Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Я ще "гірша". Дитину в садок віддала в 2.5 МІСЯЦІ. Жах! Ні прощо не жалію. Малий був на ГВ до 18 міс. до 6-ти виключно на ГВ.

А з цим не погоджусь:

Можна встигати все. Після 3х або 6ти років, я не знаю як би починала все з початку. Та й не всі можуть знайти мотивацію починати щось побити в 40 років.

Завдяки тому що працювала в складний 2008, тепер працюю в дома (хоча теж повнй робочий день). Друга дитина пішла в садок в 2.5роки на 3 дні, але це не з потреби, а для спілкування з однолітками і французької.

В нас і далі гонитва за карєрами - правда зараз в чоловіка.
Вже звикли до такого темпу

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Я теж віддала дитину у 2 роки 5 місяці в садок, не гналася за карєрою, просто випав шанс вийти на роботу, я не жалію просто коли зранку малявка проситься залишитися з ним дома, не давати його в садік таким жалісним голосочком із супроводом сльози - серце країться.....

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Просто цікаво - а де то є такий садок, що двомісячних дітей набирають?

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

я зрозуміла що то у 2 роки і 5 міс

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Ну тоді нічого такого в тому нема.

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

Та я так, уточнити, бо в попередньому дописі було таке:

 

Відповідь: Дитина для працюючої мами: аксесуар чи "цілий світ"?

так саме це мала на увазі

 

2.5 МІСЯЦІ - це місяці. Малому було рівно 11 тижнів.

 

А справді не жалієте? Просто цікаво, розумію, що обставини, які змушують віддати дитину в садок в такому віці можуть знайтися поважні, але невже для мами в емоційному плані це не катастрофа?

 

Знаю, що випадки різні бувають, комусь і не катастрофа. Для кого таке в голові не вкладаэться - той знайде інший вихід.
Часто буваэ, що усвідомлення потім приходить. Моя кума

адекватна, розумна і т.д.

щоб мати змогу закінчити навчання залишила дитину, а потім і другу в іншому місті з мамою і чоловіком. Оскільки відтягувати народження дітей не могла - чоловік досить старший, то мамою реально стала, коли старша збиралась в перший клас. В емоційному плані було дуже важко їм. Тепер каже, що мозгів не було, що студентам не можна народжувати.
Я спланувала діток, коли все устаканилось, пішла в декрет майже в 30. Тепер треба буде починати все спочатку

хоч і працюю, але маю мало годин і з гонки випала

. Шкодую, що час так швидко біжить, знаю точно, що напрацюватись ще встигну. А того кайфу, коли такі дрібці ще, мало і тривай так недовго.
Хіба наважусь на третэ в сорок і знов буду молодою мамою.

 

Зараз точно не жалію. Як вибирали садок і пізніше няню то справді була емоційна кастрофа і я ревіла як мала дитина. Але все склалось досить добре. Садок був біля роботи. В обід я ходила кормити, і чоловік малого забирав в 14:00. В групі було до 6-ти дітей з 2-ма нянями. Ближче до року малий почав хворіти, тоді почали залишати з нянею. З 1.5 року і до 3.5 протягнули з бабцями-дідами і частково нянею.

Я про те що назавжди має бути чорне чи біле. Сім"ю і роботу можна успішно поєднувати.

 

А де є такий садок що таких малесеньких беруть?

 

USA. Там таке передбачено, бо офіційна декретна (неоплачувана) відпустка 12 тижнів.

 

Добре, що навколо багато жінок з такою ж ситуаціэю - ніхто не давить на мозок. В нас при офіційному "оплачуваному" трирічному декреті э присутній трохи культ дітей, ГВ... То не погано ні одне, ні друге. Просто по-різному.

 

Позитивом офіційно короткої дик. відпустки є те що жінок на дискримінують при працевлаштуванні. А так, то твій вибір скільки з дітьми сидіти.

 

Головне -- це не працює мама чи ні, а скільки і наскільки якісно при тому проводить час із дитиною. От є у мене знайома, яка з другою дитиною до останнього дня працювала, родила і через 3 тижні пішла на роботу на повний робочий день -- з 9 до 6. В обідню перерву бігала додому годувати і зціджуватись. Її багато хто осуджував, я ж не настільки близько її знаю і не знаю її ситуації. Хоча чо не знаю? -- знаю те, що бачу: вона має хорошу роботу, добре заробляє, машини шуби купує, а чоловік довго без роботи сидів, тепер вроді працює... То чого хорошу роботу кидати?

Але случілось страшноє))) Я побачила, що вона вернулась із курорту без дітей. Діти у той час тут були з бабою чи няньою, меншій дитині ше 2 роки немає, старша у школі вчиться. Нє, ну канєшна, їй же ж треба відпочити, вона ж навіть в декреті не була... От цього я не розумію, хоч стреляйте -- відпочивати без дітей, відпочивати від дітей та ще й в такій ситуації, що ти з народження із тим дитям менше часу проводиш

 

Попалась цікава стаття, правда англійською мовою, але можна гуглом перекласти: http://www.entrepreneur.com/slideshow/239018

Це 10 історій одиноких мам, які дуже успішно сполучають бізнес і материнство (у деяких по 3 дітей, в одної навіть 6 діток!) і їхні поради працюючим мамам.

 

Не зовсім, з 36 тижня вагітності, або й раніше, якщо є потреба - це лікарняний. Після народження дитини і до трьох місяців - це paid family leave. Він оплачується при певних умовах (працівник працює на компанію більше року, компанія має більше 150 працівників і т. п.) Це щось типу нашого декрету. Якщо лікарняні гроші не оподатковуються, то з декретних грошей податки платяться. Цю декретну відпустку може взяти і чоловік, і жінка протягом першого року життя дитини. Термін - 3 місяці. Можна розбивати як вам зручно. Тобто, на двох є пів-року оплачуваної відпустки. + деякі фірми своїм працівникам можуть теж оплачувати цю відпустку, але нам так не пощастило.