Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
@Akina , а що рама алюмінієва? В Личаківському не знаю, а те що знаю тобі ой як далеко. Але якщо знаєш якийсь сервіс поблизу, то просто запитайся- думаю підкажуть.
Дуже потрібна молитва! Зараз бореться за життя мій дядько Микола! Сьогодні трапилася біда, він ремонтував комбайн і його руку затягнуло в подрібнювач. Добре, що інший дядько був поруч і не дав стікти кров"ю. З Луцька в Володимир виїхала реанімаційна бригада. Тепер вони його оперують! Ми дуже любимо дядька! Він нам потрібен!!! В нього двоє дітей і двоє внучок!
Всю ніч снилися викидиші і замирання плоду( Навіть не знаю, що думати. Чи то попередження чи я так боюся, що знову з тим стикнуся( Sent from my LG-E400 using Tapatalk 2
Розсварилась наніц з чоловіком. Заявив, що він ще не готовий до дітей, а тому хоче ще почекати рік-два, знайти роботу, покращити своє фінансове становище. Я то розумію його страхи, але рік тому він казав те саме а за цей рік не те щоб краще фінансово не стало, навпаки - стало гірше, бо він вже рік не працює. А я ж і молодша не стаю, діти в один день не з*являються, і вже так мріяла про малятко. А виявляється ні-не можна, бо "пан не бажають". на мої зауваження, що "ми ж планували" і "чому має бути тільки по-твоєму" запропонував розлучитись, якщо мені щось не подобається Зараз навіть не знаю, що думати і робити. Поговорити і роз*яснити з ним всю ситуацію не можу, бо він не має бажання. Вперше починаю задумуватись про психолога, може стороння людина-професіонал допоможе зберегти гармонію в сім*ї.
Зі мною щось таке твориться, що мені страшно стає. Дуже багато плачу, відчуваю дику самотність, мерехтять думки, що вже нічого доброго в житті не буде, все марнота
А в нього якась рідкісна спеціальність, що так важко працевлаштуватися? Зрештою, в чомусь я з вашим чоловіком згодна. Якщо ви єдиний годувальник в сім*ї, то піти зараз в декрет - дорівнює автоматично залишитися практично без засобів до існування... Але я щиро вважаю, що то проблема чоловіка, а не ваша...
ніколи в житті, але через те, що жінки так думають, то і виходить, що Якщо чоловік відносно здоровий, з руками-ногами, то декрет змусить його підняти Ж з дивану і трохи зарухатись, імхо
Буває, що і не змушує. А тоді батьки починають забезпечувати їх, або та жінка чимдуж біжить з декрету на роботу, бо тепер ще й дитя тре годувати. Ми не знаємо характеру чоловіка, то вже швидше Сонячне Дівча спрогнозує, буде для нього дитина поштовхом чи ні, але радила б таки добре зважити ризики. Зрештою, то питання мабуть і не в роботі і грошах, то ше він не дозрів.
Як казав Сатья Дас - чоловік ніколи не захоче змінювати те, що працює. Якщо чоловік лежить на дивані, а ви приносите додому гроші, то для чого йому ще напрягатись? Все ж працює - гроші є, хавчик є, одяг є.
та ж дитина за тиждень не з*являється... думала, якщо все буде ОК, то майбутнє малятко може стати поштовхом до дій чоловіка. Але ж ні.....він не готовий і не хоче дитину наразі (по його словах) а спеціальність не рідкісна, але він і на будь-яку роботу йти не хоче. та й не сильно толку буде з тисячі-двох його зарплати --- дописи об"єднано, 3 Серпень 2015 --- колись потрапляла на фразу, що рідко які чоловіки "дозрівають" до дитини. Боюсь, що я піду за його побажаннями, і будимо жити в режимі - "а давай ще ремонт закінчимо, а давай ще меблі всі поміняємо, а давай машину купимо, а давай ще півсвіту об*їздимо, а тоді вже можна і дитину". Я можу десятиліття так чекати. Він же не хоче навіть чути, чого хочу я.
Напишу зараз не дуже популярні речі, тому одразу прошу сприйняти мій текст лише як мою думку зі сторони, а не заклик до дій. Може варто задуматися чи не послухати чоловіка у аспекті по-перше - те що Вам ситуація не подобається зрозуміло всім, навіть чоловікові, з часом невдоволення лише наростатиме і від того кращими стосунки не стануть - а це лише вимотуватиме Вас морально і фізично. На скільки я розуміла кроків до компромісу з його боку не було, немає і навряд чи будуть. То чи є надія на виправлення ситуації? по-друге - те що він не працює вже рік (я розумію що з основною роботою може бути клопіт, не так просто знайти щось гідне, але пробувати себе, шукати, чи просто підробляти навіть за ту тисячу-дві в місяць - не думаю що ті гроші були б лишні в додаток до Вашого основного доходу) - це для мене вже його характеризує - значить йому так добре, совість його не гризе і як писали вище і по-третє - сам факт того що він пропонує розлучитися , як на мене свідчить про те, що або він вже сам до того дозрів, або шантажує Вас тим знаючи що на такий крок Ви не підете, а будете підстроюватися під його захцянки. Бажаю Вам знайти своє справжнє жіноче щастя, навіть якщо не з цим чоловіком
мабуть так на 100% ніхто не є дозрівший - в сенсі, щоб без думок "а чи справлюсь, а чи зможу, як все зміниться", а будь які зміни, тим більше такі колосальні, як поява дитини, не даються так легко. Але таки ми чомусь це робимо. Чому? По-перше, біологія і соціум, потреба любити і віддавати - це "жіночі" фактори. А чоловічі - мабуть усвідомлення жіночих потреб через любов до неї, сімейні цінності - відчуття "своєї" жінки, "своїх" від "своєї" жінки дітей, призначення сім'ї взагалі (і з точки зору релігії, в т.ч.), той же соціум - традиції, продовження роду, суспільне становище і соціальні ролі, бажання брати відповідальність, і т.п., батьківська біологія вже в процесі прокидається. Страх перед новим і незвіданим завжди є, і у жінки, яка дуже хоче малятко те, і в тої, що дізналась, що вже вагітна теж, і в тої, що доносила до 40 тижнів теж, але тут є таки значно переважуючі інші фактори. Чому ваш чоловік каже, що неготовий? Проаналізуйте так навскидку оцей перелік, що я навела - може просто інфантильний характер, може розбалуваний гедоніст, може причини в вихованні, батьківській сім'ї, дитячі травми, може проблеми у стосунках з вами - може він сумнівається, що ви "своя", може відчуває себе нереалізованим в професії, фінансах, а відтак і вважає "недостойним" наразі ставати батьком - але це я б приміряла тільки на дуже відповідальну особу, ідеаліста і перфекціоніста. не знаю...а своє становище в сім'ї, свою роль, свою чоловічу суть, свою гармонію, реалізацію? Я щось не можу уявити чоловіка в повному смислі того слова, який би справді був задоволений одним лише диваном. оце, конєшно, не добре...знову ж таки, він такий імпульсивний, чи справді так вважає? Якщо у Вас закоренілі проблеми у взаєморозумінні, то може й справді треба пошукати допомоги фахівця.
В нашому суспільстві психологи ще не є настільки популярними. Можливо і хорошого знайти складно. Але я думаю, що з чоловіком потрібно говорити. По своєму знаю, що це складно. Ну от добре йому так як є, не хоче він нічого міняти (а може і хоче, але ж не робить ніяких кроків). Якщо справді психолог допоможе налагодити діалог, чому не спробувати?
Чудово Вас розумію... Був і у нас такий період Я вирішила, що не буду псувати собі і чоловіку настрій і нерви. Все одно всі розмови завершувались нічим. Вирішила чекати і не піднімати ту тему Уже декілька разів мені чоловік сказав, що хоче дитину. Бачу, що сильного бажання ще не має. Чекаю далі))
наперід не будете знати. Якщо чоловік зараз говорить, що "якщо тобі не подобається "по-моєму", то давай розлучимося", то ніякий декрет не змусить його змінити свій стиль життя. Навпаки- дитина стає лакмусовим папірцем, який назовні виводить приховані проблеми у сім ї. ТОму питання у іншому: наскільки сильне бажання у жінки стати мамою саме зараз і скільки вона ще згідна чекати. Деякі чоловіки просто "зріють" довго, а потім з них виходять чудові батьки. Мій, наприклад, дозрів до народження діток лише в 35. Тобто лише з цього часу у нього з явилося сильне бажання стати татом. --- дописи об"єднано, 3 Серпень 2015 --- знаєте, це теж його право. Егоїстичне, але його право. Так само, як право жінки хотіти чи ні дитинку в певний період. Бажаю вам просто знайти компроміс- з повагою до бажань кожного
Мій мені таке ляпнув щось через 3 місяці після одруження. Що то було і чого ми погризлися, я не пам’ятаю (сам факт пам’ятаю, зла я, ага), але щасливо живемо вже майже 9 років і більше дурниць не ляпає. То треба комплексно дивитися. Може, просто настрой був в той момент не відповідний. Я переконана, що чоловік має працювати, і відмазки "не буде робити яку-небудь роботу" - то просто відмазки. Може бути по-різному: або то він така бека і так йому добре, або то просто страх, що жінка не буде приносити дохід і він не зможе прогодувати сім’ю. І так, на 100% до дитини неможливо бути готовим.
так підсвідомість просто "скидає" страхи. ТОбто те, що у вас десь глибоко заховано- виходить назовні. ТО не має нічого спільного з попередженням. У мене після першого епізоду загрози і кровотечі під час вагітнсті, з явився старх, що щось не так. І потім до кінця вагітності снилися отакі дурні сни. А насправді все було ОК --- дописи об"єднано, 3 Серпень 2015 --- ага. у моєї коліжанки була історія, що під час вагітності ( до якої чоловік був не готовий і не хотів), друга половинка помахала ручкою, бо вирішила, що раз жінка все вирішила без нього, то і справиться без нього ( для завагітнення жінка там пішла на деякі хитрощі, бо чоловік не хотів діток. Тому вже потім поставила його перед фактом, що вагітна). Він у сім ю повернувся- коли дитині вже 2 місяці виповнилося. І хоч малого дуже любить, але з дивану так і далі не особливо встає. А дружина з 8 місяців дитини на роботу вийшла.
до хитрощів вдаватись не посмію, бо хочу бачити в його очах радість від того, що у нас буде малятко. я чогось була впевнена, що кризу першого року ми пройшли вже давно і нарешті будемо жити "в гармонії". але оцього разу його заявки просто вибили мене з колії, адже я готувалась, провірялась, підібрала відтаміни, а тут"оп" - і я ще не готовий, а ти мучайся собі над своїми мріями і читай далі ті всі форуми для матусь, і дивись, як друзі і знайомі народжують дітей, а тобі ні-ні-не можна. І не хочу себе накручувати, але дуже боюсь, що не зможу завагітніти, що витрачу на планування роки, а він не входить в мою ситуацію.
я б в цій ситуації більше переймалась не декретом, а те, що вже рік чоловік знаходиться в творчому пошуку і все одно вважає, що жінка має ходити по струнці і все має бути все по його І "не подобається-розводься" може бути як простим *бла-бла* на емоціях, так і прозорим натяком, що йому абсолютно по цимбалам теперішня сім"я Але не буду лізти в чужі дебрі, може він мега чуйний і добрий, а випадковими підробітками заробляє більше, ніж хтось , ходячи на роботу з 9-18 Бо, виявляється, і так буває для мене така ситуація була б однозначно з категорії *в сад* бо я вредна, але себе ціную
