Чому і коли віддавати дитину в садок?

Мої підуть в ясла в 2,9. Не уявляю, як зараз би лишала...не поїсти самі нормально, за горшок треба постійно перепитувати, а в памперсах цілий день то занадто.
По старшому пам'ятаю, як повела його в садок в два рочки. Був декілька годин там і наступний раз в садок він пішов рівно через рік. Хто б що не казав, але різниця між дитиною в 2 і 3 роки колосальна.

 

то ще не показник. я би радила, не робити швидко висновки.але успіхів Вам.

 

Дякую за підтримку. Я знаю що то ще не остаточна перемога, але надіюся на краще, бо так є що садочок мені потрібен (собливо вже з нового року, а до того часу маємо період для адаптації). Просто у нас в групі діти від 2 до 3 років (Влад практично найменший), але поки він почувається на фоні інших досить непогано. Як буде далі - побачимо

 

Садок -- потрібний. От мій малий пішов у перший клас. Все ок. А є діти, які плачуть, ридають... Мами під школою сидять, із одним взагалі бабуся під класом. Вони не ходили в садок. Мені здається, що краще б вони в 3 роки відплакали в садочку, ніж тепер так важко оте розставання з мамою переживати. І кажуть мами, що ходили із ними на розвивалки всякі, але там діти теж їх від себе не відпускали. От три години занять -- три години мама там сиділа...

 

Та ну, це не пов"язані між собою речі. Мої 2 старших в садок не ходили, і в першому класі не плакали жодного дня. Цього року старша перейшла в 5-й клас в нову школу, їх 3-є новеньких в класі. Один з них в перший день теж плакав, і попередні 4 роки в школі не допомогли. Такий характер в дитини.

 

На допомогу
Фрази, які не можна говорити дитині, яку віддають в дитсадок

http://dytpsyholog.com/2015/09/01/фрази-які-не-можна-говорити-дитині-яку/

 

погоджуюся на 100%. Мій не ходив у садок, зате з першої ж хвилин без проблем і на підготовці до школи залишався і в початковій школі, і потім- вже в іншому "старшому" закладі. Тобто три нових повністю колективи за кілька років. У нас було 2 товариша-ровесника у дворі, які теж були "несадкові". Усі пішли до різних шкіл. І у них теж не було ніяких взагалі проблем із залишанням і адаптацією з першого ж дня. В той же час, з нами у групі підготовки був садочковий хлопчик, у якого мама чи тато перших 2 місяці занять сиділи на дивані в класі. По іншому- в дитини істерика починалася. Ну от чомусь так. У чоловіка рідна тітка- вчитель молодших класів з 40-річним досвідом. То вона казала, що в першому класі усі діти адаптовуються по різному. І несадочкові чудово справляються , і садочкові часом і плачуть і пісяються.ТО лише від індивідуальних особливостей дитини залежить.

 

Мій старший був і є зооовсім несадочковим. Він ще й тепер після одного випадку має страх, що його залишуть і не прийдуть за ним. І я з його досвідом навіть не розглядала варіант садку із меншим. А цей красавєц хоче ходити в садок. Спочатку говорив, що буде ходити із братом, а коли я пояснила про різні вікові групи - то погодився ходити сам. Записала старшого на підготовку, а меншого у приватний міні-садок про, що вчора їм розповіла. Реакція Антона "мааам, а ти будеш поруч? а ти не залишиш мене там? я буду брати телефон, щоб міг тобі подзвонити". ДІма:"Ураааа, я піду в садок", і вечором розповідав чоловіку, що він буде ходити в садок і там буде багааато діток. І взагалі ДІмон дуже часто говорить, що йому скуууучно вдома. Від Антошика я такого ніколи не чула.

 

Згідна з усіма, крім 10-і фрази. Бо то таки правда: в садочку багато іграшок і діток і з ними весело гратись. Ну і в нас нема занять як таких, просто дітки іноді малюють чи слухабть, що ïм розказує вихователь.
А перші 9 фраз - то жесть. Невже хтось таке каже.

Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk

 

Я чула купу разів особливо від бабусь на майданчиках ....

 

та ну, деякі фрази просто нереальні, типу залишу в садку
то хіба бути собі ворогом, бо нащо лякати дитину, якщо таки хочеш щоб вона в садок пішла
я от порівнюю, що ми до лікарів ходили стараючись зробити супер комфортні обставини, без напрягу, і слава Богу не було якихось неприємних процедур, але всерівно то малому був стрес, від якого він відходив декілкьа днів
то вже просто не думати взагалі щоб таке казати
ну але може є діти, яких непросто наякати то батьки і говорять що тільки в голову влізе

 

Я хіба 10-ю фразою "грішу", хоч сама розумію що Влад може зі своєю багатою уявою нафантазувати собі там "рай на землі" і потім розчаруватися від реальності. Буду виправлятися
А стосовно інших фраз - чесно, навіть в голову не приходило говорити таке. @Козенятко , мені цікаво як саме відвертий обман і погрози (чим в принципі і є більшість тих фраз) можуть позитивно на когось впливати?
Але дійсно, я дуже багато такого зустрічала на дитячих майданчиках...

--- дописи об"єднано, 5 Вересень 2015 ---

як то не сумно, але реальні я особисто чула нещодавно

 

Та я розумію, що реальні, знаю сімю, де дитині часто кажуть, чому ти плачеш ти мужчина (дитині 1 рік) і звинувачень такого плану дуже багато, мені від того аж коти шкребуть на серці, але я розумію що то їх так виховували+ власна неосвідченість і небажання зрозуміти чому так неварто говорити
Я мала на увазі, що не згідна що ці фрази говорять хоч ращ тай всі, я не майстер виховання, але деякі фрази говорити то вжн взагалі не думати, а просто ляпати язиком

Надіслано від мого D5503, використовуючи Tapatalk

 

Ну я сказала взагальному за фрази викладені вище, і реально негативні є 3-тя і 4-та фрази, але нажаль і таке можна почути. А от в інших фразах, типу що потрібно ділитися іграшками чи самостійно вчитися їсти, нічого поганого не бачу. Звичайно, залежно як це сказано дитині і при яких обставинах, то вже зовсім інше.

 

Абслютно
В нас є дітки, які ходили в садок і там кожного разу плакали, і в школі плачуть. Є такі, що нікуди не ходили і прекрасно себе почувають вже в школі. Мій ходив в садок, на розвивалки і не плакав ніколи,а в школі мене ошелешили, що плакав трохи( Сподіваюсь, що то так під дією того, що інші дітки плачуть і їм приділяють(саме собою) майже всю увагу, а є мами, котрі там сидять весь час з дітьми.

 

Знайшла ось таку статтю. Як уникнути помилок при адаптації в садку

АДАПТАЦИЯ К САДИКУ. КАК ИЗБЕЖАТЬ ОШИБОК?

1. Недооценивание важности периода адаптации, резкое погружение ребенка в среду ДОУ. Это когда мать, вопреки рекомендациям психолога, стремится оставить ребенка сразу на целый день и уехать далеко по делам. В это время предпочтительно маме находиться в непосредственной близости от детского сада и быстро явиться по срочному вызову (непрекращающийся плач, повышение температуры)
Как долго должно длиться первое пребывание ребенка в детском саду? У меня нет категоричного ответа на этот вопрос. Все зависит от конкретного ребенка. Это может быть один час непрекращающегося панического плача, а может быть полдня интересной деятельности и удивленный детский вопрос: «Бабушка, а ты зачем так рано пришла? Я еще хочу поспать с ребятами» Я предпочитала ориентироваться не на прописанные нормы, а на психологический комфорт ребенка.

2. Нарушение принципа систематичности, последовательности (сегодня пойдем в садик, завтра не пойдем, потому что проспали, лень, просто маме не хочется, «он сегодня так плачет, что боюсь оставлять») Ребенок сложнее привыкает при таком непостоянстве.

3. Внезапное исчезновение при прощании, когда мать старается отвлечь ребенка и уйти незаметно, считая, что тем самым она избегает стресса расставания. Мама исчезает то во время завтрака, то во время прогулки – формируется недоверие к маме, к миру, страх, что мама может исчезнуть в любой момент даже дома. Лучше всего придумать ритуал прощания, который будет повторяться каждый день.

4. Несоответствие питания. Некоторые родители длительное время кормят детей «баночным» детским питанием. Ребенок, получающий дома только протертую пищу приходит в садик с несформированным навыком жевания. Ребенок, привыкший есть только макароны и пельмени, вероятно, будет отодвигать садичное овощное рагу и запеканку.

5. Несоблюдение единства требований дома и в ДОУ. Например, кормление дома «на ходу», перед телевизором приводит к тому, что ребенок в садике убегает из-за стола; без концентрации внимания на мультике, не может долго сидеть на одном месте. Часто встречающаяся ситуация: ребенок, засыпающий дома только в процессе укачивания – становится настоящей проблемой для воспитателей в тихий час.

6. Несоответствие режима дня. Приучать ребенка к раннему подъему необходимо еще до поступления в сад. В идеале, ребенок должен сам просыпаться в нужное время – это поможет избежать дополнительного стресса, капризов, вызванных недосыпанием и переутомлением.

7. Научить ребенка полностью себя обслуживать – это хорошо, но не всегда возможно в силу возраста. Научите ребенка просить о помощи и спокойно ждать своей очереди (воспитатель слышит твою просьбу, но сначала поможет Ване и Кате)

8. Невнимание к социализации. Ребенка необходимо заранее готовить к общению с другими детьми и взрослыми, наблюдать за особенностями его поведения (стесняется, уединяется, конфликтует, дерется или же легко находит общий язык, контактирует со сверстниками, тянется к общению, раскован). Ребенка нужно приучить, что мама и папа могут уйти по делам, но через какое-то время обязательно вернутся. До садика у ребенка должен быть опыт разлуки с мамой хотя бы на несколько часов.

9. Неправильный настрой ребенка на посещение детского сада. Некоторые родители рисуют малышу некую идиллию его пребывания в детском саду. Другие угрожают ребенку детским садом как наказанием за непослушание. Лучше всего занять позицию осознанной необходимости. Формированию неправильного настроя способствует высказывание взрослыми негатива, недовольства садиком и его сотрудниками в присутствии ребенка. Стоит избегать разговоров о слезах малыша с другими членами семьи в его присутствии. Но обязательно показывать значимость его нового статуса.

10. Стремление развлечь ребенка в этот трудный для него период походами в цирк, зоопарк, кафе. Этим еще сильнее нагружается нервная система ребенка. Лучше больше проводить времени в привычной домашней обстановке, играя и разговаривая с малышом.

11. Наложение кризисов, когда начало посещения детского сада, совпадает с изменением состава семьи или переездом. Например, папа оставил семью и маме необходимо выйти на работу. Или родился еще один ребенок. Отдавать в садик старшего ребенка желательно до появления малыша, чтобы он не воспринял это как изгнание, потому что новый ребенок занял его место.

12. Чрезмерная тревожность, озабоченность. Если мать с опаской ждет, что ребенок заболеет, он непременно заболеет, чтобы оправдать ее надежды. Если мать долго прощается с ребенком с обеспокоенным выражением лица, а, приходя за ним, тревожно осматривает на предмет ушибов, покраснений, симптомов недомогания – ее тревога, несомненно, перейдет и ребенку. Прежде всего, в такой ситуации свое внутреннее состояние должна изменить мама.

13. Незаинтересованность в адаптации ухаживающего взрослого. Например, ребенка в садик водит няня, которая сидела с ним с полугодовалого возраста. Чем дольше и болезненнее будет адаптация ребенка, тем нужнее будет няня, а няня в этом материально заинтересована. Еще пример: бабушка, которая внутренне противится решению родителей отдать ребенка в садик, и сама желает заботиться о внуке.

14.Случается, что мама, не видящая себя вне ситуации ухода за ребенком, испытывает особое удовольствие, когда малыш не хочет идти в детский сад, тем самым, транслируя ему на подсознательном уровне свою заинтересованность в таком поведении. Мною замечено, что дети работающих матерей адаптируются легче.

15.Отсутствие необходимости в посещении ДОУ. Родители сомневаются в целесообразности «садиковского воспитания» и любые колебания родителей ребенок использует для того, чтобы не пойти в садик.

16. Неготовность родителей к негативной реакции ребенка на дошкольное учреждение. Ребенок плачет, а родители переживают тревогу и чувство вины, только усугубляя ситуацию. Как бы это странно не звучало, но плач при адаптации – это норма. И чем громче плач, тем скорее он закончится. Ребенку нужно время и возможность «отгоревать», пережить потерю каких-то удовольствий домашней жизни.

И еще раз о целесообразности. Детский сад до 3 лет оправдан только необходимостью освободить маму для выхода на работу. Для общения, развития и социализации садик нужен не раньше 3-4 лет! Ну не нужны двухлетке игры со сверстниками. Они в этом возрасте все равно не играют вместе, а просто рядом. Всю прелесть совместных игр с друзьями малыш может оценить ближе к 4 годам. И тогда, очень возможно, в садике ему станет веселее, чем дома.

психолог Анна Быкова

 

Ми вживали #7. Знаю що це не правильно, але нам допомагало. Ми ніяку адаптацію не влаштовували віддали відразу на цілий день 3 рази на тиждень. Я привозила дитині лизак як забирала перші кілька тижнів( свого роду підкуп ).

 

Ми після садочку з донечкою мали ритуал - купували печиво і сочок для неї і для братика і вона несла в руках і в магазині пояснювала , що то для неї і для братика . А тепер, коли вже і синочок ходить в садочок, то це стало традицією , що після садочку заходимо в магазин купити щось смачненьке