Що дає заміжжя?

Замужество, если оно правильное, по любви, дает возможность быть свидетелем, участником и творцом еще одной значимой жизни. Вся эта бытовуха уйдет на задний план при правильных акцентах, и останется желание создавать вашу собственную историю и воспоминания, которые будут так ценны в старости.

 

Я от не розумію - а чого заміжжя має щось ДАВАТИ? Що за суто споживацький підхід до питання? Мені здається, що в такому випадку, якщо заміжжя не дає хоча би гарної купки баксів )) , то й з"являється песимізм: та нічого такого або одні проблеми і неприємності у вигляді шкарпеток і брудних баняків. Можна було би задуматися і над тим, а що я можу дати (внести, подарувати, зробити для..) нам як парі? І виявиться, що.. нічого АЖ ТАКОГО. І добре, якщо обійдеться без істерик, "я хочу спати", запраного халату, дефіляд в сметанній масці по хаті, розкиданого по хаті глянцю і розвішаних на кухні ліфчиків. Але, як не дивно, дві половинки таки потрібні одне одному, і притягуються, і вирішують бути разом, значить це їм потрібно. Завдяки тим позитивним якостям, які є в них, і всупереч недолікам. Заради спільного майбутнього, творення нового життя і участі в ньому, як чудово написала Whiff, заради того, щоб радіти успіхам одне одного і підтримувати у проблемах. Без любові це в принципі неможливо, або вкрай важко, тому і втікають "від борщів"...

 

Ага, бо і "борщ...і щі" любити треба))

 

Любити то одне,а от вміти приготувати,то вже інше))

 

Хм, декому заміжжя дає вміння приготувати... і не тільки борщі))), а ще воно дає любов любити готувати

 

Погоджуюсь я до заміжжя терпіти не могла готувати,а потім хотілось чимось вразити чоловіка,то навіть пекти почала))

 

Мені не дало ні вміння (ну, може, мінімально необхідну кількість), ні любові готувати. Але дало моєму чоловікові терпіння до цього факту і любов до того, що мені таки вдається на кухні.

 

Це все взаємоповЯзане але найважливішим є те, що дається любов до когось, і як наслідок до чогось, з тим ще й терпимість і т.п

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Шлюб - це вміння дивитися не один на одного, а в одному напрямку. Тут вже не кинеш слухавку, не закриєшся в хаті чи просто зробиш перерву, коли тобі надоїсть. Шлюб породжує відповідальність.

 

Все-таки подумала про практичний бік питання і його плюси. Заміжжя (чи спільне проживання) дає економію в оренді житла та/чи квартплаті і побутових послугах. Не страшно спати вночі (якщо не хропе). Можна про багато побутових справ домовитися (що двоє, то не один, не клонуєшся же). Це за умови, що людина хороша попалася. А редиска - вона хоч в шлюбі, хоч поза ним - редиска.

 

@Patty
А все это решается баблом)))поэтому я искала "своего" человека.
Ну а вообще, вы правы!

 

Мене шлюб трошки навчив,що потрібно поступатися один одному і не завжди бути впертою,як бик))Хоча мені це дуже важко,бо по році я і є БИК і в характері воно в мене дуже відбивається)))

 

Я два тижні як одружена)) Не знаю ще, що заміжжя дає, і чи взагалі воно має щось давати...))) Доповнювати так... не скажу, що моє життя кардинально змінилось, можливо навіть появились нові клопоти, бо окрім себе ще потрібно приділяти увагу, час чоловікові, проте, я відчуваю, що моє життя повне))) Я нічого не чекаю, нічого не вимагаю-просто насолоджуюсь)) Ми зараз тільки починаємо формувати певні маленькі звички, традиції, які хочемо, щоб були притаманні нашій сім'ї-закладаємо "певний фундамент"))) Вчимось ділитись, обговорювати, проговорювати, слухати і чути одне одного... мені 33, йому 37, це перший шлюб в нашому житті, досвіду як такого спільного проживання немає, як особистості ми давно сформовані з своїми звичками, уставами і поглядами на життя... інколи важко, проте... ми усвідомили одне-не варто мовчати, навіть в якихось побутових дрібницях, не кажучи вже про якісь поведінкові чи загальні моменти. Потрібно цікавитись всім-роботою, захопленнями, мріями одне одного... жити одним життям, але не тримати в клітці. Кожна людина має право на свій особистісний час і простір. Почуття з часом дійсно перероджуються, а от в що-це вже результат певної роботи і над собою, і над шлюбом.

 

Ого, як все запущено))) Так, після одруження акценти робляться зовсім не на романтичних питаннях, які були притаманні в період зустрічання... гору беруть сірі будні-розмальовуйте їх))) не варто звинувачувати чоловіка, що ви стоїте на кухні-а він дивиться свій улюблений футбол... можливо в сім'ї, де він виріс-це було нормою, і він цю модель поведінки і уставу переніс в вашу сім'ю... не кричіть, не сваріться-просто дайте йому зрозуміти, що вам потрібна його допомога прямою мовою, дякуйте та хваліть за найменші дрібнички. Так, він може спершу побурчати, але потім з радістю буде погоджуватись допомогти вам. Це саме стосується і мозкового штурму і нервового геморою-починайте з себе)) Якщо ви до чоловіка відноситесь з теплотою, звертаєтесь до нього з посмішкою і ласкою в голосі-він не буде знаходити причини для агресії чи нудіння. Про одноманітне статеве життя-я мовчу, це тема, яка має залишитись між двома, але знову ж таки потрібно починати з себе, якщо вас щось турбує в інтимних стосунках-ви це маєте обговорювати і не чекати мовчки, ну коли ж мій чоловік якось урізноманітнить нашу близькість, а почати діяти разом. Нічого "печального" в подружньому житті немає-варто навчитись радіти кожному дню, бути позитивно налаштованим, незважаючи ні на які життєві труднощі, обдаровувати одне одного ласкою і любов'ю, не чекаючи нічого взамін і жити в гармонії з собою)))

 

Ви все правильно пишете, теорія ідеальна, але щоб шлюб став щасливий потрібні зусилля жінки, згідно вище написаного тільки жінки.....Проте після одруження, трохи пожили ідуть діти, діти всякі бувають звісно, проте трапляються такі живчики, що вже сил не лишається.....Без зусиль чоловіка, навіть надзусиль нічого з того не буде....І йому буде треба таки встати, пропустити футбол і допомогти....А коли того нема? То ваше "дивитися на все позитивно"-вивітрюється....І получається те що написала ця форумчанка...

 

Навіть при мінімальних його зусиллях - буде. Власне, не намагайтеся використати його на повну, бо цей "мустанг" скине, брикне копитом - і в прерії. Дурне, звичайно, може, й сам потім зрозуміє, що дурне, але визнавати свою помилку - то не по-чоловічому і знов все розрулювати буде жінка, а це вже для неї значно "паскудніше" і неприємніше )) Тому краще попередити.
Ну, якщо чоловік не може рознести в часі і просторі футбол і домашні справи, і в пріоритетах футбол перекриває все - то трудно. Напевно, є чоловіки і жінки, не створені для сім"ї. Або створені для моделі " Сім"я + нянька-господиня-прибиральниця", що саме по собі не є зле, якщо Мужчина може забезпечити.. При цьому я не погоджуюся, що в протилежному випадку він - не Мужчина, просто тоді йому треба докласти деяких зусиль вдома, щоб вас в цьому переконати. ))

 

Так, я з вами згідна)) Ця теорія в даному випадку ідеальна для мене))) Різні бувають моменти в подружньому житті... якогось одного універсального методу побудови ідеального спільного життя немає, кожен вибирає його для себе сам-хтось впертістю, злістю і докорами, хтось мовчанням і терпінням, хтось ласкою і розумінням... всі вони дієві, але дають різні результати.

не тільки жінки, двох... але як я сказала вище, потрібно починати з себе, а не мовчки чекати, коли ж ті кроки зробить твій чоловік... чому б йому не сказати, коли потрібна його допомога, але без крику і без порівнянь його з чоловіками своїх подруг, які так завжди допомагають, а він лобуряка пальцем об палець не вдарить... людина від крику і критики замикається, відчужується, стає пасивною і рівнодушною. Жіноча ласка і слабкість творить з чоловіками чудеса... дайте чоловікові відчути, що він самий-самий... в чоловіках генетично закладено бути захисником, мисливцем і добувачем... не пригноблюйте цього, не відмовляйтесь від його допомоги, навіть якщо ви знаєте, що ви цю роботу зробите в два рази швидше і якісніше, не принижуйте і не пригноблюйте його волю... знову можете сказати, що все надто ідеально?))) Але я писала так, як я це бачу))

 

Звичайно, що трудно. Але є жінки, які навмисно провокують такі зіткнення пріорітетів. Коли домашні справи не дуже підпирають у часі, але ж як так, футбол для нього важливіший??? І починається

 

Так, але чи тут спостерігається мудрість жінки? Створити конфлікт на рівному місці? Візьми плед, зроби гарячого чаю, пригорнись до чоловіка і дивись футбол (в цей час хоч ноги відпочинуть і в думках ти можеш собі спланувати наступний день, чи щось інше продумати)... навіть якщо тобі це не дуже цікаво, навіть якщо є певні незначні побутові справи-проведіть час разом, розділіть захоплення... я ніколи не раджу чогось, в чому не впевнена... це було перевірено мною)) ота година з копійками перед телеекраном, він збоку з захопленням коментує, що відбувається на полі, він в захваті, що я є з ним... я не стала прихильником футболу, але бачу, що для нього важливо, коли ми час від часу переглядаємо гру разом, потім обговорюємо, хоча я мало що в цьому петраю, але... ми разом. Потім разом на кухні обговорюючи матч готуємо вечерю, чи щось на наступний день... Разом.

 

Та я ж теж про це саме. Що багато конфліктів жінки самі провокують. А потім жаліються, що для нього футбол важливіший за сім'ю

Ех, чому не вчать жіночої мудрості? В сусідній темі фемінізмом хвалились, та якби ми освоїли мистецтво побудови стосунків, то ніяке рівноправ'я нам було би не потрібне. Ми би світом крутили, як хотіли