Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

Зробила накінець депіляцію. Баби, ото докатилася до того щоб тащитися від того що було не надто приємно.. Зато тепер ніжки як в ляльки Відкриття дня! В зв"язку з відсутністю часу перестала сушити волосся феном і о чудо! Нині дивлюся що попередні мої здогадки підтвердилися. Що віками випрямлюване мною волосся не рівне, а від природи хвилясте! Ги, от тобі і подарунок. Тепер треба міняти догляд і стиль укладки бо я все життя мріяла про хвилясте волосся, не кучеряве, а саме хвилясте а тепер що з ним робити - незнаю... хто має хвилясте волосся, поділіться в пп що ви з ним робите!

 

Хух, можна і перепочити. Закінчила генеральне прибирання. Ще думала вікна помити, але занадто спекотно. В хаті страшенна жара. Як мила підлоги, то навіть не довелось чекати поки висохне, щоб килими покласти. Через ту жару тиск підскочив, голова тріщить. В душі вже кілька раз була. А я ще планувала щось спекти нині. Моя школярка поки радіє школі, перекладає новенькі книжки, зошити. Той запах паперу мммм.

 

ааааааа!!! Я знову в школі((( Я не хочуууу(((
Нині день якийсь такий роздертий... Зранку лінійка (поплакала собі), потім урок (мало не заснула), зараз пауза перед наступним уроком (паніка бо то нова група і боюсь щоб не налажати). Ще й коліжанка подзвонила, запитала що і як, я розказала що ввечері маю урок допізна, та й по всьому. А я ж то знаю що вона дзвонила щоб вибратись кудись і відсвяткувати перше вересня((( Мій робочий розклад мене добиває, уроки щодня до 21:30... Нє, ранок і весь день вільні, а от вечори... печаль.
якась жилєтка получилась в мене. треба або вина, або валеріанки. приймаю поради щодо ефективності.

--- дописи об"єднано, 1 Вересень 2015 ---

о, прочитала допис @iriwa про волосся і знайшла врочистість: мої "коси" відросли на 1,5 см після останньої стрижки, а було то менше місяця тому. Треба коліжанці мохіто поставити за легку руку))))

 

ти що, як духовку ввімкнути - то сама спечешся іншим разом.
А Дми вже без зубчика. Вирвали зуба і переконались, що і в державній поліклініці є нормальні лікарі.
Я трохи втомилась від того походу, але рада, що пішли нині. Людей майже нема, ні до лікаря ні на рентген.
Накупили собі моральної компенсації - дітям лего, мамі - синю туш
малявки сплять, Дми склав своє лего, я намалювалась і трохи відпочиваю.

--- дописи об"єднано, 1 Вересень 2015 ---

або вина
cheers!
на айкідо ми нині вже не йдемо, бо в декого ультракаїн ще не відійшов, та ще і збиті вчора коліна (ну треба ж найвдаліше проїхатись на ровері саме 31 серпня). Тим більше, розклад міняється так, що ми завтра маємо знов тренування. До завтра оклигаєм
Дми тепер вже перебирає стоматологами Каже, що як виривати зуб - то хай будь-який лікар рве, бо то швидко. А як лікувати - то "хочу, щоб та лікар, що біля нашого айкідо", бо вона "добра і гарна і не стара".
Так що на лікування зуба найближчим часом записуємось до доброї, гарної і не старої
ех, хлопці.

 

ще можна віскарь)

 

дівчєта, урок ввечері))) я ж коли після "тогово", то шпрехаю так. що німці віддихають)))
таки пянці бути, але після. я що, даром купувала те вино і в холодильнику тиждень тримаю))

 

І того,і другого! І желатєльно побольше! І шампаном полірнуть!
Мої квіточки ще сплять.В хаті тиша і комфортна температура,не те,що у них в панельці.

 

Побігла аж бігом. Яна замовила манну кашу, а враховуючи, що вона сьогодні ще нічого не їла, я готова їй любе зварити, навіть і ту не конче корисну страву. Жах, ну і спека в мене на кухні Скоріше б назад в кімнату втекти...

 

А в нас дощ, дощ, дощ....але тепло) Я ще маю з пів години сидіння за компом в тиші і спокої..а потім муж приведе дітьо зі школи. І от напевне проза зараз буде....я страшний фанат карцтоварів, мені попасти в такий магазин на 1 хв. і всьо...мої мозги починають жити окремим життям.)) А тут нічого того купувати не треба. Нє, я в курсі, шо то добре і нарікати то наглість..але я ж канцтоварський алкоголік. Єдине шо тішить шо малий вже 1 місяць ходить до школи, йому подобається.
Ще проза .. називається пчихнула так, шо аж мої грижі в попереку мені сказали "на здоров"я!" і перекосили на лівий бік. Ше й мужа сонного перелякала. Зараз то смішно згадати, а тоді.. я раком, чоловік з квадратовими червономи очиськами гонить по хаті, шукаючи мені пояс від спини..дітьо читає лекцію, шо як виросте стане лікарем...В результаті Брюс Вілліс побачивши мою хату після "гонок" мужа схвалив би наш рімейк на фільм "Армагедон". Але так як болячка в мої плани не входила, я згадала купу вправ з пілатесу при болях в спині і вперед зі скрипом робити. І тададам..врочистість, я на другий день на ногах, перекошена, втомлена..але хожу, а сьогодні сидіьт вже можу. І не біда, що поки я тут строчила, мені згоріли печериці в духовці...
Але настрочила, як з переляку))

 

В мене цікаве 1 вересня буде наступного року: донька піде в 11 клас а син в перший))
А сьогодні займалася підготовкою до гостини, маємо в суботу йти на весілля, підбирала хто і що має вдягнути. Маю сукню, але до неї нема ніяких прикрас. Згадала нашу форумлянку Abraira Вікторію, колись вже у неї купувала прикраси, але на жаль телефон згубила, можливо хтось має контакти, скиньте в ПП, будь-ласка))

 

Остання партія банок стерілізується, я допиваю пообідню каву з печевом( о, жах)...
День гончий, але я вститла нині дріманути аж два разочки! Один, як чекала чоловіка, бо в нього були справи, а дитя спало в машині, ну і мама також. А другий разочок під вечір в нас пропало світло, ну звичайно можна було знайти собі і інше заняття, але для чого? Як можна так гарненько полЕжати....
Отже день дивний такий вийшов. Город дополивається, банки достерілізовуються, дитя догодовується.
Зараз робочий механізм в руки і пішла крутити......
Не сумуйте/ вечір казковий, і коники так сюркочуть.... Романтика!

 

В мене якісь шалені два дні. Тобто, понеділок в мене ще не закінчився, середа не почалась, а вівторка я не помітила. Как жиць?
Мій племінник, мій похресник, маленький

не такий і маленький, через два роки буде дивитись на мене зверху і називати шмакєтом

синочок пішов у перший клас. Я відпросилась з роботи ще місяць тому, бо для мене то знакове свято. Малий пішов у школу, де вчились мої батьки, я і малого мама, а тепер він. Зустріла купу своїх вчителів. Ми обіймались, цілувались і плакали, бо багато з них вже пенсійного віку, але саме цим вчителям я завдячую своєю золотою медаллю. І маю надію, що дехто таки буде навчати малого.
А малий... Він такий розгублений, такий ще дитячий і водночас серйозний.
Потім був перший урок, віршики і кльові родинні "пасідєлкі" з шашликом, ухою і больбою.
Я втарилась заодно по повній

швагро возить всяку фігню, то я собі за халявні гроші натарабанила 6 кг порошку і літру фігні до унітазу за 110 герене

. Мама втарила мене варениками і пельменями

нє-нє, гостей не чекаю і не кличу, я скупа, в мене є кому жерти

. І ЛС, акі ішак, поперла до Львіва.
Ві Львіві ЛС чекав один чувак, голодний, холодний і економно-лінивий

бо можна було поїхати зі мною і не паритись

. Але чувак компенсував всьо

Нє ждітє подробиць, і так догадались

.
Всьо. Я в мушлю.
Ваша ДВ

 

І наше кохане Львівобленерго тому посприяло! Бо відключали нам світло ще 2 чи 3 разочки.
Але ми що? Ми ніц, навіть генератор не заводили. Бо яка ж то "раманціка" з генератором!
Дня вам насиченого і настрою приправленого романтикою!

 

привіт, дівчатка..
зранку побігла на службу за тата..якось так важко останні два дні - в пятницю буде місяць як нема мого тата..а біль той ані на грам не зменшився..є якійсь моменти коли того не усвідомлюєш, живеш як порожня мушля, а є, коли та реальність навалюється трсашною хвилею,збиває тебе з ніг і вже не можеш нічого з тим робити..і плакати не можна - бо то значить, що тримаю на землі, коли має бути вже в іншому світі..як то пережити і як заспокоїтися..і
ще мама моя підупала здоровям і купа юридичних питань вилазить - паскудна бюрократія..так, все, головне не розкисати

 

Ах,як давно в цій темі я не писала.. А все чому? Бо затягнула мене проза За що була

вона, проза

жорстоко покарана.Стоїть тепер рівними рядами баночок і тішить око,трансформувавшись у врочистість.Сливове і яблучне вареннячко
Ще на вечір запланований останній ривок : баняк варення останній раз доварити і закатати, ще один

останній, юху!

ящик яблук перечистити, і перетворити на повидлечко, мисяку сливок

вже почищених, дякувати Богу

заморозити

так то все довго, бо викладаю на тарілочку в один шар, заморожую, потім по кульочкам порційно фасую, і далі пішло все по колу - мало мені місця в морозилці, мушу буквально по жменьці то все діло робити, тому дуже це все розтягнуто в часі

і все свобода.... До наступних вихідних, бо на порядку денному яблучний сік
Йду нап'юся кави,жеби зняти стрес
Бо як гляну на свої руки і нігті, то серце кров'ю обливається

не вмію в рукавицях діла кухонні провертати, от воно мені і аукнулося

 

Спекла бісквіт, зварила бульбу, поснідали з Маркіянчиком і трохи рукоділю. В 12 підемо до школи по Яринку. Вона тепер доросла. бо перейшла у велику школу. Я, щоправда, переживаю через це. Хочу включити якесь кіно, краще серіал. Бо я через своя в"язання всі кінА хіба слухаю. Іду у відповідну темку, пошукаю

 

Хочеться зайнятися рукоділлям .Але все перебиває проза : борщ зварений,великій маламутській собаці зварено,хліб замішу зараз,ще рибу посмажити+ пюре зварити.І вперед на боротьбу з рештою побутових проблем.А хочеться плести,відкопала цікавий майстер-клас,хочеться втілити його в життя.Але ХОЧЕТЬСЯ-ПЕРЕХОЧЕТЬСЯ,нічка є на те.Якось так.

 

А чому не поплакати трішки? Викинути трохи емоцій крізь сльози ,думаю краще ніж тримати ту біль в середині. Стане легше на трошки, але стане. А от те, що не можна плакати, бо тоді ви тримаєте свого тата, як на мене це вже шось з серії "баба сказала", типу як забобон. Я не психолог, але думаю що в таких випадках мається на увазі, що будь якому жалю є межа, можна просто поплакати, а можна закинути себе в таку депресію з якої вийти буде не легко. А свого тата ви і ніколи не зможете відпустити, він буде жити в вашому серці, доки воно буде битися. Тримайтеся.

І передати все мені, а то моя кухонна хвиля щось настроїтися не може. Ага, собаку лишіть в себе)))

І то тоже мені запакуйте , буть-ласка)

 

Випустити емоції через плач варто. Виплачтеся, виговоріться, тоді і відпустити і усвідомити буде легше. Не тримайте все в собі. На тому фоні можна собі болячки різні заробити. Нажаль, я знаю про що пишу, бо за останні пів року втратила кількох дорогих мені людей

 

цілком згідна, без плачу ніяк краще не буде...не треба себе з*їдати...