"Дорослі" діти або перші поцілунки з наслідками і без

Саме явище підліткового сексу я не схвалюю. Але однозначно за статеве виховання, бо дитина у такий складний період має знати що з нею відбувається. Мені важко судити, але психологи стверджують, що саме хлопцям в такий період складніше ніж дівчатам. Гормони зашкалюють, а як з цим жити вони ще не знають. Тому думаю, що дитина має бути готовою до цих змін у своєму організмі.
Зараз тільки й мови про безпечний секс, але хочеться щоб крім цього наголошувалось про якусь моральну цінність. Що незайманість це не позор, не привід для кепкування, а привід для пишання. Бо з життя знаю багато прикладів, коли дівчата втрачали цноту тільки через боязнь бути засміяною у своєму товаристві, а ще більше під тиском партнера. Важко описати, що вони відчували через пару місяців, коли все закінчувалось.
Коли підлітку 15-16 років говорити про презервативи, чи не сприйме він це як сигнал, що він вже досить дорослий для цього кроку? Чи самі батьки його не підштовхують у це доросле життя? Чесно, в мене немає відповіді на це питання. Але хочеться поряд з наголошенням про венеричні хвороби, снід, небажану вагітність так само наголошувати про моральні цінності, про повагу до свого тіла.
В такому дусі мене виховували. За що я безмежно вдячна своїм батькам.

 

і я себе в такій ситуації пригадую)). Жила до одруження в особняку, то ми за три хати від мого подвір"я з кавалером стояли біля якихось кущів, щоб не дай Боже моя баба чи мама побачили, що ми обіймались, і від сусідів теж шарахались, що ніц ніхто не бачив. А зараз дивлюсь у вікно ввечері: дівчатам десь по років 15, вони таке на лавочках з хлопцями витворяють (ще й під ліхтарем!), що просто шок бере. Дивує найбільше той факт, що дівчата ті з нашого будинку і через вікна за ними не тільки сусіди, а ще і батьки їхні наблюдають.. Ну не розумію я такого виховання зовсім.. Здається в теперішнього покоління духовних цінностей просто "0". Дуже не хочу, щоб мої діти були такими "зіпсованими" як більшість підлітків зараз, тому старатимусь виховувати їх так, як виховували нас з чоловіком батьки, водити щонеділі до церкви на службу і на катехизм і т.п.

 

То напевно ми теж динозаври із чоловіком

одружилися в 20 і 24 також незайманими...

При чому мій чоловік був не першим хлопцем для мене... І зустрічалася я з одним, який був старше за мене на 9 років. Але все було "в міру" для моїх років.
І зараз я дуже вдячна я своїй мамі, бо якби не її поради, можливо я б давно була би заміжня і мала 6-ти річну дитину...А так я вивчилася, знайшла достойну роботу, вийшла заміж і тепер аж чекаю первістка...
Головне мені мама говорила, що все в житті встигнеш, навчишся, побачиш, але головне не спішити, на все свій час!

 

Тепер аж це в 21 рік? Галю, не ображайтесь, але це смішноДехто в такому віці ще про дітей навіть не думає.

 

для мене це нормально. Я про ці речі знала років з 13 і це не заважало мені не вступати у ранні зв язки. Мій брат також нормально це сприймав і не ховав потім судорожно презервативи по закапелкам ( звісно, що не в школі, а в більш старшому віці). Лежали в його столі, мама це бачила і знала і не панікувала. Мій малий у свої 11 також знає, що таке презервативи і для чого вони потрібні. Запитав- розповіла. Хай краще від мене знає.Його узагалі зараз цікавить багато речей щодо фізіології. Нічого страшного в тому не бачу- дитина підійшла до підліткового віку, багато фізіологічних змін відбувається і з його організмом, з являються явні ознаки статтевого дозрівання, виникають відповідні питання. Щось я розповідаю, щось чоловік. Але мене скоріше тішить те, що дитина не боїться , не кремпується підійти і запитати про будь-які речі. Значить довіряє. Розповідаю

--- дописи об"єднано, 28 Лютий 2015 ---

100% вони вже інші. Тому і розмовляти з ними треба по іншому. Часом через своє кремпування переступати

 

і це все станом на 21 рік?
от молодець ви!

я аж після школи дізналася... явно я форумний динозаврик)))

 

Я мала на увазі не вік 21 (скоро 22), а саме те, що

А не навпаки, ще під час навчання завагітніти, після того "бігом" заміж, тоді родити, а потім вже шукати роботу...

--- дописи об"єднано, 28 Лютий 2015 ---

Майже 22) Дякую! )

 

Та ти звичайно молодець, що так багато вже встигла. просто звучало трошки дивно, так ніби в 21 чи 22 вже пізно, чи вже прям конче всім родити. А якщо хтось пізніше зустріне своє кохання, то їм що сидіти і переживати, бо вони ще не встигли...чи вискакувати за кого попало аби була вже сім'я...а якщо дітки не відразу получаться або пара просто не спішить з тим? просто мені вже здається, що такі погляди з минулого століття або менталітет бабульок які вважають що 25 це вже старість Розумію, що ти певно не це мала на увазі, ну але так прозвучало

 

та тут теж не все так однозначно. Якраз з тих моїх однокурсниць, які під час навчання народили і диплом отримували з 3-річними дітьми ( а дехто навіть з 2-ма) після закінчення вузу одразу на роботу вийшли і вже не відволікалися на декрети. За цей час зробили хорошу кар єру, і дітки виросли .Зрештою, в 21 рік все-рівно ще багато не напрацювалися . то власне скоріше шаблон "навчатися- встигнути попрацювати і піти в декрет". От без того "встигнути попрацювати", уже ніби ланка "випадає". Працівники ще ті

 

Ну насправді не бачу особливої різниці між студентками 18 років і працюючими дівчатками 21 рік
По собі помітила зміни у поглядах та формуванні себе як особистості після 25 років. Тому все дуже відносно. Такі речі як сімя, діти, достойна робота неможливо спрогнозувати. В 20 мені теж здавалось що у мене хороша робота, а потім все різко почало змінюватись)))
Ну і хтось зустрічає кохання свого життя у 18, родять діток і щасливо живуть у шлюбі, а хтось ) коли вже далеко за 30.

 

Дівчатка, я мала на увазі не те що всі так мають скоро вийти заміж і народити дитину... Я взагалі не думала що так скоро (20 років) вийду заміж, просто вчасно зустріла "свою людину", тому в мене так все склалося швидко. Ясно що можна і зустріти і в 25, і в 30 років, а потім все складається прекрасно. Я тільки рада за тих людей, коли у них все добре у житті. Просто своїми дописами я мала на увазі, що зараз пішла така молодь, що для них інтимні відносини досить скоро відбуваються (14-18 років). Хоча так немає бути....Імхо. Тому і написала про своє життя, що все в мене вийшло "в час", хоча могла і поспішити... Я ні кого не осуджую, просто розказала про себе) За Вас дівчатка дуже рада, що у Вас так само все гарно склалося у житті, адже для когось щастя у житті - це народження дитини, хтось хоче мати кар'єру і т.д.

Просто не думала що в 22 я вже буду мати і сім'ю, і дитину....Так склалося)
Ой так багато написала, я думаю, Ви мене зрозумієте...

 

Моя (медик), коли в мене почались перші КД (а на той час я саме була в неї), спрезентувала мені мовчки упаковку марлі і книжку 1985 року, про те, як з того зробити прокладку. Поговорити мені взагалі не було з ким (точніше, з розмовами з мамою було "то ще рано, то вже пізно, то вже все одно..", а в потрібний момент - зовсІм одна...) А голову баба відкрутила б, запросто.
Перший хлопець був мегафайний, але я з великого переляку (він не так мене обійняв..) розійшлася з ним з надуманої причини. Аж потім я зрозуміла, що "мальчікі бивают разниє", сама не знаю, як то мені вдалося вчасно збуватися тих одноклєточних, і коштувало то мені значних нервів, якщо чесно, я вже думала, що спрацьовую, як "дурацкий магнит". А тут - вийняток знайшовся ))
Якщо хтось пам"ятає, то наприкінці 90-х був такий журнальчик Cool girl. Ото, листаючи його, будь-яка середньостатистична підліток почувала себе відсталою від життя - еротичні комікси, поради, як вибиратися на вечірку в "легкозадираємому".. А в "питаннях-відповідях" - проблема зламаного в єдним місцю олівця, від якого могли залишитись скалки Тому, шо тут дивуватись нинішнім підліткам ))..

 

, згадала як листала ті журнали і дійсно почувала себе якоюсь зовсім не сучасною)), але бажання рватись до цієї сучасності в мене не було..

Ггг, щось темка плавно переходить в таку, де краща назва буде "згадаймо нашу юність"

 

Була на сторінці сина у соцмережі, повно порнофоток, і то таких жестячних. Повидаляла. Треба щось сказати чи змовчати? Йому 14.

 

Я б сказала...Знову ж таки невідомо, якою буде його реакція. Це залежить від ваших стосунків.

 

Після того, як повидаляла? То дійсно дуже цікаве питання. Простіше було б до того поговорити і як результат розмови - видалити.

 

то я в шоці була)))

а як почати? Але що дивно- коли перший шок пройшов, то тепер мені якось і не дивно. я неправильна чи що(

 

А того я не знаю, в мене ще діте нема...
Але якось так, синку, бла-бла-бла, ти вже досить дорослий, я даю тобі певний рівень свободи,але, зважаючи, що ти все-таки неповнолітній і не кожне твоє рішення є виваженим, то я, троха така, бла-бла-бла, прошу-перепрошую, але залізла на твою сторінку у соцмережі. Мені троха такво не сподобалось те, що я там побачила, я впала в ступор, і не порадившись з тобою, видалила фото певного змісту

то кстаті, може бути як поширення порнографії

. На майбутнє такого не буде, бо ми з тобою не тільки мама і син, але й найкращі друзі па жизні. Я ніколи тебе не осуджу, але лишень дам пораду. Тому знай, якщо тебе щось турбує, то кращи запитай у мене. Як мама, я тобі поганого не скажу. І в такому дусі...

 

"Сина, ти як на сторінку зайдеш, то не дуже дивуйся... Словом, я там дещо повидаляла в шоковому стані.. Ні, я розумію, тебе злить, що я переглядала твою сторінку, ти вже не маленька дитина, це твоє особисте життя, я все розумію.. Але син.. я якось не була морально готова.. " і тут мене застопорило, бо я не знаю, що далі казати, певно би ревіла щось на зразок "і чого ти так швидко вирііііс.. ну нашо воно тобііііі.. ну скажи мені шось, а?" Але це особливість мого темпераменту. Може, він підтримає цей монолог і ви якось вийдете на розмову.