Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Таак темно стало, зараз як бабахне, як полиє, як вперіщить! Пустомитівський р-н знову без світла певно сидітеме
то як -кому. Мені тільки шмарклі і скручена шия, бо коє хто ставить в 30 градусну жару на 16-18 і тащиться. Ліпше тепло хай буде - пар костей не ломить.
воно то так, але коли на вулиці така жара, то в панельних будинках і ще й на останніх поверхах - така ж температура... є ось такі кондиціонери - напольні. Як на мене, то в невеликій квартирі чи просто квартирі вони є зручнішими - поставив собі на підлогу, включив-вийшов з кімнати-зайшов-виключив. Ціни в межах 5-6-8 тис.грн.
Ага, і за хвилин 10 знов Ташкент. Кондюк - це реально спасіння, просто з розумом користуватись треба. В мене західна сторона і панельний будинок, без кондюка зваритись можна. То я ставлю в верхнє положення, щоб дуло під стелю і ставлю на 23-24 градуси. Після 34-36, така температура як приємна прохолода відчувається. то явно перебор, в такому випадку 100% буде
А ось моя жалілка тоді - де взяти отих 5-6-8тис. грн на кондиціонер? Наразі певно буде тільки 200 грн. на вентилятор - може хоч трошки спасе
Я собі тут тихенько поплачу... На роботі завал, то корабель в останню хвилину тpеба затримати, то в кінцевому результаті фірма відмовилась від пропозиціі, а іншого варіанту в мене нема...Ну і плюс жахливо-дурнувата атмосфера змов, дурних кулуарних розбірок, історій, як же вони мені надоїли I до того всього додається особисте розчарування і рушення всіх планів і ідей. Вчора з того всього розревілася вдома, а що буду робити сьогодні, не знаю. Змучилася я щось вигадувати, заспокоювати, міняти плани і підлаштовуватися під ситуації та інших людей
І я така щось знервована останнім часом. Надоїли ті розборки з тим затопленням (хто не знає, по вині забудовника повністю затопило мою квартиру після ремонту). То приходили від забудовника, потім прийшли з експертом, мають прийти з актом (висновком експертизи про суму завданих збитків). Але то все так довго і нудно. Я вже кожен день дзвоню їм. Вже треба переробляти, ремонтувати то все, а вони тягнуть. Ще та робота так набридла, добре що хоч лікарняний взяла на 2 тижні, але у четвер знову на ту каторгу. Щось мені останнім часом нічого не хочеться.
Посварилась з Рудим. Жостко так, як давно вже не було. Битись не бились, але виричались, нахамили один одному. Добре, що не посилались і матом не крили, але тон скандалу скахав все без мата. Блін, я зла, розстроєна і ще раз розстроєна.
Як дожити до кінця ремонту???? З тими цінами і з нашими дурнуватими ліворукими майстрами??? Я так від того змучилась... Все якось не так виходить, як хотілось...
Постарайтесь по-менше нервуватись і брати "близько до серця", бо з тими ремонтами ніяких сил не вистачить. Ми вже третій рік ремонт робимо (своїми силами), то я спершу нервувалась, сварилась, коли щось там трошки не так зробили, потім "забила на то", або ж просто замучилась. Але ціни на ті будматеріали - то і моя жалілка. Великогабаритні і дорогі матеріали закупили наперед, а тепер, виявляється, дрібні комплектуючі до тих великогабаритних ще дорожчі стали, ніж ті матеріали.
І ми. І спершу тягнулись, вистрибували зі шкіри, складали зуби на полицю після купівлі чогось вартісного. Бо я хотіла все бест оф зе бест. І за ляпи майстрів вішала за ноги до люстри. А потім настав якийсь переломний момент, коли я зрозуміла, що підкорювати своє життя ремонту - це не правильно. І треба тверезо оцінити свої можливості і робити ремонт такого рівня, який можемо собі дозволити. Ну і працювати над тим, щоб дозволити собі можна було значно більше, ніж є на поточний момент.
А ми 6-й рік і кінця не має. Живемо в особнякую, завжди щось "вилазить" нове. Все, що заробляємо, все вкладаємо в будинок, практично у всьому собі відмовляємо. Ех, в мене одне слово "ремонт" викликає нервовий тік колись це закінчиться, принаймні, все так погано не буде.
Знаєте, як я втішаю свою коліжанку, коли вона таке каже - пропоную на якийсь час поміняти її особняк з вічним ремонтом на мою однокімнатну квартирку (2 дорослих і 2 дітей), при тому, що і в тій конурі постійно щось відвалюється, ремонтується, міняється. Її якось попускає, бо дуже добре мене розуміє і пам'ятає своє дитинство в такісіньких умовах Все буде добре
@zdorov, погоджуюсь на 100%. Я все кажу: що ніколи не тре забувати часи- коли чайна ковбаса була лігумінкою, тобто "защастя"! І одразу світ набуває барв веселки!. Ми живемо в будинку1.5року і тут ще навіть кухонних меблів зі всіма прибамбасами нема, але це не вганяє мене в депресію, бо -це ж таке поле для фантазії.... І наших друзів-знайомих, то не бентежить. Вони люблять до нас "панаєхать"!
Ремонт то важка тема, як згадаю свої нерви, сльози, особливо майстра по меблях...а тепер і ляпів тих не помічаєш. Ідеально ніколи не буде, а здоров"я дорожче. Недарма кажуть, що ремонт не можна закінчити, а тільки припинити.