Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

"Фух, кажись, розвиднілося в житті", подумала я вчора. А де там.. Малий всю ніч температурив-їв яблука/горішки-пив компот-балакав про зорі, і навіть молився, а любий таточко у відпустці не міг відірвати голову від подушки, то що мала робити в 3-й ночі мама, якій зраня вставати на 6-ту? Всі ви знаєте відповідь. )) Ну нічого, зараз вже температури немає, а я намазюкалася пробником Віши і прям посвіжіла (відносно, звичайно) погнала працювать, ттт, вже в якомусь більш-менш адекватному ритмі. То капець, дівчата, я себе почуваю старою-престарою, виснаженою шкапою. Та, і моя вам порада - мрійте обережно, бо ефект від здійснення мрії може бути дуже антіресним і непередбачуваним..

 

Ранок почався рано, але гарноз привітань, бо маю сьогодні ДН. П'ю ранкову кавусю з цукерочками ,тішуся і нічого не роблю, бо сьогодні мені можна все

(ну майже все)

. Потім піду наводити марафет, а ввечері буде гульбан чатина 1. Погодка прохолодна, але в природи немає поганої погоди, коли в тебе ДН. Гарного і теплого всім дня!!!

 

Але тиждень шалений ! Ото вже як пішло з понеділка, так вже видно весь такий буде... Проте нарешті я виспалася і стала схожа на людину. Тобто просто відключилася пів десятої

(а для мене то нонсенс)

. А ще мене потішили компліментом зранку

(сказали, що моєму чоловіку дуже зі мною пощастило. Треба буде йому то передати, а то він того не знає. І не цінує...).

Та взагалі я вже і забула, як це отримувати компліменти від протилежної статі. О, то певно є зв"язок між "виспалася" і "компліментами"... Он воно що! Так, дівчатка - висипайтеся

 

Вітаю! Хоч і холодно сьогодні, але ясно і сонечко світить для вас!
В мене сьогодні не ДН , але я теж займаюся нічогонеробленням, п'ю каву з стожарами і радію сонечку за вікном! Може пізніше помию сантехніку у ванні і на тому моя робота закінчиться. Буду читати, вишивати, подивлюсь фільм. Вихідний - яке чудове слово... Завтра на роботу, а я так не хочу в той дурдом. Останнім часом одні конфлікти на роботі, від чого я приходжу додому зла і вимучена. Але маю в планах звільнятися, залишилося трошки потерпіти...

 

"Юж ми так не буде, юж ми так не буде, так, яаааак било пееееерше.." Я плякаю. Пуслідніх 70 грн. в гаманці і чоловік щось мамонта не тягне, що вельми підозріло. Фінансова сторона моєї роботи мене останнім часом вже не те що слабенько задовольняє, а просто.. демотивує. Інакше чого б то я так сьогодні посиденькала? І взагалі, всі зорі кажуть мені, що в цій водоймі риби нема і не буде, тре рухатись. Але моє "споглядальне Я" хоче просто виспатись. Тому борюсь з ним, як можу, клацаючи хоч тут по клавіатурі.Та, з сьогоднішнього дня починаю вивчати іспанську. Аби пригодилася тільки з туристичною метою, бо в сьогоднішніх реаліях і з моїм песимістичним настроєм проскакують досить дурні думки. Хто мене знає особисто, то розуміє, що "я-Іспанія-робота" - це дурістіка повна, мене ще на вокзалі в рабство продадуть ))) Короче, ви розумієте всю глибину кризи в моїй голові.
Була лікар, подивилася малого, сказала, що я молодець і все роблю правильно, тому ліків докуповувати не треба. Це вже добре. Формула здоров"я - все, що було в хаті - сода, хлорофіліпт, нурофен і залишки анаферону ))... Як не поможе, то 100% випише антибіотик, але ми віримо, що наш імунітет справиться. Мусить, бо з наступного тижня плануємо записатися в басейн. ))
В мужа мого таки недобре з серцем, але хоч оперувати немає потреби, і в принципі можна жити довго і щасливо, якщо трохи поберегтися.
До теми снів: снилася мені бабця (то якраз на 40 днів було). Я її питаю "Ну як вам Там?", а вона так посміхнулася файно :"Та нічого! " От і славно.
Ок, піду я, бо щось несе мене не в ті степи.

 

Соплива мама і тьма-тьмуща роботи = це моя проза, яку я зараз закрию тим, що наїмся хліба з смальцем і часником, включи си п"єца покладу коло себе телефон і ноут і буду так працювати . Ще візьму си коцика і закутаюся так, щоб тілько могти тримати ноут на колінах. Отако погріюсі до вечора, а ввечері прийде коханий з роботи, то буде його обов"язок мене погріти і до завтра всьо буде файно і соплі щезнут.

Отакий в мене нинька оптимістично-пофігістичний настрій, незважаючи на шмарклі Чого і вам всім бажаю

бажаю відповідно тільки позитивного настрою без соплів в комплекті

 

О, я підтримаю Патті і поплачуся з робтою..

нині таки вилізли косяки при чому не мої - і я получила за них від всіх кому нє лєнь і пофіг що то не моя вина, бо основна характеристика нашого менеджементу - наказати того, кого можна наказати, на кого можна накричати і незалежно винен він чи ні. і на мої слова начальниці " я хочу Вам все пояснити" мені сказалося "Мені байдуже я не хочу того слухати, бо то ти винна і все". дівчата чесно, верне від того..я ледве не плачу і хочу послати все на світі..хочеться сісти на поїзд і десь їхати далеко-далеко, повідключати всі телефони і все. нікого не бачити не чути не знати і взагалі..послати все до великої дупи.

але замість того я сумлінно сиджу на роботі, сиджу в інтернеті і займаюся своєю ГО, то хоча б не приносить грошей, але мій керівник ГО в порівнянні з керівниками на роботі - просто золота людина)) отакі то парадокси в житті.

але маю врочистість серед того страхіття - то мої рідні і близькі. якось так знову закохалася в свого М. за тими всіма образами, сварками і взаємними претензіями не було відчутно тої любові і забулося про все хороше - але то зовсім інша історія, то той мій такий маленький світ в який я біжу коли мені погано і недобре і де все обнімуть і пожаліють і зрозуміють. якось є така врочистість в тому житті,що ховається за тими труднощами і за тими проблемами і якої не видно в звичайних незгодах, але то справді велика розкіш мати в тому житті близьких людей які тобі скажуть "так, в житті задниця повна, але то все минеться, головне що ми всі разом", як каже моя близька коліжанка "нас мало, але ми в тільняшках")))

 

День почався дуууже рано, і як в бджілки
Випровадила чоловіка в 4 ранку у відрядження, до 6 години вже зварила гарбузову кашу, заклала-розвісила прання, вгналась нарешті в теплі шкарпетки і колготи, позашивала, де треба було, прибрала на всіх полицях в кладовці, прибрала-вимила терасу, понакривала коцами овочі-фрукти (включила собі для прибирання світло на терасі, бо було ще темно, то деякі сусіди думали, певно, що я придурок якийсь),
два рази поснідала і випила 4 кави
Відправила дитину до школи, занесла їй в шафу теплі колготи...Кароч, добре, що доцік була вже в школіВигребла бардак з полиць на підлогу (я злюка, ага)
Потім мала братись до прибирання і готування обіду, і тут мене схопила поясниця
То, мабуть, мені кара за те, що я так непедагогічно хотіла вчити дитину складати свої речі
Пролежала до обіду в ліжку
В обід стала перед вибором: або згребти весь бардак доціка назад (ну бо вчити чистоті і порядку, коли в хаті балаган, якось не по фен-шую троха) або прибрати свій балаган. Перев"язалась теплою хусткою, і скрипом зробила вигляд порядку, прийшов сусід віддати нашого листа, подивися на мене перекошену і перемотану. Не скоро тепер жениться пацан, 100%, завжди бачив мене суперзвіздою на вулиці, а як глянув, на що суперзвізди вдома перетворюютьсяВєрняк, не жениться

нам цього місяця з/п дали не 30-1, як завжди, а вчора. Екстремальненько так було, зате втішилась, що на запасах їжі можемо декілька тижнів протриматись легко

Kroshka Enot нагнала мені апетиту на картоплю з салом, зараз попрошу доціка зготувати
Не хворійте і тепло одягайтесь!

 

День пройшов суперово, потішила і погода, яка була просто чудова і мої сьогоднішні гості. Отримала багато привітань від друзів, родичів і форумляночокВсіх люблю і дуже дякуюЗавтра виспатись і до роботи

 

Колись таки заб'ю свого чоловіка, бо вже немаю сили до нього і його пофігізму.
Хочу хорошого винця домашнього і рахат-лукуму хочу.
Настрою нема. Завтра купка планів і всього-всього. Деякі плани скасувалися завдяки чоловіку...

 

Наразі ситуація - стабільно-невизначена. Щоб не нервуватися і не накручувати себе, завтра йду здавати кров. Ненавиджу ту процедуру, боюся і трясуся А шо робити? Як тре, то мус. Всяке-різне було, але щоб такий "підвішений" стан - ніколи.Через то робота завалена. Працюю, як мокре горить, але так вже надресерувала всіх навколо, що справляються з мінімальною кількістю дзвінків. Сподіваюся не дуже накосячать. Але, якшо-шо - потім, коли визначиться мій "діагноз" - розгребу всі косяки.
Розважаюся і забиваю собі голову готуванням. Тому в нас на сьогоднішньо-завтрішньому меню самі марципани.
Муж молодець - черговий судовий етап пройдений і успішно виграний. І даремно він не хоче поступати і отримати диплом юриста. Всяке в житті буває, може то його покликання. Але я методично вистукую ямку в голові.
Короч, така банально-сімейна проза: хата, робота в хаті, дрова, їдло, трохи підхоровуючий пес, псіхуюча теща, вічностогнуча свекруха і т.д.
Врочистість планується на вихідні, але не хочу бігти перед локомотивом. Вже один бУкєт в хаті стоїть.
Тому всім цьом і солодких снів

 

Дівчата, ледь встигаю вас почитувати, стільки роботи навалилось.
Виношувала я довго-довго одну ідею, і ось нарешті йде 42-ий тиждень вагітності нею...
Дуже багато ще треба вивчити деталей, нюансів і тонкощів, набити не одну шишку, але я вже на шляху до мрії
А ще ж у нас в неділю слінгозустріч у Рівному, де я також матиму невеличкий виступ, тому дивлюсь вебінари, слухаю гуру, щоб не було провалу...
В двох словах: в хаті бардак, чоловік і дитина їдять гречку і борщ, я встигаю лише часом закидати прання...

 

і я. Але в мене - через дрібницю: діти заникали в хаті Сергійковий теплий черевик. Знайти не можу, пішов нині в садок в теплих шкарпетках і кросівках, а я навіть уявлення не маю, де шукати...
бувають дні, коли навіть така фігня може стати глобальною проблемою. Втім, все ж, не для мене
Бо в мене - дні під знаком крихітних хлопченят. Вчора побачила синочка хорошої знайомої, якому 10 днів ще нема. Ну, ви знаєте, як я до таких мікродітей ставлюсь всю ніч снився
а щойно отримала запрошення на хрестини ще одного мікрохлопчика. Трохи постарше, але все одно - мікро. Той перший був нано-, а цей вже мікро-
Ото написала про дрібось, і вже не такий відчай з приводу черевика. Та й перерити квартиру прибиранням не зайво буде. До цього і візьмусь. з Дмитром разом, бо він нині сопливий і вдома, на інтенсивній компототерапії і пасивному відпочинку. І в теплих шкарпетках, ібо дубак.
Загалом - в голові той черевик і купа фільозофії. Оті пошуки себе... Якими, по суті, для мене займається саме життя: підсовує мені - "а отут пошукай", "а оце спробуй, ти ж хотіла", "а глянь-но от сюди". Стільки всього цікавого.
Треба збирати себе докупи. Шукати черевик. Грітись активною діяльністю. Вірити в дива. "запорати" (не запорОти ) все по хаті, щоб раніше лягти спати. Бо хто лягає пізно в таку холоднечу - той що робить увечері? Правильно, їсть. Краще вже спати
Щось понаписувала такого Коктейль емоцій, трохи ранкового безладу.
Бажаю, щоб безлад не тиснув на мозок, а навпаки - був місцем, де все загублене знайдеться.

 

Якщо твій діагноз визначиться правильно, то народиш на День журналіста) У мене зі Златою теж на початку жовтня була затримка.

Весь тиждень мене тут не було, бо не було настрою. І що змінилось за тиждень? Я вигнала чоловіка спати в іншу кімнату. Від того сама вже кілька днів п"ю валерянку, бо спати не можу, але і пустити його назад теж не можу (а він, зараза, і не проситься). От якби прийшов із квітами і уті-путі (можна навіть без вибачень, ми якось не дуже вміємо вибачатись) -- я б відразу його простила. А він вважає, що він нєвіноват. Взагалі-то у нас не було якоїсь такої однієї сварки, просто там за всяке накипіло. Да ладно, я тим не дуже переймаюсь. Він всерівно мене любить.

В мене інша проблема. Мій мозок поглинули гроші. Тобто не гроші, а борги. Причому, то і боргами важко назвати: ми винні мамі, чоловіка мамі, мому братові, і чоловіка братові. Причому винні не багато, без відсотків і ніхто не просе повернути гроші. Навпаки, кажуть: "збийся і забудь -- ми тобі подарували..." Але ж мені таких подарочків не треба. Подарок, це коли тобі принесли -- на! А не коли я прийшла, все з хати вигребла і сказала, що через місяць віддам. Аж тут запара із зарплатою

ну це взагалі моя печалька: у порівнянні із минулим роком моя зарплата вплала удвічі, і це в гривнях! я до долара навіть не рівняюсь. і це на фоні того, що фірма оборотів не зменшела, навпаки оптимізувала виробництво і отримує прибуток, а я -- ні... Мене, у принципі, і зараз влаштовує моя зарплата -- жити можна. Але просто плани я складала на ту, більшу зарплату

-- і я вже третій місяць віддати не можу. От ходу із папірчиками складаю списки витрат необхідних і по максимуму із них викреслюю, щоб таки повернути усе до НР. І от не можу викинути це із голови. Я взагалі не є залежною від цифр, але оцей борг мені мозк виїдає. І головне зараз для мене -- це не віддати гроші, а викинути ці думки із голови, бо я так себе зажену... Треба піти в тему рукодільниць і якесь платтячко для доці якоїсь звязати

 

УРА, я його знайшла!!!!!
Тепер те, що здавалось непідйомною купою справ, розгребеться в момент.

--- дописи об"єднано, 8 Жовтень 2015 ---

а мені хоча б щось попростіше - "хомутик" замість шалика, рукавички до ліктів тощо

 

востаннє я звязала шалик (2 штуки!) перед весіллям, а до того востаннє -- ще у школі вязала. Хоча вміла добре, у мене всі ляльки були от кутюр обвязані. Тепер моя мрія -- три однакові сукеночки: я і дві доці (причому, сподіваюсь на мою ниток піде найменше))) -- така трійця близняшок

 

це було би дуже круто, але я наразі на таке не наважусь. Треба вчитись

 

В мене ПМС і хочеться троха "понити ", троха "повити вовчиком " , бо в неділю сніг, а в мене діти ще не мають зимового взуття ..... Але за вікном сонечко і все буде добре Вчора синочок поступився донечці і дозволив їй бути першою , то так мило і такий вчинок джентельмена , то нічо шо джентельмен такий мацьопкий. Змагання малих щодо того, хто перший зайде в хату-вдягенться-роздягнеться-перший сяде їсти-перший ляже в ліжко часом доводили мене і чоловіка до отакого стану. А ще хваліть своїх дітей, для них це дуже важливо. Я вчора похвалила синочка , то він почервонів і так мило усміхнувся , це вперше він так реагує на похвалу , що то значить ростемо Отак пишу ці рядки, п"ю добру каву і вже не хочеться мені ані нити ані вити, а просто ЖИТИ , чого і вам найліпші на світі дівчатка бажаю

 

І я п'ю каву, їм чоколяду і шукаю маленьке в'язне тепле платтячко на 12місячне-дівчисько. Поки безрезультатно. Маю доробити до неділі фото-альбом для одної мацьопусі, а замовниця-її мама ще досі не дала мені всіх фото. І шо дєлать? Я в відчаї від таких людей

 

Я сьогодні домерзаю, хоч і мужа дома, але мені холодно. Не гріє він мене, бо доня задіяла його у своїх справах, скачуть, товчуться обоє як діти малі. Ну доня то ясно, а чоловік? Хоча як пишуть - перші 40 років дитинства в чоловіків дуже складні
Моїх КД досі немає, маю відчуття що десь близько вже, але таке відчуття в мене майже кожного дня. Сьогодні дуже крутиться голова, а від чого не зрозуміло, тож думаю, що вже скоро.
Доварюю на обід хінкалі. Потім по плану вложити Анічку спати і буду продовжувати лінуватися. Так вже склалося, що четвер в мене переважно день відпочинку, бо середа завжди тяжкий день.
Всім гарного дня, вихідні вже близько