Методика виховання дитини

Тема у розділі 'Діти-квіти', створена користувачем Olenka, 29 Листопад 2007.

  1. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Ну то не за істерки самі по собі в прнципі йдеться, а за те, що виростає з тих дітей, чиї батьки таку поведінку толерують, або й захоочують і вчать отаким чином "за себе постояти", бо я не раз таке зустрічала, і батьки при цьому ні мур-мур.
     
  2. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    О- це у мого теж проскакувало)).
    Правда вже закінчилося.
    Сильно виню в тому старше покоління, яке часто підскакує і дає місце малим дітям. А потім важко пояснити чому малий має стояти.
    Ех- ці маршрутки))).
    Не повіриш- часто у нас встаю я. Або як дають вже місце- то саджу малого. З моїми 48 кг їхати пів години з товчущимся Тео на руках- це ад, не менше))). Тому на довгі дистанції часто так і роблю.
     
  3. Nusja

    Nusja Well-Known Member

    В мене інша версія:): як Ви і написали, що дитина до чужих просто не піде. Бо вона дійсно ніколи не сяде комусь незнайомому на коліна. Менший зовсім інший, а старша така. Через ті коліна мала колись дурну ситуацію в маршрутці: людей повно, і мужчина простягає руки взяти малу на коліна, вона починає щось там хникати, що не піде, в той час заходить пані і починає на малу мало чи не сварити, що типу чого вона тут кричить, той мужчина заступається за малу, а пані собі і ще кілька зупинок весь автобус слухав, які то в нас тепер вредні діти, і що за кордоном такого нема. Тому, коли пропонують взяти малу на коліна, часто дійсно сама за неї кажу, що "дякую. не треба. вона не піде". Чому кажу за неї? бо частенько то виглядає так: доні кажуть "сідай", та відмовляється, а її знову починають вмовляти і руки простягати, а мала нервується, бо не любить того, тому зразу пояснюю.
    Моя теж любить таке сказанути: зайдем в автобус, людей багато, а вона "мам, а де я сяду?". То так трохи смішно. Деколи хтось встає, деколи ні. Якщо старша людина, то відмовляємось. Ясно, що пояснюю, що не завжди будемо сидіти, і про те, що треба уступати розказую. Скажу за себе, що якщо моя мала таке щось каже, то я зовсім не очікую, що хтось зараз швиденько звільнить нам місце. Навіть більше, часто нам не потрібно того місця, бо їдемо зупинки 3-4, то встигаємо хіба сісти, як вже треба вставати і пробиратися до дверей. Як на мене, якщо не маєте такого бажання уступити місце, то не уступайте, це ж Ваша воля.
     
    • Подобається Подобається x 2
  4. Siania

    Siania Love Life

    О так. Я теж не люблю коли дітей садять біля вікна, мама збоку, і нехай весь світ зачекає
    Про дітей - маленьким уступаю майже завжди. Чи посадять дитину саму, чи мама сяде і візьме на руки - мене вже не цікавить.
    На руки брати чужих дітей не люблю (це якось не правильно, для мене особисто, ну не хотіла б я щоб мою дитину всякі тьоті-дяді мацькали).
    Якщо не можу уступити (маю важкі речі, дуже втомлена) - просто не уступаю, завжди хтось інший уступить.
    Ну і на загал - не можу сказати що в наших автобусах не уступають, я ще не бачила щоб з маленькими дітками стояли. Ну а дітки від 6 років можуть і трошки постояти.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  5. Gloria Tempus

    Gloria Tempus Well-Known Member

    Ми з малим переважно у транспорті сидимо, люди уступають - але тут питання, хто уступає - майже завжди жінки (навіть старші пані) або чоловіки старшого та пенсійного віку. Коли встає старша людина, дякую, відмовляюся, але вони переважно так виховані, що ну просто не заспокояться, поки ми не сядемо) Деколи, як бачу, що нема місць, то саджу біля шофера, якщо там нормальне то м'яке місце. Але малий не вимагає і не ниє, щоб сісти. А недавно один чоловік взяв його на руки, він без проблем пішов і сидів так тихенько-тихенько) Два місця у маршрутці ми займаємо тільки тоді, коли людей ще нема. А коли багато людей, то само собою беру на руки.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. нталька

    нталька Well-Known Member

    А я все-таки скажу, що таке виховується з ранішого віку. Чесно.
     
  7. Kandya

    Kandya Well-Known Member

    дресирується хіба що
     
  8. нталька

    нталька Well-Known Member

    Тобто у вас як би дитина поганенько себе не поводила - це все її характер і настрій. А якщо дитина спокійна - то це дресура?
    Нагадалась мені ситуація: Малюк років двох бавиться під горкою, сипе на неї пісок і заважає дівчаткам з"їжджати. Ті звертаються до його мами, що він заважає. Вона раз спробувала його забрати в сторону, але він вернувся, і на наступне зверненння вона у відповідь: "ну що я йому зроблю?"
     
  9. HOPIC

    HOPIC Well-Known Member

    нє, то тепер нормально.

    дитина має мати дитинство, ні за що не відповідати, ні з ким не рахуватися, ніяких обов"язків, відповідальності за інших в тч маму-братиків, почуття провини по ділу (для старших). така росте мамля егоїстична, виставляє претензії, і далі в мамусь на шиї висить.

    то якісь такі крайнощі на майданчику-стадіоні можна спостерігати - від пива і "куди пішов ходи сюда я кому сказала не слухаєш зовсім мене" до "хай собі бавиться, воно ж дитина, що воно комусь/собі зробить".
     
  10. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Точно не так, але як, я не знаю, бо маю таке молодше вперте чудо. Старша спокійна, їй все можна пояснити, майже про все домовитися, а молодша - караул. Вона як чогось не хоче, то хоч об стінку розбийся - не вмовиш. От нині вирішила, що вона буде сидіти на тротуарі під сонцем, якраз там, де багато людей і місце не дуже до сидіння пристосоване. Ну добре, сиди (бо пояснення не діють). Я сховалася в тінь, вона сиділа хвилин 10, бавилася камінцями, зачіпала перехожих ("а дє дядька йдє?") і всіх мала в носі. Вкінці я взяла її під пахву і понесла мало не вниз головою, бо ще мала кульок в руці. Бабульки дивилися на мене, як на ненормальну. В мене методика виховання незмінна: якщо поведінка дитини спричинює комусь реальний дискомфорт, то я дитину забираю, хоч би що вона там кричала. Але що я буду робити з тим, коли підросте, не знаю, бо характер реально ... хм, самодостатній.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  11. нталька

    нталька Well-Known Member

    З чим тим? Ви ж з дитиною спілкуєтесь, щось можете їй донести, якийсь приклад теж показуєте. Не йдеться про ламання дитини, бо мама хоче одне, а дитина інше. Йдеться про загальну лінію поведінки, яку, на мою думку, можна скерувати в певному напрямку.
     
  12. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    З вами погоджуюсь, бо діти взагалі непередбачувані, і характер змінити неможливо, єдине вдосконалюватити наше ставлення до дітей, і всеж таки намагатися порозумітися зі своєю дитиною відносно тих чи інших випадків. Хоча деколи це буває дуже важко, навіть нереально, але ж ми можем все? Ну майже...
     
  13. нталька

    нталька Well-Known Member

    Я, мабуть, чогось не розумію. То ми скаржимося, що в транспорті місце не уступають, такі сякі невиховані, то кажемо, що то всьо характер і його не зміниш, сприймай, як є. Люди, а виховання взагалі існує?
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  14. Kotenya

    Kotenya Well-Known Member

    Я не дозволила б своїй дитині сісти на коліна незнайомій людині. Нехай та людина з вигляду чиста, акуратна і т.д., але особисто я не знаю, де вона була чи що робила. І мені неприємно, коли чужі люди рухають моїх дітей.
    Ну і точно знаю, що мої діти не сядуть на коліна чужій людині. В маршрутці в нас таких ситуацій не виникало , але якщо наша менша дитина втікає від родичів чи знайомих, яких вона знає, але які нечасто приходять до нас в гості, то що вже говорити про незнайомих людей в маршрутці.
    Звичайно, існує. Характер важливий, але, думаю, треба вміти знаходити підхід до дитини, щоб переконати її поводитись так, а не інакше. Не сварити, не забороняти, ну і точно вже не застосовувати фізичних покарань, а просто багато розмовляти, чимось зацікавити, вміти переключати увагу на щось інше.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  15. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Мені здається, ви трохи не так зрозуміли або надто згущуєте фарби. Існує, і повільними кроками в дитину закладаються цінності батьків. Але впертий характер доросла людина може використати в добрих цілях чи просто притримати емоції, якщо колись її правильно того навчили, а дитина буде впиратися в побутових ситуаціях і до неї буває дуже важко достукатися. То не означає, що батьки нічого не роблять для виховання, просто збоку може так здатися. Я теж впевнена, що вода камінь точить і добрий приклад і терпіння поможуть виховати з впертюха людину з сильним характером, а не вічно засмикану нервову особу.
     
    • Подобається Подобається x 3
  16. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Дайте я вас розцілую :girl_smile: То один в один про Влада - і про сидіння посеред тротуару (він ще любить сісти десь посеред дороги "суп" варити в відрі і його звідти навіть трактором не зсунеш поки сам не насидиться) і на зупинці коли чекаємо маршрутку а Влад має іноді якийсь такий гм, настрій:girl_in_dreams: то може влягтися на асфальті на живіт і щось там длубати (бабульки в ауті бо "який то він вредний", вони ж не в курсі що книжки-пташечки-ігри і забирання його звідти ні до чого не приводять - він за першої ж можливості вертається і вкладається рівно на тому ж місці :girl_crazy:) і ношу я його точно так само під пахвою і вниз головою під крики і махання ногами. Ага "проходящіє мімо" коментують щось собі під ніс яка я неадекватна і як то може бути дитина така невихована :girl_in_dreams:
    А то реально характер, ні не так ХАРАКТЕР - хто не відчув на собі не зрозуміє ніколи як 2-річна дитина може построїти всіх навколо (і своїх, а чужих то взагалі на раз-два, при чому не криком і істерикою а впертістю, власними аргументами і "настойчівостью"). І домовитися зачасту (поки він сам не захоче) не виходить ніяк. В мене вже вищий розряд з дипломатії і "добазарювання", а толку... Що буде коли я не зможу його підняти і нести вниз головою додому я навіть не уявляю. :girl_impossible:
    Розкажіть хто мудрий як виховувати дитину у якої на ВСЕ є своя "непоколєбіма" точка зору яку вона активно відстоює 24 години на добу. Я вродь, аж ніяк не безхарактерна, але до Влада мені далееееко. :girl_crazy:
     
    Останнє редагування: 6 Серпень 2015
    • Подобається Подобається x 2
  17. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    А я вас буду цілувати))) я найперше надіюся що до школи воно пройде або трансформується в щось більш пристойне) щодо посторонніх, то не помічаю іх реакціі, і взагалі, мені видається, що вже відмирає радянське "йой шо люди скажуть, дитина не чемна"
    Хто таких дітей не мав, то ніколи не зрозуміє))) в подруги дитина до 2 років ще більш менш, швидше час від часу не погоджувався і вередував, а от після 3 десь почалося, верески дикі і валяння по землі
    Але тут все-таки говорилось про дітей старших, тому не знаю чи є місце для дискусіі
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. Harmony

    Harmony Member

    Дівчата, порадьте як діяти, хочу малу (3роки) записати на плавання. Загалом воду вона любить, плавала в озері і на морі і їй подобалося. Розказала що там дітки роблять, що є інструктор, показала фото як дітки плавають а вона ні і все, каже *я буду вдома плавати*. В нас вже були подібні ситуації з іншим гуртком, не хотіла ходити а потім коли ми пару раз походили і перестали (під час занять не хотіла брати участі)то часто згадувала і хотіла повернутись. Потрібно краще її морально підготувати? Придумати якесь заохочення?
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Не знаю чи сюди пишу, але кращої теми не знайшла. Отже, мене цікавить як виховувати дитину яка за навичками, мовою і розвитком дуже випереджає свій вік? Розкажу докладніше . Зразу напишу - я не хвастаюсь . Бо мене реально то турбує, останнім часом я зрозуміла що коли більшість мам займаються з дітьми різними "розвивалками", я навпаки якось підсвідомо намагаюся "пригальмувати" той розвиток шаленими темпами бо часто чую "та він у вас якийсь вундеркінд", а я того так не хочу і якось в глибині душі надіюся що він таки вирівняється з часом... Але чи добре це?
    Бо разом з тим розумію, що от коли дитина має схильність до малювання чи спорту її віддають на якийсь гурток, виходить що моя дитина теж має своєрідний талант (гарну пам"ять і якесь швидке розуміння речей, процесів і закономірностей) можливо це варто теж розвивати? Але як то зробити правильно? Бо з одного боку я не хочу "закопувати" якісь таланти, а з іншого ще більше не хочу щоб Влад став таким як ті діти що екстерном закінчують школу в 14 років (тим більше що то вийде навряд, бо він дуже активний і абсолютно непосидючий і вчить тільки те що сам хоче). Мені з тим до психолога дитячого іти? Чи поки пустити на самоплин і дивитися як воно буде далі? І чим корисним задовільняти оту Владову якусь неймовірну тягу до знань?
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. Багіра

    Багіра Well-Known Member

    ну то ще не факт, Ейнштейн он до 3 чи 4 років не говорив)))
    я б не сказала що то аж так незвично, для хлопчика може рідкість, дівчатка часто розвиваються такими темпами, хоча далеко не всі
    багато батьків мріють, щоб їх дитина так розвивалась))) тому і кажуть, що "о, у вас вундеркінд", щоб заспокоїти себе, що то просто виняткова дитина, а їх діти розвиваються "нормально".. але норма то дуже відносно.. через ту ж причину ставлять діагнози типу гіперактивності

    вважаю що просто треба полюбити дитину такою як вона є:) (то я не премудро кажу ,сама вчуся того кожен день)
    ну і пріоритет - щоб дитина була щаслива, в любові і злагоді росла
    звичайно можете заради себе проконсультуватись з лікарями
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2