить до найогидніших моральних злочинів нашого часу.

9. Чи є морально допустимими ґенетичні маніпуляціїї над ембріонами (їх “вдосконалення”)?
Відповідь на це питання можна дати тільки на основі визнання непорушного права людини на тілесну цілість і недоторканість. Отже – ні!
• Бо ґенетична маніпуляція є найбільшим втручанням у тілесну недоторканість людини, яке тільки можна уявити. Вона пов’язана з непередбачуваним ризиком для конкретної людини, яка (якщо виживе) буде змушена жити мутантом.
• Далі, яка властивість, що її можна надати людині шляхом ґенетичних маніпуляцій, була би настільки цінною, що могла би виправдати цей ризик? Чесноти, моральні настанови та властивості залежать від свобідного рішення особи (вони є духовними властивостями) і тому не можуть бути наслідком ґенетичних втручань.
• Врешті, чи мають право науковці, лікарі, держава визначати властивості майбутньої людини, узурпуючи право батьків на те, щоби дитина природним шляхом успадкувала їхні риси? Якщо признати їм це право, то це буде нічим іншим, як (практикованою у свій час нацистами) евґенікою, нечуваним тоталітаризмом, що нехтує елементарними правами особи.
• Спроби за допомогою ґенетичних маніпуляцій “вивести” “нову” людину, зокрема “пристосовану” до пених технічних завдань (наприклад, “витворити” людину без стіп, які є “зайвими” для танкіста чи пілота, щоби могти покращити конструкцію та бойові якості танка чи літака), або ж, в ім’я “тріумфу” науково-технічної спроможності, схрестити людину з твариною, продукуючи таким чином гібридну істоту, є найогиднішою моральною перверсією, яку тільки можна собі уявити. Такі намагання трактують людину як засіб, як “придаток” до техніки і породжені в кінцевому рахунку збоченою філософсько-моральною настановою. Це – настанова людини, яка декларує себе та свою самосвідомість найвищим “божеством” у всесвіті і через те ненавидить не тільки Бога, але й речі у їхній “даності”, у їхній специфічній суті, тому що вона не може стерпіти, що існують речі, які не є її витворами і прагне їх зруйнувати та перетворити в об’єкти, які відображали би її силу та залежали б від неї. Однак серед речей, які вона не може стерпіти, така людина зустрічає свою власну природу. Вона не може змиритися з тим, що людська природа є “наперед даною”, та претендує самочинно витворювати навіть її46. Якоб Гоммес зве таку настанову “технічним еросом” – прагненням людини у своїй технічній творчості витворювати себе, “копулюючи” з навколишнім світом та продукуючи витвори своєї сили, у яких вона зачинає та адорує саму себе.
• Морально допустимим було би втручання в ґенетичний код ембріона з метою корекції його пошкоджень (ґенна терапія). З огляду на технічні можливості це поки що виглядає утопією. Якщо би цього вдалося досягти і були б ґарантії успіху, то така терапія могла би стати “праґматичною альтернативою” до селективного аборту за евґенічними показами. Однак, який лікар і яка жінка відважаться імплантовувати ембріон, “лікований” таким чином, а можливо, ще більше пошкоджений?
Натисніть, щоб розгорнути...

http://family-institute.org.ua/downloads/file/visnyk2/st4 v2.pdf

Baffy, 27 Травень 2015

#146
avokado Well-Known Member
Той хто не плакав днями над поганою спермограмою і над негативними тестами так що аж не хочеться жити не може осуджувати жінок що пішли на ЕКЗ, бо ви не знаєте про що говорите і не знаєте цих відчуттів і цього неймовірного болю, у кого є власні дітки - дякуйте Богу і просіть ласку такого дару для інших. Всі інші вислови, типу а я б зробила так-то або та як можна - абсолютно пусте місце поки ви з цим не зіткнулися.

avokado, 30 Травень 2015

#147
- Погоджуюся x 14
- Подобається x 3
Happy Fiancee Well-Known Member
Тема перетворюється на позицію однієї людини... Цілком погоджуся з дописом
avokado. Людина, яка не стикнулася з проблемою безпліддя, не зрозуміє тих хто пройшов через такі випробування. Це як ситий голодного не зрозуміє. На мою думку, ЕКЗ це вихід для таких пар.

Happy Fiancee, 30 Травень 2015

#148
- Погоджуюся x 3
Oleksandrochka Well-Known Member
Я не можу казати, як би діяла, якби мала проблеми. Це все дуже складно...Хочу поділитися таким випадком моєї знайомої. Вона не могла завагітніти довгий час, і лікарі однозначно казали, що шансів немає. Сім"я усиновила хлопчика, і переїхала в інше місто (щоб ніхто з сусідів, знайомих і т.д. не знав, що дитинка всиновлена). Через років 6-7 думала вона, що хвора, бо погано себе почувала. Вагітність запідозрити не могла аж ніяк. Так от після всіх обстежень виявилося, що вона таки вагітна. Народила здорову пречудову донечку, а за два роки ще раз завагітніла, й має маленького синочка. Я веду до того, що чудеса бувають! Не потрібно зневірюватися! Бог дає випробування лише тим, хто має сили його подолати, і нагорода чекає на всіх, хто достойно проходить ці випробування! А ще одна моя знайома мала викидень, другий раз завагітніла й народила дитинку, яка померла через 3 дні, бо не працювали нирки в дитини. Що вона пережила, одному Богу відомо. Після того вона категорично відмовилася вагітніти, і взяла з дитячого будинку дівчинку. Так от я дивлюся на їх щасливу сім"ю і думаю, що вона спасла життя цій дитині (бо в дит будинках знаєте які умови і т.д.), і Бог їй відплачує тим, що вона пізнає щастя материнства. Виносити дитину - це ще не все! а виховати й БУТИ МАМОЮ для когось - це місія жінки! ЕКЗ - це не єдиний варіант!

Oleksandrochka, 20 Березень 2016

#149
- Подобається x 9
- Погоджуюся x 5
- Зе бест! x 1
Baffy Active Member
Колишній лікар-ембріолог розповідає про штучне запліднення: «Я зустрів Ісуса 27 січня о 19.00…»

Цитата від avokado: ↑

Той хто не плакав днями над поганою спермограмою і над негативними тестами так що аж не хочеться жити не може осуджувати жінок що пішли на ЕКЗ, ...
Натисніть, щоб розгорнути...

Я не осуджую жінок. Я вмію розрізнити людину і те, що людина робить.

Baffy, 15 Квітень 2016

#150
- Подобається x 1
marianast Well-Known Member
Цитата від Baffy: ↑

Колишній лікар-ембріолог розповідає про штучне запліднення: «Я зустрів Ісуса 27 січня о 19.00…»
Натисніть, щоб розгорнути...

Я читала вчора у ФБ, дуже сильний текст. Але поширити не наважилась, бо маю в друзях кілька пар,які завагітніли завдяки ЕКЗ, моральні аспекти процедури ми не обговорювали ніколи, тому побоялась їх зачепити.

Цитата від Happy Fiancee: ↑

. Людина, яка не стикнулася з проблемою безпліддя, не зрозуміє тих хто пройшов через такі випробування. Це як ситий голодного не зрозуміє.
Натисніть, щоб розгорнути...

От і я так думала, тим більше маючи перед очима приклад. Але після таких текстів схиляюсь до думки, що на ЕКЗ не наважилась би. Занадто багато треба принести в жертву

marianast, 15 Квітень 2016

#151
- Погоджуюся x 2

avokado Well-Known Member
Знаєте дівчата, якби я мала власних дітей і не мала проблем у цій сфері, я б теж можливо була проти ЕКЗ, багато раз писала і повторюсь, доки з цим не зіштовхнешся особисто, то не розумієш до кінця як воно і що. А фрази ". Я вмію розрізнити людину і те, що людина робить." мабуть має право говорити Господь, бо лише він знає, що є добро а що зло.

avokado, 16 Квітень 2016

#152
- Подобається x 2
- Погоджуюся x 1
KAPUCHINKA Well-Known Member
Ну раз всі пишуть то і я додам. Треба все дуже добре зважувати. Бо навіть якщо не звертати увпгу на позицію Церкви. То є речі якими треба дуже добре поцікавитися, і добре все зважити. Як та купа прийнятих гормонів вплине на саму дитину, чи зможе та дитина в майбутньому народити своіх здорових дітей, а ще слід взяти до уваги, що такі дітки значно частіше народжуються швидше терміну, і відповідно, зі всіма наслідками. Відсоток вад, теж вищий. І ще багато чим треба поцікавитися перш як приймати таке рішення.

KAPUCHINKA, 16 Квітень 2016

#153
- Погоджуюся x 3
KAPUCHINKA Well-Known Member
Ну і ще треба врахувати, що якщо завагітніти не вдається, то є якась причина, яка не дає цього зробити. Щось в організмі бракує. А штучне ігнорує цю причину, просто минає ів. Наскільки то є правильно теж питання.

KAPUCHINKA, 16 Квітень 2016

#154
- Погоджуюся x 3
- Подобається x 1
- Не погоджуюся x 1
Thebestnata Well-Known Member
Цитата від KAPUCHINKA: ↑

Ну і ще треба врахувати, що якщо завагітніти не вдається, то є якась причина, яка не дає цього зробити. Щось в організмі бракує. А штучне ігнорує цю причину, просто минає ів. Наскільки то є правильно теж питання.
Натисніть, щоб розгорнути...

ЕКЗ є допоміжною репродуктивною технологією, яка всупереч діагнозу безпліддя, може допомогти парам стати батьками. і якщо справді є якась проблема, яка не дозволяє завагітніти, а завдяки ЕКЗ це вдасться, то що тут поганого? правильним - є народження дитини, а чи відбулося запліднення природньо, чи за допомогою репродуктивних методик, це вже не основний момент. бо виходить так, що значить жінкам, в яких якісь проблеми, взагалі не потрібно вагітніти? ну от не получається, значить так їм і треба, вони самі винні, чи як? бо ЕКЗ - це штучне, це не природнє. я не думаю, що є якась різниця між дітьми, які народжені після ЕКЗ, чи при природньому зачатті. і дивилася якусь програму, де казали, що дитина, яка була народжена шляхом штучного запліднення народила вже свою дитину, тобто такі діти цілком нормальні, і нічим не відрізняються, бо вони теж люди!
але то звісно, жінки, в яких проблем з завагітненням ніколи не було, не зрозуміють тих, які пробують все і всі методи, тільки для того, щоб відчути оцю радість материнства.
я не знаю як в мене складеться життя, чи вдастся мені завагітніти, чи таки наважуся на ЕКЗ, але я вже рада від того, що ми живемо в такі часи, коли медицина вже здатна допомагати, і дарувати шанс на життя. крім того, штучне тільки те, що запліднення відбувається поза організмом жінки, а вже дальше все те, що і при звичайній вагітності (жінка виношує і народжує).
я нічого поганого не бачу в тому, щоб лікарі допомагали, тому ще ЕКЗ - це тільки допоміжний метод (я це вже згадувала). єдиний мінус - це те, що не всі можуть собі дозволити штучне, оскільки в фінансовому плані не дешево.

Thebestnata, 16 Квітень 2016

#155
- Погоджуюся x 4
- Подобається x 2
marianast Well-Known Member
Цитата від Thebestnata: ↑

а завдяки ЕКЗ це вдасться, то що тут поганого?
Натисніть, щоб розгорнути...

Сама вагітність це чудово, дискусії викликають жертви в процесі. Щоб народити двох треба вбити чотирьох. Почитайте того польського лікаря за посиланням. ЕКЗ супроводжується процесами,які важко прийняти з моральної сторони.

Цитата від avokado: ↑

Знаєте дівчата, якби я мала власних дітей і не мала проблем у цій сфері, я б теж можливо була проти ЕКЗ, багато раз писала і повторюсь, доки з цим не зіштовхнешся особисто, то не розумієш до кінця як воно і що. А фрази ". Я вмію розрізнити людину і те, що людина робить." мабуть має право говорити Господь, бо лише він знає, що є добро а що зло.
Натисніть, щоб розгорнути...

Звичайно. І ніхто вас не судить і не осудить , ну більшість точно, але коли приймаєш це надважливе рішення треба зважити на всі нюанси, не закривати очі на непрезентабельну частину процесу. От я і про себе писала, суто теоретично я б мабуть не наважилась, шукала би іншого шляху.
А вам сили, Божої помочі і успіху в намірі стати мамою

marianast, 16 Квітень 2016

#156
- Подобається x 3
Oleksandrochka Well-Known Member
. і якщо справді є якась проблема, яка не дозволяє завагітніти, а завдяки ЕКЗ це вдасться, то що тут поганого? [/QUOTE]
Я може з іншої сторони це бачу. Але, блін, якби наші лікарі були більш досвідчені, вони б лікували цю проблему. Безпліддя є ж наслідком якогось розладу. І варто шукати причину. Якщо правильно встановити діагноз, то напевне на цей діагноз і лікування може бути. І результат інший, а не 50:50. А потім виявляється, що з тих 50% ще й проблеми з виношуванням. А в них ЕКЗ мало не панацея, бо це гррші. Можливо я помиляюсь. Я не спец в тих питаннях. Але це ж так з усім, не тільки з безпліддям. Лікують наслідки, а не першопричину. Це індустрія. За ЕКЗ Нікого не хочу образити, це дуже індивідуальний вибір сім'ї. А про діток, я працювала якраз в малого нянькою. Він завдяки Екз народився. Така лялька класна, моя любов, фото додається))) нічого не бракує) але статистика показує й інші факти. Таке життя((
Вкладення:
- 20151210_123218.jpg
  
  Розмір файлу:
  
  79,4 КБ
  
  Переглядів:
  
  72
Oleksandrochka, 16 Квітень 2016

#157
Colombina1982 Well-Known Member
Та, знаєте, дійсно, ситий голодного не розуміє. В мене теж проблеми з вагітненням станом на зараз. АЛЕ я є мамою чудесного сина, який тішить мене кожну хвилину мого життя. Тому я можу дозволити собі прийняти те, що є, і навіть змиритися з тим, що на цьому - ВСЕ. Бо навіть одна дитина - це таке щастя, яке передати неможливо, це вже величезний дар Божий, такий, що язик і не повертається просити більше, бо є ж люди, які тої радості взагалі не пізнали, і все б за неї віддали. Тому я можу дозволити собі відмовитись від материнства будь-якою ціною, яким по суті є ЕКЗ, і для мене це не варіант.
Не факт, що я, тодішня, не пішла б на нього, якби мені не вдалося і так надзвичайно легко завагітніти, виносити і щасливо народити здорове малятко. Ну бо яка ж молода, щаслива сім"я без дитини, правда? А якби мені тоді теперішню голову - однозначно б не пішла. Занадто багато болючих, важких, складних і страшних (якщо вдуматися речей) стоїть на цій дорозі до материнства. І взагалі, все-таки важко назвати лікуванням настільки активну участь у створенні нової людини.. Ну але мені легко говорити, самі розумієте..

Colombina1982, 18 Квітень 2016

#158
- Подобається x 4
Supernatural Well-Known Member
Цитата від Baffy: ↑

Колишній лікар-ембріолог розповідає про штучне запліднення: «Я зустрів Ісуса 27 січня о 19.00…»
Натисніть, щоб розгорнути...

@Baffy дуже цікаве і корисне інтерв'ю з лікарем. В мене пів родини медики та біологи, вдома все було багато наукових журналів. Так от, колись давно у міжнародному науковому журналі натрапила на статтю з фото, як досліджують генетичні модифікації живих організмів. Там було про змішання жаб з кимось, циплят з кимось, ще якихось тварин між собою. І фотки тих "мутантів". Люди - то жахливо! Оце життя дивилось реально сумними очима( Потім той журнал на макулатуру викинула й руки добре помила)) Це ж старанням людини понищили нормальний живий організм. Так, я розумію що то все "задля науки", але тоді ще будучи школяркою розуміла що це не правильно. Ще в статті писали що подібні експерименти надзвичайно потрібні і з людськими ембріонами, але це заборонено якимись конвенціями і поглядами церкви. Також читала що і з людськими ембріонами проводили такі різні досліди, і не тільки у фашистські часи, а й пізніше, і зараз найімовірніше теж проводять при різних клініках. Багато зародків гине, а деякі перетворюються в отаких бідних мутантів. Може я засентиментальна, але після побачених дослідів з тваринами, уявити що собою являє людський ембріон і його погляд після маніпуляцій просто страшно. Я не релігійна, мої родичі-біологи якраз переважно генетики, так склалось. Знаю, як при "еко" теж самі відмирають ненароджені особини, або убивають зайві якщо пртживається декілька, чи пошкоджені ембіони. І це не добре. Моральні аспекти цих всіх "сопутствующих" маніпуляцій
як що "добувають" і як до того всього ставляться самі медики
попросту відсутні. Лікарям це гроші й робота, це бізнес який цікавиться прибутками, а люди від зневіри йдуть на це, навіть не усвідомлюючи в що вв'язуються, або необізнані, а лікарі розказують все як чеез рожеві окуляри таким. Згадала ту статтю і аж моторошно стало( Я за досліди з рослинами, мікроорнанізмами, прищеплювання фруктів та ін., але калічити людей таким не варто, передусім отих ненароджених нічим невинних особин, яких створюють (що ненормально і без любові я вже навіть не пишу), не повезе - вб"ють, або мутантом щроблчюять і потім недовго воно мучиться і гине. Отака правда.

Останнє редагування: 18 Квітень 2016

Supernatural, 18 Квітень 2016

#159
- Інформативно x 1
Supernatural Well-Known Member
Ще отут добре все написано: Правда про штучне запліднення
І ще з життя друзів батьків, з оточення науковців, медиків, біологів. Одна: хороший лікар, зараз викладає в Меді, багато років не могла завагітніти, пробували все з чоловіком, і в ирішили удочерити дівчинку. Взяли в років 5 її. Щасливо виховали, і ось вона вже вийшла заміж, а наша знайома внука бавить. Інша історія: жінка лікар, науковець, так і не змогли з чоловіком народити дітей. То вона все життя опікується племінником, любить його як свою дитину, тепер ось бавить його вже дітей. Так що кожному своє, звичайно, але висновки зробити можна.

Supernatural, 18 Квітень 2016

#160
- Подобається x 1
- Оптимістично x 1

(Ви повинні увійти або зареєструватися, щоб відповісти.)

Сторінка 8 з 20