Я вважаю що домогосподарка чи жінка в декреті не просто змучується , але вона через свою повну залежність щей беззахисна . Тобто якщо поруч ненадійний чоловік то взагалі страшнувато. Не кожна людина має роботу з дому , навіть якісь ручні витвори ну то для душі . Отак колись мою подругу чоловік наказував грошима . Бо в них в сім'ї всі гроші були в нього і він вирішував скільки дарувати як ідуть на забави, яку гостину робити а яку ні , потратила вона скоріше гроші ніж він має дати то все грошей він не дасть більше до конкретного дня . Розказувала що квіти він ій не купував бо він дав гроші на все і іди собі купи квіти , всі продукти притягнути мала до хати, і все таке. --- дописи об"єднано, 30 Червень 2015 --- Є така приказка жінка пізнається в бідності а чоловік всбагатстві ... Думаю це багато про що говорить. А як не буде мам , і домогосподарок то і ті гаджети не буде кому винаходити .
Перепрошую, Ви щось переплутали. Я ніде такого не писала. Я сама мама вже майже два роки. На роботу не хожу і поки що не збираюсь, якщо що. Ціню своє материнство, обожнюю займатись донечкою etc etc. Але! Я проти того стереотипу, що як жінка хоче працювати, то не цінить своє материнство. І проти того, щоб взагалі класти на різні щогли вагів материнство і роботу. Всьо!
Серо, так порівняно із совком, то наче краще стало, хіба ні? В ссср мами тільки рік декрету мали. Мені і моя мама, і свекруха розказували, як то важко було. Рік минув, і все: хош-не-хош - йди на роботу, бо інакше - запишуть у туніядці, такої опції як робота вдома не було. А, взагалі, Ви праві: незрозуміло, про що дебати! Я пишу відповідь одній людині, мою фразу виривають із контексту, цитують і перевертають так, що йомайо. Он вже вийшло, що я тяготи материнства і хатньої роботи не розумію (охохо, чув би то мій чоловік ) Так що, вибачте, видаляюсь із дискусії, а то мені мало лі що ще припишуть, чого я не писала. А щодо Ваших зауважень про розвиток і роботу, то я подумаю і відпишу в тій Вашій темі або в пп, якщо хочете.
Так ясно, що такі чоловіки є, і що? А є такі жінки, які і працюють, і дитиною-хатою займаються, і ще чоловіка непрацюючого тягнуть, а її все рівно чоловік не цінує і не жаліє! І що з того? Такі чоловіки завжди були, розпитайте мам, бабусь. Навіть зараз стало ліпше, імхо. Тому казати "материнство знецінилось" якось дивно. Моя прабабця, для прикладу, виховувала 10 дітей + своє господаство велике + важко працювала на полі, ну як всі сільські жінки... А як при ссср матерів цінували, я теж писала вже вище. Ні, можна, звісно, проводити грунтовний аналіз "як було, як стало", але до чого тут це? Вибачте, але це вже точно "мухи з котлетами". Тобто, дебати спочатку були в руслі "розвиток жінки вдома і на роботі"... А нині перетворились на приклади нещасних мамочок, яким чоловіки гроші не дають. Я пас, я так не граюсь.
Омг. Навіть не посперечаєшся. Zetta, ну камон. Ви ж розумієте, про що мова. Всі жінки різні, кожна має право вибирати, чи поєднувати материнство з іншою діяльністю, чи ні. І навіть має право вибрати НЕ ставати мамою! Кожній Господь приготував різний шлях і різне покликання. І це є НОРМАЛЬНО!!! Чесно, це вже останній комент від мене...
Мені здається, що в дискусії йде жонглювання таким абстрактним поняттям як розвиток і тим паче розвиток душі. Деградуюча домодосподарка ( термін позичила з розмови) також розвивається, просто сфера розвтку вам ( абстрактне ви, а не конкретна людина) здається безглуздою/ отриманні знання нецінними etc. На мою думку потрібно в сім‘ї досягати гармонії між тим, що ви вважаєте за розвиток і вартісною сферою(ми) для роботи над собою і тим, що чоловік/партнер вважає цінним, важливим. А на інших оглядатись - дурного робота, завжди знайдуться ті, хто скажуть, що ви якоюсь дурньою займаєтесь і деградуєте, а не робите те, що справді важливо і необхідно.
Глянула на оте : затта , ну камон і геть забула чого прийшла . Гг . І вам камон . Я взагалі то мала на увазі що важливо все , і досягнення в медицині, техніці , прогресі і домогосподарство . І як двоє нормальних людей вирішують вагітніти і що мама буде дома то чоловік дбає про повагу до жінки і іі сидження дома . Ще раніше познайомилась з жінкою , вона з іншої обл , батьки померли . Важко було з нею зустрічатись , але я розуміла що вона потребує співчуття . Чоловік дуже хотів сина , феєрично мріяв як буде виховувати але малому от уже 8 років , то дитина мамина , живуть разом , батько не гуляв з дитиною мотивуючи це тим що вона доя того і пішла в декрет, по ночах прокидалася лише вона , як в нього відпустка то всі дні друзі і до темна . Вона з декрету летіла на крилах , і зараз чоловік хоче дочку і лише дочку .а в неї в очах туга , бо теж хоче ще дитинку але каже що знає як то все буде . І знаєте правду каже сатья дас починаючи лекціі , що його рекомендації діють на нормальних людей ... Такі і мистецтво бути жінкою діє на нормально чоловіка , з перекосами своріше жінка сама перекоситься а ніж хлоп зміниться .
Я розумію деколи з опалу можна там сказати що жінка сидить дома і ій легше . Але прикладів того що до жінки як до паразита сидящого дома просто багато, і коли шей жінки осуджують тих хто не працює то взагалі абзац. В садочку зранку виття стоіть і дітей від мам віддирають , я не уявляю що ж робиться в яслях . Мами пішли але ті діти ридають ще так що говорити не можуть . Не знаю які там ситуації в сім'ях але знаю що бабусі говорять на майданчиках що невістка має працювати а не ледарювати, або : дочка пішла працювати бо ій надоїло дома і то нічого що дитина грудна . Це я про такі мені дикі випадки написала, є різні звичайно і де нема вибору . Але як він є ... А ти маєш йти бо всі сусіди працюють , бо ти ніц дома не робиш . Фу
і ще й не кожна робота роботою вважається хто заробляє з дому творчістю чи своїми винаходами - той щасливий лінтюх жінка в декреті - вона ж має бути загнана, з сумками, кричущими дітьми, які в неї всі сили відбирають, нечесана і занедбана. А якщо з манікюром, зачіскою, доглянута і усміхнена радісно бавиться з дітьми - паразитка, точно вам кажу хоча, в моєму розумінні доглянута жінка, яка займається собою і дітьми, - це привід для власної гордості чоловіка. Бо це ж він дав їй таку можливість - не гнати з висолопленим язиком за грішми, а цвісти, розвиватись і заряджати дім та сім'ю позитивом. Так що, шикарна жінка в декреті = чоловік молодець
Не знаю я особисто аж настільки залежних від чужої думки жінок, які не хочуть іти на роботу і не мусять, але "треба" бо так свекруха чи сусіди кажуть. А також часто осуджують тих хто працює, бо то "мама зозуля", кинула дітей і т.д. "Не суди і несудимий будеш". Мені теж та тема теж трохи болить. Бо важко сидіти вдома, насолоджуватися материнством перебиваючись з макаронів на картоплю і не маючи можливості навіть раз в рік показати дитині не те що море, а хоча б "пристойне" озеро, я вже не кажу про якісь гуртки і платні заняття для дітей чи "ідеальна" мама сама вчить своїх дітей грати на гітарі, плавати і танцювати? і про хоббі для мами коли навіть нитки для вишивки коштують до грома ясного дорого, я вже не кажу про якісь курси чи поїздки. Так, завжди є бесплатні "развлєкухи", і так "не в грошах щастя", але я згодна з цим Я не збираюся "звалювати" на себе вирішення всіх фінансових справ сім"ї, але реально бувають такі моменти в житті коли треба робити нелегкий вибір. І якщо комусь вдається знайти свою справу яку можна робити вдома з дітьми, якщо є така фінансова можливість не "ходити на роботу", то зараз не СРСР, статті "за тунеядство" немає. Я не розумію в чому проблема. Але не треба робити якимось "неповносправними" чоловіків, які не можуть забезпечити 100% безбідне життя жінки вдома з дітьми і вішати ярлик "погана мама" на всіх жінок які віддали дитину в садочок. Так, в ідеалі: Але ситуації є різні, а ота категоричність в поділі на "хороших" і "поганих" мам і дружин мене особисто дуже дратує.
Нє, ну я зі всім погоджуюся, крім того, що як жінка не в декреті, працює, може не така вже й доглянута, то чоловік - не молодець, а то й взагалі нездара. Скільки є жінок, яким дано все матеріальне, а чоловік і далі "козел". Може, то вона "невдячна", а може, й правда - козел. Так само не кожна жінка, в якої в принципі є всі можливості "цвісти і заряджати" реально цвіте. Буває, що й фігнею страждає, і на дітей забила, і мозок чоловікові компостує. Правильно казала, якщо не помиляюсь, Маруся-мама, що щастя жінки - майже завжди НЕ чоловік. Щастя - воно в тобі. Найголовніше - внутрішній світ (у всіх різний, незалежно від фінансових і життєвих обставин), і те, наскільки ми живемо у згоді зі своїми власними бажаннями, цілями, установками і переконаннями. В декреті, на роботі, з дітьми, без дітей, з чоловіком, без чоловіка, в творчості чи в балансах, на селі чи в місті - варіантів мільон, для кожної знайдеться.
О так. Мені на днях таку ж фразу подарували))). Прям забрала в свою скарбничку. Розібравшись в причині дратування і зкорегувавши її слово даю- попустить! Якщо мислити шаблонами "дитина все одно піде в дитячий садок"- то звісно що так, в 3 роки психологічно легше це зробити. Плюс пологи стали все одно природнішими як і післяпологовий період. Імпринтінг там, всі діли. Є більша потреба власне в мам бути з дитиною. А в плані думок "дитина буде при мамі до певного віку(і це не 3 роки)"- то не дуже то й змінилося. Та ну. Це жінка собі таке зробила. Отримала таку можливість. А чоловік так- теж молодець)). То ти просто не стикалася. Часто то настільки глибоко сидить. Ех.
Сьогодні зрозуміла, яку неймовірну силу має жіночий стан у стосунках. Як тільки жінка починає акцентувати на чомусь увагу, цього прибавляється, як сніжна лавина, просто валить тебе з ніг, тебе і твого партнера. Ви навіть не в силі вже це контролювати. І варто тільки переключити увагу (а зробити це не так легко, бо того добра вже повсюди) і все зникає, і ти дивуєшся, як взагалі це могло мати місце у ваших стосунках. Магія
імхо, то проблема наших садочків. я старшу дитину здала до няні і 1,1 рік. вона в мене така мамина, чужих людей боялася страшне. як приїжджали до когось в гості, то треба був цілий день спілкування з чужою людиною, щоб вона пішла до неї на руки. про те, що залишити на бабусю на годинку - не було і мови. та яку годинку - навіть на 5 хв не могла вийти в туалет (то було в селі, ввечері зимою, -20 градусів, туалет на вулиці) - ці 5 хв стояв крик. але нічого до няні дитина поступово звикла. спочатку я приходила і з нею сиділа у няні кілька годин щодня, потім залишала на 30 хв, так, першу хвилину дитина плакала, але няня її швидко забавляла і все було далі ок. ці 30 хв я була в межах 3 хв ходьби, щоб прибігти по няниному дзвінку. через місяць я вже йшла від няні і доця махала мені па-па. тобто звикання поступоооооове і дивитись треба по дитині. при необхідності, я і після звикання залишалась на 10-15-30 хв, щоб дитина пішла до няні. отой перший плач тривав по 1-2 хв, а далі доня цілий день бавилась спокійно. моя сестра розказує, як в них буде відбуватися звикання до садочка: приходить 40 (!) нових дітей в один день, всі мами махають па-па і йдуть на 1 год. діти при цьому волають. і як та вихователька має справитись? що за дибільна система! нє, щоб приводити лише кілька нових дітей в групу за 1 раз; і якого лиха набирати 40 дітей в групу. вибачте, накипіло, то не в цю тему. коротше, моя ідея така, що як мама хоче працювати, то можна знайти менш стресовий спосіб віддати комусь чужому дитину.
Допоможіть порадою. Чоловіку треба зробити одну творчу роботу. Йому не хочеться, але це потрібно. І він це розуміє. Але збирається з думками і силами вже більше року(( Зараз має відпустку. Отож зараз ідеальний час для цієї роботи Яким чином на чоловіка вплинути, щоб він взявся за роботу?
Може не так вже й потрібно. Не хоче, то не хоче. Просто іноді буває, що легше себе переконати, що на фіг воно вам треба, ніж намагатись переконати когось іншого, кому воно взагалі то і не дуже потрібне.
Якщо хоче, то зробить, доб'ється сам. Без допомоги дружини. Спитайте, чи ви можете чимось помогти. Якщо так, то поможіть. Якщо ні, то розслабтесь і направте енергію в інше русло.
Творчу роботу взагалі важко виконувати з примусу. Або нічого не вийде, або вийде, але не так як треба. То може почекати поки в чоловіка визріє бажання? Тим більше він розуміє, що ця справа йому потрібна. Просто зараз не час.
будь-яка робота робиться людиною, коли у неї є стимул. З примусу того не буде. Поки не захоче він сам. Бо поки це хочете ви. значить поки не так і хоче. Оскільки це для нього не виявляється стимулом до виконання.Тобто має бути реальний саме у нього стимул-мотивація ( наприклад, чоловік загорівся бажанням досягти конкретної посади, або за хорошу оплату виконаної роботи зможе реалізувати якусь свою давню мрію чи хотілку). З творчими роботами узагалі важко. Має бути натхнення. А натхнення по своєму залежить від стимулу.ОН у мене зараз творча криза . Ну не можу і все. Зробила собі довготривалі канікули. А все тому, що теж поки немає мотивації. Поки у мене була мотивація, йшла чітко до цілі без "не хочу" і "лінь". Але коли зреалізувала те, чого хочу- знову напала криза.Тому треба знову поставити перед собою якийсь супер стимул . БО коли я в кризі і сама не маю стимулу-мотивації, мене ніхто і ніщо з місця не зрушить.А коли маю САМА стимул, тоді можу працювати по 20 годин на добу .