Вибір лікаря для майбутньої мами

А взагалі розкажу вам таку свою історію вибирання лікаря. Минулого року двоє з тих лікарів, в кого я хотіла родити, були у відпустці на липень. Ще один на курсах десь. За порадами знайомої, яка 3 народила в нього, пішла домовлятися з Паньковським С. В. на Джамбула. Ну, так домовилася, може бути, але щось мені всередині муляло, не знаю. Сиджу в неті, вичитую відгуки, тут на посиденьках нема майже. А на іншому сайті o doktore. читаю, що в червні, два тижні тому, на той час, в того лікаря померла дитина і ледве врятував Данков породіллю. А все через то що той Паньковський був пяний, чи то прийшов чи лише йшов на якусь забаву, і не хотів в неї приймати тоді пологи і сказав чекати. Ну і в результаті смерть дитини.
Сказати, що я мала шок, то нічого не сказати.
А то вже було 38 тижнів і з дня на день можна було родити. Тоді я вже просто мусіла чимпошвидше домовитися з кимось іншим, ще щоб мене взяли.
Звісно в неті всяке пишуть, але думаю про таке би ніхто не вигадував. Так от розповідаю тій знайомій, а вона звісно ж не повірила, каже то хтось може наговорює, і чоловік мій теж не дуже вірить тому, що там шось в неті написали. Але я чесно просто боялася після того, мене прямо переклинило.

Так от, чисто випадково в листопаді минулого року від знайомої дізнаюся, що це правда була, і той лікар був винен, і на нього в суд подавали і таке інше, само собою, ... і що він помер недавно від інсульту чи інфаркту... Як то кажуть, Бог йому суддя.

Тому дівчата, добре читайте і погані відгуки, як тут вже писали, і треба мабуть слухати своє серце.

Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

loveterapy,я цілком з вами погоджуюсь.Оскільки двох своїх хлопців ,я народжувала на Батальній в Леськів ,то на треті роди я і недумала шукати іншого лікаря ,але не так то сталось в лютому лікарка пішла на лікарняний ,потім не було наказу на роботу(оскільки батальну закрили і всі лікарі пішли працювати в медінститут)і от вже 32 тиждень почола я шукати лікаря ,ще порадилась з акушеркою з батальної .ну все вирішила ,але в душі був якийсь страх родити в тої лікарки ,незнаю чого але я сумнівалась в ній ,але все таки я родила в тої лікарки що і родила своїх хлопців. Але якби вона не вийшла на роботу ,я б їхала на чергову бригаду .

 

Погоджуюся на всі 100%, в мене так склалося, що зараз навколо одні вагітні, або новоспечені мамочки, то лише одиниці цікавляться, готуються до пологів, збирають інформацію..., основна маса просто чекає 40 тижня щоб здатися в пологовий і най ся діє Божа воля (с),

страшенно мене бісить вираз що з пологового вагітною ще нікого не виписали, воно то так, але результати тої виписки бувають різні

вони і пікнути не зможуть, бо поняття зеленого не мають як мають виглядати пологи, і найгірше, що і знати того не хочуть. Головне що всіх цікавить - в кого родила, скільки заплатила і в кінці питання - і як, все ж нормально? Сам процес не особливо цікавить, головне родити і бажано пошвидше

знову ж таки маю знайому, в якої відійшли води, приїхала в пологовий з відкриттям в 2 см. і за 3,5год вже мала лялю на руках, правда порізана і пошита так, що сидіти дозволили тільки чере 1,5 міс, але задоволена.... ще й каже мені що я дурна, бо мучился сама 18 год, а її вкололи-розрізали і має спокій

Звичайно то особистий вибір кожної жінки, але при таких пацієнтках лікарі мають повну свободу дій, хоч краще б ще совість мали.
А от тут

особисто для мене все зовсім не так - знати теорію це одне (особливо коли пологи перші), а мати поруч квалфікованого лікаря, який контролює процес, в ідеалі не втручаючись лишній раз, і в разі чого підкаже, виправить, допоможе (звичайно не окситоцином чи скальпелем)- це зовсім інше. Тому мені була важлива особа лікаря, навряд черговий лікар забезпечив би мені таке.

 

Про байдужість до процесу пологів - дуже згідна, але то не тепер, завжди так було. Навіть не так, - раніше, мабуть, взагалі мало хто задумувався над можливістю втручатися в СВОЇ Ж пологи
От недавно навіть, розмова з вагітною: "Ой, та я трохи читала, як то буде, але вже нічого не читаю і не дивлюся, бо мені страшно!" Що ж, страшно то страшно, та нічого, лікар про все потурбується.

 

Мені одна панянка на 39 тижні казала - та не розказуй мені того, нащо мене страшиш наперед, а я її між іншим, про води тільки говорила, а якби про плаценту сказала, то вона б мені певно вмліла від страху. З тих пір сама нічого нікому не говорю, хто хоче той спитає

 

"плацента - то фууу, я навіть не дивилась, коли її з мене витягували. Тільки побачила як рухається живіт, коли мене тим черпаком чистили" - мені з однієї розмови дуже запам'яталось.
Починаєш розуміти лікарів, яким теж попробуй візьми на себе відповідальність за пологи
жінки, яка ніц не тямить в процесі. Вона кричить несамовито, родичі заламують руки "ну зробіть що-небудь".

 

Може, не точно висловилася. Лікар ж не просто так заходить привітатися, ну, у моєму випадку, принаймні. Вона питала про самопочуття, оглядала живіт і стан шва, потім після контрольного узд теж заходила і особисто сказала результат і що всі процеси йдуть абсолютно добре.
Ну і чисто людське ставлення мені теж важливе.

І на противагу: зі мною лежала в палаті породілля, в якої домовлений лікар фактично з'явився в момент виходу дитинки, до того була присутня лише акушерка. Забіг він в палату один раз через пару днів, пом'яв нашвидкоруч їй живіт і щось там наспіх невнятним тоном сказав. Справив враження дуже неприємне. Та жінка сказала, що платити йому не збирається, бо нема за що.

 

На рахунок витискання, може закидаєте мене гнилими помідорами, але...
Була я присутня на ПП в медінституті (лікаря незнаю), то роділля на прохання "тужитися - какати "просто РИПІЛА, бо кричала то дуууже м'ягко сказано. Чи вона незнала як, чи не могла, чи нехотіла, але суть в тому, що якби лікар не витиснув дитину, то все могло б закінчитися дуже трагічно... Дитина народилася в важкому стані, але на щастя без пологових травм.
Незнаю чи виправдовує це дії лікаря, але моя думка така, що тут це було виправдано..

 

я рипіла, бо мала мені шийку не проходила через руки і відбивалася звідти, як м"ячик в діафрагму. Аж дихалку запирало, а потім застрягла в тазі. Напруження було дуже сильне, потім виходило в крик, в мене на ногах капіляри потріскали.

 

Не буду виправдовуватись щодо своєї усвідомленості про пологи, бо знаю про це дуже багато, бо вагітність була не першою, в т.ч. знала про шкоду витискання. Але лікар стояв біля мене, і просто сказав в процесі потуг щоб я добре вдихнула в живіт повітря. Я реально думала, що він керує процесом і просто каже як по-іншому потрібно тужитись, хоча раніше постійно повторяв що тужусь добре. А коли я набрала в груди повітря - він тупо натис на живіт - я навіть пікнути не встигла, я реально не чекала такого від нього. При цьому, я не кричала в родах зовсім. Я дійсно купу літератури, розповідей перечитала, тому наперед собі дала слово не кричати. Я не можу виправдовувати лікаря, бо я була весь час при свідомості, я реально робила все, що він казав, він жодного разу не крикнув, не гаркнув на мене, тому не думаю, що я все робила не так.. І зараз я б дійсно воліла краще нічогісінько про це все не знати, нехай би мене краще стимулювали-різали, аніж так тягнули з тим всім, щоб допустити найгірше. І нехай би я краще була вдячна лікарю, що він мене з дитиною лишив здоровою і живою, ніж зараз всім серцем і душею його ненавиділа за те, що до смерті покалічив мою дитину і все життя нам.

 

сиділа вичитувала відгуки про пологові і лікарів по різних сайтах. і кожен другий відгук -"в мене були важкі роди, але лікар супер молодець так мені поміг..." і далі по накатаному сценарію. і так мені то дивно. складається враження, що те, що жінки не готуються до пологів це 100%, а ще вони просто не розуміють, що пологи то є важка і відповідальна робота в першу чергу самої жінки. і всі хочуть пошвидше, полегше і не розуміють шкоди тих "укольчиків, щоб не мучитися" і решти методів...

 

Багато хто просто забуває все, розум ніби відключається, бо ж біль, а больовий поріг в кожного свій.

 

Ну дійсно воно є так, бо всі до пологів відносяться, як до певної медичної маніпуляції, і то є правда, бо переважно то є 1-2 максимум 3 рази в житті, і ніхто дуже не заморочується певними нюансами, отримали дитятко, і слава Богу, тому воно так є. Тому кожен має право вирішувати, що і як має бути, але чи ми самі до того готові морально, бачу, що тут на форумі йде прогрес, і це тішить, що є жінки, свідомі і впевнені, в тому, що вони роблять. Усім здоровя і впевненості!

 

Скажіть, будь ласка, чи вела когось Склярова Валентина Олександрівна ( працює на Русових)? І чи є якісь відгуки про неї?

 

На рахунок витискання: перші пологи серцебиття малої впало до 110. Солощенко притиснув один раз. Ще й пояснив чому мусить то зробити. Дякувати Богу - все добре. Але цей раз серцебиття апаратом прослуховувалось.

Другі пологи - апарат "не ловив" серцебиття

моє шило викрутилось в якийсь бік

, Дружиненко розривалась між слуханням "слухавкою", надрізанням мене і стимулюванням живота (гладила, щипала), бо зупинились перейми а голівка на виході на 1/3 вийшла. І Ще раз дякую Богу що все добре.

Буду тепер холодною і жорстокою. В кожного своя доля і наперед написана. Хтось не може народити, хтось виносити, в когось діти малі помирають, у когось дорослі, у когось батьки... Але я не думаю, що хоч якийсь із лікарім МРІЄ про прокльони на себе і свою родину до 7-го коліна від родичів і мамів діток... Нехай лікар 20 діток врятує, а 1 помре чи покалічиться при родах... і він має те, що він найменше бажає і чекає... І, повірте, при спілкуванні з лікарями (мала такий трафунок) вони пам"ятають всі свої "важкі" пологи. І це їхній тягар. Чекаю гнилих помідорів.

 

Воно то так, але часто причиною тому э зверхнiсть, надмiрна самовпевненiсть- "зiркова хвороба", халатнiсть, нездоровi амбiцii, вiдсутнiсть самокритики...