Для мамусь і татусів (3)

Оце ключова фраза в цій дискусії. Якщо в дитини є позитивна динаміка в розвитку, то все в неї ок. Вона розвивається з тою швидкістю, яка їй потрібна. Може вона повільніше розвивається по таких видимих показниках, якими мами люблють мірятись, а швидше по інших, менш "популярних". @Naama, Ви пишете, що дитина активна, непосидюча. Вона так розвивається і вивчає світ набагато активніше за тих хто сидить і копирсається в піску чи складає іграшки

Ходіть до нас гуляти. Мій Влад то ще той німець З того "популярного" мало що знає-вміє. Але я бачу розвиток в часі і мені того достатньо.

 

В @Naama та сама проблема що і в нас: дитина активна+оточуючих мале коло. Я вирішила її частково- їздимо до міста, до церкви -тільки до міста. Так, майданчики в місті більш брудні, загажені і т.д. але люди там не паряться що з вашою дитиною щось "нетак". Їх рпросто дуже багато, щоб перезнайомитися встигнути. Метод не ідеальний, але моїм нервам легше.
Якось так.

 

Залюбки. Тільки на вихідні, бо живемо за містом.
Ми кожні вихідні у гостях, у Львові, в парку Культури, Стрийському. Стараюсь змінювати їй обстановку. Їй дуже цікаво. Були тиждень у батьків у Львові, то взагалі рай, точно ніхто нікого не чіпає, принаймі не задає дурних питань.
Тут у себе стараюсь тікати, бо сидіти з тими мамочками нереально. Лускають насіння і всіх обговорюють, а діти товчуться один в одного на головах.
Але тікати не завжди виходить ,дивлячись коли ми вийшли на двір.
Дивляться на мене як на білу ворону)))дитина час від часу в ерго, коровячого молока, шоколаду ,не їсть, замість грядок у нас газон, з дит басейном, в який я не пускаю інших дітей( з певних причин)не тому, що я якась " завернута" мені для дітей нічого не шкода, але...є ряд причин.
Тому, на сьогодні, після ваших розповідей і порад, я налаштована рішуче по відношенню до реплік в сторону моєї дитини.
Ще раз дякую!!!

 

Ви мене описали, те саме, що і в вас: без грядок, з басейником, в слінгу, на Гв в 1,2, пед прикорм (що то за звір?), до Львова сама з дитиною їздить, цукерок не даю, на вихідних не бухаю - дивачка, одним словом.
Тільки вас дістають порівняннями, а в мене таке враження, що просто не бажали б спілкуватись, бо що я знаю, що я можу нарадити: соски не давати (як це ж так?), АБ не давати при темпермтурі, та хто ти така, мені лікар приписав...
А дитині то треба дитячий колнктив, то мушу час від чаму ходити.

 

Я так сказать аж офігіла)Хто взагалі такі тексти пише? то для віку 1,4?
Моя дитина сіла на горщик в 2 роки, вночі почала на нього ходити в 3 роки. Кілька десятків слів говорити в 2,2 міс.. Мити руки милом і носик витирати в 3 роки, як і їсти кашу.
Найбільше мене розвеселило про ляльок) Нашій 4 роки і вона жодного разу не вкладала лдяльку спати, вона взагалі ляльками не бавиться. ніколи.

 

Аааа!!!
Де ви то нарили?
Моя в 1,3 лиш чотири слова говорить, іто лиш я їх розумію. А все решта - то як щось далеке і недосяжне. О.о. Щей худюща.
Йду комплексуватись.

 

то не в тему вмінь, але мого чоловіка на повному серйозі спиталися за малого - то він все такий, чи ви йому щось даєте?

а про вміння, я так ще досі не в курсі, що малий аж так вміє. для роздумів. він тільки тепер навчився накидати пісок в самоскид і притлумлювати лопаткою, а пасочки дитина вміє робити взагалі. ну то як? полегшало?))) тільки нам більше, ні Владу @Akina.

і я би порекомендувала менше паритися дитиною, а дозволити їх вчитися того самообслуговування. ми довго йшли до того, щоб дитина підійшла до туалету, відкрила двері, і сама зняла труси. як і до того, щоб малий навчився сам роздягатися. а про всілякі інші розумні навички, то я не переймаюся. воно дуже треба? прям таки, я не переживу, що мій малий не вміє складати пазли, охох.

 

ради справедливості мушу зізнатися що моя менша в 1,5 майже то все робить, окрім одного - горщик приносить і сідає на 2 сек, правда якщо в трусиках то не знімає, а після того встає і відразу дзюрить на підлогу. і все. за весь час 1 раз мені вдалось спіймати попіс в горщик, і якби не ДП, то я б певно вже здуріла з тим горщиком, скотчем би примотувала до нього малу, чи як..? а так знаю, що це норма. чи дитина в такому віці ходить на горщик, чи не ходить, чи через раз - то все НОРМА!
А ляльок годує, накриває, вкладає в візочок, бо дивиться на старшу і все за нею повторює.
Зате старша нічого подібного в такому віці з ляльками не робила, але з 8 міс жодного разу не покакала поза горщик. от так!
Запамятайте - ВСІ ДІТИ РІЗНІ!

 

І в мене постала така проблема,що живемо за містом,тут ні з ким не гуляю(ну бо вже вище дівчата описали,я теж з розряду "біла ворона"),дитя моє реально боїться інших дітей-людей...виїзжджаємо до Львова часто,але малий стане в кутку майданчика і великими очима дивиться,а, не дай Бог, хтось підійде,то крику...так дома то нормально бавиться,зі мною то само собою...так переживаю що йому спілкування не вистачає...думаю чи то на якісь розвивалки походити хоч 2 рази в тиждень,просто для спілкування,чи то пусте?та і чи є для діток до року таке?

 

Ми хоч і в місті живем і постійно на майданчик ходимо і десь їздимо, але в нас теж таке. З року почалося і зараз в 2,4 ще не перейшло. Схиляюся, що то більш характер чи що, а не відсутність/наявність спілкування. В Бейбіклаб ходили з 1,2 р., нічого особливо не помінялось, як боялася, так і боїться, особливо на великих майданчиках, де багато дітей.

 

То не від того що Ви ніде не гуляєте, то швидше від темпераменту дитини залежить. І у Вас ще дуууже маленька дитина.
Дітки починають більш-менш спілкуватися один з одним ближче до 2 років. Навіть мій мега "общітєльний" парєнь до чужих дітей почав приставати десь в 1,5 року, а зараз його іноді і старші діти реально бояться (бо не витримують того напору енергії) не те що малесенькі

 

Запросіть когось в гості, з дітками ,або самі поїдьте, подивіться на реакцію малого на 1-2 дитини, а не на цілу купу, ще й на майданчику.
У нас навпаки, мала йде до всіх без розбору, дорослих може трішки стидатися ,а до дітей, хоче аж кричить ,а коли підходимо, то не дуже то і бавиться. Тому оминати деяких мамочок ще і по тій причині важко.

 

Я часто бачу як діти руйнують один одному пасочки, штурхаються, сиплять пісок і т.д. і вкрай рідко бачу осуд зі сторони дорослих. В свою сторону чула, що моє дитя гіперактивне, від бабусі, яка гуляє з дуже-предуже спокійним і слухняним хлопчиком ( але він ще малий,ждем)))) Сашко любить бігати, він може годину мотати круги довкола стадіончика, ні іграшок,ні компанії йому не треба і цю бабусю це вводить в шок. Я спокійно кажу, що дитина просто активна,ознак гіперактивності нема. Але та бабуся мені не вірить)))))
Але я з другим прийшла. Я заборонила малому навіть підходити до одного його ровесника на майданчику, і сама морожусь його мами щоб діти не пересікались. Совісно мені, місцями стидно, ніколи не думала що таке зроблю, але не витримала. Знаєм ми того хлопчика давніше, завжди був серйозною дитиною. Так сталось, що кілька місяців не пересікались і тепер я дитину не впізнаю. Він злий і агресивний. Може без причини вдарити іншу дитину, плюнути в очі, там будь які маніпуляції, аби інша дитина розплакалась, тоді він розпливається в посмішці і йде шукати другу жертву. Те, що він говорить то окрема тема - матюкається, всіх обзиває, того би він задушив, того би він застрелив і т.д. Але найбільше мене вбиває реакція мами. Вона майже відсутня. І мене то бісить, бо її дитина взаємодіє з іншими дітьми, і коли її син

сорі

харкнув меншій дівчинці прямо в обличчя, та дитина в шоці і істериці, ну це не може обійтись зауваженням, типу "зайчик, ну нашо ти то робиш?" зробленим з усміхненим обличчям. Тим більше, що інциденти за участю її сина трапляються з інтервалом в 15 хв...
Я вперше таке бачу, той малий аж трясеться від злості і ненависті. Я навіть не знаю, чи може вона щось зробити - малий її має в одному місці. Може в них в сім'ї щось змінилось, хто зна, але що робити мені? Бо я морожусь їх дуже нагло і самій від того не приємно.

 

якщо мама не має впливу на свою дитину, то Ви тим більше нічого не зробите. Я б не називала це "морожусь". це цілком адекватна поведінка мами, яка не бажає щоб її дитина брала дурний приклад з інших дітей (в тому числі бачила, що маму можна не слухати)

 

Ну вони гуляють під моїм під'їздом. Виходить так, що я вітаюсь і йду в інший край майданчика, або взагалі геть. Мені кортить пояснити чому, але боюсь образиться. Тому і пишу "морожусь", бо всі ми тусуємось на одному подвір"ї. І друге - мій малий не розуміє такого ставлення, всяке буває - дитячі розбірки, плачі і т.д., а тут пахне знущанням чи як.... Але все рівно йде до свого "друга". Вчора зупинив карусель, яку мій малий розкрутив і тримає (він потужніший за мого), тримає і сипле погрозами і прокльонами. Сашко все рівно просить його, пропонує якісь варіанти, потім розревівся - того малого миттю попустило, засяяв і пішов. Ну і мій малий хоче з ним гратись по старій звичці, той його відштовхує, мій не розуміє. Я сама не розумію, дуже нетипова поведінка. Вчора малому втовкмачувала, що з ним ми не граємся і навіть до нього не підходимо, бо він не вміє і не хоче гратись з іншими дітьми (він останнім часом сидить сам в сторонці і лихословить). Каже : "А ти навчи його зі мною нормально гратись", пояснюю, що не можу, бо він має свою маму і вона не може його навчити. Каже : "То навчи її і нехай вона навчить його"))))

 

Тримайтесь мамуся цілком природньо що ваша дитина хоче бавитись. Діти різні бувають.нам лиш догодуватися від чого таке агресивне ставлення. Але дружба дружбою, а на свого малого вважайте. З такою поведінкою не тільки морально, а й фізично покалічити можна

 

Була в нас така ситуація з племінницею. На райончику такий самий пацанчик дітей тероризував. От мій тато, який ні разу до нас голосу не підняв, не те, що руку, влупив того пацана. І сказав, мамі, що ще раз не буде реакції на дії дитини, буде повторення. І сталося чудо. Вже 9 років чистий спокій, хоч та дитина трохи не адекватна, але бавитись з ним можна.

 

Знаєте, все якось дуже по різному, дітки різні моя наприклад, всіх хоче обняти( 2 р.) але не всі це сприймають. Я кажу, щоб дітей не рухала( деколи слухає). Але я думаю то такий вік, що все мусить спробувати, хоч буває по всякому.

 

В мене в малого зараз криза 4-х років і він також почав "битися " , то ми наразі відразу йдемо з двору-прогулянки -майданчика . Перед виходом пояснюю малому, що є правило - битися не можна , якщо будеш битися, то відразу йдемо додому .... Але наразі вже цілий тиждень повертаємося додому дуже швидко і малий включає таку "сирену ", що всі перехожі готові мене " застрілити " поглядом .... Вчора вже донечка каже малому - Ти чого слухався поганого ангелика і бився, бачиш відразу пішли додому, а так гуляли би собі поки нічка не настала Мами хлопчиків, хто вже перейшов таку ситуацію, прошу поради, як то вдалося і скільки часу тривало