Чому і коли віддавати дитину в садок?

Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок?

Аналогічно. В основному через те, що без мене /циці/ синок не засинає, а тим більше не спить. Тому, принаймні поки я ще вдома, планую забирати до сну. А вже як воно буде насправді - побачимо, з того і буду виходити.

 

Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок?

От і я дуууже переживаю за то дообіднє забирання діток, оскільки в мене немає можливості так робити і синочок мусить бути аж до 17.15год поки я не прийду з роботи, тому і хвилююся чи не плакатиме та чи не ображатиметься. що в мене немає такої можливості забирати до сну і його як інших ..

 

Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок?

Так то ж не масово забирають, більшість діток таки залишається.

 

Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок?

Хороша атмосфера в першу чергу залежить від вихователів. Я колись скаржилась, що наші вихователі не залучали дітей до спільних ігор, які б здружували і об"єднували, а це було б супер.

Ну, мій малий 2 рази на тиждень спав, а 3 - не спав у садку. Але ті рази, що він залишався на сон, він знав це, але ніколи не казав мені, що от, тих забрали до сну, а я мушу спати.
А от коли лишався пообіді, то ходив на гуртки з дітками з групи, бо лишатися з тою невеликою кількістю, яких не забрали, і на гурток не дали, було йому прикріше.

 

Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок?

в мене теж - коли Дмитрик лишався, він знав, чому так, і всім розповідав, що "мама повезла лялю Сергійчика до лікаря", або ще якісь причини вся група мусила знати

 

Відповідь: Чому і коли віддавати дитину в садок?

Пішли ми на адаптацію. Єва в групі найстарша. Веду її після сніданку і до обіду (їсти там категорично не хоче, ридає).
З нею в групі ще 20 кнопочок від 1р.10міс. до 2р. і 3м. Плачі стоять неможливі-що на прогулянці, що в приміщенні. Я як туди приходжу, то зразу сльози виступають-як ті дітки без мами бути бояться...
Мене вже такі сумніви гризуть-чи не зарано їй то всьо? Чи готова вона? Бо потреби як такої не було-віддала на авось і тепер шкодую. Треба напевно ще піврочку-рік дома побавити...

 

Якщо це не в цю тему, то прошу модераторів перенести у відповідну)

Мами двох дітей (і більше), як вам вдається гарно виглядати, мати час для себе? Поділіться секретами. Я за задок, але не заскоро, простір для мами потрібний, але малесенькій дитині то мама потрібна Я іноді замислююсь над декретом, але прочитавши ці дописи, щось аж страшно стати тим симбіозом "швабри-памперсу і ще чогось там"

А може то просто не для всіх, оце материнство (одної чи не одної дитини)? Треба сторити тему "Мистецтво бути мамою"))

 

Ну бо то перегиби. Не треба бути ідеальною мамою чи ідеальним працівником. Треба бути собою і любити дітей, сім'ю. Це абсолютно не заперечує власні інтереси. Якщо ви не хочете перетворитсь в швабру, то знайдете спосіб.

 

то як сприймеш ситуацію Якщо намагатися бути "такою як від тебе вимагають інші, або такою " як в книжці написано ", або такою " щоб не дай Боже хтось щось не так подумав і не засудив", то можна мозком поїхати. БО це вічна гонитва за чимось, а не життя.Ідеальна мама- це не тотожно "щаслива" мама .Як і навпаки. І особистий простір мамі потрібен теж незалежно від віку дитини. І його варто собі не боятися дозволяти і організовувати. Просто в різний час він буде різний. ТОді і не перетворюєшся на "симбіоз швабри-памперсу-баняка-....", бо ти дозволяєш собі жити з дитиною, а не жити заради дитини і у відповідності до якихось там норм і з оглядкою на те " а хто щось там подумає". В принципі, усі проблеми- то у власній голові.

 

дотична до Ваших зацікавлень тема є ось така:
http://posydenky.lvivport.com/threads/chi-maje-mama-pravo-na-chas-dlja-sebe.55682/

так, вдається.

з радістю. Але відтепер - тільки в приват

 

У мене діти -- "зимові", тому коли влітку йшли в садок їм уже було більше, ніж 2 з половиною роки і йшли вони абсолютно усвідомлено. Вони розуміли куди йдуть, вони все вміли -- говорити, їсти,пити, пісяти, какати на горщик. Перші кілька днів плакати, але не сильно і не довго. А третій номер, який постійно відводив і забирав старших і з пелюшок знав, що таке садок -- то взагалі не плакав, коли нарешті сам туди попав.

І от була у мого старшого дуже хороша група. І вихователі, і саме приміщення, і меблі... Якраз він зараз із неї випустився, а туди малбків набрали. І от чую на майданчику, як сусідки скаржаться. От і вихователька погана, і нянічка погана, і дитина безперестанку плаче, істерить, і ніхто її заспокоїти не може. А я так собі думаю: а про чиїх же то вони дітей говорять? А, про своїх!!! Ізвінітє мєня, їхнім дітям 1,9 -- 2 роки. Канєшно, що то дуже маленькі. Водять таких, і звикають, і нормально ходять. Але все ж таки 2 роки і до двох -- це можна посилати тільки від безвиході. Отак просто сплавляти такого малючка, щоб мати кілька годин на себе -- то я того не розумію. Почекати потрібно ще всього навсього півроку -- і це буде зовсім інша дитина. Я зауважила, що межа 2 і 3 років -- це колосальний скачок у розвитку, набагато більший, ніж 1-2 роки, ніж 3-4, 5-6 (тут, вроді, взагалі різниці немає, мої "порічки" у цьому віці взагалі зрівнялись у розвитку)

 

Читаю я всяке-різне в т.ч. про садочки. Не те щоб сумніваюся у своєму рішенні (бо ми таки пішли в садок

але якщо все буде "по-плану" то буде "лайт варіант" і в яслях малий лишатиметься не більш як на півдня

), а цікаво для себе до кінця розуміти всі +- і почути різні точки зору. Трапилася мені отака стаття:
Вот почему малышу так вредна «социализация» в детском саду до пяти лет
І найцікавіше що вона не налякала, а навпаки трохи мене заспокоїла. (Ага, то щось із серії "кожен бачить те що хоче побачити"), бо читала я її, читала, приміряла на свою дитину і нічогісінько не розуміла як це "Он не узнает своих потребностей", "Он научится подражать, не умея отделять свое и чужое, свои желания от чужих. Свои интересы от чужих". Як то: "внутренний стержень формируется примерно к 5 годам"? Бо Влад здається вже родився з якоюсь товстенною арматурою всередині і в свої неповні 2 роки "препре" будь-якого дорослого і все одно завжди зробить по-своєму.

Наприклад - хоче всістися дупою в калюжу - буде пробувати то зробити 150 разів (говори йому, не говори, пояснюй, відволікай, тримай - "по барабану"), як не пускають - вириватися і хоч навкарачки але повзти до цілі. Як не вийшло сьогодні - обов"язково згадає про то завтра і завершить розпочатий план за першої ж нагоди. При тому ще й "озвучить" - "не мозьна сидіти в каюзі - стани мокйі, підемо додому... а Я хоцу сидіти каюзі"

Всі крапки над і для мене розставила оця фраза:

Згадую як @Haidee колись писала мені про "вредних" дітей і те що їм важко буде зашкодити, в тому числі і садочком.

Я теж була "вредна" (але в значно меншій мірі як Влад), садок мені не нашкодив, більше того я любила його страшенно і геть не розуміла як то можна не хотіти іти в садок.

Як воно буде з малим - побачимо

 

@Akina, моя думка така, що є діти не садочкові, а є такі, що жити без нього не можуть. Їм потрібне постійне спілкування з великою кількістю дітей/людей. Маю приклад дівчинки, що спілкується на майданчику з двома-трьома дітьми і їй того досить. А є моя Яна, яку в садку знають всі без вийнятку і вона зі всіма спілкується. Зараз вона сидить хвора вдома і нудиться. Тільки питає, коли вже можна буде в садок. І нічого їй садок не зламав. Вона теж живе

прикольна фраза

. В неї на все є свій погляд і своя думка, яку ніхто не перепре. Я не знаю, що б в тому садку мало відбуватись, щоб їй нашкодити. Ну, але повторюсь, діти є різні. І що комусь добре, іншому може бути зле, і навпаки.

 

Ще така думка назріла, що не всі можуть бути лідерами і вести, завжди мають бути і ведомі люди. Є керівники, а є виконавці. Є люди, що працюють лише самі і не можуть в команді, а є такі, котрим потрібні вказівки для роботи. Так само діти і в садку себе ведуть. Хто має лідерські задатки проявляє їх, а хто має більше схильність до наслідування, теж її проявить. Тут і проявить себе той стержень, який, на мою думку, закладений ще на генетичному рівні.

 

Моя племінниця починає ходити в садок, в жовтні їй два рочки. Мені видавалось, що то може рано, але бачу їй піде. Вчора перший раз залишили саму на 2 години, дитина й не помітила відсутності своїх, бо дуже їй сподобалась вихователька, з якою вона познайомилась ден перед тим.Правда садок приватний і такий камерний-9 діток, а може й 5, бо з то з якоїсь години лиш. Тому наразі це сприймається як просто те, що дитина серед дітей кілька годинок вдень проведе.

 

Я от веду роздуми про садок, і все сходиться до того, яка дитина, як вона це все сприймає. І важко сказати однозначно, тільки попробувавши, можна сказати свою думку. Звичайно бувають всякі казуси, від яких нажаль ніхто не застрахований.

 

Ми пішли цього року в садок. Буває по-різному, але здебільшого дитина йде нормально і розуміє для чого, а головне може сказати, що їй так, а що не так. Але нам вже скоро три роки, ми все говоримо і розуміємо)) Та у нас в групі (ясельній) дуже багато маленьких діток, декому не більше двох, а є такі, яким на вигляд взагалі менше двох. Ну не знаю, вони, вибачте, як маленькі баранчики ще: так ще хочуть маму, какають в памперс, соплі течуть, гратися не вміють і не хочуть. Все-таки, таку манюсіньку дитинку я б не вела в садок і взагалі не можу зрозуміти, як можна залишати там хвору дитину?Те, що вона розносить бактерії - це взагалі окрема тема, але ж їм і ті сопельки через раз витирають і почувати вона себе може зле. Я зла! Коли не прийду (а я трохи залишаюся зранку, щоб малого погодувати), то ті діти всі сопливі, у когось вухо болить, в когось ще що, таке враження, що ти не в садку, а в лікарні. Тому мамусі, коли у вас вже є така нагальна потреба віддавати дитину в садок, не маючи часу навіть на адаптацію, то подумайте трохи про дітей, візьміть може няню краще на пару годин, знайдіть родичів для підстраховки, якщо дитина хворітиме. Зрешто, подумайте просто про СВОЮ дитину!

 

І знову ж діти є різні, не можна казати от до 3 років погано, а після 3 - ОК. В мене малий в 1,11 виглядає мало не на рік старшим, говорить більше за деяких 3-річних дітей, сам вранці розказує "підемо в сядоцок, я заїсуся, буду г"ятися ігасками, з дітками їсти хїбцик, а мама піде магазин, а потім плийде, забеє мене і ми підемо додому..." І далі історія ще хвилин на 5 чим він планує займатися. А від його ідей ігор вихователька вже сьогодні трохи в шоці була

ой, а ще жалілася що він її не завжди слухає (вона ж не в курсі що він взагалі нікого не слухає )

Нині 3 день ходимо, то лишався вже майже на 2 години, сам попросив добавку хліба з маслом. З чим у нас проблема - так то з горщиком, бо не проситься

а останніх тижні 2-3 ще й трохи злий бо лізуть ікла і взагалі може пісяти де попало

і протестує коли йому кажуть попісяти. Маю надію на "стадний інстинкт", може подивиться на інших дітей і собі "зацінить" горщик. Побачимо як буде далі, але поки я налаштована оптимістично, незважаючи на охи-вздохи оточуючих і частково родини про те що от, бідний-нещасний, дитину треба давати в садок не раніше як в 4 роки...

 

Погоджуюся, діти справді є різні. Для мене важливо, щоб дитина могла вже більш менш пояснити свої потреби, щоб вихователька її розуміла. Якщо ваша дитина так горно говорить, то це взагалі плюс. Деякі навіть маленькі тихо йдуть і граються на килимку, а хтось тільки сяде в стороні і до нього немає нікому діла... Але я більше ще веду до того, що приводять в садок таких маленьких хворих діток і сьогодні, наприклад, вихователька навіть не встигала їм всім соплі витирати.