Тести у 81школі були не з легких. Психолог, яка приймала іх, взагалі друга історія, не приємна, м'яко кажучи особистість, не знаю, як таких людей можна допускати працювати з дітьми. Набрали ми туди прохідний бал, але забрали документи, так як і вступили до 53 школи, обрали другу. А от в 53школі досить класна психолог була, дитина була розслаблена, і відкрита до спілкування, що не скажеш за 81, стрес на тестах отримала не тільки моя дитина, але і я. З моіх знайомих поступало туди ще 4-ри дитини, то тільки 2 -є не вступило, але одноголосно, відгуки негативні про саме тестування було у всіх.
Мені теж так вихователька наша казала, та й я сама з цим згідна. Ну але це таке. Якщо школа ставить певні вимоги перед вступниками, треба їх дотримуватись. Звідси питання: А як виглядає співбесіда чи тести в 85 школу (гімназію Симоненка)? Треба вміти читати, писати, рахувати? От не розумію я тих підготовок перед школою. Якщо дитина йде в перший клас вже все вміючи і знаючи, то що вона там робити буде? Я в першому класі буквар освоювала, а тепер що, табличку множення вчать? А ще хочуть 12 років вчитись і молодшу школу не 4, а 5 років робити. То правда, чи просто плітки?
Якщо я правильно зрозуміла, то в 85 школу як такої співбесіди немає. діти певний час туди ходять на підготовку і в процесі тих занять вчителі і психолог за ними спостерігають хто на скільки готовий до навчання.
Буквар у першому класі тепер дуже своєрідний і мало чим нагадує наш. До прикладу починається не з вивчення букв, а одразу з текстів. І тут уже підхід вчителя основне - одні кажуть щоб батьки діткам читали, а дітки біля них по 1-2 речення підчитували, а інші, щоб читали ледь не весь текст. В мене дитина йшла знаючи букви та читаючи по складах, то добрих півроку доганяли програму - кількість того, що потрібно було прочитати на домашнє завдання нам було подолати важко. З математики, то я взагалі мовчу... Системи немає ніякої ... Кожного уроку новий метод запису задач і так по кол ...як на мене, в математиці основна проблема, що немає закріплення пройденого матеріалу і як результат - в голові каша. Я вже не говорю про те, що в першому класі діти тепер вивчають ща таке відрізок, промінь, пряма, трикутник, сторони трикутника, кути трикутника, многокутники і тому подібне. Що мені сподобалось з програми першого класу - це природа, дуже гарний підручник, інформація на рівні сприйняття дитини 6-річного віку.
Планую давали малу в школу, їй в кінці серпня буде 6 років. А сьогодні заходила до дитячого психолога (запитати коли з дитиною можна прийти на передшкільний медогляд), і мені вона розказала, що вони переважно не радять в шість давати в школу, що справді програма складна, і часто батьки що віддал дитину зашвидко, потім приходять до них і трохи жаліють, бо дитині тяжко. Але все індивідуално по дитині треба дивитись. От підемо-подивлюсь що скаже нам Мала хоче в школу, наче серйозна дитина, але тепер щось і я вже сумніваюсь чи варто давати? Є тут такі, що віддали в шість і тепер жалкують? І ще питання, може хтось має більше інформації про реформу шкільної освіти з наступного року. Якщо дам дитину через рік, то вчитись буде дитина вже 12 років (як на мене, то не дуже добре, тратисть ще рік на школу), але чула там і програму будуть змінювати, цікаво чи в бік полегшення для початкової школи, чи зроблять ще складнішою?
Я частіше зустрічала відгуки про те, що жалкують, що віддали в 6, ніж про те, що задоволені. Мій син з липня, пішов був в 6, я не те, щоб жалкувала, я вибирала вчителя, але він був ще такою дитиною. Порівняно з ним, діти, що пішли в 7 і 7,5 були більш впевненіші і явно вигравали в колективі і в навчанні. Принаймі в початковій школі. Зараз всі зрівнялись. Отаке. Дівчинку би в 6 не давала. Але, це лише моя думка. Лише...
??? Така ж реакція на хлопчика би в 6 не давала Серед своїх знайомих не чула, що шкодують, що в 6 віддали до школи, але ті хто в 7 віддав, теж не шкодує Кожному своє.
А чому саме дівчинку б не давали? Відомо ж, що дівчатка швидше за хлопців дорослішають, і я чула думки, що хлопчиків не завжди варто швидко віддавати в школу. От кума дала малого в 6 ( і то в ньього 6 виповнилось на початку червня), то каже що важко дуже було в першому класі, але вона ж сама каже, що то хлопець, непосидючий, а дівчинку з спокійнішим характером можна в школу вести. Та їм і психолог не радила малого вести в школу, але вони віддали (там рідня дуже наполягала ще). Зараз закінчив 2 клас, і вже якось "вирівнявся", став добре вчитись, але на початках кажуть було дуже важко і їй, і дитині. Подивлюсь що мені психолог скаже, бо ж усі діти різні. Та ще той факт, що якщо йти наступного року то дівчинці вчитись цілих 12 років мені зовсім не альо І ще кажуть що перший клас то ще "квіточки", а от в 2-му якраз починаютья "чудеса" нової програми.
Як вам сказати...мені дівчинку більш шкода, ніж хлопця) Хоча і хлопці різні бувають. Кажу лише зі свого досвіду, бо двоє хлопців вже це давно пройшли. Ті діти, яким було 7 і більше, набагато легше втягнулися в робочий процес, ніж 6 річки. Ще раз повторююсь, мій менший з кінця липня, я до жовтня навчального року ще сумнівалась чи забирати його зі школи чи залишати, але вчителька була особлива і завіряла мене, що він справиться. Він і справився, але важко. Мені би повернути час назад, то я схиляюсь до думки, що віддала би його в 7. Маю багато знайомих, які віддали дівчат в 7 і всі лише задоволені і тих, що віддали в 6 і жалкували, що вкрали в дітей дитинство. І тут вже, справді, не має значення хлопчик чи дівчинка, 12 років вчитися чи 10, програма важка, інформації багато, куди спішити?
Як так думати то взагалі тоді дітей в школу не віддавати Як віддавати в 6 то "крадемо дитинство", а як в 7 і буде вчитись цілих 12 років, то вийде, що "крадемо юність", бо провести всі 12 років за партою, як навіть оті 10 років то не мало. З іншого боку, маю знайому що давала малу в 5 років, і не жалкує, але так я б не ризикувала)) На разі думаю як краще, бо же і підручники купила, і форму, портфель, а в садку недавно теж питали "чи ви точно від нас йдете, подумайте добре, бо програма важка", от тепер вагаюсь як краще
та чого себе так настроювати? хто сказав що буде 12 років? вони ж постійно щось міняють, і я тим не заморочуюсь, як має бути так буде. Тим більше я вже відтепер(хоч мої діти ще й в школу не пішли) настроєна щоб діти вступали після 9 класу в коледжі, а потім на 3 курс університетів. Моїй теж в серпні 6, але до школи ще не даю, записала на хорошу підготовку, плюс англійська. В суботу можливо ще ходитиме на підготовку до церкви. Дитина рік вдома сидіти не буде- матиме чим зайнятись, і все ж це ще не школа.. Бо так, я справді вважаю - що зі школою безтурботне дитинство закінчується
Я віддала малу в школу в 6 років і 7 місяців, але тепер от так подумала, що якби ми зараз йшли в 1-й клас, однозначно віддала б у 7 років. а з якого року то вводиться така система? бо інтернет щось не каже ніц конкретного... забиваю в пошук "12 років вчитися у школі", а видає "12 років рабства"...
У 7 років і 7 місяців??? Ви ще врахуйте, яка різниця між дітьми б була. Підем до школи - розкажу ще свою думку чи то вже аж так погано дитині в тій школі ідемо в неповних 6.
Певно залежить, що розуміти під "крадіжкою юності". Якщо з розрахунку, що дитина в 17 років заміж піде, то воно суттєво, а в решті чим погана юність в школі? Там теж друзі, лябов, тусовки і т.п. В універі теж не квіточки, якщо туди подаватися з серйозними намірами, і там та юність теж буде складатися з тяжкого і виснажливого навчання. Якщо дитина йде в неповні 6 років до школи, при 11-річному навчання закінчить її в 16 років. В мене в групі були 16-річні і 19-річні, молодшим на початках було дуже складно, тому я для своїх дітей проти ранньої освіти. В мене дитина з 1 вересня, то я собі думаю, що як зроблять 12 років навчання з 5 полегшеними в початковій школі (як воно планується), то ще подумаю над школою в 6 років, а так як є зараз - 7 і тільки, хоча вона в мене доволі легко сприймає нове. Звичайно, поки що то все тільки теорія.
Це вже не той вік, щоб у вузі різниця в навчанні була. В проживанні в гуртожитку ще повірю. І різниця могла бути в навчанні, якщо дитина після коледжу, технікуму і проходила вже цей матеріал, а не тому що їй просто 19 стукнуло. Так прикольно, мабудь, майже восьмирічний дитині попасти в клас де більшості тільки шість виповнилось - стільки всього спільного і іде восьмирічна дитина одна така на голову від всіх вища, одна. З таким підходом я б думала про домашню освіту. Хоча я і зі своїм про це думала, але я її не зможу вчити. Я не хочу нікого образити, але не має толерантності і діти жорстокі, в переважній більшості, і коли вони бачать відмінність - пальцем обов'язково в це тикнуть і не коректно. Якщо класи були б змішаного віку це б було трохи інше. І чому взагалі виникла думка, що дитину віддати до школи потрібно було в 7,7 років?
Так і є ж такі класи переважно - одним ще тільки буде 6, бо батьки вирішили дати до школи в неповних 6, і власне шестирічки, і семирічки, в нашому класі є дівчинка, якій 1 вересня було ще 7, а 11 вересня виповнилося 8. Вона одна з найнижчих у класі (бо якщо дитина старша - не означає автоматично, що вона буде вища і зростом, і по розвитку, діти різні, є і в 6 років високі, як у 9, і в 10 років низенькі, як у 7 - то все індивідуальні особливості, так само і з розвитком - деякі дівчатка в 11 років уже про старшокласників думають, губи і нігті фарбують, навіть взуття на каблуках починають носити, ну якщо і не так, то просто поводять себе вже як старші, дітей, молодших на два-три роки, вважають малявками і такими, з ким нема про що поговорити, а моя ще така дитяча зовсім, нормально знаходить спільну мову не тільки з однолітками, а й з 6-річним двоюрідним братиком, 7-річними сусідськими дівчатками, навіть з 2-річними манюньками на майданчику, їй наразі ще велосипед, м"яч, дитячі майданчики в голові, хоча вже 12-тий рік). Тому саме зараз і саме в моєму випадку мені в голову не раз приходить думка, що якби я дала її до школи в 7 років, нічого страшного би не сталося. Тим більше в першому класі моїй дитині справді було важкувато, більш-менш "вирівнялася" аж у третьому і остаточно "вирівнялася" аж у п"ятому класі, а з деяких предметів випереджає однокласників (ні, в нас нема ніякого відставання в розвитку, нема гіперактивності, просто ми не дуже навчання любимо, а більше спорт))) ніколи не думала - це просто не наше) Які саме відмінності ви маєте на увазі? Напишу вам, як було в нас. З 1-го по 4-й клас ми вчилися в початковій школі - були в нас руденька дівчинка (аж оранжева), хлопчик з дуже великими вухами, старша на рік за всіх висока повненька і дуже "сиромудра" дівчинка (наша незмінна староста і особистий помічник вчительки), а також дівчинка, яка в 9 років виглядала на всі 13, дівчинка, яка плакала цілу чверть, дівчинка повненька і шепелява, хлопчик з дисграфією, дівчинка-росіянка і "апогей" - низесенька дівчинка у великих окулярах, з великими вухами, тихесеньким голосочком і шепелявістю))) ніяких принижень з приводу "не такої" зовнішності, національності чи чогось іншого за всі чотири роки не було, чесно-чесно) ну, пару разів дівчинку-росіянку назвали москалихою, пару разів назвали одного хлопчика професором (бо справді дуже розумний), пару разів назвали одного хлопчика жирним і позбиткувалися з одного хлопчика-ботаніка, але то сталося вже у 5-му класі гімназії, і хто то зробив, ми знаємо - є такий у нас один хлопчик у класі, в якого є певні нюанси з нервовою системою, а також три хлопчики-хулігани, в яких уже перехідний вік і відповідні негативні зміни в характері проявляються, та й "жирний" і "ботанік" - діти, які прийшли до нас з іншої школи (у нас з 27 однокласників-гімназистів 19 з одного класу початкової школи), ще в "тісний хлопчачий колектив" не влилися, сприймаються до певної міри "чужаками" і тому ось так вийшло. Але щоб ось таке планомірне нетолерантне цькування напротязі тривалого часу через те, що старший/молодший, вищий/нижчий і т.п. - принаймні, в нас такого не було. Яна деколи аж дивується, що то я в неї таке випитую за ставлення дітей до їхніх відмінностей)) У нас було і є наразі так, не знаю, може, в яких класах і школах ще якось є - попитайте. До речі, дівчинка-"апогей" - це та, про яку сказала наша класний керівник: їй нічого не треба робити для того, щоб її знала вся гімназія - вона просто йде по коридору)) така муся-лапуся, аж хочеться по голові погладити)) і в моєї Яни в телефоні вона записана не Ніна, а Ніночка (ім"я я змінила, але суть зрозуміла))
я взагалі не пригадую, щоб у нас в молодшій школі діти обзивались чи когось за зовнішністю принижували. Нам навіть розуму не вистачало, щоб із прізвищ насміхатись. Ше навіть п"ятий клас більш-менш без пріколів пройшов. А от оті всі обзивання десь у 6 класі почались: насміхання і перекручування прізвищ, потім хлопці нарешті довідались, що таке секс і що таке повія і повигадували найгарнішим і найактивнішим дівчатам прізвиська була шлюха, падстілка і град-готель (то я) Але за зовнішньою ознакою точно ніхто не насміхався. А ще я думаю, що оцих всіх перекручувань прізвищ і матюків можна було б уникнути, якби батьки в школу прийшли і вуха накрутили. Але я не знаю, чи то такі часи були, чи то в мене в класі так підібралось, але наші батьки в школу не ходили. Ні на батьківські збори, ні на лінійки, а наякісь там розбірки тим більше. Я планую активніше займатись дітьми, ніж батьки мною займались і в школу навідуватись частіше, тому думаю, що зможу вплинути, щоб сини не матюкали дівчат, а дочки не були обматюканими (хоча це так круто було: в класі 15 баб, а б"ють і обзивають тільки трьох))) Ну і свого малого я даю в школу в 6 років 10 місяців. Про торік навіть не йшлось, хоча він з 4 років вміє читати-писати-рахувати до мільйона і з сусідом-ірладцем веде справжні діалоги на англійській (ну вопшем сильновумний), але ні дупу собі не підітре, ні з дому я його самого не випускаю, ні в магазин, ні на майданчик (ну зараз вже краще, а торік про це навіть не йшлось)