Методика виховання дитини

Тема у розділі 'Діти-квіти', створена користувачем Olenka, 29 Листопад 2007.

  1. Fast

    Fast Well-Known Member

    Для чого щодня згадувати тата? Для чого постійно говорити сину, що тато найкращий, хороший. Я б промовчала, бо і не обісрала тата і не виправдала його. Ви самі вчите сина, що тато молодець. Нехай сам аналізує.
    Маю родича - пацана студента. Батьки давно розлучилися. Мама теж "вчила" допомагати їй, піклуватися. В старших класах він швидше б говорив про закрутки компотів та помідорів ніж про компютери, ігри, машини, дівчат. Зараз він живе на квартирі із старшою пані - все ідеально - все що скаже та пані те і зробить, дуже хороший хлопчик. Але як на мене то ненормально. Зате поваги до всіх хоч відбавляй, але це якось настільки не природньо, що хочеться його потрусити. І прочитавши, як малий скорпіонші їй все помагає, трохи дурно стало, бо одразу про родича згадала.
    Я не розумію, чому якщо малий хоче приставку, то тато її не купить? Я так зрозуміла, що він не проти купити. А краще ви купіть - свій рейтинг піднімете врази. І не за успішнісь, поряднісь, а просто так. Б/у зараз по досить нормальних цінах. І докупіть ще джойстик, щоб РАЗОМ бавитись. Там не тільки є кроваве місиво, а купа прикольних ігор. Моїй достатньо було посидіти 2 дні без обмежень, щоб перестати вередувати, що її друзі бавляться постійно, а вона інколи (в її розумінні ніколи). Щось дуже багато заборон і обов'язків у дитини, як на мене. І чому ви не хочете до психолога звернутись, не обов'язко дитині про це знати.
     
  2. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    В якійсь з тих книг написано, що дітям потрібні всі ті мови.
    Головне щоб дитина не перейняла цю звичку- відчувати одне, а на люди показувати інше. То для дітей взрив мозгу...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  3. jassystay

    jassystay Well-Known Sceptic :p

    Хочу уточнити. То це Ви так (на "сонечко") до його тата звертаєтесь? Це після того, як він Вас при дитині принижував і жебрачкою називав? І що Ви в ті слова вкладаєте? Щирість і любов?
     
    Останнє редагування: 7 Червень 2015
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    А як на "сонечко" реагує особа Х ?? Можливо це перебор ? І чи ви щиро залишили "оті" стосунки ? Бо ми, жінки(і я не виключення), інколи хочемо однією д..ою на двох кріслах всидіти.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Інформативно Інформативно x 1
  5. marianast

    marianast Well-Known Member

    А тато до мами?
    Ви живете окремо від його тата, то й не ведіть себе ніби нічого не змінилось, ніби він вам і досі близький чи дорогий. Ставтесь до нього виключно як до тата свого сина - ввічливо і приязно, не більше. Бо малому і так хочеться щоб все було як раніше, а тут ще ви підживлюєте надію - дитина думає, що мама тата досі любить і не проти знову жити разом. А як же нові дяді тьоті? Куди їх вписати?
    Насправді він все розуміє, відчуває і краще бути з ним чесною. Він і так знає, що тато зробив мамі боляче ( чи навпаки, незнаю як там у вас було). Просто ваш колишній чоловік то одна опера, а його тато - зовсім інша. Вчіть дитину поважати і сприймати його тата таким яким він є, а не ідеалізуйте його в дитячих очах. Типу тато святий і недоторканий. І нехай син знає, що ваші особисті стосунки обмежуються лише ним, все, що не стосується дитини- не стосується і вас.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  6. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Ну Ви на мене наїхали)))Дитина любить тата,тому і згадує,бажає йому здоровя. Можу я і слова не казати,він сам про це говорить. Екс для мене тільки батько дитини. Чи я маю при ньому говорити,ах ти тварь,ідіот і так далі? Що я цим навчу дитину? Що я їй покажу? Мама любить тата,як друга,як твого тата і все. Тої сімї більше не може бути. А щодо допомоги? Невже дитина не має знати елементарних речей??? Прибрати,мити посуд,підмести,застелити ліжко????А звідки тоді ідеальні чоловіки знають все це????чи дитина має грати тільки приставку??? А батьки гнути спину?приставку,плпншет,тетріси все в хаті є. У тата є гра про вбивць,яку мамин ноут не тяне. І мама не дозволяє її. Малий хоче до тата,най гуляють. Не буду пускати,буде гірше
     
  7. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    А як вона перейме? Я ж не розказую малому, що зла на тата? До тата нейтрально. Дітьо питає щось,то відповідаю. Без необхідності про тата ніколи не згадується
     
  8. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Сонечко було раз,давно. Звертаюсь тіки по імені і все. Принижує він і дотепер,коли я і не сама,але вже по сис)))) ніяк не відійде. Керуюсь пиинципом, бути спокійною,життя довге. Хто-зна, як воно буде. Мені головне дитина
     
  9. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Особа Х читав його смс, екс і його обливає брудом,хоч і не знає,як людину. Вживу знайомі, каже нехай біситься. Він мене не спровокує на конфлікт
     
  10. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Дитина від мене чує,коли питає,що жити разом ми більше не будемо ніколи. Тато любить його і мама,але коли між дорослими проходять почуття,люди розходяться. Що ми з татом вирішили, що так буде краще і спокійніше для нього самого ж. Він памятає сварки,і вони погано впливають на всіх. Тому все так. Тато має сімю,ми теж. І всі його люблять. Про екса я не згадую,не говорю,не питаю. Нема потреби,нема розмови. Це минуле,просто дитина більше розуміє,ніж рік назад,коли ми розвелись.
     
  11. Fast

    Fast Well-Known Member

    Я нехотячи:girl_blush2:
    Ні, ви вихована мама і дитина це розуміє, полюбе, але не потрібно говорити, що тато молодець, що він найкращій, бо так не є.
    В сім років? Моя на 1,5 молодша, але поки - прибрати свої іграшки. Все решта по бажанню, коли захочеться. Того року добавиться - виконати домашнє завдання.
    Ідеальних не буває взагалі:girl_blum: ні чоловіків, ні дружин. В мене чоловік досі ліжко за нами не застелить (я раніше встаю, переважно), і що цікаво, мене це не напрягає. Зато прибрати - льогко, а я як вже треба, але ж я підлогу щодня мию, бо мені вона брудна, а чоловіку чиста то я і мию. Але ж скільки ми сварок пережили:girl_impossible:
    Не треба з дитини робити ідеального чоловіка!
     
    • Подобається Подобається x 2
  12. ckorpionsha

    ckorpionsha Well-Known Member

    Та я не експлуатую дитину,він сам робить,коли хоче. Що не вміє,то не робить. Ще наробиться, але ж нам приємно,коли наші чоловіки і ліжко застелять,і посуд помиють. Хоче дитина,най робить,не буду ж я відбивати бажання. Сьоні я була вшоці, в 7 ранку малий нам нагрів сніданок,налив компоту з холодильника,розбудив снідати бо хотів їсти всі разом. Я компот випила і спати, а вони і посуд помили,і мультики подивились,і футбол пограли. Ось що дитині тре, щоб всі разом,щоб сімя. Але одразу позвонив і розказав татові. Похвалився
     
    • Подобається Подобається x 6
    • мімімі мімімі x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  13. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Діти відчувають все без слів.
    Ну я точно відчувала як мама говорила одне, а в душі в неї було геть інше.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  14. Happy Fiancee

    Happy Fiancee Well-Known Member

    Довго думала чи варто піднімати цю тему (випадок то одиничний), але може то я відстала від нових методів виховання, тож прошу мене просвітити. А випадок був традиційний в маршрутці із серії: уступити місце чи взяти на руки дитину? Особисто я не маю ніякої конкретної позиції на таку ситуацію: дію залежно від обставин (раз так, раз так). Останнього разу посадила дитину біля себе (як на мою думку цілком комфортно). Та от мама була явно не вдоволена (ну мені так здалося, що вона розраховувала на те, що я встану і вона теж сяде). До цього останнього випадку не було такого, щоб мама не сказала дитині подякувати (або ж дитина сама дякувала). Тут же мама сказала до дитини: вставай ми виходимо (не дослівно). На мене реакції ніякої. І вийшли. Я не з тих людей, що мені треба того "дякую". Але йде мова про виховання дитини чи я чогось не розумію? Я сама не мама, але такі моменти мене теж цікавлять (бо таки сподіваюся колись нею стати).

    Також часом спостерігаю коли люди пропонують діткам сісти на коліна, але мами не дають (зі словами: нє він (вона) до чужих не піде). Тобто дитина ніби вже йшла до тої бабусі (умовно), а тут мама фактично її спинила. Ну чесно складається враження, що мама чекає, що дитину не візьмуть на руки, а уступлять місце. Якщо є якісь інші версії з радістю вислухаю.

    Або ситуації коли дитина зайшовши в маршрутку одразу починає плакати (або просто вередувати) зі словами: я хочу сісти. (А то якраз той випадок коли найменше хочеться уступити місце). Як реагувати?
    Мова йде про діток від 4-5 років до початкової школи.

    Взагалі якщо що, то я за те, щоб дітки в транспорті сиділи. Але дивлюся на теперішню ситуацію в транспорті і розумію, що в нас тепер "кожен сам за себе". Місце в транспорті мало хто кому уступає. А особливо байдужі чоловіки (хлопці). Чому? Бо їх так виховали...
    Не знаю чи правильно я обрала тему. І пробачте якщо такі питання вже обговорювалися.
     
  15. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Це називається "наглість з пелюшок". Мене просто пересмикує, коли таке бачу. Ще більше, коли це дорослі діти, школярі. Але це діє безвідмовно, завжди хтось вскакує, та ще й не один, в тому числі старенькі бабусі. Те, що ця дитина, коли виросте, нікому нічого уступати не буде, сумнівів не залишає. Ще дратує, коли заходить бабуся з внуком (знову ж таки, 7-10-12 років), ти їй уступаєш місце, а вона туди всаджує дитину...невже їм не зрозуміло, звідки виростають потім ті, які відвертаються до вікна при виді її в салоні.
    думаю, можна як уступити, так і запропонувати сісти на руки, на свій розсуд, це ж ваша добра воля, а мама вже вирішує, чи аж настільки треба її дитині сісти, якщо кличуть на руки - я, наприклад, на руки брати не люблю, бо мені незручно, діти часом сидять якось так нерівно, сповзають, тяжко, зрештою, мені зазвичай зручніше уступити.
    знаєте, от в мене руки опускаються, коли, як я вище написала, старенькі бабусі вскакують школяру уступити місце, бо він скиглить "хочуууу сііісти!" - виходить, що я не можу цього змінити, хоч іноді, якщо я близько того місця, то й кажу тій бабці, що йому вже пора знати, що це він повинен уступати, а вона: "та нічо, я вже постою, в нього ноги може болять, набігався... - то без коментарів. Ну а тоді вона стає біля мене, і я їй уступаю - і що, значить таки я встала, бо зайшла "дитина, яка хоче сісти". Не подумайте, я не злюка, але не можна так догори ногами то перевертати. То я до чого - до того, що таки то батьківська відповідальність тому навчити, чужі люди своєю поведінкою в автобусі не навчать, принаймі зараз точно ні. Починати з сім'ї, де нема того в сім'ї - з школи, з церкви.
     
    • Подобається Подобається x 3
  16. Kandya

    Kandya Well-Known Member

    Я б так не казала. Це швидше характер і настрій дитини. В мене є подруга трохи старша за мене і відповідно діти в неї старші.
    То в неї був хлопчик 6 років, і народились двійнята. (мій старший на той час мав півтора роки). То вона оворила, що їй найважче не з малюками, а із старшим, бо він дуже мудрий і дуже гіперактивний. Мені то так дивно було.

    А тепер і я це зрозуміла. Зараз моєму старшому 6, то мені із ним важче, ніж з трьома меншими разом взятими. І от, повертаючись до транспорту, менші, як заходять в маршрутку, не особливо переймаються сидінням, а от старший -- відразу починає стогнати, виламуватись, рачки вставати, присідати що хоче сісти. Люди звільняють. Я пробувала відмовитись, але то така істерика... Але тепер я трохи вже навчилась із тим боротись. По дорозі до зупинки я ні про шо не говорю, а тільки про маршрутку: "Синок, не гарно кричати, не гарно місце вимагати, синок, давай, як не буде місця постоїмо і я тобі щось розкажу, дорослі хлопчики мають стояти, тьоті мають сидіти", -- і ото як мантру треба говорити. Якщо він незмучений, не голодний і мною на цю тему "заговорений" -- то нормально стоячи проїдемо в маршрутці. Але якщо я не мала можливості провести оцю "прелюдію", і якщо він ше трохи нєрвний (через голод чи ще чогось) -- буде мямлити, що хоче сісти. А інші такі не є, і одна мама виховує))) Тому я, маючи можливість спостерігати за багатьма дітьми із невеликою різницею у віці схиляюсь до думки, що характер -- то страшна сила, а виховання -- то так, відсотків 10...
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Інформативно Інформативно x 1
  17. нталька

    нталька Well-Known Member

    Мій школяр любить посидіти, як і всі. Але, як нема місць, то буде тихенько стояти (хоча сам по собі трохи нитік), і так ще з садочкового віку. Завжди йому казала, нічого, трохи постоїмо. Довших пояснень не потребував. Та й тато наш зазвичай в автобусі стоїть біля нас, хіба би вже купа вільних місць була. Може малий ще й на нього дивиться. Тому вважаю, що виховання і власний приклад діють.
     
  18. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Я думаю, якщо Ви йому це пояснюєте, чітко говорите, як правильно і т.п. - він обов'язково таки буде знати, як правильно, підросте, і таки побачите плоди своїх старань. (я не заперечую характеру, думаю, що є просто колосальна різниця у вихованні дітей різного темпераменту, але, який би не був характер, я вірю, що потім, у дорослої сформованої людини все-все буде, те що батьки заклали)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. Kandya

    Kandya Well-Known Member

    Ну в 8-9-10 років дитина і без моїх пояснень не буде в маршрутці влаштовувати істерики. Просто таке переростається
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    Погоджуюсь з @Kandya- моєму без різниці стоїть він чи сидить. Мені зручніше, щоб сидів, бо так легше контролювати, тому якщо я маю зайвих 10хв. то чекаю наступну маршрутку, якщо "всё, гарім"- то сідаю в перш-ліпшу. Хочу сказати, що чоловіки поступаються місцем досить активно, чи це нам так таланить на галантність?
    І дратує мене страшно ситуація: сидить мама, сидить дитина біля неї, повно людей- і мама нізащо не візьме дитя на коліна! Але то вже , певно, в забилам би!
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 1